Припинення трудового договору: загальна класифікація підстав - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Припинення трудового договору: загальна класифікація підстав

Припинення договору в зв'язку з певними юридичними діями. Угода сторін. Відмова працівника. Підстави, передбачені контрактом. Розірвання трудового договору з ініціативи власника. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
на тему: « Припинення трудового договору:
спеціалізація “Правове забезпечення
діяльності” Чабан Маріанна
ст.викладач кафедри права Корольков Олексій
Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організа-цією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 cm. 36 КЗпП).
Даний пункт містить дві самостійні підстави. Перша сто-сується випадків, коли підприємство або його структурний підрозділ, де працює за трудовим договором працівник, пере-водиться в іншу місцевість. Іншою місцевістю вважається інший населений пункт. При відмові працівника від переве-дення разом з підприємством працівник може бути звільне-ний за п. 6 ст. 36. Закон не передбачає вимоги щодо спеціаль-ного попередження працівника у такому випадку. Разом з тим є підстави вважати, що роботодавець повинен зробити таке попередження письмово. У КЗпП необхідно врегулюва-ти цю процедуру належним чином. Не можна не помітити, що зміна підприємством свого місця знаходження по суті є одним з випадків зміни істотних умов трудового договору, про який йдеться далі у цьому пункті. Законодавець виділив таку зміну в окремий вид. Очевидно, що тут мають бути застосовані правила ч. З ст. 32 КЗпП -- необхідно попереди-ти про зміни працівника за 2 місяці.
Про зміни інших істотних умов праці, порядку їх прове-дення йшлося вище. Мова йде про об'єктивні зміни в орга-нізації виробництва і праці на підприємстві, а не про зміни, які викликані суб'єктивним відношенням роботодавця до пра-цівника. Останні є незаконними, і якщо в подальшому суд встановить такий факт, працівника буде поновлено на роботі. Слід зазначити, що одним з випадків зміни умов праці є запровадження контрактної форми трудового договору щодо конкретної категорії працівників. Як вже відмічалося, сфера укладення контракту визначається законодавством, робото-давець не має права вимагати переоформлення безстроково-го трудового договору з працівниками, для яких контракт не є обов'язковим. Але якщо працівник належить до категорії, з якою за законодавством має обов'язково бути укладений контракт, а він від контракту відмовляється, працівник може бути звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП. Слід пам'ятати про не-обхідність попередження працівника про перехід на контракт-ну форму трудового договору за 2 місяці. Якщо в судовому засіданні буде встановлено, що працівник не був попередже-ний належним чином, суд відповідно змінить дату звільнен-ня з виплатою працівникові середнього заробітку до нової дати звільнення.
1.2.1. Зміни в організації виробництва і прац і,
Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чи-сельності або штату працівників.
В умовах формування ринкових відносин набуває все більш широких масштабів вивільнення працівників у зв'яз-ку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприєм-ства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У всіх цих випадках трудовий договір може бути припинений на підставі п. 1 ст. 40 лише при скороченні чисельності або штату працівників, змінах у складі праців-ників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. Власник має право в межах однорідних професій проводити перестановку (перегрупування) працівників і переводити більш кваліфікованих працівників, посади яких скорочено, з їхньої згоди, на інші посади, звільнивши з них менш кваліфі-кованих працівників. Якщо це право власником не було вико-ристане, суд не повинен обговорювати питання про доціль-ність такої перестановки (перегрупування) (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p.).
Переважне право на залишення на роботі при вивіль-ненні працівників в зв'язку зі змінами в організації вироб-ництва і праці надається працівникам з більш високою квалі-фікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах про-дуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним, за наявності двох і більше утри-манців; особам, в сім'ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперерв-ним стажем роботи на даному підприємстві; працівникам, що отримали на даному підприємстві трудове каліцтво або професійне захворювання; учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється дія Закону "Про ста-тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авто-рам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і ра-ціоналізаторських пропозицій; особам з числа депортованих з України протягом 5 років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби й осіб, які проходи-ли альтернативну (невійськову) службу, протягом 2 років від дня звільнення зі служби.
