Призначення та класифікація документів - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Призначення та класифікація документів

Функції та значення документа в управлінні. Основні положення класифікації документів. Вимоги до головних документних класифікацій. Розподіл документів за певними класами, призначення інформаційно-пошукової мови. Систематизація та індексація документів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


ПРИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ
Розділ 1. П ризначення та класифікація документів
1.2 Функції та значення документа в управлінні
Розділ 2. Загальні поняття про класифікації документів
2.1 Основні положення класифікації документів
2.2 Вимоги до документних класифікацій
У наш час актуальною є проблема пристосування різноманітних документних класифікацій, що використовуються в Україні, до потреб установ нашої країни. Відповідні методичні центри налагоджують зв'язки з міжнародними організаціями, здійснюють видання національних варіантів систем класифікацій, намагаються організувати методичну допомогу низовим установам щодо впровадження їх. Певні кроки в цьому напрямі зробила Книжкова палата України, Національна парламентська бібліотека України та інші установи.
Розробка загальної класифікації документів є одною з ключових, але недостатньо розробленою теоретичних напрямків документознавства. В останні роки в розробку цієї проблеми значний внесок зробили роботи С.Г.Кулешова, Ю.Н. Столярова й Г.Н.Швецовой_Водки.
Метою роботи є вивчення функцій та класифікацій документів, види документ них класифікацій.
Завдання роботи є дослідити обґрунтувати та систематизувати класифікацію документів, вивчити функції документів.
Методом дослідження є вивчення робіт вчених які займалися даною проблемою, науковий пошук матеріалів щодо даною теми.
Предметом дослідження роботи є визначення класифікації та функцій документів, а об'єктом роботи є класифікація документів та функції документів. Вона є одним з методів пізнання. Без неї неможливо вивчити різноманіття існуючих видів документів, систематизувати їх, установити розходження між видами документів, які виділяються за різними ознаками. Правильно складена комплексна класифікація відображає закономірності розвитку документів, розкриває зв'язки між ними, допомагає зорієнтуватися в будь-якій їхній кількості, є основою для їхнього впорядкування в документних системах. Вона має важливе значення для теорії документознавства й практичної документно-комунікаційної діяльності.
Сутність класифікації документів складається з диференціації об'єктів вивчення за певними ознаками.
Класифікація широко використовується в науковій і практичній діяльності людей. Це метод дослідження, який дає змогу впорядкувати явища, предмети і тим самим полегшує процес їх вивчення, допомагає розкрити внутрішні закономірності об'єктивного світу. Кожна наука розробляє класифікацію об'єктів свого вивчення, без чого неможливе узагальнення закономірностей їх розвитку.
Важливе значення має класифікація у бібліотечній, бібліографічній, видавничій, архівній, книготорговельній, науково-інформаційній та інших видах діяльності. Об'єктом класифікації в названих галузях виступають документи, тому класифікації називаються документними.
Під час написання курсової роботи були використані праці з обраної теми як українських вчених (Кушнаренко Н.М., Шведова-Водка В.М. та інші), так і російських науковців (Гринина Р.Ф., Маликвейн А., Столяров Ю.Н. та інші). Всесвітня мережа Інтернет дозволила використати періодичні публікації з даної тематики.
Розділ 1. Призначення та класифікація документів
Документ - це засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини. В основі слова “документ” лежить латинське слово “doceo”, що означає “пояснювати, викладати справу”.
Латинське ж слово “documentum” перекладається як “зразок”, навчальний приклад, “взірець” [13. с. 15]. Документом називають ще будь-яке офіційне свідчення, доказ достовірності дії, предмета, поняття.
За державним стандартом України “Діловодство і архівна справа”, «документ - це матеріальний об'єкт, що містить інформацію у зафіксованому вигляді, оформлений у заведеному порядку і має юридичну силу згідно з чинним законодавством» [16. с. 37]. Тобто документом називають відповідним чином складені, підписані і завірені ділові папери, якими оформляються управлінські операції, дії юридичних осіб і окремих громадян.
У статті 27 Закону України “Про інформацію” говориться, що “документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві”.
Сучасний діловий документ використовується в усіх сферах службової і ділової діяльності. Він є носієм інформації, виступає як необхідний елемент внутрішньої організації будь-якої установи, фірми, забезпечує взаємодію їх частин. Інформація документа є основою для прийняття рішень, служить доказом їх виконання і джерелом для узагальнення, а також матеріалом для довідково-пошукової роботи.
