«Пристрелити Раміреса. Дія 1» Ніколя Петрімо. А ти зможеш продати Вакумайзер 2000?

«Пристрелити Раміреса» — назва, яка, на перший погляд, мала б заінтригувати потенційного читача. Але ж нас, розбалуваних творчістю Квентіна Тарантіно, братів Коенів чи Вінса Ґіллігана, мало чим здивує така назва. Та після перегляду трейлеру до цього банд десіне, який запустило українське видавництво, жодних сумнівів у тому, що ця мальована історія від французького митця Ніколя Петрімо має бути на полиці, уже не було. Адже графічна атмосфера натхненна кіно 1980-х та 1990-х років, сповнена насмішок та потенційного екшену, обіцяла чудове й захопливе читання.

Ніколя Петрімо починає своє банд десіне, як справжній трилер, де ми бачимо сцену із звичайним підозрюваним під час допиту. Коп розпитує співробітника про одного зі своїх колег, простого хлопця на ім’я Жак Рамірес, якого підозрюють у важких злочинах, адже він є найнебезпечнішим вбивцею в Мексиці. Головний герой є мовчазним (через свою ваду), але вправним інженером, який працює в «Роботоп», великій фірмі з виробництва побутової техніки, яка збирається випустити свій абсолютно новий пилосмок «Вакумайзер 2000». Тому команда «Роботоп» перебуває під великим тиском, як і самі працівники, від яких вимагаються ідеальні робота та концентрація.

Автор розкриває елементи історії потроху, щоб частково вести читача наосліп. Головний герой, на перший погляд, здається майже нікчемним. Жак Рамірез — звісно є зразковим працівником фірми, яка виробляє пилосмоки, він працює понаднормово, не скаржачись, служить хлопчиком для цькування для маленького помічника менеджера. Рамірес чи не наділений супер силою: він ремонтує пилосмоки, як ніхто! Тому весь відділ «молиться» на нього. Його просте й нудне життя змінюється, коли члени мексиканського картелю, які приходять до сервісної служби бренду, щоб відремонтувати зламаний пристрій, вважають, що впізнали в ньому вбивцю, який провів їх навколо пальця кілька років тому. І саме тут Ніколя Петрімо демонструє всю свою майстерність. Він губить читача в припущеннях і ставить своїх героїв у гротескні ситуації, які чергуються між серйозними сценами, кумедними моментами та вбивцями, які хочуть поквитатися із Раміресом.

Тонкий знавець кіно 1980-х і 1990-х, Ніколя Петрімо розгортає свою історію на повній швидкості, граючи на гуморі, цинізмі та глузуванні. Ми досить швидко можемо повірити в кінематографічні роботи згаданих на початку режисерів. Банд десіне переповнене блискуче написаними діалогами, з достатньою абсурдністю, щоби бути смішним, не впадаючи в чисту комедію. Сцени робочого світу в «Роботоп» просто чудові. Але ми все ще маємо безглуздий і ритмічний бойовик, кривавих гангстерів, перестрілки й шалені погоні. Оповідь, яку веде автор, також хороша, усе тече плавно, створюючи класні кадри, завжди дуже кінематографічні з акуратно намальованими композиціями.

Графічно робота Ніколя Петрімо чудова, де лінія тонка й чиста, а акцент кольорів тяжіє до теплих тонів. Тут є красиві автомобілі, одяг і пристрої того часу, робочі будні та екшн, які залишаються ідеально читабельними без різниці на скільки активно відбуваються події в сценах. Персонажі виразні, а обличчя вражають емоційною складовою. А у самого Раміреса окремий візуальний стиль, який сам по собі підсумовує весь дух цього банд десіне. А ще ми дістали велику кількість різноманітних вус. Скажу чесно, треба мати талант, щоб зобразити їх такими прекрасними. Але якщо без жартів, то перед Ніколя Петрімо потрібно зняти капелюха, адже малюнок тут ефектний та красивий.

На останок хотів би ще поговорити про гумор, який гарно вписується в цю історію. Мабуть, найбільше ми маємо їдкого гумору, який засуджує суспільство споживання. Автор вставляє сторінки реклами з особливо дивними текстами, а також статті в пресі, які висміюють бульварну журналістику чи псевдо розслідування. Крім того, компанія «Роботоп» та її маркетингові методи сильно нагадують методи відомого всім бренду, оскільки з кожним новим пилосмоком доводиться купувати всі аксесуари до нього, бо старі не адаптуються до нової моделі. Ні на що не натякаю звісно… Одним словом, без цього гумору це була б зовсім інша історія.

Що ж, як ви зрозуміли, банд десіне «Пристрелити Раміреса» мені надзвичайно сподобалося. Це данина трилерам кінця минулого століття, де сценарій водночас досить божевільний, але чудово освоєний, текст водночас смішний, але цинічний та добре продуманий. А естетика малюнку, особливо приваблива й захоплива. Знаю, що французькою мовою вже є другий альбом цього банд десіне. Тому надіюся, що нам не прийдеться чекати досить довго й цього року побачимо продовження пригод Жака Раміреса українською мовою.