Цей перелік осіб не є вичерпним. Законодавство також передбачає переважне право на залишення на роботі при скороченні штату осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною -- Героям Соціалістичної праці та Пов-ним кавалерам ордена Трудової Слави (Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 p.);
осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, І і П категорій та ліквідаторів III категорії (Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі-док Чорнобильської катастрофи" в редакції від 19 грудня 1991 p.); Героїв Радянського Союзу та Повних кавалерів орде-на Слави, а також осіб, нагороджених чотирма та більше ме-далями "За відвагу" (Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"); ветеранів військо-вої служби на роботі, на яку вони були зараховані вперше після звільнення з військової служби, при скороченні чи-сельності або штату працівників (Закон України "Про ста-тус ветеранів військової служби та їх соціальний захист").
Про майбутнє вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП праців-ників попереджають персонально не пізніше, ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу робо-ту на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсут-ності роботи, а також відмові працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, працівник звертається за допомогою до органу по працевлаштуванню або працевлаштовується самостійно. Одночасно власник доводить де відома органу по працевлаштуванню про майбутнє вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації і розміру оплати праці.
Працівник, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП (крім ліквідації підприємства), протягом одного року має право на укладен-ня трудового договору у разі повторного прийняття на робо-ту, якщо власник проводить прийняття на роботу праців-ників аналогічної кваліфікації (ст. 42-1 КЗпП).
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи (п. 2 cm. 40 КЗпП).
Розірвання трудового договору з ініціативи власника можливе і при виявленні невідповідності працівника посаді або роботі, що виконується, внаслідок недостатньої кваліфі-кації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи.
Невідповідністю виконуваній роботі вважається не-здатність внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здо-ров'я належним чином виконувати доручену роботу. Потрібно звернути увагу, що у такій нездатності немає провини пра-цівника і її не можна ототожнювати з винним невиконанням трудових обов'язків. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний довести невідповідність працівника посаді або роботі, що виконується. Доказами повинні бути недоліки, помилки в роботі, а також медичний висновок про стійке зниження працездатності працівника, або про те, що дана робота протипоказана йому за станом здоров'я, або що вико-нання ним трудових обов'язків є небезпечним для оточуючих.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що за цією підставою може бути розірвано трудовий договір з керівни-ком підприємства, установи, організації або підрозділу в зв'яз-ку з неможливістю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі (п. 21 постанови Пленуму від 6 лис-топада 1992 p.).
Відсутність диплома, посвідчення про спеціальну освіту не є доказом невідповідності, якщо наявність диплома не є обов'язковою умовою виконання роботи і працівник належ-ним чином виконує її. Разом з тим є деякі посади, для замі-щення яких закон вимагає спеціальної освіти і спеціального рівня кваліфікації (посада лікаря, машиніста, водія, пілота та ін.). З таких посад при позбавленні спеціального диплома (права) працівник може бути звільнений по п. 2 ст. 40 КЗпП.
На цій підставі можуть бути звільнені працівники, які за результатами атестації визнані такими, що не відповідають посаді. Україна в останні роки створила певну нормативно-правову базу у питаннях атестації працівників. Прийнято, зокрема, такі акти: Положення про порядок проведення атеста-ції державних службовців органів виконавчої влади, затвер-джене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 p. №950 (Урядовий кур'єр. - 1996. - №176-177);
Положення про порядок проведення атестації керівних, інже-нерно-технічних працівників і інших фахівців підприємств і організацій залізничного транспорту України, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 16 квітня 1996 p. №127 (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -- 1998. -- №12. -- С. 108); Положения про поря-док проведения атестації лікарів, затверджене наказом Мініс-терства охорони здоров'я України від 19 грудня 1997 p. №359 // Юридичний вісник України. -- 1998.-- №15. -- 15 квітня), Положення про порядок атестації працівників керівного складу державних підприємств, затверджене по-становою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 p. №1571 // Праця і зарплата. - 1999. - №22. - Вересень). У частині, що не врегульована законодавством України, по-рядок проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників, фахівців підприємств і організацій промисло-вості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку регулюється Положенням, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 5 жовтня 1973 p. із змінами і доповнення-ми від 22 жовтня 1979 p. і від 14 листопада 1986 p. (Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств СРСР. -- 1980. -- №8; 1987. - №2).
