Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах

Розгляд вантажу як об'єкту правовідносин у сфері морських перевезень, умови визнання його незатребуваним. Регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах України, Росії, Грузії, Індії та Об'єднаних Арабських Еміратів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ
ФАКУЛЬТЕТ МОРСЬКОГО ПРАВА І МЕНЕДЖМЕНТУ
Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах
Розділ 1. Вантаж як об'єкт правовідносин у сфері морських перевезень
Розділ 2. Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах України
2.1 Умови визнання вантажу незатребуваним
2.2 Право власності на незатребуваний вантаж
2.3 Порядок вилучення незатребуваних вантажів органами державної влади
2.4 Підстави та порядок розпорядження незатребуваним вантажем органами державної влади
Розділ 3. Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах іноземних держав
3.1 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Російської Федерації та Грузії
3.2 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Індії
3.3 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Об'єднаних Арабських Еміратів
Обґрунтування вибору теми та її актуальність. В сучасному світі більша частина усього вантажообігу забезпечується саме морським транспортом. Вантажі з усіх кінців світу стікаються до морських портів, з яких потім доправляються до кінцевого споживача.
В цьому контексті постає проблема регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів. Великі ставки мита, спори між перевізником та вантажоодержувачем, проблеми в організації роботи портових структур та митних органів - все це призводить до того, що в багатьох випадках вантаж довгий час простоює на території порту, залишаючись незатребуваним. У зв'язку з цим надзвичайної важливості набуває створення ефективного механізму оперативної реалізації незатребуваних вантажів з метою нормалізації роботи порту та захисту прав учасників морських перевезень.
У роботі досліджено правові механізми, які застосовуються до незатребуваних вантажів у морських портах, у законодавстві України та інших держав.
Мета та задачі роботи. Метою роботи є дослідження правових механізмів, які застосовуються до незатребуваних вантажів.
На основі мети визначено наступні задачі роботи: визначити поняття вантажу як об'єкту морських перевезень та правову категорію незатребуваного вантажу; дослідити умови та порядок визнання вантажу незатребуваним; проаналізувати механізм переходу права власності на незатребуваний вантаж; проаналізувати порядок реалізації незатребуваних вантажів.
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є майнові правовідносини щодо незатребуваних вантажів.
Предметом дослідження є правові норми, які регулюють порядок визначення, обігу та реалізації незатребуваних вантажів.
Методи дослідження. Під час написання курсової роботи застосовано низку правових та загальнонаукових методів. Основою для написання роботи став метод аналізу нормативно-правових актів, оскільки питання щодо незатребуваних вантажів детально визначене у національному законодавстві різних держав. Для аналізу літератури використовувався метод аналізу. Для впорядкування матеріалу, отриманого з джерел та літератури, застосовано індуктивний метод та метод систематизації. Аналіз використаних джерел та літератури. Джерелами для написання роботи стали нормативно-правові акти морського, митного та транспортного законодавства, які регулюють правовідносини щодо незатребуваних вантажів. З українського права це, зокрема, Кодекс торговельного мореплавства, Митний кодекс, Декрет Кабінету Міністрів України "Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни". З права іноземних держав слід відзначити Кодекс торговельного мореплавства РФ, Морський кодекс Грузії, Закон про митницю Індії, Морський закон ОАЕ. Обґрунтування структури роботи. Виходячи з мети та основних задач роботи, враховуючи об'єкт та предмет дослідження робота має таку структуру: зміст, вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки, список використаних джерел.
У першому розділі роботи визначено поняття вантажу як ключового об'єкту правовідносин у сфері морських перевезень.
У другому розділі досліджено правове регулювання правовідносин щодо незатребуваних вантажів відповідно до законодавства України.
У третьому розділі досліджено особливості правового регулювання правовідносин щодо незатребуваних вантажів у інших державах - Російській Федерації, Грузії, Індії, Об'єднаних Арабських Еміратах. Такий вибір держав пов'язаний із певними особливостями правового регулювання досліджуваних правовідносин у порівнянні із правом України.
