Про Хірано Такаші

Такаші Хірано – не просто дипломат і журналіст, він — унікальна постать на перетині культур, місток між двома націями. Закінчивши Токійський університет іноземних мов за спеціальністю «Українська мова та східноєвропейська політика», Хірано не просто вивчив мову — він опанував її на рівні носія, ставши одним із небагатьох японців, хто вільно спілкується українською. У 2009 році, після магістратури в Львівському національному університеті ім. Івана Франка, він переїхав до Львова, а згодом до Києва, де оселився назавжди, попри війну. "Україна для мене була країною мрії", — каже він, і протягом усього життя доводить свою любов.

Його кар'єра — це мандрівка від дипломатії до журналістики. У 2010-х Хірано працював аташе з політичних питань у Посольстві Японії в Києві, де допомагав збирати інформацію про події Майдану 2014 року, перекладаючи інтерв'ю лідерів протесту та роблячи українські голоси чутними в Токіо. Згодом, як фріланс-фотограф і викладач японської, він документував повсякденне життя України — від вуличних фестивалів у Львові до київських книгарень. Тоді пан Такаші став автором "Української фан-книги" – японськомовного видання, де він зібрав історії японських фанатів української культури, проілюстровані власними світлинами, перетворивши хобі на культурний міст.

З 2018 року Хірано — редактор японськомовної версії Ukrinform, де пояснює японцям українську політику, війну та культуру, борючись із російською пропагандою. Під час повномасштабного вторгнення 2022 року він залишився в Києві, фіксуючи реальність для NHK та Asahi Shimbun, і навіть відкрив несподівані паралелі: його пости про "Barefoot Gen" (мангу про Хіросіму) у контексті української війни набрали тисячі переглядів, підкреслюючи тему "мир через пам'ять". У 2023 році Хірано запустив онлайн-курс з кримськотатарської мови — унікальний проєкт, натхненний його любов'ю до Криму. "Коли я шукав підручники у Львові, нічого не знайшов, — згадує він. — Мова під загрозою зникнення за ЮНЕСКО, але вона має унікальну ідентичність". Курс, з фокусом на базову лексику та культурні нюанси, став його способом вшанувати кримських татар і боротися проти зникнення мови та культури.

У 2024 році вийшла його друга книга японською — "Російсько-українська війна очима з Києва — Жити життям з війною" (видавництво Seikasha), де Хірано описує повсякденне життя українців під час російської агресії, показуючи війну через призму звичайних подій та особистих переживань. Він зазначив, що хотів показати японській аудиторії малопомітні аспекти війни: від економічних труднощів до комендантської години, тривог, біженців та суспільного настрою. "Багато іноземних журналістів пишуть про фронт, але я хочу показати, як війна змінює звичайне життя", — пояснює автор. На його думку, японські журналісти не можуть докладно висвітлити війну, оскільки перебувають в Україні тимчасово. Натомість він живе тут постійно, тож може глибше передати події. Книга, презентована в Києві в грудні 2024, стала хітом у Японії, надихаючи на більшу підтримку України.

Хірано — це втілення "м'якої сили". Його історія — нагадування, що одна людина з двома мовами може змінити сприйняття цілої нації.