З урахуванням рішення атестаційної комісії керівник під-приємства має право перевести працівника, який за результа-тами атестації визнаний таким, що не відповідає посаді, з його згоди на іншу роботу. При неможливості переведення керівник в термін не більше 2 місяців від дня атестації може розірвати трудовий договір з працівником за п. 2 ст. 40 КЗпП. Потрібно звернути увагу на те, що висновки атестаційної комісії носять рекомендаційний характер і підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p.). Працівник може бути звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП лише при наявності фактичних даних, що підтверджують неможливість належного виконання працівником трудових обо-в'язків і при неможливості переведення його на іншу роботу.
1.2.3. Систематичне невиконання обов'язків працівником
Систематичне невиконання обов'язків працівником без поваж-них причин обов'язків, покладених на нього трудовим дого-вором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. З cm. 40 КЗпП).
Наступною підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника є систематичне невиконання працівни-ком без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудово-го розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Воно проводиться за певних умов. По-перше, порушення повинне стосуватися трудових обов'язків, витікаючих з трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку. Не допускається звільнення за порушення громадських обо-в'язків (нез'явлення на збори, небажання вступити до проф-спілкової організації та ін.). По-друге, невиконання або нена-лежне виконання повинне бути систематичним. У даний час під систематичним розуміється трудове правопорушення, вчинене працівником, до якого вже протягом року було засто-совано дисциплінарне або громадське стягнення. По-третє, невиконання трудових обов'язків повинне бути винним, скоє-ним без поважних причин умисно або з необережності. По-четверте, враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і гро-мадськими організаціями відповідно до їх статутів. Не врахо-вуються заходи громадського впливу (наприклад, обговорен-ня порушення), а також стягнення, погашені терміном давності. І, по-п'яте, дисциплінарне звільнення допускається тільки протягом місяця з моменту виявлення правопорушення.
Прогул (в тому числі відсутність на роботі більше З годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 cm. 40 КЗпП).
Прогулом признається відсутність працівника без поваж-них причин на своєму робочому місці як протягом усього робочого дня, так і більше 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня, наприклад, у зв'язку з поміщенням у медвитверезник, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпуски, залишення роботи до закінчення строку трудового договору або терміну, який працівник зобов'яза-ний відпрацювати за державним направленням після закін-чення вищого навчального закладу.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин (п. 24 постанови №9 від 6 листопада 1992 p.). Працівник, який відмо-вився від переведення на легшу роботу згідно з медичним висновком, не може бути звільнений за п. З і п. 4 ст. 40 КЗпП. При наявності всіх необхідних умов він може бути звільне-ний за п. 2 ст. 40 КЗпП.
Звільнення за прогул -- крайній захід дисциплінарного стягнення. Власник може застосувати інші заходи, в тому числі матеріального характеру.
1.2.5. Нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців
Нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахую-чи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця ро-боти (посади) при певному захворюванні. За працівника-ми, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5 cm. 40 КЗпП).
Нез'явлення на роботу більше 4 місяців підряд внаслі-док тимчасової непрацездатності також дає право власнику звільнити працівника. Таке звільнення можливе лише в пе-ріод хвороби, якщо ж працівник приступив до роботи, то звільнення за цією підставою заборонене. У період хвороби не зараховується відпустка по вагітності і пологах і відпуст-ка для догляду за дитиною. Згідно з ст. 179 КЗпП жінкам надаються частково оплачувані відпуски для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з виплатою за цей період допомоги за державним соціальним страхуванням. У випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному ви-сновку, але не більш ніж до досягнення дитиною 6-річного віку. Такі відпустки можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. Щоправда, у такому випадку мати повинна припинити відпуску і стати до роботи, а відповідний член сім'ї повинен у свою чергу оформити відпустку. За таких умов соціальна допомога буде виплачуватись. У період перебування у відпустці мати і за-значені особи можуть працювати на умовах неповного ро-бочого часу або вдома, при цьому зберігається право на одер-жання соціальної допомоги. Підприємства й організації за рахунок власних коштів можуть збільшувати тривалість вказаних відпусток.