Серед об'єктів правовідносин, які складаються у сфері комерційного мореплавства, вантаж посідає провідне місце. Незважаючи на постійний розвиток міжнародних пасажироперевезень, вантажні перевезення незмінно становлять абсолютну більшість серед усіх морських перевезень. Перевезення вантажу морем в усі часи було найбільш вигідним з економічної точки зору, адже дозволяло транспортувати великі обсяги товару на великі дистанції за мінімальних затрат на перевезення кожної одиниці товару.
Вантаж як об'єкт правовідносин настільки нерозривно пов'язаний з усіма сферами суспільного життя, що його законодавче визначення здебільшого втрачає усілякий сенс, оскільки це поняття, без сумніву, є загальновідомим та зрозумілим. Наприклад, Кодекс торговельного мореплавства не містить у собі визначення поняття "вантаж".
Тим не менш, в окремих випадках законодавче визначення поняття "вантаж" є необхідним, оскільки категорія вантажу включає в себе предмети, різни за своїми природними та правовими властивостями.
Конвенція ООН про морське перевезення вантажів містить у собі досить стисле визначення поняття "вантаж". Згідно її положень, "вантаж" включає живих тварин; в тих випадках, коли товари об'єднані в контейнері, на палеті або подібному пристосуванні для транспортування або коли вони упаковані, "вантаж" включає таке пристосування для транспортування або упаковку, якщо вони надані вантажовідправником [11, ст. 1].
Закон України "Про прикордонний контроль" визначає вантаж як майно, крім багажу, а також бортових припасів (для повітряних, морських та річкових суден), що перевозиться транспортними засобами [5, ст. 1].
Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України "Про затвердження Інструкції щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України ( Інструкція )" № N 27 від 15.05.2000 надає таке визначення: "вантажі" - будь-які товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України під митним контролем, крім транспортних засобів, що їх перевозять [8].
Таким чином, можна зробити висновок, що під вантажем слід розуміти будь-яке майно, яке перевозиться на транспортному засобі, за виключенням майна, яке необхідно для експлуатації транспортного засобу та багажу осіб, що переміщуються разом із цим транспортним засобом. Вантаж може бути як об'єктом неживого світу (сировина, продукція, тощо) так і живого світу (тварини, рослини).
Існує безліч класифікацій вантажів за різними ознаками. Основні фактори, що враховуються при класифікації вантажів:
· спосіб навантаження і вивантаження;
· можливість використання вантажопідйомності рухомого складу;
· ступінь небезпеки при навантаженні,
· вивантаження та транспортування [17, 59].
Для різних видів транспорту класифікація вантажів розрізняється. Це викликано різницею в способі перевезення, необхідної тари і т.п.
Особливе місце у номенклатурі вантажів посідають небезпечні вантажі.
До небезпечних вантажів належать предмети або речовини, транспортування яких загрожує нанесенням шкоди здоров'ю людей, навколишньому середовищу, а також псуванням майна. Існує спеціальний список небезпечних товарів - IATА Dangerous Goods Regulations. Транспортування таких вантажів пов'язана з ризиком і повинна проводитися з дотриманням найсуворіших заходів безпеки. Крім того, існує ряд правил і вимог не тільки безпосередньо до самого перевезення таких вантажів, але й до рухомого складу, устаткування вантажних автомобілів, що перевозять такі вантажі, і наявності спеціально підготовленого експедитора [19, 95].
До них відносяться вантажі, що вимагають особливих умов зберігання (рівень вологості, температурний режим) і термінів доставки, інакше при перевезенні вони прийдуть в непридатність або втратять свої цінні якості.
Законодавче визначення поняття небезпечного вантажу, на відміну від звичайного вантажу, є більш детальним. Так, Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" визначає небезпечні вантажі як речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин [4, ст. 1].
Отже, вантажем є будь-яке майно, яке перевозиться на транспортному засобі, за виключенням майна, яке необхідно для експлуатації транспортного засобу та багажу осіб, що переміщуються разом із цим транспортним засобом. Окрему категорію вантажів становлять небезпечні вантажі, перевезення яких підпадає під дію окремих національних та міжнародних нормативних актів.
