«Повернемось в Крим, коли цього повалять». Монолог Олександра Кольченка
ҐратиПісля повернення до України анархіст Олександр Кольченко разом зі всіма звільненими в'язнями вирушили до лікарні. Там він зустрівся з журналістами «Ґрат» і розповів про те, як відбувався обмін зсередини та про свої плани на майбутнє.
Про повернення
Трохи розгублений був. Так багато людей, журналістів, всі обступили. Ну, приблизно так (уявляв собі – ред.). Але без деталей.
Перед обміном
Я здогадувався. Мене викликали до оперів, сказали, що приїхав адвокат, але звісно жодного адвоката не було. Я спустився, вийшов з будівлі, там вже стоять мої баули. Мені сказали, що я їду на суд. Зрозуміло було, що ні. Але я думав, що або в іншій табір, або на обмін. Два варіанта було.
Спочатку доїхав до СІЗО. Там пробув вечір, звідти літаком до Москви. Там вже був 16 серпня.
Коли приїхав, мене завели в кабінет, зайшов співробітник… Сказав мені «Ви напевно уявляєте, навіщо ви сюди приїхали».
Дістає папку з папірцями і говорить: «Ось взірець, пишіть».
Я читаю - там прохання про помилування: «Я такий-то, такий-то, визнаю свою провину».
Я кажу: «Я нічого не буду писати».
Він: «Ви хочете повернутись назад?»
Я кажу «Мені байдуже».
Він такий: «Гаразд, ви вже написали». І все, і пішов.
Він мені в кінці пропонує: «Покажіть свій розпис». Він на мене дивиться як на ідіота. Я на нього теж. Ось. Я відмовився.
(У камері Лєфортово – ред.) всі по одному сиділи. Повна заморозка, повна ізоляція. Я знав, що Клих є – ми з ним разом їхали. Ну і знав, що моряки там. Вони там давно вже.
День обміну
Вранці прийшли за підйомом, принесли там папку з документами. Я розписався. Там справка про звільнення, видали кошти, ще щось. І все. Принесли баули і все. Я зібрався і потім чекав там, не знаю, годину-дві-три.
По одному заходили (в автобус – ред.) і побачив всіх там. Ми спілкувались. Поряд с кожним ФСБшнік їхав.
Ані адвокатів, ані членів, ані членкинь Громадської наглядової комісії (до нас не допускали – ред.). Мені цей співробітник пропонував написати відмову від візиту і з адвокатом, і з Громадською наглядовую комісією, але я відмовився. Він сказав, що ми там щось придумаємо. Скажемо, що ви захворіли, чи там в бані. Аби ізолювати.
Коли нас везли вже в автобусі до аеропорту, представник колонії оголосив кожному указ про помилування.
(Про те, на кого міняють, скільки людей – ред.) я не чув нічого. (Не знав - ред.) хто в списках.
Про плани на майбутнє
Нічого не планував ще. Продовжити навчання на заочній формі і влаштуватись працювати кудись. Куди, я не знаю, подумаю ще.
Сподіваюсь, що (в Крим – ред.) потім повернемось. Коли цього повалять.