Преподобний Феофан Рихлівський
Преподобний Феофан Рихлівський з 13 років подвизався у монастирі, заснованому на честь святителя Миколая Чудотворця.
У 1620 році неподалік від Свято-Миколаївської церкви на високому клені з’явилася чудотворна ікона Святителя Миколая. Її знайшов селянин-бджоляр із села Оболонь. Він тричі приносив образ додому, замикав на замок у скрині, але ікона знову опинялася на клені.
Тоді селянин розповів про свою знахідку, і мешканці навколишніх сіл йшли до Образу на поклоніння. Багато хто по своїй вірі отримував зцілення.
Пізніше на тому місці траплялись інші чудеса за участю святителя Миколая, влаштувався монастир на його честь. У 1749 році почали будувати трьохпрестольний собор в ім’я Святителя Миколая. У 1753 році був закладений храм на місці явлення Свято-Миколаївської Рихловської ікони.
Над срібнозолоченимі Царськими вратами собору знаходилась ікона святителя Миколая, яка спускалася вниз на двох стрічках.
Від чудотворної ікони було чимало чудес. Після того, як у 1848 році Хресною ходою її обнесли навколо м. Коропа, епідемія холери припинилася. Хворі швидко пішли на поправку.
Взимку 1920 року преподобного Феофана та інших ченців вигнали на мороз, а монастир був зруйнований. Зараз на цьому місці діє жіноча монашеська обитель.
***
Перша половина XX століття, зима. Двоє ведуть монаха на річку топити. Прорубали ополонку. Підняли підрясник, зав'язали ним руки і голову, штовхнули в ополонку. Один сказав: «Вдар прикладом по голові». Інший відповів: «Та він і так уже готовий».
- А я пригнувся, посидів у крижаній воді, поки вони пішли, - згадував преподобний Феофан, - потім виліз, вилив воду з чобіт, викрутив онучі і пішов у село. Обсушився, обігрівся на печі. Слава Богу за все!
Конспект-переклад зроблено з наступного тексту:
С 1934 по 1941 годы я проживал в Коропе, ходил по селам, как рубщик дров, с топориком за спиною. Подрясник поднимал, прятал под плащ, а на груди всегда носил запасные Святые Дары. Поздно вечером в каком-либо доме верующих тайно собирались соседи, односельчане, всю ночь поучал собравшихся, молились, причащались Святых Христовых Тайн.
― Однажды, ― вспоминал старец, ― двое повели меня зимою на речку топить... Прорубили прорубь. Подняли подрясник, завязали им руки и голову, толкнули в прорубь. Один сказал: «Ударь прикладом, по голове». Другой ответил: «Да он и так уже готов». А я пригнулся, посидел в ледяной воде пока они ушли, потом вылез, вылил воду из сапог, выкрутил портянки и пошел в село. Обсушился, обогрелся на печке. Слава Богу за все!
Прошу молитв за грішного раба Божого Олександра.
Джерела текстів:
http://hram-nikola.kiev.ua/zhitiya-svyatykh/2004-prepodobnyj-feofan-rykhlovskij
https://nizhin.church.ua/2013/11/08/pustinno-rixlivskij-mikolajivskij-cholovichij-monastir/