Прийшли, побачили, перемогли: тренери, які виграли АПЛ у дебютному сезоні
MaximilianЖозе Моурінью (2004/05)
Літо 2004 року стало переломним для Челсі. Попри те, що команда за Клаудіо Раньєрі закріпилася серед лідерів Прем'єр-ліги та дійшла до півфіналу Ліги чемпіонів, керівництво клубу прагнуло чогось більшого. Новий власник був нетерплячим: другі місця його не влаштовували. Саме тому він зосередив погляд на Жозе Моурінью – амбітному тренеру, який щойно виграв Лігу чемпіонів із Порту. У Лондоні добре розуміли: запрошують не просто модного спеціаліста, а людину, яка вірить у свою винятковість і здатна заразити нею всю команду. Моурінью одразу переніс на Челсі свої принципи: чітку організацію, сувору дисципліну й безкомпромісний прагматизм. Під його керівництвом "сині" перетворилися на непрохідну машину – всього 15 пропущених голів за сезон! Навіть атакувальні гравці, такі як Лемпард і Роббен, працювали на команду без винятків. Челсі не просто виграв Прем'єр-лігу вперше за 50 років – вони зробили це із залізною впевненістю, набравши 95 очок і побивши кілька рекордів.
Карло Анчелотті (2009/10)
Челсі вступав у нову епоху після кількох років турбулентності. Після звільнення Жозе Моурінью в клубі перепробували кількох тренерів – Аврама Гранта, Луїса Філіпе Сколарі, Гуса Хіддінка. Але жоден не приніс бажаної стабільності. Влітку 2009-го Челсі знову звернувся до італійського досвіду, запросивши Карло Анчелотті, легендарного екс-наставника Мілана, який знав, як будувати великі команди й керувати зірками. Його завданням було повернути Челсі на вершину Прем'єр-ліги й нарешті закріпити європейський статус клубу. Анчелотті приніс до Лондона елегантність і стриману силу. Його Челсі не тільки виграв чемпіонат, а й зробив це із шиком: команда забила рекордні 103 голи за сезон, демонструючи атакувальний футбол, якого давно вимагала публіка на "Стемфорд Брідж". Дідьє Дрогба, Френк Лемпард, Ніколя Анелька – під його керівництвом усі вони пережили одну з найкращих своїх кампаній. Анчелотті також привів Челсі до першого в історії клубу "золотого дубля", вигравши Кубок Англії.
Мануель Пеллегріні (2013/14)
Манчестер Сіті підходив до сезону 2013/14 після складного періоду під керівництвом Роберто Манчіні. Хоча італієць привів клуб до першого чемпіонства в АПЛ у 2012-му, роздратування від його авторитарного стилю всередині роздягальні росло. Конфлікти з гравцями й втрата контролю у наступному сезоні змусили шейхів шукати нового тренера, який принесе баланс і натхнення. Вибір пав на Мануеля Пеллегріні – досвідченого чилійця, який встиг проявити себе у Вільярреалі та Малазі. Пеллегріні запропонував "містянам" саме те, чого бракувало: розумний, атакувальний футбол із чіткою структурою, але без диктатури. Його команда закохала фанатів у свою гру. 102 голи за сезон, другий найкращий результат в історії АПЛ на той момент. Манчестер Сіті виграв чемпіонат, обійшовши Ліверпуль у напруженій гонці, і підтвердив, що може не лише купувати зірок, а й змушувати їх грати в розумний, видовищний футбол.
Клаудіо Раньєрі (2015/16)
Коли влітку 2015 року Лестер оголосив про призначення Клаудіо Раньєрі, багато хто сприйняв це як жарт. Ветеран, який нещодавно провалився зі збірною Греції, здавався дивним вибором для клубу, який щойно уникнув вильоту з Прем'єр-ліги. Попередній тренер Найджел Пірсон пішов після серії конфліктів із керівництвом, і в атмосфері скепсису Раньєрі отримав завдання просто зберегти команду в еліті. Що сталося далі – увійшло в історію футболу. Раньєрі перетворив Лестер на справжню машину контратак. Завдяки неймовірній фізичній готовності, блискавичній швидкості Варді, магії Мареза та монолітності оборони на чолі з Морганом і Хутом, "лисиці" виграли чемпіонат із різницею у 10 очок. Сезон Лестера став символом справжнього футбольного дива, а Клаудіо Раньєрі – тренером, який довів: іноді віра, правильна атмосфера і згуртованість важать більше, ніж усі гроші світу.
Антоніо Конте (2016/17)
Після провального сезону 2015/16, коли Челсі фінішував лише десятим і втратив чемпіонський статус, у клубі розуміли: потрібно радикальне перезавантаження. Прихід Антоніо Конте, який щойно достойно виступив із збірною Італії на Євро-2016, виглядав логічним кроком. Челсі запросили харизматичного, емоційного лідера, який міг не просто змінити тактику, а відродити характер команди. Конте одразу приніс в АПЛ свою улюблену схему 3-4-3, яка стала справжнім відкриттям для англійського футболу. Після кількох невдалих матчів на старті він перейшов на трійку центральних захисників, і Челсі розпочав неймовірну серію з 13 перемог поспіль. Канте став серцем середини поля, Азар знову заграв як лідер, а нові ролі Луїса та Аспілікуети в обороні дозволили команді виглядати непрохідною. Челсі виграв титул, набравши 93 очки, і знову повернув собі звання найсильнішого клубу Англії під керівництвом нового харизматичного генерала.
Підсумок
Виграти АПЛ в дебютний сезон – завдання, яке під силу лише справжнім майстрам своєї справи. Кожен із цих тренерів приходив у дуже різні обставини: хтось у кризовий клуб, хтось у команду, готову до стрибка. Але всіх їх об'єднувало одне – здатність миттєво зрозуміти своїх гравців, нав'язати їм свої ідеї й створити колектив, який здатний вигравати тут і зараз.