Усім відомо, що вміння говорити відіграє значну роль у спілкуванні, від якого у співрозмовника складається думка про опонента. Так само на опонента справляє вплив і документ. Залежно від визначеності, дотримання вимог, вміння відправника вибудувати розмову, його грамотності, знання правил складання документа та вимог до нього залежить подальша доля цих стосунків.
Склавши документ, з ним треба ще багато працювати: зареєструвати для того, щоб у разі потреби навести довідку, передати виконавцю, проконтролювати його виконання, зберегти, знищити тощо.
Документи мають правове й господарське значення, зокрема можуть служити писемними доказами, бути джерелом різних відомостей довідкового характеру. Вони дають змогу відтворювати факти діяльності установи, організації чи підприємства, знаходити в закінчених і переданих до архіву справах відомості, що мають значення як для поточної оперативної роботи, так і для історії.
У наш час термін “документ” є загальною назвою всіх юридично значущих джерел інформації. У сучасній літературній мові слово “документ” має кілька значень:
Матеріальний об'єкт, у якому міститься та чи інша інформація, призначений для передачі в просторі та часі (фотоплівка, перфокарта тощо).
Діловий папір, що підтверджує будь - який факт або право на щось; у праві - складений відповідно до закону акт, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт).
Офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка).
Історично достовірні писемні джерела (грамота, акт, малюнок) [17.с. 227].
Управлінський документ містить інформацію, що виникла й використовується у сфері управління. Тут документ є, насамперед, зафіксованим письмовим способом носієм інформації і, водночас, своєрідним “матеріалом”, “сировиною для обробки”. Ця “сировина” повинна бути доброякісною: швидко й продуктивно давати інформацію. Це стосується, передусім, цифрової документації, обробка якої повністю комп'ютеризована, а також документації організаційно-розпорядчого характеру, де переважає словесний текст.
є носієм, і сам слугує джерелом необхідної інформації, саме в документах інформація фіксується вперше;
має правову вагу, господарське значення, оскільки сам може слугувати письмовим доказом, засобом засвідчення чого-небудь;
уможливлює вилучення інформації з архівів і обробку в поточній діяльності [17.с. 229].
Під час укладання ділових документів мовці обмежені у виборі і доборі слів, їх поєднанні, розташуванні; творчість, як така - відсутня. Укладач має дотримуватися встановлених правил і не відходити від них, тобто дотримуватися певного регламенту, що в свою чергу забезпечить відповідність стандартизації мови і схеми документів. Ось чому говорять, що документи укладаються, а не пишуться.
Усі ділові папери різняться за своїм призначенням, конкретною функцією, тому міра регламентації та стандартизації їх буде різна. За цією ознакою документи поділяють на три групи.
Документи, котрі відповідають точним стандартам; якщо один із стандартів не витримується, документ не матиме юридичної сили. Такі документи, як правило, готуються заздалегідь і виготовляються спеціальними державними установами на папері з водяними знаками.
Документи, в яких відсутня така суворість, але для зручності й швидкості їх використання, обробки, частина інформації готується заздалегідь.
Документи з певною формою побудови, загальними принципами укладання; текст, де мовні засоби автор - укладач добирає сам .
На відміну від інших рис ділового стилю, які закріплені традицією, стандартизація й трафаретизація закріплені ще й законом - оформлення документів визначено стандартами, розробленими державним комітетом стандартів.
В останні часи, за значного збільшення обсягів інформації, доля її на паперових носіях в діловодстві зменшилась. Цьому сприяє розвиток сучасних технологій роботи з документами: застосування автоматизованого введення документів у персональний комп'ютер, текстового і графічного видів обробки інформації в документах, що дозволяє оперативно вносити в них необхідні зміни, впровадження електронного транспортування, доступ до необхідної ділової інформації через бази даних тощо. Сучасні системи автоматизації процесів діловодства дозволяють швидко сканувати документ, що надійшов, автоматично спростити процедуру його реєстрації і направити відповідальному працівнику. Алгоритмом також передбачено, що така система пам'ятає, де і в разі потреби нагадає про необхідність завершення роботи з ним.
