Правовий режим здійснення холдингових правовідносин - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Правовий режим здійснення холдингових правовідносин

Роль холдингових компаній у сфері господарювання. Проблеми законодавчого та теоретичного визначення правової природи поняття холдингової компанії. Моделі управління діяльністю холдингової групи. Історія становлення холдингових компаній в Україні.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ
1.1 Роль холдингових компаній у сфері господарювання
1.2 Історія становлення холдингових компаній в Україні
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗДІЙСНЕННЯ ХОЛДИНГОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
2.1 Холдингові правовідносини: поняття і зміст
2.2 Проблеми законодавчого та теоретичного визначення правової природи поняття холдингової компанії
2.3 Моделі управління діяльністю холдингової групи
Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується пошуком альтернативних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання та нових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створення групи підприємств на чолі з холдинговою компанією.
У законодавстві України та наукових дослідженнях, що торкаються проблем правового становища холдингових компаній, немає єдиного підходу до визначення поняття холдингової компанії та її правової природи, часто конструкція холдингової компанії виводиться під іншими поняттями.
Більшість досліджень стосувалися правового становища дочірніх підприємств та проблем відповідальності холдингової компанії (контролюючого підприємства). В українській юридичній науці комплексного дослідження правовідносин у холдинговій групі не здійснювалося. Зокрема, поза межами наукового пошуку залишилися проблеми визначення критерію відмежування холдингових компаній, їх видів, поняття контролю в холдинговій групі. Немає досліджень проблем управління в холдинговій групі та особливостей правового становища державних холдингових компаній. Недостатньо досліджено поняття холдингових правовідносин та їх місце в системі правовідносин. На жаль, прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні» не розв'язало проблем регулювання холдингових відносин.
Вищезазначені обставини визначають актуальність і практичну доцільність проведення комплексного дослідження фінансово-правової характеристики холдингових компаній в Україні.
Метою роботи є комплексний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють фінансово-правове становище холдингових компаній; виявлення проблем у створенні та діяльності холдингової групи, а також розробка науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо діяльності холдингових компаній та внесення пропозицій щодо удосконалення їх правового становища.
Відповідно до мети дослідження було визначено такі основні завдання:
- визначити роль холдингових компаній у сфері господарювання;
- розглянути історію становлення холдингових компаній в Україні;
- дослідити види холдингових компаній;
- охарактеризувати холдингові правовідносини, їх поняття і зміст;
- виявити проблеми законодавчого та теоретичного визначення правової природи поняття холдингової компанії;
- визначити моделі управління діяльністю холдингової групи;
- розробити пропозиції щодо усунення виявлених прогалин та недоліків регулювання правового становища холдингових компаній шляхом удосконалення законодавства України.
Об'єктом дослідження є комплекс правовідносин, пов'язаних з діяльністю холдингових компаній.
Предметом дослідження є фінансово-правове становище холдингових компаній за законодавством України.
У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод був використаний при дослідженні законодавства про холдингові компанії в Україні. Системно-логічний метод застосовувався при визначенні поняття та ознак холдингової компанії, контролю та управління холдинговою групою. У дослідженні також застосовувалися деякі спеціальні методи. Так, на основі історичного методу було простежено процес становлення холдингових компаній в України. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі законодавства України про холдингові компанії, законодавства зарубіжних країн та міжнародних документів, зокрема, для визначення відповідностей законодавства України основним вимогам та стандартам Європейського Союзу. Методи аналізу та синтезу використовувалися при формулюванні пропозицій щодо удосконалення правового становища холдингових компаній.
Теоретичну основу роботи складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних правознавців та економістів, а саме: І.В. Бейцун, О.А. Беляневич, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, О.А. Воловик, Р. Гамільтона, В. Голдмана, С.М. Грудницької, М.Г. Ісакова, О.І. Камінки, О.Р. Кібенко, М.І. Кулагіна, В.М. Кравчука Н.С. Кузнєцової, В.К. Мамутова, О.Е. Молотнікова, Т.В. Пашаніної, В.Г. Пєскова, К.Я. Портной, М. Потюка, В.Д. Примака, Г.В. Пронської, Н.О. Саніахметової, О.С. Семерака, Г.В. Уманців, В.А. Федчук, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, І.С. Шиткіної, Ф. Шольца, Б.В. Шуби, В.С. Щербини, М. Юстуса та інших.