Вантаж, як і будь-яке майно, має належати певній особі. Проте в практиці досить часто зустрічаються випадки, коли власник вантажу не з'являється за ним, або цей вантаж офіційно не має власника. В таких випадках вантаж, при дотриманні певної процедури та спливу визначених строків, вантаж набуває особливого правового статусу, що тягне за собою настання певних майнових наслідків для учасників морської торгівлі. Про цей особливий статус мова йтиметься далі.
Розділ 2. Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах України
Кодекс торговельного мореплавства дуже стисло регулює питання визнання вантажів незатребуваними. Так, якщо для перевезення вантажу було надано не все судно і в порту призначення одержувач не запитав цей вантаж, не розпорядився ним або відмовився від нього, перевізник вправі, повідомивши про це відправника, здати вантаж на зберігання на склад або в інше надійне місце за рахунок і на ризик відправника.
Вивантаження і здача вантажу на склад проводяться капітаном лише після закінчення термінів вивантаження і контрсталійного часу і за умови, що в ці терміни не надійде іншого розпорядження відправника. Час, витрачений перевізником на здачу вантажу на зберігання, розглядається як простій судна.
Кодекс торговельного мореплавства України встановлює двомісячний термін, після спливу якого вантаж набуває статусу незатребуваного. Якщо протягом двох місяців з дня приходу судна в порт зданий на зберігання вантаж не буде запитаний і відправник не сплатить перевізнику всіх належних за це перевезення сум, перевізник вправі продати вантаж. Незапитаний вантаж, що швидко псується, може бути проданий і до закінчення зазначеного терміну. Про факт продажу вантажу перевізник повідомляє відправника [1, ст. 167].
У Господарському кодексі України умови визнання вантажу незатребуваним відрізняються від аналогічних норм Кодексу торговельного мореплавства або Митного кодексу. Так, відповідно до частини 4 статті 310 Кодексу, вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку [3, ст. 310].
Умови та порядок визнання вантажу незатребуваним в Україні в більшій частині регулюється митним законодавством, зокрема Митним кодексом України.
Необхідною умовою для визнання вантажу незатребуваним є перевищення строків зберігання такого вантажу на складах митних органів.
Строки зберігання кожного типу вантажів встановлено статтею 169 Митного кодексу України [2, ст. 169].
Протягом трьох місяців на складах митних органів можуть зберігатися наступні товари:
· не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;
· що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені;
· які до закінчення трьохмісячного (в окремих випадках - чотиримісячного) строку тимчасового зберігання підприємствами не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
· товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем;
· товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;
· товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту.
Протягом трьох років можуть зберігатися товари, які перебувають у режимі митного складу. Для підакцизних товарів цей строк становить три місяці [2, ст. 169].
Окремі строки встановлено для товарів, які заявлені у режим відмови на користь держави, зразків товарів та техніко-технологічної документації, взятої митними органами для проведення класифікації товарів, зразків товарів та документація, одержаних митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів, проб та зразків товарів, необхідних для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, а також товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документів, необхідних для розгляду справи про порушення митних правил,вилучених відповідно до статті 377 Митного кодексу України [2, ст. 377].
Після спливу вищезазначених строків, вантаж офіційно набуває статусу незатребуваного. Це означає, що товари можуть бути реалізовані митними органами з обов'язковим повідомленням про це власника вантажу не пізніше ніж за 2 тижні до закінчення строку зберігання вантажу на митних складах [20, 178].
Згідно митного законодавства України, визнання вантажу незатребуваним не тягне за собою перехід права власності на вантаж до держави. Протягом всього часу зберігання вантажу на складах та до моменту примусової реалізації вантажу на митних аукціонах, право власності на вантаж залишається за вантажоодержувачем або іншою особою, якій відповідно до товаророзпорядчих документів належить право власності на цей вантаж [16].
Проте товари, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, підлягають реалізації, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання. Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності [20, 178].
Незатребуваний вантаж реалізуються на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі в порядку, встановленому законодавством.
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реалізація здійснюється з нарахуванням усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначених товарів, транспортних засобів через митний кордон України, за ставками, чинними на день реалізації, якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені.
Право власності на реалізований вантаж переходить до покупця цього вантажу після сплати вартості цього вантажу відповідно до пункту 44 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації" № 607 від 26.04.2003 [9].