1.2 Функції та значення документа в управлінні
Документаційне забезпечення управління є однією зі сфер управлінської праці, що вибудовується на наукових засадах, які визначаються документознавством. Документування є частиною діловодства, пов'язаною з процесами створення документів. Стандартизація та уніфікація документів, встановлення певних вимог до їх складання і оформлення, підтримка тенденції до скорочення кількості видів документів, що використовуються в діяльності організацій, необхідність скорочення обсягів документообігу висунули питання щодо вивчення доцільності пов'язання процесу документотворення з функціями документа.
Документи функціонують не ізольовано. Кожний з них займає певне місце, відіграє певну роль, призначений для певних цілей і відображає у своєму змісті зовнішні та внутрішні зв'язки. Документи певною мірою є виміром ієрархії управлінської діяльності. Як і будь-яка інша система, документ створюється лише тому, що він виконує необхідні суспільству функції. Вивчення функцій документа має суттєве значення для з'ясування мети створення документа і наявної в ньому інформації, для правильного розуміння ролі документа в суспільстві, дозволяє здійснити більш чітку наукову класифікацію документів, виробити певні вимоги до їх змісту і форм, технології їх обробки та організації, дає можливість підвести теоретичну основу під удосконалення документообігу і деякою мірою управління в цілому.
Науці відомо чимало спроб з'ясування функцій документа. Ще в 20-х роках минулого століття в роботі "Керівництво до адміністрування" бельгійський вчений П. Отлє дав таке формулювання цих функцій: "1) викладати правила, організацію й діяльність адміністративних одиниць; 2) надійно і швидко передавати розпорядження та інструкції як агентам адміністрації, так і управління; 3) зберігати пам'ять про факти; 4) зберігати докази їх і 5) поширювати корисну інформацію" [1, с. 10-11]. Вперше спробу з'ясування проблеми залежності поняття "документ" від розвитку функцій документів зробив К. Мітяєв. 1963 року він дав найменування більшості таких функцій: виділив комунікативну функцію, розглядав документи "як засіб закріплення інформації", "як засіб управлінської діяльності", "як історичні джерела", відмітив "правовий характер документів". Однак 1968 року він дещо змінив свою попередню думку, вважаючи, що документи виконують функції закріплення (фіксації) інформації, служать юридичним доказом та історичним джерелом [1, с. 11].
Я. Лівшиць виділяв такі функції документа: фіксування інформації, комунікативну, доказування та соціальну [18, с. 4]. В. Кашепов зазначає, що документи "засвідчують або фіксують факти, події, зв'язки; інформують, приписують, дозволяють або забороняють здійснювати певні дії; свідчать про виконання якихось приписів і т. д." [18, с. 22]. За класифікацією Н. Лисенко, Б. Сербіновського, С. Цвєткової документу притаманні інформаційна, організаційна, комунікативна, юридична та виховна функції [18, с. 20-21]. Майже такий склад функцій, за винятком комунікативної, вважає властивим документу і М. Басаков [18, с. 8].
Як бачимо з наведених прикладів, певні класифікації функцій документа існують, однак очевидно, що запропонований різними авторами склад функцій не є вичерпним, відсутня їх чітка систематизація, а суть їх розкрита не повною мірою.
Опираючись на дослідження в галузі документознавства, В. Банасюкевич називає чотири функції документа: фактів чи явищ, комунікативну, доказування і функцію історичного джерела. Автор відносить управлінські документи до особливої категорії документів, що служать засобом, інструментом здійснення процесів управління соціально-економічним життям суспільства, і виділяє дві особливі, на його думку, властиві лише управлінським документам, функції. Перша з них - функція матеріалізації управлінської дії, що є основним критерієм доцільності виникнення документа і багато в чому завбачає його цінність як історичного джерела. Друга - функція організації інформації. Вона, на думку автора, полягає в тому, що лише за допомогою документа інформація зберігається і передається у суворо визначеній формі: функції документа визначають склад його реквізитів, побудову тексту і його лексичні особливості [7, с.18].
Ґрунтовним, на наш погляд, є дослідження цієї проблеми М. Ілюшенко, яка будує його з позицій комплексності функцій документа. Автор підкреслює, що не існує документів, які несуть лише одну, суворо окреслену функцію. Навпаки, -стверджує вона, - документ поліфункціональний, тобто у тому самому документі спостерігається переплетіння різних функцій, і тому розмежовувати їх можна лише умовно, на теоретичному рівні, для зручності їх класифікації та аналізу [1, с. 11].