Емпіричну основу дослідження склали законодавство України, зарубіжних країн та міжнародно-правові норми, що регулюють правове становище холдингових компаній; практика застосування законодавства, що регулює холдингові відносини, статистичні матеріали. Авторкою використані матеріали з практики діяльності холдингових компаній в Україні.
Робота є комплексним дослідженням правового становища холдингових компаній, на основі якого обґрунтовано теоретичні положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення регулювання правового становища холдингових компаній.
Сформульовані в роботі теоретичні положення та практичні рекомендації безпосередньо можуть бути використані для вдосконалення регулювання правового становища холдингових компаній, а саме: у законотворчій діяльності щодо прийняття нових нормативно-правових актів, а також внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, що регулюють правове становище холдингових компаній; у практичній діяльності холдингових компаній.
Структура роботи обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ
1.1 Роль холдингових компаній у сфері господарювання
Дослідження ролі інституту господарського права необхідне для того, щоб зрозуміти, чи зумовлена поява такого інституту об'єктивними економічними процесами, які відбуваються в країні. В іншому разі інститут стає не тільки нежиттєздатним, але і перетворюється на своєрідний баласт у системі підприємництва. Зрозуміло, що будь-який інститут господарського права не може існувати у відриві від економіки, а тому наука права має досліджувати вплив правових норм та інститутів на господарське життя, буття цього впливу, шляхи подальшого вдосконалення правового регулювання будівництва господарства. Розвиток економіки України на засадах ринкових відносин багато в чому залежить від правового забезпечення ринкових реформ, від створення належних умов функціонування суб'єктів господарської діяльності, від суворого додержання останніми вимог чинного законодавства.
Виникнення холдингових компаній у США пов'язують з прийняттям антитрестового закону Шермана, який називався «Акт, що має на меті захист торгових і комерційних інтересів від незаконних обмежень та монополій» (1980р.), і можливості його обходу, оскільки холдингові компанії були формально самостійними особами, що не входили до єдиного об'єднання - тресту. Існують різні підходи щодо визначення часу і місця виникнення асоційованих підприємств. Більшість українських та російських вчених називають 1889 р., коли у Нью-Йорку було прийнято закон, який дозволив створювати корпорації заради однієї мети: володіння акціями інших компаній. Однак деякі американські вчені датують виникнення холдингових компаній набагато раніше. Відповідно до дослідження, що проводив концерн Money Harvest у 1998 р., перші холдингові компанії з'явилися близько 1830 р. з-поміж залізничних компаній, а потім між 1830 і 1860 рр. виникають телеграфні та телефонні холдингові компанії, як Western Union and the American Bell Telephone, що були предками сучасного холдингового гіганта AT & T.
На сьогодні, за даними Фонду державного майна України, нараховується 31 холдингових компаній, в яких держава має корпоративні права. Кількість холдингових компаній у приватному секторі економіки невпинно зростає. Зрозуміло, що цей процес спостерігається не тільки в Україні. Конструкція холдингової компанії популярна як у США, так і в Європі. У США на 2012 р. було зареєстровано 40 % холдингових компаній у питомій вазі всіх господарюючих суб'єктів США. Згідно зі статистичними даними більше 70 % підприємств Європи є учасниками різних господарських об'єднань (під об'єднаннями тут слід розуміти групи підприємств та концерни).
Потрібно наголосити на тому, що холдингові компанії створюються переважно в межах великого і середнього бізнесу. Такий процес зумовлений тим, що холдингові компанії, як правило, акумулюють великий капітал, а тому основними перевагами створення холдингових і дочірніх компаній є ті, що пов'язані з ефектом масштабу виробництва. Це викликано тим, що об'єднуючи виробничий потенціал різних підприємств і господарських організацій, холдингові компанії можуть досягти за рахунок зменшення витрат і перерозподілу прибутку більшої ефективності у своїй діяльності. Створення холдингової групи також дозволяє консолідувати значні кошти і, разом з тим, полегшити проведення деяких бізнесових процесів фірми (наприклад, рекламної компанії). Однак, це не означає, що малі підприємства не можуть створювати холдинг. Наприклад, для зменшення витрат та залучення нових інвестицій малі підприємства можуть створювати дочірні підприємства.
