Про чотириденний робочий тиждень

Темою особистої продуктивності я цікавлюся давно. Зокрема тому, що якось я майже пів року працював шість днів на тиждень, а врешті значна кількість результатів моєї роботи та моїх прагнень як менеджера помножилася на нуль, що невідворотно призвело до вигорання. І жодні +30% зп (чи хз скільки — вже не памʼятаю) за овертайми того не були варті. Потім якнайменше рік тільки збирав себе до купи.

В інтернетах траплялося багато статей про експерименти з робочим тижнем, меншим за 40 годин, які не могли пройти повз мене. Не всі з них суто позитивні, але багато саме таких. Ось стаття у WP (сорян за пейвол) про вплив шестигодинного робочого дня. А, наприклад, Microsoft в Японії вже пробувала 4-денний тиждень (хз, як зараз), та й взагалі в тій же Японії вже давно ведуться розмови на тему (посилання на джерело вже мертве, тож тримайте лінк на HN). Британські вчені (смішно, я знаю) довели користь чотириденного робочого тижня. А, наприклад, тіпочки з 37signals — американської компанії, що робить Basecamp та HEY — переконані, що працювати 4 дні — це все хєрня собача. Також нещодавно стало відомо, що Ісландія хоче перейти на чотириденний робочий тиждень. І буквально щойно бачив вже в LinkedIn допис, де чувак пише, що в Ісландії вигадали булшит, і що треба їбошити якнайменше 5 днів на тиждень, а краще всі 8 🤡 (тоді як існує вже мільйон статей та відосів про те, наскільки страждає, наприклад, індустрія відеоігор від постійних кранчів).

Перша спроба

Ну добре, чужий досвід — це чудово, але як спробувати на власному?

Перша нагода у мене виникла, коли я (занадто) довго не ходив у відпустку, й кількість вільних днів піднакопичилася. Тоді я замість того, щоб брати собі два чи три тижні відпустки поспіль, які все одно мало на що вплинуть, розкидав їх по дню на тиждень впродовж доволі довгого періоду. Короч, зробив собі середу додатковим вихідним.

Чому саме середу? Думки були наступні:

1. Якщо робити пʼятницю чи понеділок, то виходить 3 дні поспіль вихідних, а я боявся, що після трьох днів відпочинку мені буде важко себе змусити повернутися до роботи. Й так щотижня, уявіть! Натомість коли береш середу, то виходить два дні роботи — відпочинок — два дні роботи — відпочинок. Не встигаєш заїбатися, тож і відпочивати не обовʼязково так довго.
2. На вихідних багато різних установ зачинені, тож тупо важко вирішувати свої побутові справи. Зазвичай доводиться брати собі «відгул» на пів дня або потім додатково відпрацьовувати, що створює тільки більший стрес, а не менший. А коли посередині тижня у тебе офіційний вихідний, то можна спокійнесенько його витратити на побут: банк, податкова, магазини тощо — все одно це доводиться робити, але принаймні немає тиску з боку роботи.

Працювало це чудово, але «зайві» дні все-таки добігли кінця. Тож я почав міркувати, як ще можна підмутитися.

В певний момент навіть збирався замість підвищення зарплатні спробувати домовитися зі своїм менеджером щодо збереження поточної, але з офіційним переходом на 4-денний робочий тиждень. (Що математично еквівалентно 25% підвищенню ставки — доволі-таки непогано). Але через низку причин нагоди так і не випало.

Друга спроба

Пройшло декілька років. У одного з моїх людей народилася дитина, і йому конче треба було більше часу для родини, тож ми міркували, коштом чого це можна зробити. Paternity leave значної погоди не робить, бо не надто довгий, тож він запропонував мені розкидати його відпустку по дню на тиждень. 

«Хм-м-м-м-м, — подумав тоді я. — Фактично я керую проєктом від узгодження домовленостей до фінального делівері, і я несу за нього повну відповідальність, а значить, я можу сам вирішувати, як краще досягати результатів».