Як відомо, наслідки будь-якої класифікації залежать від критеріїв, за якими вона здійснюється. Тому важливим є те, що у процесі дослідження функцій документа автор спирається на його зміст, тобто, вважаючи критерієм такої класифікації специфіку змісту документа, яка, в свою чергу, визначається потребою в реалізації тієї чи іншої суспільної функції. Така потреба зумовлює цілеспрямований характер документування. Однак варто мати на увазі, що фіксуючи в документі якусь інформацію, його укладач не завжди має на меті яку-небудь функцію. Функція документа - це його цільове призначення, властиве йому іманентно, незалежно від того, усвідомлена вона автором чи ні. У своєму дослідженні М. Ілюшенко з відповідними обґрунтуваннями до складу функцій документа відносить такі: інформаційну, соціальну, комунікативну, культурну, управлінську, правову, обліку та історичного джерела [1, с. 11-17].
На особливу увагу, на наш погляд, заслуговує дослідження функцій документа Н. Кушнаренко. Розуміючи під функцією документа його суспільну роль, соціальне призначення, мету, завдання та вважаючи, як і попередній автор, документ поліфункціональним об'єктом, що виконує низку взаємопов'язаних функцій, Н. Кушнаренко, на відміну від М. Ілюшенко, вважає соціальними всі функції документа і умовно весь їх спектр поділяє на три групи: 1) головну функцію; 2) загальні функції; 3) спеціальні функції [8, с. 38]. Головною, найбільш узагальнюючою, функцією документа цей автор називає зберігання і передачу (поширення) інформації. До загальних функцій документа, характерних для всіх документів, незалежно від їх типу і виду, на думку автора, належать інформаційна, комунікативна і комулятивна. До групи спеціальних автор відносить функції, притаманні не всім, а лише певним видам і типам документів, де вони проявляються переважно залежно від соціальних потреб. На думку автора - це управлінська, пізнавальна (освітня), правова, загальнокультурна, меморіальна, гедонічна та інші функції, серед яких зазначаються статистична, джерельна, підтвердження авторського авторитету [8, с. 38-41].
На підставі здійсненого нами порівняльного аналізу складу функцій та їх змісту й призначення, визначених згаданими авторами, ми пропонуємо синтезовану систему функцій документа (див. рис. 1), до якої передусім включено функції документа, які у різних класифікаціях не відрізняються ні за номіналом, ні за змістом. Функції, які у різних класифікаціях мали розходження за номіналами, однак були подібними або близькими за змістом (наприклад, юридична і правова, культурна та загальнокультурна, обліку та статистична тощо), об'єднані нами під термінами, які, на нашу думку, точніше відповідають їхньому змісту. Підтримуючи позицію Н. Кушнаренко щодо соціального характеру кожної з функцій документа, ми не вважаємо доцільною наявність у запропонованій нами систематизації окремо виділеної соціальної функції, що міститься у класифікаціях В. Лівшиця та М. Ілюшенко.
Розділ 2. Загальні поняття про класифікації документів
2.1 Основні положення класифікації документів
Початковим, найпростішим методом розподілу сукупності певних об'єктів є метод групування, тобто розчленування цієї сукупності на групи якісно однорідних об'єктів. У групи об'єкти об'єднуються за найпростішими, зазвичай зовнішніми ознаками, які не розкривають природу і суть досліджуваних явищ, наприклад, групування людей за зростом або кольором волосся. Документи та бібліографічні записи їх також можуть групуватися, наприклад, за абеткою прізвищ авторів, номерами, місцями або роками видання й та інше.
На більш високому рівні розвитку дослідницького процесу стоїть класифікація. У науці під класифікацією розуміють процес розподілу чисельності об'єктів на класи та підкласи. Оскільки такий розподіл здійснюється за істот ними, найважливішими ознаками об'єктів, виникають взаємопов'язані класи, встановлюються зв'язки між окремими об'єктами. Таким чином, для класифікації характерне більш глибоке проникнення в суть досліджуваних об'єктів, що визначається усвідомленням їхніх загальних ознак, властивостей і відношень. У результаті розподілу об'єктів створюється система супідрядних понять (класів). Якщо класи відображають поняття якоїсь галузі знання або діяльності людей, така система також називається класифікацією.