Не можна розглядати примусову реалізацію вантажу як його конфіскацію, оскільки навіть у випадку реалізації вантажу на митному аукціоні право власності на отримані грошові кошти набуває власник реалізованого вантажу.
Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у статті 169 Митного кодексу України, після вирахування сум належних податків і зборів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу [20, 179].
Власник товарів або уповноважена ним особа може отримати з депозитного рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом загального строку позовної давності, встановленого законом. Строк позовної давності обчислюється з дня передачі товарів на зберігання.
Якщо ж власник реалізованого вантажу, який має право на отримання цих грошових коштів, не звернувся за ними протягом встановлених строків, ці кошти перераховуються до Державного бюджету України [2, ст. 174]. Саме цей момент слід вважати позбавленням права власності на вантаж та переходом права власності до держави.
вантаж морський перевезення незатребуваний
Питання вилучення незатребуваних вантажів та особливості цього процесу було визначено ще у 1993 році Декретом Кабінету Міністрів України "Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни" від 08.04.1993 № 33-93 [6].
У визначеному цим Декретом порядку підлягають вилученню та реалізації:
1. вантажі, що знаходяться на зберіганні у морських торговельних портах чи на припортових залізничних станціях понад установлені договорами терміни, та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації, у разі відсутності доручення вантажовласників (вантажовідправників) щодо подальшого їх відправлення;
2. вантажі, подальше відправлення яких неможливе з вини вантажовласника (вантажовідправника) та з незалежних від морських торговельних портів чи припортових залізничних станцій причин (відсутність або неналежне оформлення експортної ліцензії, інших документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, тощо);
3. вантажі, що відповідно до чинного законодавства визнані безхазяйним майном.
У разі наявності в морському торговельному порту чи на припортовій залізничній станції безхазяйного вантажу, порт чи станція мають запропонувати вантажовласникові (вантажовідправникові) протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення про неможливість відправлення вантажу визначитися з його відправленням або дати згоду на вилучення та реалізацію.
На підставі письмового підтвердження вантажовласника (вантажовідправника) про повернення йому або відправлення вантажу іншому вантажоодержувачу морський торговельний порт чи припортова залізнична станція виконують необхідні роботи, а вантажовласник (вантажовідправник) відшкодовує всі витрати, пов'язані із зберіганням, переробкою, відправленням вантажу, замовленням транспортних засобів, оформленням документів, та інші витрати [16].
Після одержання від вантажовласника (вантажовідправника) письмової згоди на вилучення та реалізацію вантажу, а також у разі неодержання відповіді протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення вантаж вилучається та реалізується, про що повідомляється вантажовласникові (вантажовідправникові).
Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається за заявою керівника морського торговельного порту чи припортової залізничної станції комісією, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, і оформляється актом, який підписується членами комісії. У складанні акта може брати участь вантажовласник (вантажовідправник) або уповноважений ним представник.
В акті має бути вказано найменування вантажу, його кількість, технічні (якісні) характеристики, реквізити виготовлювача та вантажовласника (вантажовідправника), вартість згідно з наявними документами, а також підстави вилучення та реалізації вантажу. У разі необхідності провадиться товарна експертиза.
Підставами для розпорядження митними органами вантажем без згоди на те власника є порушення строків його зберігання на митних складах, встановлених статтею 169 Митного кодексу України, та як наслідок визнання такого вантажу незатребуваним [2, ст. 169]. При цьому митні органи обов'язково повідомляють власника вантажу про можливість примусового продажу його товарів не пізніше ніж за 2 тижні до закінчення строку зберігання вантажу на митних складах. Якщо після закінчення цього строку власник вантажу не повідомив митні органи про свій намір забрати вантаж, митні органи набувають права на примусову реалізацію такого вантажу.
Реалізація вилученого у вантажовласника (вантажовідправника) вантажу здійснюється уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом на конкурсній основі і, як правило, за вільно конвертовану валюту.
Порядок реалізації незатребуваного вантажу встановлено Постановою Кабінету Міністрів України "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" № 1340 від 25.08.1998 та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації" № 607 від 26.04.2003 [7, п. 7].
