Принцип єдності системи

Яке вам діло до того, як я вбиваю себе?

Здавалося б, справді, яке діло нам до загублених душ світу цього? Та, насправді, велике. Ви ж самі заявляєте, що кожна людина – цінність, проте, якою цінністю вона може бути, коли її життя – безсенсова подорож до смерті? Люди надто пов’язані між собою. Відомий «ефект метелика» можна застосувати і тут. 

Звернімося до простих прикладів: людина придбала наркотики. Упустимо те, що це – кримінальне правопорушення. Яку шкоду може нанести це для інших? По-перше, ви заплатили тіньовому бізнесу не лише в кишеню, але й на виробництво нових доз, а зі збільшенням надходжень зросте і пропозиція і охват реклами (ага, ще більше графіті на ваших під’їздах) і кількість людей, зайнятих цим «бізнесом», бо прибутково ж. По-друге, шкода вашому здоров’ю впливає на вашу працездатність. Тобто зменшується кількість виконаної роботи та заробіток, надходження до держбюджету і відповідно, виплати вам же та іншим людям. А ще, чим менше отримує державна економіка, тим більше отримує тіньовий бізнес, адже дедалі більше людей шукають легкої насолоди. Вам все одно, бо ви готові померти? А тим, хто хоче жити і нести користь суспільству – не все одно.

Гаразд, шкода очевидна, скажете ви, але ж таке не можу поширюватися, нехай, на гасло «ви можете їсти скільки хочете, що хочете і коли хочете». Також неправильно, адже нехай це і незначно впливає на вашу працездатність і шкода вашим кісткам інших не надто цікавить (бо вони скоріше заявлять, що це шкідливо для вашої репутації, чим створять враження, що так званий «фетшеймінг» - виключно примха соціуму. Ні, їх проблема в тому, що вони не вміють правильно формулювати проблему). Нехай це несе вигоду для економіки, бо ви купуєте більше їжі, однак це зачіпає питання виробництва цих продуктів. У значних масштабах це збільшує навантаження на виробників і попутно знищує екосистему, бо необхідно більше витрат на виготовлення цієї їжі, а також проблема – утилізація відходів. А панове прогресивні наче повинні про це турбуватися. Що важливіше, бути повним заради бунту проти соціальних установок, але долучитися до знищення навколишнього середовища чи стримувати себе, підходити під ефемерні стандарти, але бути дійсно «еко-френдлі». Непомірно повна людина в маку з власним горнятком для кави таки виглядає іронічно. (При тому, варто відзначити, що природна повнота – це нормально, вона не передбачає гіперспоживання).

Хм, можливо, винятком буде нетрадиційна сексуальна орієнтація? Справді, що такого у стосунках з особою тієї ж статі? Власне, в античній Греції ніхто нічого проти не мав, це було цілком легально . Проте тут теж важливо дотримання міри. Чому? Тому що це дійсно веде до руйнації традиційного інституту сім’ї. Ні, не тієї преславутої «патріархальної насильницької сім’ї (для України вона насправді непритаманна, хоч наразі панує думка про розділення ролей), а сім’ї як добровільного союзу, де кожен сам визначає, кому яку роль краще виконувати. Отже. Середньостатистична особа сильно залежить від власних емоцій (що підтверджено купою цивільних та кримінальних справ і взагалі потребою в існуванні судочинства): ви закохуєтеся в особу вашої статі, проте, ця особа відмовляється від стосунків, адже у неї вже є сім’я. На жаль, не всі люди спокійно ставляться до такої відповіді. Сильні емоції часто ведуть до хибних переживань та відчуття загрози, у цьому випдку, з боку тієї самої сім’ї, котра перешкоджає вашим вільним стосункам. Ось вже і мітинг проти традиційної сім’ї організувався. 

Не потрібно запевняти людину в тому, що сім’я її сковує, обмежує та пригнічує. Всі ці діти, котрі виросли на таких настроях, якщо не змінять орієнтацію (якщо таке можливо), то банально не знатимуть, як побудувати стосунки. А в поєднанні з феміністичними настроями дівчата-підлітки часто бояться стосунків з чоловіками взагалі: не через відсутність потягу, а через страх «потенційного насильника». Так само і юнаки в такому разі негативно сприймають жінок як ворожий елемент, налаштований проти них. Все ж статі повинні співпрацювати, а не відчужуватися і боятися одна одної. 

Отже, у підсумку варто зазначити, що практично будь-яка дія будь-якої людини зрештою має наслідки. В еру цифрових технологій інформація може моментально поширюватися і чим більш епатажно вона звучить – тим більше шанс її популяризації. У випадку принципу «моє тіло – моє діло» спокуса для індивіда настільки ж велика, наскільки велика загроза для спільноти.