Окремі аспекти правового статусу холдингових компаній досліджувалися у роботах І. В. Бейцун, О.М. Вінник, О.А. Воловик, С.М. Грудницької, М. Г. Ісакова, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, В.Г. Пєскова, М. Потюка, В.Д. Примака, О.С. Семерака, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, Б.В. Шуби. Зокрема, О.М. Вінник вперше досліджено проблему залежних підприємств та запропоновано порядок субсидіарної та солідарної відповідальності контролюючого підприємства. Російські вчені К.Я. Портной, І.А. Лаптєв, С.І. Мармазова, О.Е. Молотніков, І.С. Шиткіна, В.А. Федчук досліджували проблеми правового становища та корпоративного управління холдингових компаній.
Причини створення холдингових компаній можуть бути найрізноманітніші. Якщо одні прагнуть певною мірою пом'якшити наслідки кризи, інші шукають шлях до формування гнучкої ринкової системи управління підприємствами, а треті намагаються під новими вивісками зберегти існуючі об'єднання, що вперто борються за своє збереження. Не потрібно забувати й про те, що часто холдингові групи створювалися для того, щоб розподілити ризики і відповідальність між господарюючими суб'єктами.
З одного боку, ця особливість є позитивною для підприємств, оскільки за диверсифікації ризиків відповідальність знімається з головної (холдингової) компанії і переноситься на дочірні підприємства, якими подекуди можна і пожертвувати для блага холдингової групи. Але з іншого боку, страждають інтереси третіх осіб і держави, оскільки такі дочірні підприємства, фактично виконуючи волю холдингової компанії, у випадках невиконання зобов'язання іноді не мають достатнього майна для відшкодування збитків. У цьому напрямку (до прийняття Господарського кодексу України інтереси третіх осіб взагалі не були захищені.
Існує небезпека створення дочірніх підприємств задля покриття незаконної діяльності головної компанії (наприклад, ухилення від податків). У такий спосіб як треті особи, так і дочірні підприємства стають «жертвою» свавілля холдингової компанії. І якщо Кримінальний кодекс України передбачав кримінальну відповідальність за такі дії (наприклад, ст. 206 Кримінального кодексу України містить кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво), то до останнього часу господарюючим суб'єктам було важко реалізувати право на відшкодування збитків через відсутність норм прямої дії щодо правового статусу холдингових компаній.
Окремо зазначимо, що вимогою часу для суб'єктів господарювання стає оперативна активність, пов'язана із стратегією розвитку, з фінансовою самостійністю, маркетинговою політикою тощо, з одного боку, а з іншого - для ефективного планування діяльності групі компаній потрібно мати єдиний центр загального управління .
Найголовнішою перевагою конструкції холдингової групи є те, що вона дозволяє вступати в правовідносини двом або більше формально юридично незалежним юридичним особам, які у свою чергу можуть контролюватися головною компанією як економічно, так і юридично.
Щодо українського варіанта переваг створення холдингових компаній, то тут, можливо, слід виділити окремо деякі передумови становлення інтегрованих груп, що склалися в силу об'єктивних історичних причин, і які відрізняються від тих, що виникли в більшості зарубіжних країн:
- інтенсивне формування ринкової економіки, де холдинги є одночасно і наслідком, і розвитком підприємницьких відносин;
- необхідність пристосування старої вертикалі до нових умов управління підприємствами в особі міністерств, відомств і трестів через їх модифікацію;
- створення великої кількості малих підприємств, які без об'єднання зусиль або без кооперації з більшими суб'єктами господарювання не можуть вижити в жорсткій конкуренції;
- у країнах, де є слабкий правовий захист інвесторів у межах національної моделі управління, спостерігається високий рівень концентрації та інтеграції капіталів, одним із проявів яких є створення холдингових компаній;
- збереження великих, стратегічно важливих для економіки підприємств в умовах економічної кризи.
Типовою схемою української холдингової групи є «Індустріальний союз Донбасу», що функціонує як холдинг і контролює повний виробничий ланцюжок «вугілля - кокс - руда - метал - трубний завод».
