Приповісті 31

[1] Слова царя Лемуїла, – повчання, яке давала йому його мати. [2] Що, сину мій?… Що, дитино мого лона, сину моїх обітниць!? [3] Не віддавай жінкам своїх сил, ні доріг серця твого згубницям царів. [4] Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям вживати міцні напої! [5] Аби напившись, вони не забували Закону і не викривляли правосуддя щодо пригноблених людей. [6] Дайте міцний напій тому, хто гине, і вино тим, у кого гірко на душі! [7] Він вип’є, і забуде про свої злидні, – нехай більше не згадує про своє страждання. [8] Відкрий свої уста заради оборони німого і захисту приречених на погибель. [9] Не мовчи, коли йдеться про правосуддя, – будь справедливим щодо вбогого та нужденного. [10] Хто знайде добропорядну жінку, то вона цінніша за перли! [11] Цілковито впевнене у ній серце її чоловіка, і він не залишиться без прибутку. [12] В усі дні свого життя вона засвідчує йому добром, а не злом. [13] Вона дбає про вовну та льон – і охоче працює власними руками. [14] Вона, наче комерційні кораблі, здалека привозить свій хліб. [15] Встає ще вдосвіта, розподіляє домашнім їжу і відповідну працю служницям. [16] Захоче придбати поле, – купує його; завдяки прибутку з власних рук засаджує виноградник. [17] Надійно підперізує свій стан, і зміцнює свої м’язи. [18] Вона задоволена хорошими результатами своєї праці, тому її світильник не гасне і вночі. [19] Свої руки вона простягає до прядки, і пальці її беруться за веретено. [20] Свою долоню вона відкриває перед убогим, – свої руки простягає нужденному. [21] Не боїться вона холоду в своєму домі, тому що вся її сім’я одягнена в подвійний одяг. [22] Вона робить собі покривала; її одежа – вісон і кармазин. [23] Її чоловік шанований при брамах, і засідає зі старійшинами краю. [24] Вона виготовляє і продає тонку білизну, постачає купцям пояси. [25] Вона одягається у силу та гідність й весело дивиться у майбутнє. [26] Уста свої вона відкриває з мудрістю, і люб’язне повчання в неї на язиці. [27] Уважно наглядає вона за справами свого дому, і дармового хліба вона не їсть. [28] Встають її діти і називають її щасливою, а її чоловік хвалить її, кажучи: [29] Було багато вправних жінок, однак ти перевершила їх усіх! [30] Миловидність – оманлива, краса – швидкоплинна, але жінка, яка боїться Господа, гідна хвали. [31] Віддайте їй належне за надбанням її рук, – і нехай її вчинки вихваляють її при брамах!