Проблема бритви Оккама

Автор тексту: Владислав Остроухов

Редагували: Софія Стефанишин, Олександра Александрова, Максим Сиромолот

Дизайн обкладинки: Владислав Остроухов

Who is Óккам?

(наголос на о, я сам був шокований)

Жив у Óккамі в XIV-му столітті такий собі Вільям, монах і за сумісництвом відомий логік. Він свого часу сформулював загальновідомий сьогодні в науці принцип бритви Óккама. У своїй короткій формі він звучить так:

На практиці це означає, що коли ми шукаємо пояснення для будь-чого, слід надавати перевагу найпростішим варіантам. Себто таким, що потребуватимуть меншої кількости додаткових пояснень.

Приклад з життя

Ви прийшли до друзів. Вечір, у квартирі, де нема жодної людини, окрім вас трьох, починає коїтися щось дивне. Прикладом, на кухні падає декілька тарілок. Звісно, можна припустити, що у всьому винні злі духи чи інопланетяни, які вирішили почати дослідження планети Земля саме з вашої кухні. Але такі версії будуть вимагати додаткових пояснень, хто такі ці ваші духи з інопланетянами і як вони взагалі потрапили до квартири. Ще можна припустити, що до вікна залетів кажан і тепер хаотично шукає собі шлях на волю. А ,можливо, то бешкетує кіт, і слід піти перевірити, чи не порожня його миска. Остання версія простіша, а це означає, що саме їй, згідно з принципом бритви Óккама, слід надавати перевагу.

Хоча цей приклад скоріше ілюстративний, у житті нашій бритві теж знаходиться місце, а її застосування може непогано допомагати. Зрештою, інколи нам не відповідають на повідомлення не тому, що навмисне ігнорують, а тому, що людина просто зайнята іншими справами чи абсолютно випадково пропустила повідомлення.

Обережно з гострим!

Сам Óккам жив доволі давно, а його принцип в інших формулюваннях відомий ще з часів Стародавньої Греції. Тому, коли говорите про бритву Óккама, уявляйте не сучасні станки, а середньовічні леза. Таким можна не тільки відсікти зайві гіпотези, але й випадково перерізати горло такій, що цілком має право на життя. Зрештою, зовсім не завжди найпростіша теорія — правильна.

Уявіть себе на місці корінного жителя півночі Сибіру минулого століття. Прогулюючись берегом річки, ви знаходите свіженький труп чогось великого й волохатого із двома бивнями. Що характерно, знайдене неопізнане тіло наполовину в землі. Ви людина досвідчена, яка до того ж уважно в дитинстві слухала перекази батьків, і легко робите висновок щодо походження тушки. Це залишки “земляного оленя” − підземної тварини, що риє собі ходи за допомогою бивнів. Якщо ж така істота випадково дістанеться поверхні землі, то одразу ж помре від чистого повітря й зміни температури. Усе просто, логічно й збігається з розповіддю дідуся − які ще питання? (Легенди про такого звіра серед етносів Півночі доволі поширені)

Для вас абсолютно непотрібним виглядатиме пояснення, яке міститиме розповідь про давно вимерлу тварину, труп якої залишився у вічній мерзлоті й тепер з'явився на поверхню, бо температура потроху зростає через промислову революцію десь в Англії... Така версія, яка видається складнішою, ймовірно, буде відкинута за умовою все того ж принципу бритви Óккама.

У цьому єдине "але" нашої бритви.

Вона аж ніяк не стверджує, що єдиною правильною теорією завжди буде найпростіша. Натомість лише натякає на більшу вірогідність простих пояснень і задає порядок перевірки гіпотез. Спочатку кіт, потім кажан − і тільки тоді інопланетяни! Знайти кота й підтвердити просте припущення можна доволі швидко й досить реально (до того ж кіт, можливо, буде радий увазі). Про кажана я би теж не розповідав, якби одного дня він справді не завітав на мою кухню. Щодо духів та інопланетян, що ж, узагалі не факт, що ми їх колись відшукаємо.

Звісно, із певним набором знань за плечима, ви на місці жителя Півночі можете легко зрозуміти, що харчуватися під землею тваринці вагою під 14-ть тонн буде складно. До того ж бивні й лапи мамонта навряд використовувалися для копання. Про це вам, шановні Шерлоки, розповіли би форма ніг і характер мікроушкоджень на бивнях. Останніми вони в крайньому випадку розривали сніг, аби дістатися до травички, але точно не тунелі в землі.

Які висновки?

По-перше, не забувайте про котиків: вони ображаються.

По-друге, перевіряйте гіпотези від простих до складніших і не вигадуйте екстраординарних версій для пояснення прозаїчних фактів і ситуацій. Це передусім про всілякі теорії змов та паранормальне. Таке іноді почуєш від ніби розумних людей, що жах бере!

/⁠ᐠ⁠｡⁠ꞈ⁠｡⁠ᐟ⁠\