Якщо подивитися на динаміку створення холдингових компаній згідно з річним звітом Антимонопольного комітету України, то видно, що активізація створення цих суб'єктів припадає на 2000 - 2001 рр. (250 і 274 холдингових компаній відповідно), тоді як у 1995 р. їх було створено 42, у 1997 р. - 79, а у 1998 і 1999 рр. - 0 компаній. Така статистика свідчить про те, що холдингові компанії створюються тоді, коли в певній галузі народного господарства вже відбулася концентрація капіталу у одного суб'єкта господарювання, і він хотів би розширити сфери свого впливу .
Потрібно наголосити, що попри позитивні особливості і об'єктивні умови доцільності функціонування інституту холдингових компаній, як і при існуванні будь-якого явища, створення холдингових компаній тягне за собою певні суперечності і проблеми. Такі протиріччя випливають як з економічної, так і юридичної сутності холдингових компаній, а тому їх з'ясування є важливим фактором, оскільки таким чином можна уникнути деяких з них за допомогою законодавчого закріплення регулювання діяльності холдингових компаній. Основними з цих проблем є:
- суперечності у взаємовідносинах між акціонерами-власниками і менеджерами, що відображають особливості формування структури власності в акціонерних товариствах;
- проблеми управління розгалуженою структурою підприємств, які мають проводити єдину, узгоджену з центром політику (в іншому разі економічного ефекту, заради якого створювалися асоційовані особи, не буде);
- високі витрати на висококласний менеджмент, який повинен керувати і, головне, контролювати всі господарські та фінансові процеси в групі підприємств;
- загроза створення монопольної групи на ринку у випадку, якщо законодавством недостатньо врегульовано випадки визначення залежності між підприємствами;
- відсутність конкуренції всередині холдингової групи, яка вимагає постійного поліпшення якості продукції, що виробляється;
- підпорядкування діяльності дочірніх підприємств інтересам холдинговій компанії, через що подекуди відбувається ігнорування інтересів перших;
- державне управління холдинговими компаніями не завжди є ефективним і високопрофесійним, що призводить до збитків як підприємства, так і держави (оскільки остання не доодержує дивіденди і податки);
- в Україні відбувається подвійне оподаткування холдингових компаній. Тобто спочатку дочірнє підприємство сплачує податок на прибуток, а потім передає холдинговій компанії дивіденди;
- усередині холдингової групи часто укладаються угоди із заінтересованістю між холдинговою компанією та дочірніми підприємствами або між самими дочірніми підприємствами;
- за вказівкою холдингової компанії дочірні підприємства можуть укладати невигідні для них угоди (операції), від чого може потерпати як дочірнє підприємство, так і треті особи.
Попри вищезазначені негативні риси, холдингові компанії тим не менше залишаються привабливою формою ведення бізнесу через їх численні позитиви. Слід також відмітити, що суб'єктивні (притаманні українській економіці) негативні риси холдингових компаній можуть бути усунуті шляхом внесення відповідних змін до податкового, корпоративного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції.
1.2 Історія становлення холдингових компаній в Україні
Становлення прототипів холдингових компаній на теренах України можна поділити на чотири етапи: дореволюційний, радянський, період становлення незалежності України, етап після прийняття ГК. Зупинимося на їх основних рисах.
У дореволюційній Росії понять «холдингові компанії» та «дочірні підприємства», як таких, не було, однак у цей період на фоні становлення капіталістичних відносин спостерігається розвиток деяких форм об'єднань, що за своєю суттю нагадують холдингові групи.
Другий етап характеризується завуальованим і видозміненим становленням законодавства про групу компаній у формі спочатку трестів, а потім об'єднань підприємств. Прототипи сучасних холдингових компаній можна так чи інакше знайти в радянському законодавстві, хоч і в дуже видозміненому вигляді. Трести в СРСР за своєю природою дуже близько нагадували конструкцію групи підприємств холдингового типу (хоч радянські цивілісти і «відхрещувалися» від такої схожості).
