Про маскулінність

Сьогодні пост буде від імені жінки. Бо поговоримо про маскулінність. 

Вранці побачила такий от новину про зв'язок чоловічих залежностей зі зниженням рівня маскулінності. І знаєте, навіть якщо нема прямого зв’язку між низьким рівнем тестостерону та порно/ігровою залежністю – нівеляція маскулінності, яку ми зараз маємо – абсолютно огидна й шкідлива річ.

Звідки взялося таке викривлене сприйняття?

1) Власне, частково від жінок та тих людей, що їх налякали історіями про брутальних мужиків, котрі рвуть жінок на шматки. Маскулінні «альфа-самці» поступово починають сприйматися як небезпека, а тендітні та повні, з пивним пузиком чоловіки навпаки викликають відчуття безпеки. Тобто, будучи спортивним чоловіком високого зросту, з маскулінними рисами обличчя ви з більшою вірогідністю зіткнетеся зі страхом. Дуже поширюється думка, що такі чоловіки виявляють агресію не лише у кар’єрі, але й несуть потенційну загрозу для жінок, адже будуть агресорами у домі, а від тіла 2 м ростом і 150-200 кг живої маси так просто ж не захистишся. От і виникають побоювання, підігріті розповідями про вбивства, побої і згвалтування. 

2) Маскулінний чоловік більш конкурентоздатний, що ставить під сумнів всю ідею з квотами та рівністю. Якщо є кращий працівник – то всі інші будуть свідомо чи несвідомо порівнюватися з ним і, відповідно, ставлення до слабкіших буде гіршим, бо ж «он він може, значить і ви можете». Чоловік з відповідними рисами так чи інакше буде створювати ієрархію навіть в рівних позиціях і це створює ілюзію «нечесної конкуренції» за її відсутності. Людина просто працює і вчиняє дії відповідно до свого характеру, здібностей та можливостей, людина хоче зробити більше, досягти чогось – а це створює дискомфорт для невмотивованих чи менш здібних. Сильніших особистостей завжди менше, отже треба орієнтуватися на більшість.

3) Хибно приписуються до «токсичної маскулінності» такі риси як рішучість, домінантність (без потреби приниження. Потреба в приниженні викриває фейкову домінантність), активність, певна агресивність, цілеспрямованість, напористість. Тобто риси, які слугують рушіями розвитку та прогресу. Ми можемо усвідомлювати і керувати цими рисами, але якщо ми всі будемо просто в’ялими шматками м’яса – то який прогрес? Який розвиток? Яке прагнення до експериментаторства, відкриттів? Без сильних рис ми ризикуємо потрапити в пастку безпеки, коли все, що не робиться – 100500 разів перевіряється на безпечність і мінімальний ризик для самого творця. Нам це не потрібно! Щоб створити щось справді неймовірне потрібно йти на ризик, до того ж, часто, фізичний. Іноді, щоб зробити відкриття, здатне врятувати життя багатьох людей і змінити світ – треба знищити не одну живу істоту, а іноді навіть себе. Хіба це можливо, якщо позбутися авантюризму й мужності? Домінантні риси не можна знищувати, якщо вже ви ними не наділені – прийміть це. Як ми казали в одній із наших статтей, можна добре жити і не будучи великим командиром.

Проблематика «знищення маскулінності» навіть не у тому, що чоловіки менш активні й мужні. Це проблема цілком глобальна, яка ставить під питання прогрес у майбутньому і навіть виживання при зіткненні з цивілізаціями, де агресивна маскулінність досі культивується. 

Та й навіть з психологічної точки зору: намагання загнати сильнішого й позбавити «токсичних» рис, несе для нього не меншу травму, ніж для слабкішого – змушування до непосильних для нього речей. Хочете сказати, це не жорстоко?

А тепер невелике зауваження. Бачила також повідомлення про те, що чоловіки стають пасивними через те, що жінки «влізають у чоловічі сфери»: політикою займаються, управлінням, служать у ЗСУ, цікавляться «чоловічими» речима. Серйозно? Те, що жінки потрапили у якісь сфери чи стали активнішими – робить ці сфери прокаженими, чи як? Жіноча активність аж ніяк не має призводити до пасивності чоловічої. Навпаки, чудово, коли обидві статі можуть нести відповідальність за себе, можуть вчиняти дії на користь себе, партнера, спільноти, держави… Це ж не потрібно додатково слідкувати, витрачати свої сили на дурну людину, не важливо, якої вона статі. Чоловіки все ще можуть і повинні бути активними. Жінки теж можуть і повинні бути активними. В міру свого характеру та можливостей. Маскулінний чоловік може бути хорошим чоловіком і батьком. Фемінна або й не фемінна жінка все ще може бути матір’ю. Взагалі є питання до того, чи може безвідповідальна і нерозумна жінка бути хорошою матір'ю.

А мужній та енергійних характер не порушує конкуренції, навпаки, він допомагає створити здорову природну ієрархію замість всякого штучного сміття, яке сиплеться без влізання держави в кожнісіньку сферу життя людини.