Правило 9 справ

Одне з найбільш ефективних правил для тих, хто страждає від невміння планувати свої справи належним чином, - так зване правило 1-3-5. Згідно з цим правилом, потрібно планувати не більше 9 справ за день. Таким чином, вдасться виконати 4 досить важливих справи, і залишиться час на 5 дрібних (про які, однак, не варто забувати) - наприклад, забрати з хімчистки піджак або оплатити рахунки.

На жаль, складання todo-листів не панацея для тих, у кого проблеми з виконанням справ вчасно або їх виконанням взагалі. Труднощі можуть бути в тому, що список справ занадто великий або неструктурований. У цьому випадку правило 1-3-5 - відмінне рішення проблеми. Є також така сама процедура 3 + 2, але за великим рахунком це лише варіації одного і того ж способу впорядкувати свої завдання і запланувати на них час (можна взагалі скласти свою власну систему: 1-2-3, 2-4-9 і так далі до нескінченності в залежності від вашого способу життя і кількості справ, які доводиться щодня виконувати).

Це правило працює, тому що допомагає розставити пріоритети і розділити тимчасові проміжки між справами в залежності від їх важливості. Воно також допомагає в разі непередбаченої зміни денного графіка або раптової появи важливих справ, легко зрозуміти, які справи можна перемістити, а з якими сьогодні зволікати не варто.

Сьогодні, здається, все завалено нескінченними списками справ, які треба буде розв'язати. Ви прокидаєтеся вранці, починаєте працювати, працюєте, працюєте, а в кінці дня розумієте, що ви не маєте уявлення, що в підсумку зробили за день. Ви знаєте, що ви працювали і виконували якісь завдання, але, здається, не завершили нічого. Це так засмучує!

Складання нескінченних todo-листів веде лише до ще більшої прокрастинації. Навіщо вони взагалі потрібні, якщо від них немає ніякого сенсу? У чому сенс, якщо все одно доведеться працювати весь день? Знайома ситуація? Щоб бути продуктивним, потрібно бачити результат кожного дня, повинно бути світло в кінці тунелю, щоб знати, що в кінці кінців у вас буде час, який можна витратити на себе.

Вранці ви знаєте, що вам потрібно зробити справи a, b, c, d, e. Але потім щось йде не так зі справою b, і доводиться витрачати на неї набагато більше часу, ніж ви припускали. Як наслідок, ви не можете доробити c і d, і врешті-решт відчуваєте, що виконали недостатньо роботи.