Відносини між трестами і об'єднаннями (а також і державними установами) з підпорядкованими їм підприємствами в цей час нагадують швидше холдингову групу, ніж об'єднання підприємств, оскільки між ними складалися відносини залежності, а не координації, як у сучасних об'єднаннях (ч. 1 ст. 118 ГК). І незважаючи на планово-адміністративні методи управління в господарських системах, трестах та об'єднаннях, схема побудови цих груп нагадує холдингові групи і залежні підприємства в країнах ринкової економіки.
На третьому етапі розвитку холдингових компаній в період становлення незалежності України впровадження інституту холдингових компаній, як таких, уперше зафіксовано в ст. 7 Закону СРСР від 4 липня 1990 р. «Про підприємства в СРСР», яка надавала підприємствам право створювати дочірні підприємства з правом юридичних осіб. Ця стаття лише закріплювала таку організаційно правову норму, як згодом і ЗУ «Про господарські товариства», у якому було закріплено право господарських товариств створювати дочірні підприємства унітарного типу.
Новою віхою в діяльності холдингових компаній стало видання Указу Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», який вперше на теренах України дав тлумачення дочірнього товариства та холдингової компанії, хоч і недостатньо повно регулював порядок створення та функціонування цих суб'єктів господарювання.
Четвертий етап - від прийняття ГК і до сьогодні - характеризується намаганнями законодавця детальніше і глибше закріпити особливості правового регулювання інституту холдингових компаній. Широке законодавче і практичне використання різних видів холдингових компаній потребувало комплексного законодавчого закріплення цього інституту, яке відбулося вже в першому варіанті Господарського (комерційного) кодексу 1995 р., автором проекту статті про пов'язані підприємства якого була О.М. Вінник . У ст. 170 Проекту було дано влучніше, ніж у чинному ГК, визначення асоційованих підприємств (які називалися пов'язаними підприємствами), які визначалися як група самостійних господарських організацій, пов'язаних між собою відносинами економічної і/або організаційної залежності, коли одна з них володіє частиною капіталу іншої чи справляє певний вплив на іншу в результаті володіння капіталом або голосами в зборах акціонерів іншої, чи в результаті укладеного договору або делегування повноважень з управління, а також господарських організацій, що беруть взаємну участь у капіталі одна одної. У цьому визначенні було максимально сконцентровано ознаки, притаманні групі підприємств холдингового типу. Ст. 126 ГК регулює питання щодо асоційованих підприємств (видом яких є холдингові компанії та дочірні підприємства) досить лаконічно, який однак не забезпечує врегулювання усього комплексу питань, пов'язаних з відносинами залежності. Закріплення дочірніх і залежних товариств знайшло своє відображення і в Проекті Цивільного кодексу, проте до остаточного варіанта кодексу положення про дочірні підприємства не ввійшли .
Знаменною подією останнього етапу існування холдингових компаній стало прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні». На жаль, потрібно констатувати, що сподівання, покладені на цей Закон, він не виправдав, особливо стосовно холдингових компаній, що створюються в приватному секторі економіки. Однак, зважаючи на те, що законодавство про групи компаній в більшості країн усе ще перебуває в стадії становлення, можливо, що правовий статус холдингових компаній в майбутньому буде врегульований краще.
При дослідженні правової природи холдингових компаній доцільно провести класифікацію цього поняття. Перш за все, це потрібно для того, щоб побачити цю юридичну конструкцію структурованою та визначити, які особливості правового регулювання притаманні тому чи іншому виду холдингової компанії.
1. Залежно від ступеня контролю, який холдингова компанія справляє на залежні і дочірні підприємства можна виділити :
- впливову холдингову компанію - таке підприємство, яке в силу закону має якусь переважну участь у статутному капіталі залежного товариства, або іншим шляхом може здійснювати вплив на прийняття рішень залежним підприємством. Ч. 2 ст. 126 ГК визнає такий зв'язок між впливовим і залежним підприємством простою залежністю, яка виникає в разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які мають прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів .
З іншого боку, згідно з ст. 118 ЦК України головне підприємство (за даною класифікацією воно є впливовим) як підприємство, якщо йому належить 20 % або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства іншого (залежного) підприємства. Тут ми спостерігаємо розбіжності не тільки в категоріальному апараті двох кодексів, але і в тому, що за цими категоріями криється (в ЦК - 20%, в ГК - фактично 25%) .