Для проведення класифікації документів особливо важливо мати на увазі, як мінімум такі положення:
ознака, по якій роблять розподіл, називається основою розподілу, а поняття, що утворяться при цьому - членами розподілу;
один і той же розподіл повинен здійснюватися на тій самій основі;
розподіл повинен бути вичерпним; ні недостатність, ні надмірність розподілу неприпустимі;
члени розподілу повинні взаємно виключати один одного;
члени розподілу повинні розташовуватись послідовно, не допускається перескакувати із наступного ряду підкласу в наступні віддалені вище - або нижче розташований [4, c.115]
Класифікувати документи -- значить проводити багатоступінчастий, ієрархічний і дихотомічний розподіл їх на роди, види, підвиди, різновиди. Рід (клас) -- це сукупність (безліч) документів, що мають певну загальну ознаку, що відрізняє цю сукупність від інших об'єктів. Як класифікаційний розподіл можна прийняти різні ознаки, що залежать від мети класифікації. Якщо хочемо розділити документи за формою, це буде одна класифікація, якщо по їхньому змісту - інша й т.д. В основу класу завжди кладуть найбільш важливу ознаку документа, що відповідає меті класифікації.
Клас, що включає в себе інші, буде стосовно них родом, а класи, що входять у нього, стосовно нього - видами. Той самий клас може бути родом стосовно нижчого класу й видом стосовно вищого. Так, клас «кінофотофонодокументи» є видом стосовно класу «документи» і родом стосовно класу «кінодокументи», «фотодокументи» і «фонодокументи».
Рід (клас) -- це перший рівень розподілу, що розкривається за допомогою видових розподілів документа.
Вид - другий рівень розподілу. При цьому родове поняття «документ» ділиться на видові поняття, тобто на види документів. Кожна ланка видової класифікації можна назвати видом документа по тій або іншій ознаці (за характером знакових засобів, призначення для сприйняття людиною, способу документування, матеріальному носію й т.п.).
Третій рівень розподілу -- підвид. За ним - різновид і т.п., поки не визначиться остаточне місце конкретного документа (індивіда) у цій класифікації.
Ієрархія -- розташування документів у порядку від вищого до нижчого. Відповідно ієрархічне розташування документів виглядає в такий спосіб: документ-> видання -> неперіодичне видання -> книга.
Дихотомія -- послідовний розподіл документів одного класу на два протилежних види, підвиду, різновиду й т.д. [5, c. 107]. Наприклад: опублікований і неопублікований документ, періодичний і неперіодичний документ і т.п.
Класифікація документів здійснюється за різними підставами розподілу, що відповідають певним аспектам аналізу документів. Кожний аспект аналізу вказує певний фасет (фр. facette -- межа) класифікації, тобто перелік видів документів по необхідній ознаці. Таких фасетів може бути безліч, тому класифікація документів називається багатоаспектною фасетною.
2.2 Вимоги до документних класифікацій
Щоб класифікація успішно розв'язувала поставлені перед нею завдання, вона має відповідати певним вимогам.
Будь-яка класифікація є результатом логічної операції, що базується на загальних правилах, сформульованих формальною логікою. По-перше, ділення на класи має здійснюватися за однією певною основою ділення і не змінюватися в процесі ділення. По-друге, ділення має здійснюватися безперервно, тобто між членами ділення є відношення супідрядності (родове поняття поділяється на видові, ціле -- на частини). По-третє, члени ділення мають виключати один одного, тобто не може бути в різних місцях класифікації однакових класів. У структурному відношенні класифікація має бути повною, тобто охоплювати весь обсяг об'єктів, що класифікуються. З іншого боку, для всіх без винятку об'єктів мають бути оформлені класи, до яких можна було б зарахувати будь-який з об'єктів класифікації.
Це загальні правила, на яких будуються будь-які класифікації і, зокрема, документні. Крім того, до документних класифікацій висуваються деякі специфічні, характерні саме для них вимоги. Суть вимоги науковості полягає в тому, що класифікація має відтворювати сучасний рівень розвитку науки і практичної діяльності людей, реальні зв'язки між галузями науки і сферами діяльності, об'єктивні закони розвитку природи і суспільства. Класифікація має надавати можливість відображення документів з найактуальнішої тематики, про найновіші досягнення науки і виробництва, має відображати стан терміносистеми в певній галузі знання. Класифікація має використовувати найновіші досягнення теорії інформаційного пошуку, каталогізації та інших суміжних дисциплін.