Визначення організатора митного аукціону здійснюється на тендерній основі комісією, утвореною митним органом у відповідності до Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Положення про умови та порядок проведення тендера (конкурсу) з визначення спеціалізованих підприємств - організаторів митних аукціонів" № 103 від 14.02.2011p.
Товари передаються для реалізації на митному аукціоні митним органом відповідно до договору, укладеного з організатором митного аукціону. Строк підготовки до митного аукціону не повинен перевищувати одного місяця з дати прийняття товарів організатором митного аукціону. Інформація про товари, що підлягають продажу на митному аукціоні, публікується не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати проведення митного аукціону в місцевих, регіональних або загальнодержавних засобах масової інформації.
Товари для продажу на митному аукціоні виставляються у вигляді лотів. Кількість лотів установлює аукціонний комітет. За стартову ціну продажу одиниці товарів приймається ціна, що встановлюється комісією, утвореною відповідно до пункту 7 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 [7, п. 7].
Мінімальна вартість продукції (товарів), що входять до складу вантажу, при її реалізації визначається на підставі відправних та інших наявних документів за внутрішніми цінами на цю або аналогічну продукцію /товари/, які діють на момент реалізації.
Фізична або юридична особа, що виявила бажання зареєструватися як учасник митного аукціону, повинна сплатити реєстраційний внесок, розмір якого визначається організатором митного аукціону і який не може перевищувати одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Прийняття заяв на участь у митному аукціоні припиняється за 3 дні до початку митного аукціону. Митний аукціон проводиться безпосередньо ліцитатором у формі публічних торгів. До початку торгів ліцитатор інформує учасників митного аукціону про товари, що підлягають реалізації, та умови їх продажу. Початком торгів вважається момент оголошення стартової ціни продажу лота, який першим виставлено на торги [7].
Придбані покупцем на митному аукціоні товари поверненню організаторові митного аукціону не підлягають. Особи, які не є учасниками аукціону, можуть бути присутні на митному аукціоні за умови внесення ними вхідної плати. Розмір вхідної плати визначається організатором митного аукціону і не повинен перевищувати одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Товари (лоти), виставлені та не продані на митному аукціоні протягом 15 календарних днів з дня інформаційного повідомлення про проведення митного аукціону або продані в кількості, що не перевищує 30 відсотків їх обсягу, підлягають уцінці, але не більше ніж на 20 відсотків їх вартості, визначеної в акті опису, оцінки та передачі товарів.
Уцінка товарів з обмеженим строком зберігання або користування проводиться у скорочені строки, залежно від їх споживчих властивостей.
Товари, на які згідно із законодавством установлено державні фіксовані та регульовані ціни, можуть, бути уцінені лише до розміру їх мінімальної ціни, затвердженої в установленому порядку.
Товари, які виставлялися на продаж і не були продані протягом трьох митних аукціонів, знімаються з аукціонних торгів. У разі коли товари на митному аукціоні не були реалізовані, організатор митного аукціону повертає ці товари митному органу, з яким укладено договір про реалізацію товарів.
Митний аукціон вважається таким, що не відбувся, у разі:
· відсутності покупців або за наявності тільки одного учасника митного аукціону;
· несплати переможцем митного аукціону в установлені строки повністю належної суми за придбані товари, зазначеної в протоколі;
· порушення умов проведення митного аукціону, визначених цим Порядком.
У разі визнання митного аукціону таким, що не відбувся, його організатор протягом трьох днів письмово повідомляє про це митний орган, яким товари були передані на митний аукціон.
Відповідальність за зберігання аукціонних товарів у період від їх прийняття на митний аукціон до видачі покупцю несе організатор митного аукціону [7].
Товари, щодо яких відповідно митним органом, що здійснив вилучення або зберігав їх, прийнято рішення про недоцільність реалізації на митних аукціонах, реалізуються через товарні біржі або торговельні підприємства, з якими укладено угоди про їх реалізацію відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним.
1. предмети, що мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність;
4. наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори;
5. валютні цінності (валюта України та іноземна валюта);
6. алкогольні напої та тютюнові вироби;
7. товари, заборонені до реалізації в Україні згідно із законодавством;
8. товари, включені до номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, що затверджується Кабінетом Міністрів України, за переліком, визначеним Держкомрезервом [7].