Відмітимо, що впливова господарська організація може стати холдинговою компанією лише за умови, якщо вона контролює якесь дочірнє підприємство.
- контролююча холдингова компанія - підприємство, яке контролює діяльність дочірнього підприємства на підставі закону, договору або в силу володіння контрольним пакетом акцій чи більшістю від загальної кількості акцій. У ГК таке підприємство так і називається - контролююче, а для акціонерних товариств застосовується термін «холдингова компанія». У ЦК РФ воно закріплене як основне (таку ж назву зустрічаємо в Цивільних кодексах Білорусії та Казахстану); у Німеччині - материнське товариство, в Англії і США - холдингова компанія, або в деяких випадках його назва взагалі не закріплена, а статус визначається через поняття дочірньої компанії;
- батьківська холдингова компанія - підприємство, яке володіє 90% і більше статутного фонду дочірнього підприємства. В законодавстві України відповідного аналогу немає, хоч ця конструкція використовується для позначення контролюючого господарського товариства щодо унітарних дочірніх підприємств та дочірніх підприємств одної особи. Це запозичене поняття із законодавства США, де батьківською визнається компанія, яка володіє понад 90 % акцій кожного класу акцій корпорації. В Україні прикладом батьківської компанії може бути господарське товариство по відношенню до дочірнього підприємства, що створене в порядку ЗУ «Про господарські товариства».
2. Залежно від мети створення холдингових компаній можна виділити:
- чистий (фінансовий) холдинг - створюється з метою фінансового контролю і управління відносно дочірніх підприємств;
- змішаний (виробничий) холдинг - усі дочірні підприємства здійснюють виробничу діяльність, яка контролюється холдинговою компанією, що створювалася саме з метою господарського контролю над ними.
Такий розподіл є скоріше економічною, ніж юридичною категорією, і в законодавстві України не віднайшов відображення, хоча в Указі про холдинги зазначено (ст. 23), що в разі, коли більше 50 % активів холдингової компанії, що створюється, становлять частки (акції, паї) та інші фінансові активи, то:
1) до її статутного фонду, крім зазначених фінансових активів, може входити виключно майно, яке безпосередньо необхідне для забезпечення функціонування апарату управління цієї компанії;
2) контрольні пакети акцій дочірніх підприємств, що передаються засновниками до статутного фонду компанії, не можуть перевищувати 30 % відсотків відповідних статутних фондів цих підприємств .
Така холдингова компанія має право проводити лише інвестиційну діяльність, і є фактично чистим холдингом, хоч так і не називається. Принагідно зазначимо, що в Господарському кодексі України немає розподілу холдингових компаній за зазначеним критерієм.
3. Залежно від галузевої належності холдингової компанії можна виділити галузеві та міжгалузеві холдингові компанії. До галузевих холдингів можна віднести компанії, що діють у нафтовій, вугільній, сільськогосподарській, будівельний, банківський та інших сферах. Деякі галузеві холдингові компанії мають особливості правового регулювання (так, банківські холдингові групи регулюються Законом про банки).
Міжгалузеві холдингові компанії - холдингові компанії, дочірні підприємства яких функціонують у різних галузях народного господарства.
4. Холдингові компанії можуть бути інтегровані як вертикально, так і горизонтально. Зауважимо, що вертикальними і горизонтальними можуть бути холдингові групи, а холдингові компанії вертикально чи горизонтально інтегрованими. Вертикальна інтеграція в холдинговій групі присутня там, де до холдингової компанії послідовно приєднуються підприємства чи отримують контроль над компаніями, що об'єднані одним видом бізнесу (машинобудування, харчова промисловість тощо). Така інтеграція може бути продемонстрована на прикладі групи «Приват», яка провадить свою діяльність у таких сферах економіки, як фінансовий сектор, гірничорудна промисловість, металургія, експортно-імпортні операції.
З іншого боку, при горизонтальній інтеграції об'єднуються підприємства єдиного технологічного циклу (від сировини і до готової продукції) або одного профілю. Прикладом такого виду інтеграції може бути акціонерна холдингова компанія «Укрнафтопродукт» .
5. Залежно від шляху справляння контролю холдингові компанії можна поділити на холдингові компанії з прямим і непрямим контролем.
