Причини для розвитку нічної індустрії, великі гроші і чому потрібно глобально міняти образ нічного життя нашої країни.

Майже всі ми познайомилися зі своїми партнерами або друзями на вечірці, концерті або в клубі. Та мало хто з нас це зробив в магазині або банківському відділенні. Нічне життя міста - це веселощі, спілкування та розширення кола знайомств. Те, що відображає якість життя і формує образ міста для його гостей, які готові віддати вільним вечорам більше часу і ресурсів, ніж майже будь-який житель. Так і виходить, що нічна економіка виявляється тісно пов'язаною з міським брендом і його туристичною привабливістю. А вульгарне її розуміння як засобів, витрачених на випивку і музику молоддю, є безглуздим бар'єром на шляху успішної інтеграції в систему міського управління. Там, де клуби, там і музика, молодіжна і сучасна культура. Міська мода, дизайнери одягу, ювеліри – всі вони потребують існування просторів, де люди можуть експериментувати зі своїми образами. Нічні міста вже не примха, а необхідність і основа для продуктивної роботи.

Дев'яності, Берлін. Свіжий ковток повітря.

У 1997 році в Берліні була організована перша «Ніч музеїв». Саме тоді на «темний» час доби люди подивились більш свіжим поглядом. Тепер це міжнародна подія, в яку залучені декілька тисяч міст по всьому світу. Незабаром пішли інші «ночі», наприклад – «Ніч бібліотек» і «Велоніч». Звичайно, міста почали існувати в цілодобовому режимі задовго до казкового 1997, коли в Німеччині здогадалися організувати культурний фестиваль, що розширив інституційно прийнятні межі роботи для муніципальних установ.

Істотним тут є те, що Берлін став першим містом, в якому було зруйновано звичний антагонізм денного і нічного дозвілля. Підтримавши ідею таких заходів, переносячи звичний для світлого часу доби відпочинок на час, в яке раніше безроздільно панували нічні клуби, чиновники зробили важливий крок для трансформації статусу ночі. Як показав досвід – ця трансформація подарувала дуже великі кошти в міські бюджети.

Амстердам. Поява нічного мера.

За яскравою назвою Night Mayor of Amsterdam ховається не що інше, як некомерційна неурядова організація. Заснована в 2003 році, вона протягом 17 років займається врегулюванням конфліктів, що неминуче виникають в ході нічного відпочинку і лобіюванням інтересів організацій, що беруть участь в нічному житті Амстердаму. Для мерії міста Night Mayor of Amsterdam виступають в якості експертів та радників, які краще за інших знають всіх людей, залучених в цей вимір міського життя, а також розуміють проблеми і складності роботи останніх. 

Саме клубне нічне життя в Нідерландах стало страждати від різноманітних зусиль чиновників близько 15-20 років тому. Почали виникати нові обмеження по часу роботи нічних закладів. Чиновники діяли від імені виборців і часто погано розуміли, що прийняті ними рішення погіршують становище і жителів та власників закладів. Вибравши звучне найменування для своєї діяльності, Mirik Milan, таким чином, вперше став нічним мером Амстердама 15 років тому. Не будучи обраною особою, він діяв як громадянин, якому було небайдуже процвітання нічних клубів і нічного дозвілля в цілому. Досвід роботи в клубній галузі та організації заходів давав впевненість у власних силах. Сегодні його роботу продовжує Shamiro van der Geld.

Поступовий рух в сторону формалізації і інституціоналізації нічного мерства стало відбуватися тільки кілька років тому, і не просто так. Тут необхідно звернутися до цифр.

А ось і вона – ніч великих грошей.

До пандемії коронавірусу, оціночний грошовий обіг нічної індустрії у Великобританії перевищував 70 мільярдів фунтів стерлінгів на рік. На невеликих міських музичних майданчиках в Великобританії працевлаштовано близько 110 тисяч осіб, бюджету вони заробляють більше двох мільярдів фунтів на рік. На концерти в Лондон стікається майже 7 мільйонів людей, з яких близько половини - туристи.

Більше 20 відсотків в економіці Берліна складає сфера культури і творчих індустрій. Звичайно, нічне життя з цих 20 відсотків займає лише частину, а й ця частина гарантує десятки тисяч робочих місць і багато мільярдів євро доходів бюджету. 

В одному тільки Парижі у 230 тисяч жителів робота триває з півночі до 5 ранку, а в економіку нічної культури залучено більше 80 тисяч чоловік. Все це приносить місту близько 1,4 мільярда євро на рік.