Місце роботи зберігається протягом 12 місяців за праців-никами, які хворіють на туберкульоз. За працівниками, яким заподіяно трудове каліцтво або професійне захворювання, місце роботи зберігається на весь час відновлення праце-здатності або встановлення інвалідності незалежно від того, з чиєї вини сталося трудове каліцтво.
Звільнення працівника за п. 5 ст. 40, як і звільнення за всіма іншими пунктами вказаної статті, є правом власника, а не його обов'язком. Таке звільнення застосовується, якщо цього вимагають умови виробництва.
1.2.6. Поновлення на роботі працівника
Поновлення на роботі працівника, який раніше вико-нував цю роботу (ті. 6 cm. 40 КЗпП).
Випадком, коли власник може розірвати трудовий до-говір з працівником, є поновлення на роботі попереднього працівника, який раніше виконував цю роботу. Звільнення за цією підставою допускається, коли органами, що розгляда-ють трудові спори, поновлюється на роботі працівник, який був незаконно звільнений або переведений на іншу роботу.
Згідно ст. 6 Закону України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (Відомості Верховної Ради України. -- 1995. -- №1. -- Ст. 1) громадянин, звільнений з роботи (посади) в зв'язку з незаконним засудженням або усунен-ням з посади в зв'язку з незаконним притягненням до кри-мінальної відповідальності, повинен бути поновлений на по-передній роботі (посаді), а у разі неможливості цього (ліквіда-ція підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді)) йому по-винна бути надана державною службою зайнятості інша відпо-відна робота. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну від дня звернення, якщо воно на-дійшло протягом 3 місяців з моменту вступу в законну силу виправдувального вироку або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеніс-тю участі обвинуваченого в здійсненні злочину.
Звільнення застосовується у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.
1.2.7. Поява на роботі в нетверезому стані
Поява на роботі в нетверезому стані , в стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 cm. 40 КЗпП).
Поява на роботі працівника в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп'яніння дає власнику право на його звільнення, якщо такий стан підтверджений певними доказами: медичним висновком, актом, складеним представ-никами власника і громадських організацій, свідченнями свідків та ін. За загальним правилом вважається незаконною поява працівника в такому стані в робочий час на своєму робочому місці. Але для працівників, які несуть дисциплі-нарну відповідальність за статутами про дисципліну (підпри-ємства зв'язку, залізничного транспорту та ін.), порушенням трудової дисципліни вважається також поява в нетверезо-му стані, стані наркотичного і токсичного сп'яніння не тільки безпосередньо на своєму робочому місці, а і на території підприємства і в неробочий час. Для працівників з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад вста-новлену тривалість є робочим.
За цією підставою можуть бути звільнені з роботи пра-цівники за появу на роботі в нетверезому стані, в стані нарко-тичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від ро-боти або продовжували виконувати трудові обов'язки.
1.2.8. Вчинення за місцем роботи розкрадання
Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу (п. 8 cm. 40 КЗпП).
Факт розкрадання як підстава для звільнення повинен характеризуватися такими умовами:
а) бути вчиненим за місцем роботи працівника, тобто в організації, з якою працівник перебуває у трудових відноси-нах, а також в організації, в якій він виконує роботу на ос-нові цих трудових відносин;
б) бути встановленим вироком суду, що набрав законної чинності, або постановою органу, в компетенцію якого входить накладення адміністративного стягнення або застосу-вання заходів громадського впливу.
Звільнення в зв'язку з розкраданням за місцем роботи проводиться не пізніше як за 1 місяць від дня вступу в силу вироку, постанови або рішення компетентного органу, не враховуючи часу перебування у відпустці та звільнення від роботи в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Крім перерахованих вище загальних підстав, законодав-ство передбачає і додаткові підстави, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника з де-якими категоріями працівників, а саме:
-- одноразове грубе порушення трудових обов'язків ке-рівним працівником (п. 1 cm. 41 КЗпП): керівником підпри-ємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його за-ступниками, головним бухгалтером підприємства, уста-нови, організації, його заступниками, а також службови-ми особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службови-ми особами державної контрольно-ревізійної служби і органів державного контролю за цінами.
