"Про фандрейзинг простими словами". Ірина Швець, громадська активістка та проєктна менеджерка

Що таке фандрейзинг, чи можна виокремити його основні правила, які існують стереотипи, пов’язані з цим процесом та чи можна цьому навчитися? Про те, як знайти ресурси на втілення своїх ідей спілкувалися з Іриною Швець – головою Громадянської мережі ОПОРА у Львові, громадською активісткою та проєктною менеджеркою з 10-річним досвідом. Вона ж була і однією з лекторок навчального проекту «Від ідей – до дій», який реалізовує ГО «Буслав Січ». 

💭 Іро, що таке фандрейзинг простими словами? Про що це?

Мені здається так: «фандрейзинг» – звучить складно, але, насправді, всі з цим зіштовхуються. 

👥 Фактично – це коли вам потрібно знайти гроші на будь-яку мету. Будь-який проект, ініціатива, що б ви не хотіли впровадити. І тут, мабуть, не так доречно говорити «кошти», як «ресурси». Тому що, ми говоримо не лише про фінанси, ми так само говоримо про волонтерські, людські ресурси, ми говоримо про часові ресурси, коли можна залучити когось з відповідною експертизою. Тому, я б розглядала це доволі гнучко. Тобто, це пошук ресурсів для реалізації власної ідеї чи ініціативи, може навіть і не проекту, як такої вже довершеної форми.  

💭 У багатьох людей існує стереотип, що фандрейзинг – це метод, інструмент, який використовується виключно у громадській діяльності. Натомість, його можна застосувати у інших сферах, приміром, у бізнесі чи соціальному підприємництві?

👥 Я думаю, що в бізнесі – радше ні, тому що основна мета бізнесу – це, все ж таки, заробляти кошти. Але, з іншого боку, бізнес – це є одне з джерел, куди треба "стукати", це один з механізмів пошуку фінансування. Через якісь меценатські програми, через програми соціальної відповідальності. Тому, мені здається, дуже важливим є розуміння бізнесу і його ролі не тільки, як структури для заробляння коштів, чи отримання якогось прибутку, а усвідомлення себе гравцем на території, де вони працюють, усвідомлення зв’язків з громадою і так само усвідомлення процесів на місцях, де ти, все таки, перебуваєш у постійній взаємодії з громадою, з владою, бо ми не можемо розглядати бізнес відокремлено від громади. І власне, в Україні зараз зберігається ця тенденція.

Перше правило – потрібно дуже чітко розуміти на що ти шукаєш ресурси. Ось це правило – просто золоте, без цього ніяк. 

💭 Чи можна виокремити правила успішного фандрейзингу, на твою думку? І чи є те, чого взагалі не варто робити?

👥 Перше правило – потрібно дуже чітко розуміти на що ти шукаєш ресурси. Ось це правило – просто золоте, без цього ніяк. «Дайте гроші» – не працює. Зараз будь-яка фандрейзингова кампанія з пошуку фінансів базується, по-перше, на досвіді організації і, по-друге, на тому, що ви можете запропонувати. Тобто, на цій новій ідеї, яку ви намагаєтесь втілити в життя. І коли ці два фактори складаються – тоді, у цій синергії, і є рецепт успішної фандрейзингової кампанії.

Важливе глибоке розуміння проблеми, яку ви хочете вирішити і шляхів її вирішення. А якщо ми подивимося на якісь менші, локальні ініціативи, то важлива, так само, і довіра. Бо без неї нічого не відбудеться. Якщо ми говоримо про партнерство, чи якісь спільні ініціативи разом з бізнесом, якщо ми говоримо про якісь благодійні заходи – це, насамперед, має базуватися на рівні довіри до тої інституції, яка звертається за допомогою. Особиста репутація, досвід – це все, насправді, відіграє важливу роль.

Щодо того, чого робити точно не потрібно – це писати одну проектну заявку і потім її намагатися всюди подати, взагалі не адаптовуючи її до грантових умов конкретного конкурсу. Бо, все ж таки, коли ми говоримо про можливості, якими ми б хотіли скористатися – ми маємо їм відповідати. Ми маємо дотримуватися хоча б мінімальних вимог, які там прописані, показати, що ми підходимо під пріоритети цього конкурсу.

Також, я часто говорю – те, що ви не перемогли, не завжди є вашою провиною і не завжди означає те, що заявка погано написана. 

💭 Які ще можуть бути методи фандрейзингу, які можна використати, приміром, і у Богуславській громаді?

👥 Взагалі, Україна зараз є чемпіоном з краудфандингу.  Мені здається, що довіра, про яку ми говорили, тут теж відіграє колосальну роль.

Можуть бути абсолютно різні методи. Все це залежить від вашої креативності. Від благодійних аукціонів – до платних instagram-ефірів, коли люди платять гроші за те, що ви говорите з певним експертом. Тут, насправді, немає певних обмежень, список – невичерпний. Головне – щоб всі учасники цієї ініціативи чітко розуміли, для чого вони це роблять. І знову ж таки, коли ви чітко усвідомлюєте – нащо це, тоді ви вже і більш гнучкі у виборі цих методів. Можна, до прикладу, звернутися до якоїсь волонтерської ініціативи і разом щось зробити. Ще один з важливих інструментів – це, звичайно, громадський бюджет. Зараз, мені здається, вже є той рівень усвідомленості громадян, що люди знають, що вони платять податки, а відповідно – можуть вимагати певного рівня сервісу чи надання послуг. І зараз громадський бюджет – це саме той інструмент, який може показати, що місцевій владі не все одно на думку громади і що громада є цілковито залученим учасником процесу прийняття рішень. У дуже багатьох містах України, де був запроваджений громадський бюджет, він діє абсолютно фантастично і дає поштовх для розвитку громадянського суспільства. Так, це довгий процес, але на виході – дає свої плоди.  

💭 На твою думку, фандрейзингу можна навчитися? Чи людина, яка цим займається має володіти особливими навичками і талантами?

👥 Це все побудовано на логіці. Кожен блок проектної заявки, а я раджу їх писати, навіть, якщо ви не плануєте подаватись на якісь гранти, ось це "дерево проблем", коли ми формулюємо мету і проблему, а потім шукаємо шляхи вирішення – це класний алгоритм, який працює для будь-яких ідейних проектів. Я ніде не вчилась цьому. Ми писали на початках декілька проектів з іноземними партнерами, спрацював принцип «надивленості». Навіть зараз (на проекті "Від ідей - до дій"), я бачу, що для людей – це цінність – побачити справжню, готову заявку, оцінити її, вони знають, що це заявка, яка виграла і можуть побачити логіку її подачі. Тому, оцей принцип «надивленості» також і для мене спрацював. Так, є люди, для яких це професійна робота, вони отримують за це кошти, вважають себе професійними грантрайтерами і працюють на замовлення. Для мене особисто – це так не працює, тому що мені важливо відчувати свою дотичність до теми і ще, я розумію, що це не просто про написання заявки, а трохи про щось більше: про те, що цей проект матиме якийсь вплив, що він допоможе.

Важливо, щоб і для людей це було щось більше, аніж просто заробітні плати чи якась 100500 активність. Якщо люди цим горять, якщо їм це подобається, то я завжди рада допомогти.

💭 А чи є серед твоїх проектів, твоїх напрацювань такі, які ти, або вважаєш найуспішнішими, або вони є твоїми улюбленими?

👥 Мені здається, ті, що перші. Перший досвід з УКФ був просто колосальним. Це був перший грантовий сезон, коли Ukraїner (я для них волонтерю вже дуже багато років) подавався. Ми виграли один проект – він був перший у рейтингу, а інший – другим, в різних категоріях. Я пам’ятаю оцей момент «Вау». Ці рейтинги, де ти можеш побачити усіх і бачиш там себе на першому місці – це дуже мотивувало. Це вперше, коли була можливість порівняти себе з іншими. І для мене це теж був челендж. Адже, до того моменту, я писала проекти у громадсько-політичній площині, культура для мене була… не скажу, що я зовсім далека від культури, але все ж таки… Тому, це для мене було теж трохи викликом на початку. Але, подяка Богдану Логвиненку (прим. - автор проєкту Ukraїner), що повірив у мене.  Ну, і після цього, ми вигравали всі проекти, поки були грантові конкурси. Це була така гарна історія…

Люди часто заточені думати "циклічно", такими короткими ефектами. А тут, коли йдеться про грантрайтинг, про заявки, про ідеї, то я завжди кажу – не соромтеся думати широко. Давайте говорити про те, який ефект може мати цей проект пізніше, у що він може вилитися.

💭 Хотілося б почути твої враження в загальному, щодо проекту "Від ідей до дій". Що б ти хотіла побажати учасникам?

👥Я коли їхала на лекцію у Богуслав, я знала, що буде багато учасників. Для мене це теж був трохи виклик, бо я ніколи з такими великими групами не працювала, в плані того, що я маю передати їм певні вміння і навички, враховуючи, що така велика аудиторія. Але, що мене трохи заспокоїло: у людей є чітке розуміння, що б вони хотіли зробити. Зараз їм просто треба допомогти "відшліфувати" цю ідею, десь її правильно сформулювати, подивитися на неї "зверху" - як може якась, приміром, крамничка чи курси, допомогти громаді загалом, а не лише певній цільовій аудиторії, чи який це може мати вплив в довготерміновій перспективі. Люди часто заточені думати "циклічно", такими короткими ефектами. А тут, коли йдеться про грантрайтинг, про заявки, про ідеї, то я завжди кажу - не соромтеся думати широко. Давайте говорити про те, який ефект може мати цей проект пізніше, у що він може вилитися. Але, для когось з учасників, цей захід може бути стартом для абсолютно нового етапу у житті, започаткування своєї власної ініціативи. І мантра, яку я люблю повторювати: якщо з першого разу не вийшло, то буде другий, третій, четвертий, п'ятий. І це абсолютно нормально. У всіх так було. Зараз багато грантових можливостей. Потрібно шукати, пробувати, просити зворотній зв'язок, просити вже досвідчених громадських активістів, щоб подивилися на заявку. Абсолютно не соромлячись, бо це нормальна практика. І грантодавці – вони так само живі люди. Вони так само можуть помилятися. У них так само можна запитувати про щось. Тобто, не боятися комунікувати. Це абсолютно не закрите середовище

Матеріал підготувала комунікаційна менеджерка ГО "Буслав Січ" та навчального проекту "Від ідей – до дій" Анастасія Ращенко