Праві та право - II

[УКР]

Частина II: Закони писані не для нас

Прочитавши заголовок, ви, напевно, захочете дізнатися - чому так? Все дуже просто, друзі мої. В ідеальній державі закони існують заради блага її громадян. А у нас їх пишуть наші вороги - або у власних цілях, або в інтересах тих, хто їм за це платить.

Взагалі при демократії закони приймаються особинами, які часто абсолютно не розуміють їхнього змісту. Та й навіщо? Зарплата капає, конверти заносять, партія каже, як голосувати, а в сесійній залі можна зайнятися більш важливими і потрібними речами. Наприклад, поспати або подрочити.

Незважаючи на всі марення лібералів та демократів, правда є такою: той, в чиїх руках реальна сила, завжди змінює закони під себе. Той же, хто буде стверджувати інше - або дурень, або лицемір.

Тоді чому ми з вами зобов'язані за цими законами жити? Хіба нашої з вами думки запитували, коли їх писали? Ні! Якісь ідіоти обирають мерзот, й ті роблять все, що хочуть. А потім їх обливають брудом і обирають наступних мерзот ... Усім добре, усі набили кишені, ось тільки ми - і розумні люди, і ідіоти, весь народ України - ми в прольоті!

І повірте мені, це прекрасно розуміють і депутати, і поліцейські, і судді, і прокурори, і адвокати... Для того, щоб близько контактувати з пострадянським законом і вірити в те, що він хороший і справедливий, треба не мати мізків, совісті або того й іншого одночасно. А усім іншим розкажуть в продажних ЗМІ, що влада все робить заради блага народу! Знову.

Взагалі вся діяльність "правоохоронних" органів в пострадянських країнах швидше схожа навіть не на затикання пробоїни в днищі корабля голою дупою, а на імітацію такого затикання. Що "стара" міліція, що "нова" поліція - змінилася лише обгортка.

І це ж іще далеко не усі пороки нашого законодавства. Скажіть мені, що це за закон, якщо заради справедливості його доводиться порушувати? Це проблема не сьогоднішня - згадаймо хоча б Робін Гуда та усіх його "колег" з різних країн і епох. Однак з плином часу закон і совість все більше віддаляються один від одного.

Скажіть, як можна назвати ситуацію, коли люди розраховують на покарання злочинців не з боку "правоохоронної" системи, а з боку інших ув'язнених? Я говорю зараз про гвалтівників, педофілів і тому подібну нечисть. Це просто-напросто ганебна "правоохоронна" система та ганьба для усієї країни, яка таке допускає.

А те, що в наші дні зарегульоване й обплетене путами бюрократії все, що тільки можна? На кожен чих потрібен своя папірець. Побудував на власній землі сарайчик? Це незаконно! Тепер ти не зможеш, наприклад, продати цю землю, поки не узакониш будівлю. Звичайно, за великі гроші. Хочеш забрати депозит з банку? Банк знайде тисячу і одну причину не повертати тобі твої ж гроші, і суд може затягнутися на роки. А якщо казати взагалі, то чим більш закон громіздкий, детальний і всеосяжний, тим менш він ефективний.

А судді хто? Зараз ними найчастіше стають колишні секретарі судових засідань. Якісь хлопці та дівчата, що пробилися по знайомству на місце секретаря, потім отримують можливість вирішувати чужі долі. Не люди видатних моральних якостей, не ті, хто врятував багато життів, а просто не зрозумій хто, дітлахи чиїхось знайомих!

Ну а ті, хто вже став суддею ... Ці без жартів вважають себе безсмертними. Не тільки в плані недоторканності, а й в тому, що їм все мало. Неначе сподіваються забрати свої багатства із собою... Судді вже не знають, на кого оформляти свої вілли і бентлі. Вони намагаються заховати всі незаконно нажите, але правда пре назовні буквально з усіх щілин.

Що вже говорити про прецедентне право, яке недавно від великого розуму ввели в Україні. Раніше у нас тільки сміялися над безглуздими законами в Америці, а тепер і в Україні кожен суддя може створити судовий прецедент. Це означає, що він винесе рішення або вирок, які стануть обов'язковими для всіх інших судів в подібних справах. І у судді є ця влада - незалежно від того, чи буде таке рішення або вирок проплаченим, винесеним по дзвінку "зверху" або ж зовсім ідіотським.

Загалом, все погано у нас з законами, друзі мої. Ті, що є зараз, не тільки жахливі, але ще й майже не працюють. Що ж робити? Про це - в продовженні статті. Частина III: "Чим замінити закон?" вийде зовсім скоро. До зустрічі, і бережіть себе!