Визначення ступеня важкості проступку в кожному кон-кретному випадку належить до компетенції посадових осіб, які володіють правом призначення і звільнення від посади керівних працівників. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вивчено, яку зав-дано ним (могло бути завдано) шкоду (п. 27 постанови Пле-нуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p. №9);
-- винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповнова-женого ним органу (п. 2 cm. 41 КЗпП).
Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що за да-ною підставою можуть бути звільнені працівники, які безпо-середньо обслуговують грошові або товарні цінності, тобто зайняті прийомом, зберіганням, транспортуванням і розподі-лом цих цінностей (касири, інкасатори, завідуючі базами, ко-мірники та ін.). Підставою для звільнення є винні дії праців-ника, наприклад, наявність надлишків на складі, обман по-купців, зловживання алкогольними напоями, неправильне ведення звітної документації. Ці дії повинні бути підтверджені певними доказами. Пленум роз'яснив також, що при встановленні в передбаченому законодавством порядку факту здійснення працівником розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень, ці працівники можуть бути звільнені на підставі втрати довір'я до них і в тому випадку, коли вказані дії не пов'язані з їх роботою;
-- здійснення працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. З cm. 41 КЗпП). Законодавством не встановле-ний спеціальний перелік працівників, які можуть бути звільнені з цієї підстави. У п. 28 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 p. роз'яснюється, що на підставі здійснення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які зай-маються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Під аморальним проступком потрібно розуміти винну дію або бездіяльність працівника, яка пору-шує моральні принципи суспільства та є несумісною з ви-конанням виховних функцій. Такий проступок може мати місце і поза роботою -- в громадських місцях, побуті.
Істотним є те, що звільнення за втрату довір'я, а також за здійснення аморального проступку не є дисциплінарним звільненням і законодавство не встановлює певного терміну, протягом якого працівник може бути звільнений.
Крім вказаних підстав, передбачених КЗпП, окремими законодавчими актами встановлені інші додаткові підстави припинення трудових правовідносин з окремими категорія-ми працівників.
Зокрема ст. ЗО Закону України "Про державну службу" передбачені сім додаткових, в порівнянні з КЗпП, підстав. Серед них:
1) порушення умов реалізації права на державну служ-бу (ст. 4 Закону);
2) недотримання пов'язаних з проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16 Закону;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (ст. 23 Закону);
4) відставка державних службовців, які займають поса-ди першої або другої категорії (ст. 31 Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст.12 Закону);
6) відмова державного службовця від прийняття або по-рушення присяги, передбаченої ст. 17 даного Закону;
7) неподання або подання державним службовцем не-правдивих відомостей щодо його доходів, передбачених ст. 13 Закону.
Закон України "Про статус суддів" передбачає такі підстави для припинення повноважень судді: закінчення строку повноважень, відставка або звільнення за власним бажанням, втрата суддею громадянства та ін.
-- направлення працівника за постановою суду до лікувально трудового профілакторію (ст. 37 КЗпП).
Підставою для звільнення в цьому випадку є постанова суду про направлення алкоголіків, а також наркоманів до лікувально-трудового профілакторію;
-- призов або вступ працівника на військову службу або альтернативну (невійськову) службу (п. Зет. 36 КЗпП).
Третьою особою виступає тут військкомат, на вимогу яко-го власник зобов'язаний негайно звільнити працівника, який призивається на військову службу з виплатою вихідної до-помоги в розмірі 2-місячного заробітку;
-- розірвання трудового договору на вимогу профспілко-вого або іншого уповноваженого на представництво трудо-вим колективом органу (ст. 45 КЗпП).