Дуже на руку зіграв той факт, що це був fixed price проєкт, тобто ми домовилися із клієнтом на конкретний обсяг робіт до конкретної дати за конкретну суму грошей, а далі його вже не обходить, як саме ми цього досягатимемо: більше людей, менше людей, овертайми, залучення зовнішніх спеціалістів — ми мусимо це зробити. І команда це знала.

Тож я пішов до них та запропонував авантюру: «А що як ми спробуємо працювати лише чотири дні на тиждень? — кажу. — Я читав, що продуктивність в таких випадках навіть підвищується…»

На моє здивування, члени моєї тодішньої команди не були настільки ж сліпо-оптимістично налаштовані, як я. Розумні раціональні люди — пишаюся ними. Декілька днів ми це обговорювали, зважували всі переваги та недоліки. Головна теза проти була про те, що ми просто беремо та стискаємо весь обсяг робіт у ще більш тісні часові кордони, що створить ще більше психологічного тиску. А я на це відповідав, що гіпотетично ми не тільки все встигнемо, а й, може, зробимо навіть більше, тому що у нас буде більше часу на відпочинок, тож і працюватимемо ми ефективніше.

І ми спробували! На жаль голосуванням вирішили щодо конкретного дня на користь пʼятниці, а не середи, як пропонував я, але це теж непогано 🙂 Так ми працювали 4 місяці поспіль, і, на мій погляд, це було чудово. Але врешті все ж припинили. Чому? Ну, я думаю, що через мене. В одній з дуже великих та складних фічей ми проїбалися на етапі планування архітектури, бо я не зміг це правильно заменеджити. Фічу ми зробили та релізнули, та все ж лишалося відчуття, що тепер треба трохи «піднатиснути», тому ми з нормального чотириденного робочого тижня перейшли на довгий пʼятиденний.

Інсайти

У мене є трохи даних, які я покажу вам нижче. Варто зазначити, що в команді нас тоді було всього пʼятеро, тож це в жодному разі не репрезентативна вибірка. Зате це реальний практичний досвід.

Ось, наприклад, відповіді в анкеті, яку я зробив:

Тут бачимо, що за субʼєктивною оцінкою ефективність роботи зросла тільки для декого, на якість роботи вплив був ще менший, а от рівень психологічного тиску впав для всіх.

Тут все доволі очікувано теж. Чому не одностайно? Ось тут стає цікаво. Дивіться ще:

Так-так-так… Чому work-life balance погіршився?

Річ у тім, що ми всі на ремоуті. Коли ти працюєш вдома й тобі не треба їхати в офіс і назад, то перемикання між роботою та домашніми справами — це одна мить. З часом межа взагалі дещо зникає, і якщо ти не контролюєш за допомогою тулів, скільки на що часу витрачаєш, то ти покладаєшся на своє інтуїтивне відчуття часу — а воно у всіх кепське. 

Тому нерідко буває так, що наприкінці тижня тобі здається, що ти зробив мало, тож ти сідаєш ще щось доробити на вихідних. Чи, може, просто посеред тижня настрою не було абощо. Комусь вдається контролювати це краще, а комусь (включно зі мною) — гірше. Плюс вся команда була вкрай зацікавлена у проєкті: ми любили те, що ми розробляли. Отож не було рідкістю посидіти за кодом ввечері, вночі, в неділю тощо. Цьому справді важко дати раду, окрім як виробляти дисципліну — по собі кажу.

Порівняйте, наприклад, відповіді щодо того, в яку саме кількість днів людина витрачала бодай якийсь час на щось, повʼязане з роботою:

з кількістю повних робочих днів (aka 8 годин), які набігають у сумі:

Як бачимо, навіть з «чотириденним» робочим тижнем деякі робили щось по роботі щодня або майже щодня 🤯, а в сумі в декого набігало ті ж самі 5 днів = 40 годин. Варто було, мабуть, спитати те саме в людей ще до нашого експерименту, бо цікаво, а скільки ж виходило раніше, але вже запізно.

