Окрім перелічених, існує низка проблем, які ми не змогли категоризувати, тому вирішили просто перерахувати їх тут. В основному це проблеми тактично-оперативного рівня та практичного характеру:
Роз'єднаність та атомізація середовища.
Поширеність антиорганізаційних підходів у середовищі.
Маргінальність середовища.
Відсутність ніш для діяльності та проблема інклюзивності.
Відсутність бібліотек та списків анархістської літератури (наукової та бази систематизованих даних).
Відсутність безпечних майданчиків для опрацювання політичних навичок.
Відсутність дискусійних, дебатних та інших гуртків.
Нестача навичок самоорганізації (ініціації, регуляції), розрив між теорією та практикою.
Відсутність анархістської традиції самоорганізації.
Відсутність конкретних пропозицій щодо вирішення проблем.
З нашого досвіду, під час соціально значущих подій чи виникнення внутрішніх проблем, можна зіткнутися з безініціативністю чи слабким включенням активістів. Вони часто не мають ідей та пропозицій щодо рішення, не дискутують і воліють лише слухати, не висловлюючи власної думки. Причиною тому ми бачимо як відсутність ідеології (1), структури (2), спільноти (3.0.1), так і проблеми індивідуального характеру, наприклад, брак практичного досвіду, відсутність навичок формування оцінки подій, відсутність політичної волі, слабкий зв'язок з реальністю, наявність конфліктів з іншими людьми та нездатність вирішувати їх, особисті якості.
Замкненість груп, які перебувають під владою лідера. Існування замкнутих і зациклених на собі груп з одним або декількома лідерами, що задають вектор її розвитку та напрямок діяльності, має деякі перешкоди у налагодженні комунікації з іншими групами. Зміцнення зв'язків між учасниками необхідне для формування спільноти, структури та руху, вироблення спільної програми, стратегії та плану дій. Ще одна проблема пов'язана з обов'язковими теоретичними спотвореннями і змішуванням анархізму з іншими ідеологіями. Лідер може, навмисне чи ні, зміщувати чи навіть змінювати ідейний фокус групи, цим віддаляючи її від цілей лібертарного проєкту. У цілому корінь проблеми лежить у нестачі теоретичних і практичних знань. Лідерство проявляє себе позитивно лише в умовах добре спрацьованих груп із реальною горизонтальністю та працюючим консенсусом. Замкненість групи обґрунтована або в умовах відсутності обов'язків перед іншими групами/індивідами — тоді можна діяти автономно, не перешкоджаючи іншим; або в умовах специфічної діяльності, що обумовлює замкнутість (наприклад, радикальна ініціатива, революційна організація, осередок силового крила тощо).
Проблеми державної (загальної) освіти та відсутність лібертарної альтернативи.