Про книжку «Зрозуміти український Схід» і менеджмент культурних проектів у розмові з Олександром Михедом

21 жовтня студенти 4 курсу спеціальності «Літературна творчість» мали змогу поспілкуватися з письменником й куратором мистецьких проєктів Олександром Михедом. Онлайн-зустріч модерувала Тетяна Белімова в рамках спецкурсу «Літературні проєкти: кураторство». Зі слів Олександра, студенти окреслили важливі аспекти сучасного літературного процесу, а також повернули гостя в студентські часи, коли потрібно було прокидатися на першу пару.

Однак розмова мала здебільшого серйозну тональність, адже говорили про болючі моменти в контексті інтерпретації нової книжки письменника «Я змішаю твою кров із вугіллям». Як зазначив автор, це документально-художнє видання, що може вплинути на сприйняття Донеччини й Луганщини, зокрема – на приязнь до цих регіонів. Як стверджує герой одного з розділів: «Я люблю це місто через те, що його складно любити».

Книжка допоможе молодшому поколінню читачів скласти краще уявлення про те, яким був Радянський Союз. Він постає у творі через поєднання історичних фактів і міфів, крізь призму категорії пам’яті, в якій минуле постає еклектично. Олександр хоче, щоб видання такого штибу надихали митців на подорожі-дослідження. Саме завдяки такій мандрівці він дослідив шість міст українського Сходу й написав про це книжку. Мотивацією стало бажання самостійно сформувати власне уявлення про те, що болить.

 Студенти не оминули питань про теперішню ситуацію на Донбасі та її інтерпретацію. Дійшли висновку, що фактаж має бути зафіксований уже сьогодні. Серед книжок про Схід автор виокремив «Інтернат» Сергія Жадана, «Точка нуль» Артема Чеха, також порадив переглянути стрічку «Атлантида» режисера Валентина Васяновича.

 Оскільки Олександр Михед не лише письменник, а й куратор і учасник творчих проєктів, студенти поцікавилися в нього нюансами мистецького менеджменту. Гість запропонував розглянути два підходи до кураторства літературних програм: інституційне (коли куратор чи менеджер працює на велику інституцію, наприклад, PinchukArtCentre чи Мистецький Арсенал) та фестивальне (де літературна програма є однією зі складових більшого фестивалю, наприклад, ГогольFest чи Бандерштат). Олександр підкреслює, що книжка «Я змішаю твою кров із вугіллям» узагалі б не з’явилася, якби не його мистецька діяльність. Письменник розповідає, що в умовах пандемії чітко зрозумів – краще орієнтуватися на довготривалі проєкти. Цікавий приклад – створення курсу лекцій з історії мистецтва у Дніпрі.

Словом, це була корисна розмова, що допомогла усвідомити й переосмислити окремі літературні й культурні процеси. Хто не прочитав «Я змішаю твою кров із вугіллям» і не подивився «Атлантиду», гайда надолужувати!