Перша відповідь там моя, до речі — хз, нащо я її замазав 😅 Впадлу перероблювати. І я справді розв'язував робочі питання 5 днів на тиждень, один з яких нерідко був суботою чи неділею, але в сумі все ж у той період не виходив за межі 4 днів = 32 годин.

Дивіться, що писали мої члени команди щодо переваг та недоліків чотириденного робочого тижня (десь за 2–2,5 місяці від початку):

Переваги: акумуляція сил, менше прокрастинації, більше мотивації, більше особистого часу, краще відновлення.
Недоліки: не підходить для людей, що мають низький рівень відповідальності та навичок тайм-менеджменту.

Тут думка корелює з початковою тезою, з якою я власне запропонував це все команді.

Інші ж поставилися до цього більш прохолодно й радше сприймали це не як чотириденний тиждень, а як пʼятиденний, але в один з днів у тебе немає жодних нарад і тебе взагалі не зайобує менеджер:

Є можливість запланувати розв'язання власних питань в один робочий день і не відриватися від роботи в інші. 4-денний робочий тиждень не працює коли дедлайн вже ось тут.

Когось психологічний тиск, спричинений роботою, так до кінця і не відпустив (хоча в питанні про стрес людина відповіла про значне зниження):

Для мене головним недоліком є те, що команда може не встигнути зробити проєкт до зазначеної дати чи дедлайну, але це все дуже залежить від команди, а точніше від її учасників і їхньої готовності наздоганяти графік, працюючи більше ніж 4 дні на тиждень або понад 8 годин на добу.

(Цікаво, що ми в команді наче доволі непогано один одного знали, але з великою ймовірністю вони б не вгадали, яке з тверджень хто саме з них писав. Отак-от!)

Окремо в коментарях люди зазначали, що робити подібний перехід посеред вже спланованої ongoing-ітерації — було вкрай дурною ідеєю. Тут я абсолютно згоден: якщо експериментуватимете у себе, то робіть це між ітераціями, а краще взагалі мати якийсь адаптаційний період в тижні 3–4. Однак, як також написав хтось з команди:

Добре, а як щодо ефективності? Бо самопочуття — це звісно добре, але роботу треба ще виконувати.

Я не з тих менеджерів, хто занадто задротствує з KPI та метриками. З QA я взагалі покладаюся на інтуїцію, а для девелоперів у мене є табличка з їхньою активністю в комітах, PRʼах тощо. І я думав навести ці дані тут, але мені западло пояснювати всі ті числа, що у мене є. 

Тож натомість просто підсумую: в середньому нічого не змінилося. Кількість виконаної роботи приблизно така ж саме, як і в аналогічний період рік до того, коли працювали 5 днів на тиждень, а темп такий, як і в середньому за рік загалом. Значні флуктуації зі зрозумілих причин були на початку повномасштабної війни, коли хтось не міг змусити себе працювати взагалі (як я), а хтось навпаки занурювався з головою в роботу. Але наш експеримент з чотириденним робочим тижнем проходив вже після того.

Епілог

Від себе особисто можу додати, що мені важко не робити нічого надто довго. Коли ти втомлений, то відпустка — це, звісно, чудово. Останні роки я ніколи не беру відпустку менше ніж на 3 тижні, бо протягом першого мене завжди гарантовано флешбечить робочими темами: контракти, імейли, порішати питаннячка, гелікоптери-Вʼєтнам. А ось на другому тижні вже стає трохи краще, й починає відпускати. Та одного тижня відновлення все одно замало зазвичай, тому треба ще один. Останній раз я відпочивав впродовж чотирьох — і вам всім раджу хоч раз спробувати. Краще поробити щось вʼяло на роботі під Різдво та Новий рік, зате взяти нормальну довгу відпустку посеред року.

Так ось, щодо відновлення… Коли мозок нарешті відпочив, він прям активно починає шукати, де б себе застосувати. Ідеї бʼють ключем. І є в мене думка, що якщо не накопичувати втому, а нормально відпочивати регулярно, то ця креативність спрацьовуватиме значно частіше. А це саме те, що треба!

Ну й наостанок:

Коментарі під дописом: