Право в системі соціальних норм - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Право в системі соціальних норм

Основні ознаки соціальних норм - загальних правил поведінки людей в суспільстві, обумовлених соціально-економічним ладом і які є наслідком їх свідомо-вольової діяльності. Структура та класифікація правової норми. Норми права та технічні норми і звичаї.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНІ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Факультет юридичний Кафедра теорії та історії держави і права
“ Право в системі соціальних норм ”
Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише на основі певних правил, з-поміж яких обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта. Задля регулювання поведінки людей та їх об'єднань у суспільстві формуються певні правила поведінки, котрі орієнтують на досягнення тієї чи іншої мети. Правила, що покликані регулювати життя суспільства, забезпечувати в ньому бажаний порядок і стабільність, називаються соціальними нормами.
Розмаїття, складність та інші особливості суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх регулюють. У своїй сукупності існуючі норми являють собою єдину систему соціального регулювання, в якій ефективність кожного виду норм найбільшою мірою виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи.
Особливим видом соціальних норм є норми права, які є “елементарною часткою” права. У зв'язку з цим для норм права як частики цілого ( права в цілому) притаманні свої основні ознаки і властивості. Норму права можна визначати як обов'язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру,, що у встановленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується відповідними державними органами у межах їх компетенції.
Запропонована робота являє собою дослідження діяльності роботи соціальних норм, вчасності і правових норм. В роботі вказується основні види соціальних норм, розглянути головні ознаки тих соціальних норм, які найбільше впливають на регулювання суспільних відносин у сучасних умовах, а також структура норми права, місце норм права в системі соціальних норм.
Прослідковано структура співвідношень та взаємодії норми права з іншими соціальними нормами, указала їх відмінні риси, протиріччя та спільні риси.
При написані роботи використовувалась чинне законодавство, література по теорії держави і права, спеціальні літературні джерела.
1.1 Поняття та основні ознаки соціальних норм
Соціальні норм - це загальні правила поведінки людей в суспільстві, обумовлені соціально-економічним ладом і які є наслідком їх свідомо-вольової діяльності.
Соціальні норми характерні тим, що:
а) являють собою правила поведінки людей в суспільстві; вказують як треба діяти людям у відносинах між собою;
б) презентують собою правила поведінки загального характеру: їх вимоги мають відношення не до конкретної особи, а до кожного, хто здійснює дії, передречені ними;
в) виникають як результат свідомо-вольової діяльності людей;
г) зумовлені соціально-економічним ладом суспільства: їх сутність передумовлюється перед усім економічним базисом. Соціально-економічні умови усвідомлюються людьми і відображуються у суспільній свідомості, з окремо у формі соціальних норм.
Всі соціальні норми можуть бути класифіковані за рядом підстав.
1)За засобами встановлення і забезпечення соціальні норми можна розділити на:
а) норми права - норми, які встановлені і охороняються державою;
б) норми моралі - норми, які виникають з моральних поглядів суспільства і забезпечуються перед усім внутрішнім переконанням та силою суспільної думки. Моральними є те, що приносить людям добро. І навпаки - дії, що тягнуть за собою зло, оцінюються як аморальні. Як одна з форм суспільної свідомості і система правил поведінки моральні настанови можуть бути класово обумовленими. Саме тому одне і те саме явище з погляду різних класів або суспільних груп може мати різну моральну оцінку. Наприклад, таке явище, як безробіття, з позиції підприємця -моральне явище, що приносить йому добро. Адже воно забезпечує ринок надлишками робочої сили, дає можливість зменшувати розмір оплати праці робітників і тим самим збільшувати свої прибутки. У той же час з погляду робітників безробіття - зло, бо воно знецінює їх робочу силу, позбавляє засобів до існування.
Слід мати на увазі, що у суспільстві сформувались і моральні вимоги загальнолюдської значущості, які є досягненням цивілізації, зокрема, - це турбота про старих, надання матеріальної та моральної допомоги хворим та незаможним тощо. Проте у суспільстві існують і такі відносини, що не підлягають моральної оцінці.
Частиною загально моральних норм виступає релігійна мораль, низка вимог якої (“не убий”, “не вкради” і т. ін. )належить до загальнолюдських цінностей і становить основну частину практично всіх моральних систем, а в деяких випадках - основу правових та судових систем (закони шаріату в мусульманських країнах).
Норми моралі як засіб регулювання поведінки людей у суспільстві характеризуються помітною залежністю від суб'єктивного чинника. Адже поняття добра або зла визначаються внутрішніми переконаннями людини, її почуттями сумлінності, совісті, тобто тими цінностями, які вона визначила як складові частини своєї життєвої мети.
в) звичаї - норми,які склалися історично і увійшли до звичок людей. Прикладами звичаїв як регуляторів поведінки людей можуть бути ритуал “Першого дзвоника” у школах, вшанування старших. Звичай, що закріпився у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки, виробляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується без глибокого обмірковування. Різні нововведення, що мають за мету зміну або відміну поведінки, яка встановлена звичаєм, протягом певного часу відкидаються чи сприймаються з помітними труднощами при реалізації. Як приклад таких процесів можуть бути багаторазові спроби позбутися звичаю уживання спиртних напоїв при святкуванні урочистих подій.
Різновидом звичаїв є традиції. Вони також обумовлені звичкою, природністю формування та утвердження у свідомості людей того чи іншого типу поведінки. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складаються не з однієї якої-небудь дії, а стилю поведінки.
г) норми громадських організацій (корпоративні норми) - норми, які встановлюються і охороняються громадськими організаціями. Особливості цього виду соціальних норм полягають у тому, що вони регулюють діяльність, зумовлену завданнями певних об'єднань громадян і спрямовану на досягнення цілей, заради яких ці об'єднання створювались. Корпоративні норми поділяють на внутрішньо-організаційні, згідно з якими встановлюється структура об'єднання, визначаються компетенція, форми і методи роботи його органів, права і обов'язки їх членів. Другу групу становлять норми зовнішньої дії, що регулюють відносини об'єднань з іншими суб'єктами. Корпоративні норми мають бути відповідними до Конституції країни, законів та інших законодавчих актів. Ця група соціальних норм знаходить свій вираз і закріплення в актах (статути, положення, постанови), що видають відповідними об'єднаннями.
Основна різниця між правовими соціальними нормами, головним чином, за ознакою зв'язку норм з державою. Норми права встановлюються державою, а всі інші або встановлюються недержавними організаціями, або скидаються у суспільстві на підставі суспільних відносин. По-друге, не правові соціальні норми забезпечуються силою звички, моральним і громадським впливом, а норми права гарантуються примусовою силою держави.
2)За змістом - відрізняють норми політичні, організаційні, культурні, естетичні, технічні і т. д.
Політичні норми - виражають участь народу в справах держави, відношення між класами, верствами, соціальними групами.
Організаційні норми - закріплюють структуру, порядок створення і діяльності державних органів і громадських організацій.
Норми культури - правила культурної поведінки людей.
Естетичні норми - встановлюють правила поведінки людей у звязку з уявленнями про красоту людських вчинків (норма етикету).
Технічні норми - правила необхідного поводження людей з предметами природи, знаряддями праці та іншими технічними засобами (інструкції користування електроприладами і т. д. ) Закріплення технічних правил в правових нормах (державні стандарти, технічні умови тощо) надає їм юридичного значення: вони становляться загально-обовязковими правилами, охороняються державою,порушення їх тягне за собою юридичну відповідальність. В таких випадках їх називають техніко-юридичними нормами.
Норми права відрізняється від інших соціальних норм і норм природного права такими ознаками:
1) Норми права - це таке правило поведінки, яке регулює найбільш важливі відносини, на відміну від інших соціальних норм;
2) Норми права - це формально визначене правило поведінки, яке зафіксоване в нормативно-правовому акті за законами формальної логіки і граматики;
3) Це правило поведінки, яке встановлено або санкціоновано державою чи її окремими органами і має офіційний характер, на відміну від інших правил поведінки;
4) Норма права є загальнообов'язковими для виконання всім населенням і посадовими особами державних органів. Їх повинні (зобов'язані) виконувати також іноземні громадяни і особи без громадянства, а також усі посадові особи найвищих органів державної влади;
5) Це правило поведінки формулюється у вигляді юридичних праві обов'язків суб'єктів суспільних відносин. В ньому можуть бути сформульовані тільки права або тільки обов'язки. Наприклад, ст. 38 Кодексу законів про працю закріплено право працівників при звільненні з роботи подавати письмову заяву за 2 тижні до звільнення;
6) Норма права - це правило поведінки, яке охороняється державною владою від порушень, а у відпадку порушень держава застосовує юридичні санкції;
7) Це правило поведінки може змінюватись або скасовуватися тими державними органами, яке його приймали, або вищестоящими органами.
Окремо взяті правова норма чи група норм ще не є правом. Право - це система юридичних норм, котра в найбільш повному виді виражає в цих нормах державну волю, її загальнолюдський і класовий характер. Ця система пронизана єдиним закономірностями та принципами, обмовленими економічною політичною і духовною структурою суспільства. Будь-яка правова норма набуває якість права лише будучи включеною в його загальну систему. Норма права - це загально-обовязкове, встановлене чи санкціоноване і охороняється державою, правило поведінки,що виражає волю та інтереси народу, активно діє на суспільні відносини в цілях їх упорядкування.
Будь-яке цивілізоване суспільство не може обійтись без норм права.
Норми права відрізняються від інших соціальних норм специфічними ознаками, характерними рисами. Ось найбільш суттєві з них:
1. Норма права - єдина в ряді соціальних норм, яка виходить від держави і є офіційним вираженням державної волі. Незалежно від словесного формулювання, в якому виражена правова норма (веління, дозвіл, заборони і т. д. ), вона завжди являє собою владний загально-обовязковий припис держави відносно можливої, дозволеної і забороненої поведінки людей.
2. Норма права видається чи санкціонується державою і виражається в тій чи іншій формі, вона формально визначена. Наприклад у формі закону, підзаконного акту, правового звичаю.
3. Норма права - єдина в ряді соціальних норм, яка підтримується в своїй реалізації, охороняється від порушень примусовою силою держави.
Саме можливість державного примусу як гарантія реалізації, охорони від порушень - специфічна риса юридичної норми.
4. Норми права складаються з двох різновидів загально-обовязкових правових приписів:
1. ) правила поведінки; 2. ) відправні норми.
Правила поведінки - це безпосередньо регулятивні норми, які регулюють поведінку людей, суспільні відносини.
“Відправні містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин (норми - начала, норми - принципи, визначально-установчі норми, норми дефініції). Копєйчиков В. В. Загальна теорія держави і права К.,1997 с. 150
5. Норми права - не просто соціальний, а державний регулятор суспільних відносин.
Юридична норма - це припис загального характеру. Вона розрахована не на окремі, разові відносини, не на конкретних осіб,котрі попадають під умови її дії. Правова норма відображає і регулює найбільш типові відносини між людьми, в упорядкуванні яких зацікавлена і приймає участь держава (відносини, пов'язані з власністю, політичною владою, правосуддям, охороною прав і свобод громадян і т. д. ).
6. Норма права виступає одночасно і як модель, міра, еталон відповідної вираженої в ній державної волі, обов'язкової чи можливої, дозволеної чи забороненої поведінки людей, як критерій правомірної і неправомірної, законної і протизаконної поведінки.
Питання про структуру норм права є одним з дискусійних у юридичній науці.
Будь-яка норма права встановлюється для учасників суспільних відносин, які вона регулює, встановлює їх права і обов'язки ; передбачає обставини, при наявності яких носіями цих прав і обов'язків стають певні особи - суб'єкти правовідносин ;попереджає про наслідки порушення даної норми. Норми права притаманна особлива структура - внутрішня будова, яку складають три елементи: диспозиція, гіпотеза, санкція. (Див. мал. 3).
ДИСПОЗИЦІЯ - це елемент норми права, в якому визначаються права і обов'язки суб'єктів права, встановлюються правила, котрих вони (суб'єкти) повинні дотримуватись.
ГИПОТЕЗА - це структурний елемент норм права, вказуючий на життєві умови, фактичні обставини, при яких дана норма вступає в дію.
САНКЦІЯ - це вид і міра можливої юридичної відповідальності (покарання), якщо суб'єкти не виконують приписи диспозиції. Її призначення-спонукання суб'єктів діяти у відповідності з приписами норм права.
«Диспозиция - это стержень правовой нормы, квинтэссенция содержания правил поведения. В диспозиции получает выражение представительно-обязывающий характер нормы права,позволяющий ей, при наличии предусмотрительных гипотезой условий,выступать в качестве государственного регулятора отношений между людьми, необходимой юридической предпосылки правовых отношений». Теория государства и права. Курс лекций М.,1997 с. 320
1)Визначена диспозиція - закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники відносин повинні поводити себе лише так, як зазначено у нормі права;
2)Не повністю визначена диспозиція - вказує на загальні ознаки поведінки, в рамках яких суб'єкти відносин уточнюють свої права та обов'язки самостійно;
3)Відносно визначена диспозиція - вказує на права і обов'язки суб'єктів, надаючи можливість їх уточнення залежно від певних обставин.
«Гипотеза - предпосылка практического функционирования нормы права, ее претворения в жизнь в форме правоотношения. В ней указываются юридические факты, наличие которых служит основанием для возникновения, изменения или прекращения правоотношений». Байтин М. И. Теория государства и права. Курс лекций М.,1997 с. 318
В залежності від будови гіпотези діляться на прості і складні. Проста гіпотеза передбачає якусь одну умову, через яку реалізується юридична норма. Наприклад, гіпотеза норми, вираженої і статті 18 Кодексу про шлюб та сімю України від 20 червня 1969 року: «Особи які одружуються, мають бути взаємнообізнані про стан здоровя один одного». Коляда І,Середа і Правознавство, 9 кл. Зошит-конспект тема “Магістр” с. 138
Якщо гіпотеза пов'язує дію норми з наявністю двох чи більше умов, то вона називається складною. Така гіпотеза норми, вказаної в статті 17 вище згаданого кодексу: “Не допускається укладення шлюбу: між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі ;між родичами по прямій висхідній лінії, між повно рідними і неповно рідними братами й сестрами, а також між усиновителями й усиновленими ;між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства”. Коляда І,Середа і Правознавство, 9 кл. Зошит-конспект тема “Магістр” с. 139
Академік АпрН України, Копєйчиков В. В. наводить поділ гіпотез на абстрактні та казуальні:”Абстрактна гіпотеза - це гіпотеза, в якій умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що надає можливість охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків. А оскільки родові ознаки, що містить у собі абстрактна гіпотеза, явища досить стійкі, то і норми, що мають таку гіпотезу, характеризуються високою стабільністю.
Казуальна гіпотеза визначає умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки. Тому дія поширюється на більш обмежене коло випадків, а сама норма має меншу стабільність, ніж за наявності абстрактної гіпотези”. Копєйчиков В. В. Загальна теорія держави і права К.,1997 с. 152
Санкція правової норми - це третій її заключний елемент, в якому передбачені певні небажані наслідки матеріального, фізичного, морального характеру, що настають для особи, яка порушила диспозицію даної норми. За своїм змістом санкція є видом і мірою юридичної відповідальності правопорушника. Санкції юридичних норм розрізняють по їх галузевій приналежності.
1) Карно(кримінально)-правові санкції - штраф, позбавлення права займати певні посади, конфіскація майна ; позбавлення волі на певний строк та ін. Види покарань застосовуються тільки судом до осіб, що скоїли злочин.
2)Адміністративно - правові санкції - штраф, виправні роботи, адміністративний арешт та інші види стягнень можуть застосовуватися адміністративними органами і судом до осіб, що скоїли адміністративні правопорушення.
3)Дисциплінарно - правові санкції включають в себе догану, зміщення на нижчу посаду та інші стягнення. Вони застосовуються адміністрацією підприємств, установ, організацій за порушення трудової дисципліни. Її різновидом є матеріальна відповідальність, яка полягає у відшкодуванні збитків за заподіяну шкоду.
4)Цивільно-правові санкції діють у разі невиконання договірних обов'язків, у разі заподіяння шкоди.
В залежності від степені визначеності санкції діляться:
1)Абсолютно - визначені санкції, які точно вказують міру державного впливу, котрий треба застосувати у випадку порушення даної норми.
2)Відносно - визначені встановлюють вищу і нижчу чи тільки вищу межу міри державного впливу на правопорушника.
3)Альтернативні санкції дозволяють правозастосувачеві витрати з двох чи декількох можливих варіантів міри державного впливу, який найбільше відповідає конкретним обставинам здійсненого правопорушення. Наприклад, такі санкції є в карно-правових нормах (позбавляється волі на строк до років, або виправні роботи на той же строк, чи звільняється з посади).
Норма права не у всіх випадках співпадає зі статтею закону чи іншого нормативного акту. Якщо не брати до уваги цю обставину, то це веде до тверджень про іншу структуру деяких правових норм, коли в них неначе б то відсутня гіпотеза чи санкція.
Юридична література наголошує, що трьохелементна структура є однією з ознак, що відрізняє норму права від інших соціальних норм і без якої норма перестає бути сама собою.
Щодо класифікацій норм права, то їх існує безліч, зокрема, можна відрізняти норми за дією на коло суб'єктів: загальні - поширюють свою дію на всіх громадян (або на всі органи та організації, юридичні особи); спеціальні - поширюють свою дію тільки на певну групу суб'єктів (наприклад працівників міліції, органи Міністерства фінансів тощо); виключні - ці норми у передбачених законом випадках виключають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів (Верховний Суд України, Генеральний прокурор та ін. ).
Норми права розрізняються за їх видами таким чином: за суб'єктом правотворчості - норми органів державної влади; норми глави держави (президента); норми органів державного управління; юридичні норми, норми, встановлені громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, населенням (народом або територіальною спільністю):
- мають точно визначені зовнішні реквізити (ознаки);
- публікуються у спеціальних (офіційних) виданнях;
- поширюють свою дію на певний час, певну територію, певне коло суб'єктів.
Крім того, вони регулюють групу кількісно не визначених суспільних відносин; адресовані колу не персоніфікованих суб'єктів; діють в часі безперервно; не вичерпують свою обов'язковість певною кількістю застосувань; їх чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.
Різниця між нормою права, нормативними та нормативно-правовими актами може бути: за предметом регулювання; змістом; сферою застосування; джерелом фіксації; юридичною силою; межами дії у часі та просторі; специфікою структурної побудови.
В цілому ж, узагальнюючи наведене, можна дійти висновку, що між поняттями “правова норма”, “нормативний акт”, “нормативно-правовий акт” існує більше співпадань, ніж відмінностей. Різниця між ними обумовлюється, головним чином, межами дієздатності правотворчих органів, яким Конституцією України надано право видавати той або інший нормативно-правовий акт. “Нормативний акт” - поняття, що має більш узагальнююче значення щодо поняття “норма права”. Водночас вони можуть охоплюватись узагальнюючими поняттями - “юридичний акт” і “нормативний документ”, під якими розуміється сукупність матеріалів, що встановлюють якісь правила, норми, нормативи і вводяться в дію нормативними актами про їх утвердження.
У кожній державі існує та постійно розвивається велика кількість правових норм. Тому потрібно поділяти їх на певні види, тобто класифікувати всю сукупність норм права на групи за тією чи іншою ознакою.
Так, за галузевою приналежністю норми права поділяються на: норми державного правка, норми цивільного, адміністративні норми, норми кримінального права, сімейного, трудового права і т. д.
За юридичною силою поділяються на норми закону та норми підзаконних актив.
За функціональною спрямованістю норми права поділяються на:
а)регулятивні - що встановлюють права і обов'язки суб'єктів ;
б)правоохоронні - що регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, встановлених регулятивними нормами.
За функціональним призначенням норми права є:
- Відправні, які мають загальний характер,містять у собі відправі начала, основи правового регулювання суспільних відносин. В свою чергу відправні поділяються:
а) норми - начала містять у собі положення, що закріпляють основи суспільного і державного устрою ;
б)норми - принципи закріплюють вихідні принципи права ;
в)визначально - установчі норми - їх містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей, права, предмет, форми і засоби правового регулювання ;
г)норми - деіфнції містять повні або неповні визначення певних правових категорій та понять.
- Норми - правила поведінки - норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільних відносин. З точки зору характерів приписів, що включають норми права, вони поділяються на:
а)зобов'язуючі - які закріплюють обов'язки певних суб'єктів ;
б)забороняючи - містять у собі заборону, щодо здійснення якихось діянь ;
в)уповноважуючи - наділяють суб'єктів певними правами.
За формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів норми права поділяються на:
а)Категоричні - приписують чітко визначені дії, закріпляють перелік прав та обов'язків суб'єктів і не допускають ніяких збочень від них;
б)Диспозитивні - встановлюють певні правила і обов'язки суб'єктів, але за згодою суб'єктів допускають їх доповнення ;
в)Рекомендаційні - встановлюють варіанти бажаної, але необов'язкової поведінки ;
г)Заохочувальні - встановлюють засоби заохочення за здійснення корисних діянь для держави і суспільства.
Класифікація правових норм дозволяє правильно визначити рід правової норми, що забезпечує їх правильне застосування для конкретних справ.
Р ОЗДІЛ ІІІ . СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЯ НОРМ ПРАВА З ІНШИМИ СОЦІАЛЬНИМИ НОРМАМИ
У процесі регулювання суспільних відносин вся сукупність соціальних норм є взаємодіючою. Ця взаємодія може виявлятись по-різному. В одних випадках у вимогах різних соціальних норм можуть міститися одно порядкові, аналогічні положення. Тоді такі норми взаємодоповнюються, сприяючи більш повному і швидкому досягненню бажаних результатів. У інших випадках різні соціальні норми можуть містити взаємовиключаючі вимоги, чим утворюється свого роду конкуренція різних моделей поведінки. Така ситуація, природно, взаємоутруднює реалізацію вимог, що випливають із змісту норм, які суперечать одна одній.
До технічних норм відносяться правила використання будівництва, інструкції по експлуатації машин, приладів, механізмів, норми використання сировини, палива, електроенергії і т. д.
На відміну від соціальних норм технічні норми регулюють не відносини між людьми, а поведінку людей у зв'язку з використанням техніки. “Специфіка технічних норм виражається в тому, що вони виступають в якості соціальних норм з технічним змістом. Соціально - технічні норми є діючими регуляторами тієї сторони суспільного життя, котра пов'язана з використанням техніки. Зміст технічних норм обумовлений об'єктивними закономірностями розвитку природи, законами природи “. Хропанюк В. Н. Теорія держави і права. К 1998 с. 201
Серед технічних норм існують такі, які закріплюються в правових актах і таким чином мають юридичну силу. Такі норми називають технічно -правовими. Це в основному норми, діючі в матеріально - виробничій та управлінській сфері (правила пожежної безпеки, експлуатації усіх видів транспорту, атомних станцій, енергозабезпечення, зберігання та переміщення токсичних речовин,поводження зі зброєю, різні держстандарти і т. д. ). Деякі з цих норм містять санкції. Подібні норми приймають ознаки правової норми: вони виходять від держави, виражають її волю, забезпечуються можливістю державного примуса, закріплюються в спеціальних нормативних актах, регулюють важливі відносини.
Решта ж технічних норм не підтримуються правом і їх порушення не веде до юридичної відповідальності (правила поводження з побутовими приладами: телевізорами, холодильниками і т. д.).
Існують також природно-правові норми - різновид технічно-правових норм - це норми, визначаючі відношення людей до тварин.
Більшість цих норм закріплення в відповідних правових актах (правила утримання собак, коней, великої рогатої худоби ; дозвіл чи заборона на полювання і т. д. ) Встановлена відповідальність за порушення певних регламентацій.
З цього ми бачимо, що технічні і правові норми тісно пов'язані, трохи подібні за своєю структурою та ознаками.
Важливо виявити взаємозв'язок всіх видів соціальних норм, так і їх специфіку. Особливо це стосується права і моралі, що представляють для юридичної науки великий інтерес. Ще давні філософи (Платон, Демокріт, Цицерон, Аристотель) вказували на значимість цих двох головних визначників суспільної поведінки, їх подібність і неспівпадання.
Юристи за родом своєї діяльності вивчають, тлумачать, застосовують перш за все правові норми - це їх спеціальність. Але для оцінки поведінки суб'єктів правових відносин вони постійно звертаються й до етичних критеріїв, бо в основі права лежить мораль. Мораль - це погляди, уявлення і правила, котрі виникають як безпосереднє відображення умов суспільного життя в свідомості людей у виді категорій справедливості і несправедливості, добра і зла, честі, совісті, обов'язку, гідності і т. д.
Шершеневич вважав, що мораль являє собою не вимоги людини до самої себе, а вимоги суспільства до людини. Не людина визначає, як вона повинна ставитись до інших, а суспільство встановлює, як одна людина повинна ставитись до іншої людини. Не окремий індивід оцінює свою поведінку як хорошу чи погану, а суспільство. Воно може визнати дію морально гарною, хоч вона не гарна для індивіда, і воно може вважати дію негідною з морального боку, хоч вона схвалюється з індивідуальної точки зору. Шершеневич Г. Обща теория права. М., 1911,с. 169-170
Право - це обов'язкове, формально-визначене правило поведінки, встановлене чи санкціоноване та охороняється державою. Соловйов В. С., наприклад, визначав право як “примусова вимога здійснення мінімального добра чи порядку, котра не допускає відомого прояву зла”.
Співвідношення між правом і мораллю складне. ”ЄДНІСТЬ ПРАВА І МОРАЛІ полягає в тому, що:
- вони являють собою різновиди соціальних норм, що створюють в сукупності цілісну систему нормативного регулювання і через це мають деяк
і спільні риси, в них єдина нормативна основа;
- право і мораль переслідують в кінцевому результаті одні і ті ж цілі - вдосконалення суспільного життя, внесення в нього організуючих початків, розвиток і збагачення особистості, захист прав людини, утвердження і ідеалів гуманізму, справедливості;
-у права і моралі один і той же об'єкт регулювання - суспільності відносини, вони адресуються до одних і тих же людей, груп, колективів; їх вимоги дещо співпадають;
- право і мораль в якості нормативних явищ визначають межі обов'язкових і можливих дій суб'єктів, слугують засобом вираження і гармонізації власних та суспільних інтересів;
- право і мораль в філософському плані являють собою над стрічні категорії, обмовлення перш за все економічними, а також політичними, культурними та іншими факторами, що робить їх соціально однотипними в даному суспільстві;
- право і мораль виступають в якості фундаментальних цінностей, показників соціального і культурного прогресу суспільства”. Матузов Н. М. Теория государства и права. Курс лекций. М.,1997,с. 294
Така ж по суті і ціль моралі. Адже право - возведена в закон мораль. Однак поряд з іншими спільними рисами право і мораль мають суттєві відмінності, мають свою специфіку.
- якщо право виникає разом з державою, то мораль народжується задовго до появи державно-організованого суспільства;
- право складається з норм, встановлених і санкціонованих в певному порядку компетентними державними органами і зафіксовані в юридичних актах. Мораль включає в себе не тільки норми, але й уявлення, почуття, тобто є більш складними за своєю структурою явищем;
-в нормах права виражається і закріплюється воля народу, в моралі ж воля виступає в формі суспільної думки. Окремі принципи і норми моралі можуть бути систематизовані, але в цілому моральні уявлення, вимоги виражаються в суспільній думці, передаються їм;
- зміст норм права характеризується визначеністю, конкретністю. В них передбачені права і обов'язки сторін, риси взаємовідносин. Моральні вимоги відрізняються більш широким змістом, дають більший простір для тлумачення. Наприклад, мор
Право в системі соціальних норм курсовая работа. Государство и право.
Профилактика Травматизма Первая Помощь При Травмах Реферат
Курсовая работа: Оценка уровеня сформированности функций словоизменения и словообразования у детей старшего дошкольного возраста со стёртой дизартрией
Реферат: Церковная музыка
Методика преподавания урока по баяну
Деревянное Зодчество На Руси Эссе
Религия Мусульман Реферат
Курсовая работа: Теоретические основы аудита финансовых результатов
Курсовой Проект Ресторана
Мини Сочинение Моя Первая Учительница 1 Класс
Реферат по теме Алкоголь и его влияние на организм
Реферат: Geometry Essay Research Paper Differences in Geometry
Сочинение Про Маму И Папу
Столовый Этикет Реферат
Контрольная Работа На Тему Организация Банкета-Кофе На 24 Человека
А П Герасимов После Дождя Сочинение
Эссе По Теме Свобода Термины
Реферат: Мифы о «сладкой траве» стевии. Скачать бесплатно и без регистрации
Памятник Князю Владимиру В Белгороде Сочинение
Реферат: Аграрный вопрос в программах политических партий начала 20 века
Реферат: Серце 2
Расчет нормативной карты по бурению скважины - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа
Попередельный метод учета затрат и калькулирования себестоимости: сущность, сфера применения - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Австрия и Австрийская республика - География и экономическая география реферат