Розпорядження цими товарами здійснюється згідно із законодавством у такий спосіб:
1) предмети, що мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, предмети релігійного культу безоплатно передаються закладам науки і культури або релігійним організаціям;
2) лікарські та медичні препарати, наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори знищуються або безоплатно передаються органом, що здійснив вилучення, державним чи комунальним закладам охорони здоров'я;
3) валютні цінності (валюта України та іноземна валюта) після їх переходу у власність держави перераховуються уповноваженими банками до державного бюджету в установленому порядку залежно від виду валютних цінностей;
4) тютюнові вироби підлягають знищенню, алкогольні напої - знищенню або промисловій переробці. Порядок знищення або промислової переробки встановлюється Кабінетом Міністрів України;
5) товари, заборонені згідно із законодавством до реалізації в Україні, утилізуються або знищуються у порядку, встановленому законодавством;
6) товари, включені до номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, що затверджується Кабінетом Міністрів України, за переліком, визначеним Держкомрезервом, безоплатно передаються до державного резерву для подальшого розпорядження в установленому порядку.
Товари, які є сировиною для виробництва продукції, включеної до номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, безоплатно передаються до державного резерву.
Майно, якість якого не відповідає вимогам стандартів, небезпечне в санітарно-епідемічному відношенні або яке не пройшло відповідного випробування, карантинної обробки чи не придатне для реалізації, підлягає переробці або знищенню (утилізації) з урахуванням ступеня зносу та фактичного стану [7].
Продукти харчування, які визнані непридатними для вживання в їжу людям і є безпечними в санітарно-епідемічному відношенні, за відповідним рішенням санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служби, якщо вони походять з країн, адміністративна територія яких є благополучною в епізоотичному відношенні, можуть бути передані на корм тваринам. Передача продуктів харчування на корм тваринам здійснюється безоплатно.
Підлягають обов'язковому знищенню або переробці на спирт для подальшого його використання на технічні потреби конфісковані за рішенням суду, безхазяйні, передані власником або які на інших законних підставах перейшли у власність держави алкогольні напої імпортного виробництва, алкогольні напої вітчизняного виробництва, які не пройшли випробування з метою сертифікації та отримання сертифіката відповідності у встановленому порядку, партія алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів одного найменування, яка за вимогами органів Комітету з питань стандартизації, метрології та сертифікації не може бути прийнята для провед
Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах курсовая работа. Государство и право.
Доклад по теме Возможности индукционных зондирований для поисков и прогнозной оценки нетрадиционных типов месторождений золота и платиноидов
Анализ Показателей Рентабельности Организации Курсовая Работа
Реферат Социально Экономические Модели Здравоохранения
Курсовая работа по теме Ефективність посади класного керівника у сучасному навчально-виховному процесі школи
Доклад по теме Bad religion
Дипломная Работа По Диетологии Питание Пожилых Людей
Реферат: Bilingualism In The Us Essay Research Paper
Учебное пособие: Методика изучения звуков на уроке русского языка в начальной школе
Дипломная работа по теме Совершенствование работы маркетинговой службы ООО 'ГК-В-Лазер'
Реферат На Тему История Развития Технологий
Дипломная работа: Устные высказывания и их особенности (беседа, лекция, доклад, диспут, дискуссия). Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Создание шаблонов организационно-распорядительной документации
Курсовая работа по теме Анализ платежеспособности предприятия на примере ОАО 'Вимм-Биль-Данн'
Дипломная работа по теме Оптимизация системы повышения квалификации управленческих кадров на примере МУЗ 'Таймырская центральная районная больница'
Реферат по теме Япония в мировом хозяйстве
Реферат по теме Транспортная система микрорайона Юбилейный (г. Иркутск)
Реферат На Тему География Хозяйства И Природопользования В России И Других Стран Снг
Сочинение Осенние Работы В Полях
Реферат по теме Учение о биосфере В.И. Вернадского
Реферат по теме Экологические проблемы современного мира
Учет в торгово-снабженческих и обслуживающих организациях - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Характеристика водорослей - Биология и естествознание презентация
География - 11 класс - География и экономическая география шпаргалка