Універсальність класифікації полягає у максимальній повноті відображення всієї сукупності людських знань; у наданні можливості відобразити документи на різних носіях інформації, виданих різними мовами; у можливості використання в інформаційних установах різних профілів і масштабу; документів, які відповідають на запити як загального, так і вузькофахового характеру [4, c. 117].
Вимога багатоаспектності виявляється у можливості класифікації відображати документи в різних аспектах з урахуванням їх змісту і певних формальних ознак (вид, читацьке призначення, мова публікації тощо).
Суть вимоги адаптивності полягає і в тому, що у класифікації має бути враховано умови, в яких її використовують, вона має легко скорочуватись або розгортатися залежно від конкретних потреб. До того ж класифікація має бути "гостинною", тобто до неї досить легко, без порушення структури мають додаватися розділи для нових проблем і предметів, вилучатися застарілі тощо.
До класифікації ставиться вимога чіткості й простоти побудови, що забезпечує одержання потрібної інформації у мінімальні строки при найменших затратах праці й у стислому обсязі.
Для передачі змісту і формальних ознак документів, а також інформаційних запитів пошуку потрібних документів призначена інформаційно-пошукова мова (ІПM) -- це спеціалізована штучна мова, за допомогою якої здійснюється індексування документів [4, c. 114]. Його суть полягає в тому, щоб передати зміст документів, а в разі необхідності й деякі формальні ознаки у вигляді коротких закодованих повідомлень, так званих пошукових образів документів (ПОД).
Залежно від ІПМ, яка використовується в тому чи іншому пошуковому масиві, документи підлягають обробці за такими видами індексування:
предметизація, систематизація, координатне індексування. Усі ці види індексування пов'язані з розподілом документів за певними класами.
Предметизація базується на предметній класифікації документів. У пошукових масивах, створених на основі предметних класифікацій, організуються комплекси бібліографічних записів документів про конкретні предмети, незалежно від галузевого аспекту розгляду цих предметів. Тому такі масиви дають відповіді на інформаційні запити міждисциплінарного, міжгалузевого характеру. Користувачам, які бажають одержати максимально повні та багатоаспектні відомості про певний об'єкт, які здійснюють комплексні дослідження, саме тут найлегше знайти необхідні документи. Таким чином, предметизація відповідає інтеграції наукових знань як одному з основних напрямів їхнього розвитку.
Предметизація документів використовується при створенні традиційних предметних каталогів і різноманітних бібліографічних картотек, особливо широко при створенні електронних каталогів. Крім того, її застосовують при складанні деяких допоміжних апаратів -- абетково-предметних покажчиків до таблиць систематичних класифікацій і систематичних каталогів та картотек, до окремих друкованих видань (монографій, підручників, бібліографічних покажчиків). Предметне групування документів іноді використовують у розстановці бібліотечних фондів, в організації книжкових виставок, тематичних полиць тощо.
Основним поняттям предметизації є поняття "предмет", тому доцільно розглянути його суть. У загально філософському значенні "предмет" розуміють як певну цілісність, яка" виділяється з множини об'єктів у процесі пізнання і практичної діяльності людини. Будь-який предмет має певні ознаки, що його характеризують і відокремлюють від інших, роблять саме цим предметом. Кожна наука і галузь практичної діяльності мають справу з явищами, процесами, об'єктами, які виступають предметами спостереження, дослідження, використання, виробництва й т. ін., тобто предметами пізнання і предметами праці.
матеріальні об'єкти, природні та штучні, що сприймаються органами почуттів (планети, електрика, верстати);
суспільно-історичні явища, події, процеси (політичні партії, війни, держави);
явища і процеси духовного життя, мислення, свідомості (мистецтво, пам'ять, думка) [4, c. 115].