При застосуванні цієї підстави потрібно мати на увазі, що за чинним законодавством України профспілка може вза-галі не входити до складу яких-небудь галузевих або регіо-нальних об'єднань, а існувати абсолютно самостійно. Мож-ливе співіснування декількох незалежних профспілок на одному підприємстві. На вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудовий договір (контракт) з керівником або змістити його з посади, якщо він порушує законодавство про труд і не виконує зобов'язань за колективним договором. У випадку, коли колективний договір підписав інший уповно-важений на представництво орган, трудовий договір з керів-ником повинен бути розірваний на вимогу цього органу. Працівник, стосовно якого пред'явлена вимога про розірван-ня договору, а також власник має право оскаржити вимогу про розірвання договору до суду в 2-тижневий термін. У цьому випадку виконання вимоги припиняється до вине-сення рішення судом.
Припинення трудового договору в зв'язку з порушен-ням правил прийому (ст. 7 КЗпП)
Звільнення на цій підставі може мати місце, коли при укладенні трудового договору були не дотримані передба-чені законодавством України обмеження щодо прийому на роботу осіб, позбавлених вироком суду права займатися пев-ною діяльністю або займати певну посаду протягом визначе-ного судом терміну; у випадку прийняття на роботу, пов'яза-ну з матеріальною відповідальністю, осіб, раніше засуджених за розкрадання, хабарництво, інші корисливі злочини, коли судимість не знята і не погашена.
Законами і підзаконними нормативно-правовими акта-ми встановлені певні обмеження для сумісництва окремих категорій працівників. Так, народний депутат України здій-снює свої повноваження на постійній основі. Статус депутата не сумісний із заняттям будь-якої іншої виробничої або службової посади, за винятком викладацької, наукової та іншої творчої діяльності (ст. 4 Закону України "Про статус на-родного депутата України" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №3. - Ст. 18).
Згідно з ст. 5 Закону України "Про статус депутатів місце-вих рад народних депутатів" депутат не може бути главою місцевої державної адміністрації, його заступником, керівни-ком її структурного підрозділу, а також прокурором, суддею, арбітром (Відомості Верховної Ради України. -- 1994. -- №24. -- Ст. 180). Проте Конституційний Суд України ви-знав положення ч. 1 ст. 5 названого закону таким, що не відпо-відає Конституції України. Згідно з рішенням Конституцій-ного Суду депутат місцевої ради може працювати на будь-якій посаді в державній адміністрації в тому числі бути го-ловою державної адміністрації, працювати прокурором, але за умови, що він не поєднує свою службову діяльність з керів-ною посадою у відповідній раді, її виконавчих органах та апара-ті. Обмеження щодо сумісництва залишаються чинними лише для судді та арбітра (Голос України. -- 1998. -- №91. -- 16 травня).
Не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, за виключенням наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій" // ЗП України. - 1993. - №9. - Ст. 184).
Суддя не може займатись підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої дія
Припинення трудового договору: загальна класифікація підстав курсовая работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Реферат по теме Лечебное питание при постхолецистэктомическом синдроме
Реферат: Методы бухгалтерского учёта 4
Курсовая Работа Повышение Эксплуатационных Характеристик Автомобиля
Курсовая работа: Сказкотерапия как методы психологической помощи детям в ситуации развода родителей
Контрольная Работа На Тему Политическая Культура России
Сочинение Мой Любимый Писатель Есенин
Реферат: Учет инфляции при разработке инвестиционного проекта
Дневник Практики Студента Бухгалтера
Реферат: Оптические датчики газового состава. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Психологические особенности профессионального мышления работника уголовного розыска
Отчет По Практике В Районном
Сочинение На Тему Моя Кухня 6 Класс
Образцы Сочинений Огэ 9 Класс
Эссе Английский Extreme Sports
Реферат по теме Глобальная демократическая волна
Как Правильно Приводить Аргументы В Итоговом Сочинении
Дипломная Работа На Тему Розвиток Пізнавального Інтересу Молодших Школярів У Процесі Вивчення Курсу "Я І Україна" В 3-4 Класах
Обязанности Работника Курсовая
Дипломная работа по теме Социально-экономическая и демографическая ситуация Приморско-Ахтарского района
Проектирование Редуктора Курсовая
Теория бухгалтерского учета - Бухгалтерский учет и аудит методичка
Юрий Визбор - Культура и искусство реферат
Текст астрологического прогноза: универсальные и национально-специфические черты - Иностранные языки и языкознание дипломная работа