Прямий контроль - безпосередньо передбачені випадки в законодавстві (ч. 3.ст. 126 ГК), непрямий - випадки непередбачені, але фактично між суб'єктами господарювання складаються відносини контролю-підпорядкування.
6. Залежно від титулу власності, на якому за холдинговою компанією закріплюється майно.
- комунальні холдингові компанії. В Україні немає особливостей в регулюванні правового статусу холдингових компаній, що створюються в комунальному секторі. Тому потрібно окремо врегулювати правовий статус комунальних холдингових компаній через їх особливий статус, потрібно розробити зміни до законодавства у сфері регулювання комунальної сфери;
- приватні холдингові компанії, майно яких належить власникам на праві приватної власності. Їх правовий статус регулюється ст. 126 ГК та ЗУ «Про господарські товариства», а також Законом про холдинги.
7. Залежно від організаційної побудови та наявності рівнів у холдинговій групі можна виділити основний і проміжні холдинги (субхолдинги). Основний холдинг - це господарська організація, що є верховною холдинговою компанією по відношенню до всіх учасників групи, а субхолдинг - це холдингова компанія, що є дочірнім підприємством по відношенню до іншої холдингової компанії.
8. Залежно від територіальної ознаки можна виділити національні та міжнаціональні холдингові компанії (що є головними в транснаціональних корпораціях, далі - ТНК). Національні холдингові компанії працюють переважно на території України. Це не означає, що вони не взаємодіють з іноземним елементом через укладання зовнішньоекономічних контрактів, однак і сама компанія, і її дочірні підприємства мають місцезнаходження в одній і тій же державі. У свою чергу ТНК не є єдиним суб'єктом права, а є сукупністю формально самостійних юридичних осіб, що створені відповідно до законодавства різних країн.
Таким чином, економічні переваги організації суб'єкта господарювання у формі холдингових компаній зробили цю юридичну конструкцію популярною у більшості зарубіжних країн. Головною перевагою холдингової групи є те, що вона дозволяє діяти в правовому полі двом або більше формально-юридично незалежним юридичним особам, які, у свою чергу, можуть контролюватися головною компанією як економічно, так і юридично. Поява холдингових компаній в Україні зумовлена низкою причин економічного характеру і привабливістю організаційно-правових форм. Однак холдинговим компаніям притаманні і деякі негативні риси.
Холдингові компанії в Україні мали свої прототипи у формі об'єднання підприємств, трестів та синдикатів у дореволюційній Росії та в СРСР.
За основу дослідження було взято розуміння холдингової компанії як головного суб'єкта господарювання в групі дочірніх та залежних підприємств, яку позначимо холдинговою групою.
Проаналізувавши світовий досвід, доходимо висновку, що головним при визначенні поняття холди
Правовий режим здійснення холдингових правовідносин курсовая работа. Государство и право.
Обработка Данных Лабораторные Работы
Реферат Генофонд Медоносных Пчел России
Отражение эпохи в произведениях Максима Горького
Летом 1940 Года Сочинение
Дипломная Работа На Тему Проблемы Реализации Личностно-Ориентированного Подхода В Образовательном Процессе В Современной Школе
Набор И Отбор Персонала Курсовая
Реферат: Проблемы существования и поиск внеземных цивилизаций. Скачать бесплатно и без регистрации
Новые Критерии Оценивания Сочинения Егэ 2022
Сочинение Рассуждение Обломов И Штольц
Контрольная работа по теме Каким должен быть менеджер
Эссе Глобальные Проблемы Человечества Решение Проблем
Курсовая работа по теме Современное состояние информационного рынка в России и Казахстане
Бог Сет Написать Реферат
Дипломная Работа На Тему Условно-Досрочное Освобождение От Наказания В Республике Казахстан
Реферат по теме Ситуационные концепции менеджмента
Курсовая работа по теме Экологическое воспитание младших школьников
Реферат: Основные этапы исторического развития естествознания. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Узбекистан в годы перестройки. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Тюркский период в этногенезе казахов
Контрольная работа по теме Навигация морского судна
Государственное устройство США - Государство и право курсовая работа
Великие географические открытия - География и экономическая география презентация
Рациональное освещение помещений - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда курсовая работа