Про «розлучення» в Євангелії від Марка

(Думки начорно)

Інкультурація це непроста штука. Чи є в Євангелії від Марка щось про розлучення? Гляньмо в 10 розділі:

2 Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: Чи можна чоловікові відпустити жінку?

3 А він у відповідь сказав їм: Що заповів вам Мойсей?

4 Вони сказали: Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити.

5 То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис.

6 А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.

7 Ось чому людина покине свого батька - матір,

8 й обоє стануть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло.

9 Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає.

10 Удома ж учні знов його про те запитали.

11 А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.

12 І коли жінка відпускає свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить.

Переклад що я тут пропоную – є адаптацією, і про це теж поговоримо, та спочатку про сам текст. Бачимо, що Ісуса тут намагаються спокусити. В першому столітті у юдеїв було все просто, чоловік міг написати листа й відпустити жінку на всі чотири сторони (до батьків(?)), а потім взяти собі иншу. Чоловік був цілком чистий перед законом, а значить і перед Богом. Існували лишень суперечки, коли можна відпускати жінку, лишень в крайніх випадках (подружньої зради?), тоді коли вона набридла, або ж коли просто сподобалась инша.

Тобто  фарисеї вірили, що існує заповідь, а значить Божий закон на те, що чоловік може собі відпускати жінку. Тобто що чоловік домінує над жінкою, і що такий розвал шлюбу це не провал Божого плану, а річ в рамках норми. 

Натомість Ісус вказує на дві речі: по-перше, що цей закон не є Божим планом. Минаючи закон Ісус звертається до сотворення чоловіка та жінки й показує, що немає жодної нерівності, а навпаки підкреслення, що вони стають «одним тілом» покидаючи батька-матір. «У парі формується добровільний зв'язок, який є сильнішим за зв'язок з батьками. І чоловік, і жінка звільняються від батьківської опіки; отже, кожен член пари повинен піклуватися і захищати іншого, що замінить захист рідної сім'ї, з якої вони походять. Те, що дві особи утворюють одну істоту, вказує на те, що життя є спільним для них обох і означає, що жодна з осіб не є вищою за іншу. Там, де є двоє, є відмінність; там, де є один, є ідентифікація і рівність; не можна говорити про перевагу одного над іншим або про переважні права чи привілеї однієї сторони».

У Марка Ісус взагалі заходить дуже далеко і навіть говорить про жінку яка відпускає свого чоловіка. Якщо що, то принаймні в юдейському законі такого не було, просто не передбачувалась можливість для жінки відпустити чоловіка, але таким чином підкреслюється ця рівність. 

По-друге, Ісус вказує на те, що розпад шлюбу це є провал самої ідеї єдності пари як її задумав Бог. Це не норма, це завжди є невдачею початкового задуму. 

Я дійсно вірю в те, що текст явно про це говорить. Тобто про те, що один не може вирішувати за двох і розпоряджатись іншим і домінувати над ним, а також про ідею моногамії як того чого Бог би хотів, тобто щоб пара була одна і на життя, а якщо так не є то сталась певна невдача, а не норма. Але є безліч спекуляцій які йдуть далі. В цих спекуляціях я зовсім не так впевнений. Одна з таких спекуляцій – так ніби тут встановлено нерозривність шлюбу в будь-якому випадку. Зазвичай то будують на фразі «Що, отже, злучить Бог, людина хай не розділяє.» 

Людина це хто? Тут аж кілька відповідей. Одна з відповідей – Мойсей, адже весь контекст говорить про людський Закон – Мойсея з одного боку, а Божий план з іншого. Можна інтерпретувати й як «людина» взагалі, тобто будь-хто нехай не розлучає. Я не маю тут однозначної відповіді, але культурно все те «відпускання», що  обговорюється в уривку таки сильно відрізняється від нашого уявлення про розлучення.  

Розлучення зазвичай не сприймається як акт домінування і сили, це те, що ми робимо з собою (розлучаємось), а не те, що робимо з кимось (відпускаємо). Часто розлучення у нас це є двосторонній процес в якому вирішують двоє: «ми розлучаємось», рідше «я покинув його\її» і набагато рідше в нашій мові можна буде почути: «відпустив її на всі чотири сторони», тобто вигнав, або що подібне. Жінка яка втекла від чоловіка алкоголіка не скаже ж «я вирішила його відіслати від себе».   

Тому я би остерігся говорити, що цей текст встановлює нерозривність подружжя в будь яких випадках і за будь яку ціну, просто, бо не можна розлучатись і Бог хоче щоб шлюб був збережений.

Ось тепер ми переходимо до теми перекладів та інкультурації. Частина перекладів передає «відпускати», як «розлучатись» цілком затираючи цей культурний контекст. Це, так направду робить дуже злу послугу читачам, особливо без приміток, коментарів та контексту. Та навіть більшість перекладачів, що залишають активне слово «відпускати» ламаються на місці паралельної рівності чоловіків і жінок. До прикладу в перекладі Хоменка, що використовується в УГКЦ є «А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить».  Яким чином слово «відпустить» перетворилось у Хоменка в «покине свого чоловіка» я дійсно не годен зрозуміти.

Звісно є й українські переклади де нормально зроблено це місце. Наприклад я знайшов Новий Завіт 1921 року в перекладі Ярослава Левицького, фото з якого тут подам, та потреба в новому офіційному перекладі який чують люди в церквах – перезріла. І перекладачі будуть стояти перед серйозним питанням, як передати цей уривок.