Про прошиперів

Доброго вечора, дня, ночі, ранку, будь-якої пори, будь-якої години. Я та сама людина що писала про "пошук проблематиків для чайників" якщо хтось пам`ятає (я б чесно хотіла переписати ту статтю, оскільки деякі мої твердження я вважаю застарілими, та сьогодні не про це.)

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: тут я буду говорити про прошип, даркшип, зачіпати неприємні та шокуючі теми, тому якщо вам це неприємно, прошу або знайти інший час для прочитання, або відмовитися від прочитання даного документа.

У мене дуже довгий час літали думки в голові стосовно поняття прошипу, дуже довго я роздумувала про моральну складову прошипу, та зізнаюся, сама часто встрягала в срачі між прошиперами, антісами, та ще кимось хто б ці люди не були. Проте чим більше я про це думаю, тим більше мені не подобається виправдання прошиперів, оскільки я вважаю, що хоч воно й має сенс, контекст його застосування є не завжди точним, та будемо чесні, дивним та недоречним.

А саме що вигадка = пікселі та нереальність, а значить все в порядку. Проте я вважаю це твердження дуже обрізаним та неточним. Вигадка - це дуже потужний інструмент, з допомогою якого ми можемо висловити свої почуття, думки, втілити свою фантазію та донести свою позицію стосовно певних речей. Тут я лише хотіла підсумувати, що "вигадка" не завжди безпечна лише через те що це "пікселі", оскільки будь-яке медіа впливає на людину, і впливає не тому що людина тупа, чи психічно хвора, а тому що нас мозок дуже легко обманути.

СВІДОМО ми розуміємо що це пікселі, що це вигадка, і що людині не боляче, проте ПІДСВІДОМО ми таки сприймаємо це як реальність. Саме тому ми можемо відчути біль фізично, коли персонажу боляче, або ми співчуваємо персонажу, саме тому ми сміємося, плачемо, боїмося коли щось дивимося/читаємо. Все тому що ми емпатійні істоти, і наш мозок однаково обробляє інформацію стосовного тих до кого ми відчуваємо емоції. Згадаємо ефект моторошної долини. Чи існував би він, якби відчувати емоції/відчуття стосовно вигаданого медіа, було б ознакою проблем з психікою? Чи існувало б мистецтво загалом якби будь-яке відчуття до пікселів окрім байдужості, було ознакою психічних захворювань? Такого б виду мистецтва як фанфікшин, фанарти б тупо не існувало, оскільки все це є проявом емоцій чи відчуттів до "вигадки".

Людина ЗІ ЗДОРОВОЮ ПСИХІКОЮ може відрізнити вигадку від реальності, і це буде видно по її поведінці. Також така людина все ще може плакати під час наприклад, перегляду фільмів, чи відчувати біль коли бачить як страждають інші. Це все звичайні прояви мозкової діяльності, які є у всіх. 

Про біологію поговорили, тепер про головне. Шипінг, це так то також прояв прив`язки до персонажів, і нашого бажання бачити їх разом. Якби, знову-таки повертаючись до біології, ми б на всі 100% відрізняли вигадку від реальності, не існувало б такого явища як шипінг, бо якщо нам чхати на персонажів, навіщо нам зводити їх. Відповідно тоді і не існувало прошипінгу також, бо всі люди що шиперять персонажів прив`язуються до них. Прив`язка до персонажів, це не щось погане, ми маємо прив`язку до навіть не живих предметів, рослин, техніки, ми бачимо обличчя в плямах чи хмарах, і це не ознаки психічних проблем. Всі ми емпатійні, і це нормально, бо ми люди. 

Вигадка це насправді потужний інструмент, але від того що це вигадка, це не означає що "пікселі" на сто відсотків безпечні. Інакше б не існувало пропаганди, і я зараз не тільки про негативну, а й про позитивну пропаганду. 

Зараз розглянемо те, чому мені особисто, та й не тільки мені, не подобається поведінка та вислови прошиперів/даркшиперів. Часто прошипери дуже агресивно висловлюються, та й протиречать самі собі, оскільки як ми розібрали, емпатія стосовно вигадки нормальне явище, та й самі прошипери проявлять таку емпатію, інакше як вони споживають медіа? Під агресивними висловами, я маю на увазі переслідування, та навмисне підживлювання конфліктів, провокативна поведінка, навмесне використання травматичних картинок наприклад, коли один із співрозмовників каже що наприклад пережив зґвалтування, прошипер може кинути тривожне зґв. медіа. Очевидно як провокацію, оскільки ці люди дуже впевнені в собі, і такий спосіб уваги їм до вподоби. Неважливо якими методами вони отримують увагу, і неважливо що вони проявляють неповагу до співрозмовника. Та й більшість з них відверто не готові до комунікації, відразу кидаючись образами, і навмисно влізають до розмов де їх поглядів не розділяють. Звичайно бувають прошипери які тихо сидять в своємо болоті закрито, і комунікують/дискутують лише з тими кому вони довіряють, або з ким вони розділяють думки.

Якщо відкинути прошип, і говорити лише за жорстоке/тривожне медіа, то ніхто так то й не виступає проти повної його заборони. Всі ми любимо медіа, а яка історія без конфлікту чи драми. В такому випадку це не історія. Ніхто з людей не забороняє показ, обговорення жорстоких/тривожних тем, в Біблії є таке навіть. Більшості, та й мене також, турбує спосіб висвітлення таких тем. Буду відвертою, мене дратує провокативна поведінка та жарти людей, неважливо чи це прошип чи політичний арт, загалом, подібне провокує людину до виплеску негативних емоцій, лише заради того аби людина-провокатор отримала задоволення та посміялася. Більшість прошипу мають подібне висвітлення, і прошипери призентують подібним чином свої витвори. І це основна причина ненависті до прошипу.

Хочу підсумувати. Такі провокативні та жорстокі речі типу прошипу, будуть існувати завжди, і мені чесно кажучи байдуже на це, що умовно десь існує людина, яку може збуджувати умовний персонаж дитина/дорослий. Як і більшості людей також. Ніхто не влаштовує полювання на "прошип", а якщо таких і висвітлюють, то лише тому, бо ці прошипери попали не в ту бульбашку. Якщо говорити про такі дивні речі, то я сама певно шипирела не дуже прийнятні речі, в часи коли прошип не був поширений, виключно через свій малий вік, та нерозумінні як працюють людські взаємозв`язки. Тому в певній мірі мені байдуже на прошип як явище, оскільки наприклад діти чи підлітки, чи можливо деякі дорослі, мали період коли шиперили даркшип, але переросли це. Проте мені не дуже подобається їх навмисна провокативна поведінка та обрізані вислови, спонукання до конфлікту, і лицемірність, коли здається їм так байдуже на пікселі, що вони готові гнобити цілком собі реальних людей, за думку стосовно "пікселів" на яких їм по ідеї повинно бути байдуже? Якщо це шип, то чому їх хвилює думка інших, можливо навіть не реальних людей, а ботів? В чому сенс жити постійно провокативно, експлутуючи жахливі образи заради активу в інтернеті? І та, є погані речі які залешаються поганими в будь-якому просторі, проте, якщо говорити за фікшин, умовне вбивство не стало чимось хорошим чи прийнятним лише тому що це вбивство. Це літературний троп, проте це не означає що вбивати людей стає добре. Та й ті ж письменники використовують троп вбивство як і інші, як один із тропів в мистецтві, а не тому що це вигадка, а значить нічого вже не значить.