Берлін ще раз довів, що розумне управління, а до якоїсь пори і просте невтручання в нічне життя здатне забезпечити платформу для міського розвитку в критичних умовах. У такій ситуації муніципалітет при мінімальних вкладеннях може отримати значний позитивний ефект: розвиток туризму, культурну експансію, зростання зайнятості в третинному секторі економіки.

Глобальні зміни способу життя.

Тут не можна скидати з рахунків і безліч глобальних трендів, з якими зіткнулися міста сучасності: розвиток сфери послуг, вивільнення часу у городян, зміна ритму життя, все зростаюча потреба отримати товар або послугу «тут і зараз» та розмиття вікових меж. Якщо підводити під всім цим межу, то сфера розваг прийшла в міста всерйоз і надовго. Шкода, що вона оцінена по достоїнству тільки частково. «Економіка розваг» потребує адекватного управління, суть якого, однак, нікому не відома. Бюрократи нічого не розуміють в нічному житті, а представникам нічного життя до останнього часу дорога в ешелони влади була закрита. До вирішення цієї ситуації в один момент і приступили різні організації по всьому світу.

Нічний мер – як обрана посада?

З цієї причини нічних мерів не варто сприймати як модне явище. Усередині цих некомерційних недержавних структур ховаються піонери, що прокладають тернисту дорогу для знаходження порозуміння між чиновниками і «тусовщиками». Спочатку їх, звичайно, не сприймали всерйоз - виникло досить зрозуміле відторгнення з боку чиновників. Однак коли Амстердаму, як і багатьом іншим містам Європи, довелося на собі відчути негативні ефекти занепаду нічного життя: масове закриття клубів, переміщення молодіжних центрів в нові регіони, то стало ясно - треба співпрацювати. Досвід і заглибленість нічних мерів в клубне життя завжди в нагоді. Через це і починається процес комунікації між власниками нічних бізнесів, чиновниками і місцевими жителями.

Зараз в міжнародному просторі існує принаймні кілька десятків міст, які вже почали повільний процес зміни системи міського управління, що враховує «нічні зрушення». У Міжнародну федерацію послів ночі (International Night Ambassadors Federation) входить кілька десятків міст. Більшість, правда, представляють Нідерланди. Також в федерації є міста з Німеччини, Швейцарії, Бельгії, Великобританії, США та деяких інших країн.

Нічні мери можуть працювати в різних конфігураціях. В Амстердамі, наприклад, у нічній мерії існує ряд експертів-супервайзерів, здатних проконсультувати, скажімо, з юридичних питань і самого нічного мера. У Лондоні кілька років тому була зібрана компактна експертна рада The Music Venue Taskforce, що складається з представників планувальних і муніципальних організацій, а також бізнесменів, залучених в нічне життя. Завданням ради стало визначення того, що відбувається з невеликими музичними клубами в британській столиці, з чим пов'язане їх повальне закриття (це, наприклад, і The Marquee Club), а також яку роль ті грали в міській економіці.

Власне саме консультативна та експертна роль поки доручається нічним мерам мерами денними. Вони відповідають на наступні питання: чому закриваються клуби, чи варто дозволити клубам закриватися пізніше, ніж о третій ранку, як пов'язані нічні клуби і злочинність в районі їх розташування, якими способами можна поліпшити безпеку для містян? На позиції незалежних консультантів нічним мерам вдається також лобіювати інтереси своїх підопічних: міняти режим роботи клубів, видавати ліцензії на цілодобову роботу, ратувати за спрощення ліцензування.

В Амстердамі сподіваються, що після наступних виборів нічний мер стане справжньою посадою в апараті мерії. Подібного розвитку подій, мабуть, хотіли б і в інших містах. Як-не-як глобальні міста немислимо працюють з 9 ранку до 5 вечора, а міжнародну конкуренцію за молодь не виграти, якщо єдине, чим славиться ваше місто, - могильна тиша вихідного дня в красивій історичній обгортці.

У розпочатих перегонах серед міст, які бажають зробити ночі настільки ж зрозумілими, як і день, виділяється кілька прикладів.

Берлін, Німеччина.

Мекка європейської електронної музики. Місто, в якому знаходиться клуб «Бергхайн», чия назва стала культовую для шанувальників техно по всьому світу. Один з найбажаніших молодіжних центрів останніх десятиліть ті ж останні десятиліття страждає через постійні битви за приміщення клубу. Зростаюча вартість нерухомості - проблема не тільки для жителів, але і для власників клубів і концертних майданчиків.