Предметами вивчення можуть виступати окремі частини, властивості, риси, функції предметів (органи організму, теплопровідність рідини, дихання рослин): вплив і дія одних предметів на інші, взаємодія предметів (вплив радіації на рослини, взаємодія уряду і парламенту). Сукупності окремих предметів також можуть розглядатися як предмети дослідження. Такими сукупностями виступають групи споріднених об'єктів (хвойні рослини, лікарі, заклади культури) та окремі системи, тобто сукупності пов'язаних між собою предметів, явищ, процесів, які становлять одне ціле (біоценози, періодична система хімічних елементів, система соціального забезпечення).
Відомості про процеси і результати вивчення предметів, тобто про пізнання їх віддзеркалюються в документах. Таким чином, ці відомості стають темами документів і розглядаються при предметизації. Виходячи з цього, у вузькоспеціальному значенні "предмет" -- це поняття або комбінація понять, які розкривають тему документа. Предмети документів відтворюються у предметних рубриках. Таким чином, з певним ступенем узагальнення можна вважати, що предметна рубрика -- це коротке формулювання теми документа. Крім теми, рубрика іноді містить відомості про форму і читацьке призначення документа. Суттю предметизації і є визначення предметної рубрики, що відповідає змісту, формі та призначенню документа.
Перші спроби наведення інформації про зміст творів, схожі на предметизацію, почали здійснюватися з виникненням зібрань документів. На ті часи роль предметних рубрик виконували назви творів, оскільки вони, як правило, досить чітко характеризували тематику творів. Часто до відомостей про документ, крім назви, імені автора, включали і перші слова тексту, які іноді також ознайомлювали зі змістом твору. Такі записи трапляються в праці Каллімаха "Таблиці тих, що уславилися з усіх галузей знань, і того, що вони написали у 120 книгах" (III ст. до н. е.), пізніше в інвентарних списках монастирських бібліотек.
З виникненням і розвитком друкарства збільшувалися кількість і обсяг книжкових зібрань, що ставило більш високі вимоги до розкриття змісту документів. Певні кроки до задоволення їх зробили укладачі бібліографічних покажчиків. У XVIII ст. в деяких покажчиках з'являються предметні рубрики. Найчастіше такими рубриками виступали слова, вибрані з назви документа, які несли основне змістове навантаження. Іноді рубрика обмежувалася одним іменником, що розкривав зміст книги. Значно менш поширеною була методика, за якою рубрики формулювалися на основі аналізу змісту твору. У той час не існувало чітких правил формулювання рубрик, їхньої формалізації, кожен бібліограф вирішував проблеми і питання, що виникали, самостійно, виходячи із свого розуміння зручності користування бібліографічним покажчиком.
Особливо активно предметизація розвивалась у європейських німецькомовних країнах (Німеччина, Австрія, Швейцарія). Це пояснюється особливостями німецької мови, які утруд-нювали створення абеткових пошукових масивів і накладали відбиток навіть на формулювання назв документів у бібліографічних описах. У цих країнах застосовували обидва підходи до вибору предметних рубрик при створенні предметних покажчиків до систематичних і абеткових каталогів.
Розвиток предметизації в Росії й Україні також здійснювався в основному в ході створення предметних покажчиків. Як і в інших країнах, рубрики
Призначення та класифікація документів курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Статья По Теме Курсовой Работы
Этикет В Профессиональной Культуре Педагога Реферат
Реферат по теме Транспорт Тувы
Физиологические Адаптации Растений К Засухе Дипломная
Доклад: Гром и молния
Реферат: Автоматизированное производство
Конспекты лекций: История экономики.
Курсовая работа: Склонность к употреблению психически активных веществ как проблема личностного развития современного подростка
Шпаргалка: Шпаргалки по маркетингу. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение Рассказов Детьми
Реферат: Виникнення судового конституційного контролю у США
Реферат На Тему Боги Египта
Системы Канализации Реферат
Реферат по теме Принципы управления личным временем
Контрольная работа: Свободная конкуренция. Валовой национальный продукт в России
Дипломная Работа На Тему Физические Модели При Изучении Интеграла В Курсе Алгебры И Начал Анализа В 10-11 Классах
Контрольная Работа За 1 Четверть 5
Эссе Менің Мансаптық Және Кәсіби Өсуім Дәрігер
Курсовая Работа Щи
Курсовая работа: Особенности развития и влияние экономики США, Западной Европы и Японии на мировой экономический рост
Организация учета денег на предприятии - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Бухгалтерский учет и аудит на предприятии - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике
Теломеры. Теломеразная активность - Биология и естествознание презентация