З 2000 року в місті діє Клубна комісія (Clubcomission), що об'єднала власників відповідних установ в мережу, яка здатна надати експертну підтримку, лобіювати інтереси сектора, в тому числі через розвинену систему постійно діючих робочих груп. Членами комісії стали представники більш ніж 170 клубів по всьому місту. Основне завдання організації - підтримка і розвиток нічної культури в Берліні. Особливий інтерес представляє розвинена система роботи з міською адміністрацією. Комісія готує матеріали про переваги, які несуть нічні клуби для міста, оповіщає про ризиковані містобудівні рішення, бере участь в десятирічному майстер-плані з розвитку сектора нічних сервісів. Дуже схожа платформа в Берліні об'єднує і музичний сектор - Berlin Music Comission. Організація бере свою історію з 2007 року і також призначена для об'єднання лейблів, компаній звукозапису, студій, концертних майданчиків в епоху повальної діджиталізації. Як і Клубна, Музична комісія проводить активну лобістську діяльність, займається коучингом і консультуванням представників індустрії, інтегрує і знайомить між собою новачків в бізнесі, зводить артистів з менеджерами, лейблами і експертами.

Париж, Франція.

Власники нічних закладів Парижа, що зіткнулися зі знайомими проблемами (строгі обмеження режиму роботи, високі ставки оренди і так далі), в 2010 році сформували Генеральне об'єднання ночі (États Généraux de la Nuit). Згодом ця організація трансформувалася в Раду ночі (Conseil parisien de la Nuit), а до 2014 року була виділена посада нічного радника (Night Advisor). Відповідальність, завдання і комунікації з офіційними посадовими особами приблизно ті ж, що і у нічного мера Амстердама.

Але посаду голови ради в Парижі покладено на першого заступника міського голови, що, звичайно, має значно скоротити дистанцію між офіційними і неофіційними організаціями, залученими в управління нічною економікою і її функціонування. До ради входять представники мерії, префектури, поліцейське управління, НКО, професійні організації, планувальні інститути, експертні співтовариства. Паризька нічна рада збирається двічі на рік.

Також специфічна для Парижа форма організації, що взяла на себе управління нічним шумом, які називають себе клоунами ночі (Les Pierrots de la Nuit) молоді люди виступають медіаторами між усіма залученими сторонами, готують і поширюють інформаційні матеріали у формі постерів, стікерів і навіть підставок під пиво про рекомендовані норми поведінки для тусовщиків. Нарешті, регулярно виходять на найбільш жваві вулиці і в артистичній і перформативній формі нагадують про те, що і в веселощах не варто заважати один одному.

Лондон, Великобританія.

Плани по початку роботи з нічним міським життям в Лондоні з'явилися ще за часів Бориса Джонсона, який керував столицею з 2008 по 2016 рік, що втратив за останні десять років близько третини музичних майданчиків, Лондон побоювався за майбутнє своєї музичної індустрії, оціненої приблизно в 5 мільярдів доларів. У 2014 році в столиці з'явився незалежний Фонд концертних майданчиків (Music Venues Trust), який взяв під свою опіку незалежні музичні майданчики, через які багато вибилися на світову арену і стали легендарними командами. Цей же фонд, який існує лише на гроші своїх членів, трохи пізніше рекомендував меру Лондона провести великомасштабний аналіз і оцінку ситуації з нічною економікою і життям міста. Ці рекомендації стали втілюватися в життя в березні 2016 року, коли була утворена Нічна комісія (Night Time Comission), чиїм основним завданням стало уявлення мерії зводу рекомендацій про розвиток нічного Лондона. Однак перший в історії Лондона нічний мер з'явився навіть раніше завершення її роботи з подачі новообраного мера денного, соціаліста Садика Хана. Цікаво тут також те, що, на відміну від Нідерландів, де нічні мери з'явилися автономно від бажань офіційних чиновників, в Лондоні для цього доводиться починати рух зверху вниз.

Висновки.

Свої кроки з розвитку нічного життя роблять десятки міст по всьому світу. Частина з них продовжує вести стриману політику, обмежувати інформуванням про правила поведінки вночі серед відпочиваючих, деякі, усвідомивши для себе потенційну вигоду, почали систематичну підтримку клубів і концертних майданчиків.