Постмодерн як парадигма сучасного мистецтва - Культура и искусство реферат

Главная

Культура и искусство
Постмодерн як парадигма сучасного мистецтва

Постмодернізм, інтелектуальна течія, покликана осмислити не економічні, а політичні та культурологічні проблеми. Орієнтація постмодерної культури на "масу", і на "еліту" суспільства. Специфіка постмодерністської естетики. Мистецтво та позахудожні сфери.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ПОСТМОДЕРНІЗМ ЯК ПАРАДИГМА СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ
Постмодернізм як парадигма сучасної культури є загальним напрямом розвитку європейської культури, що сформувався в 70-ті роки ХХ ст. Постмодернізм виник як інтелектуальна течія, покликана осмислити не економічні, а швидше політичні та культурологічні проблеми. Явище постмодернізму виникає тоді, коли сфера культури заявила про свої претензії не лише на особливе, а й на домінуюче становище серед інших соціальних сфер. Постмодерністські настрої позначені розчаруванням в ідеалах і цінностях Відродження та Просвітництва з їх вірою в прогрес, торжество розуму, безмежність людських можливостей. Спільним для різних національних варіантів постмодерну можна вважати його ототожнення з назвами «втомленої епохи», «ентропійної» культури, позначеної есхатологічними настроями, естетичними мутаціями, еклектичним змішуванням художніх мов. Авангардистській спрямованості на новизну протистоїть тут прагнення залучити до сучасного мистецтва весь досвід світової художньої культури шляхом її іронічного цитування. Рефлексія щодо модерністської концепції світу як хаосу виливається в досвід ігрового опанування цього хаосу, перетворення його на середовище людини культури. Туга за історією зміщує інтерес з теми «естетика та політика» на проблему «естетика та історія». Характерними рисами постмодернізму є:
Орієнтація постмодерної культури і на «масу», і на «еліту» суспільства.
Суттєвий вплив мистецтва на позахудожні сфери людської діяльності (політику, релігію, інформатику тощо).
Широке цитування у своїх творах мистецтва попередніх епох.
Іронізування над художньою традицією минулих культур.
Використання прийому гри під час створення творів мистецтва.
Найсуттєвішою філософською відмінністю постмодернізму є перехід від класичного антропоцентристського гуманізму до сучасного універсального гуманізму, екологічний вимір якого охоплює все живе -- людину, природу, Всесвіт. У поєднанні з відмовою від євроцентризму та етноцентризму, зміщенням інтересу на проблематику, специфічну для країн Сходу, Полінезії та Океанії, частково Африки та Латинської Америки, такий відхід свідчить про плідність антиієрархічних ідей культурного релятивізму, що ствер-джує багатоманітність, самобутність та рівноцінність усіх граней творчого потенціалу людства.
Філософсько-естетичною основою постмодернізму є ідеї деконструкції французьких постструктуралістів та постфрейдистів (Дерріда), мови безсвідомого (Лакан), шизоаналізу (Дельоз, Ф. Гат-тарі), а також концепція іронізму італійського семіотика У. Еко.
Постмодернізм як теорія набув суттєвого обгрунтування в працях Т. Бодріяра «Система речей» (1969), Т. Ф. Ліотара «Постмодерне значення» (1979) та «Спір» (1984), П. Слотейдийка «Чарівне дерево» (1985).
Термін «постмодернізм» виник у період Першої світової війни. Його вжив Р. Паннвіц у своїй праці «Криза європейської культури» (1917). У 1984 р. в «Антології іспанської та латиноамериканської поезії» Ф. де Оніс використав цей термін для позначення реакції на модернізм. У 1947 р. А. Тойнбі в праці «Вивчення історії» надав йому культурологічного сенсу: пост -- символізує кінець західного панування в релігії та культурі. Кокс у працях початку 70-х років, присвячених проблемам релігії в Латинській Америці, послуговується поняттям «постмодерністська теологія». Провідні західні соціологи (Хабермас, Д. Белл) тлумачать постмодернізм як культурний підсумок неоконсерватизму, символ постіндустріального суспільства, симптом глибинних трансформацій соціалізму, що знайшов свій вираз у тотальному конформізмі, ідеях «кінця історії» (Фукуяма), естетичному еклектизмі. У політичній культурі постмодернізм означає розвиток різноманітних форм постутопічної думки. У філософії -- торжество постметафізики, постраціоналізму, постемпіризму. В етиці -- постгуманізм постпури-танського світу, моральнісну амбівалентність особистості. Представники точних наук тлумачать постмодернізм як стиль постнео-класичного наукового мислення. Психологи вбачають у ньому симптоми панічного стану суспільства, есхатологічної туги індивіда. Мистецтвознавці розглядають постмодернізм як новий художній стиль, який відрізняється від неоавангарду поверненням до реальності, сюжету, гармонії.
Термін «постмодернізм» набув популярності завдяки Ч. Джен-ксону («Мова постмодерністської архітектури», 1977). Дженксон зазначав, що хоча цей термін використовувався в американській літературній критиці 60--70-х років для позначення ультрамодер-ністських експериментів, сам він надає йому принципово іншого змісту. Постмодернізм означає в Дженксона відхід від екстремізму та нігілізму неоавангарду, часткове повернення до традицій, акцент на комунікативній ролі архітектури.
Специфіка постмодерністської естетики пов'язана з неокласичним тлумаченням класичних традицій. Дистанціюючись від класичної естетики, постмодернізм не вступає з нею в конфлікт, але прагне залучити її до своєї орбіти на новій теоретичній основі. Есте-тика постмодернізму висунула низку нових положень, а саме: утвердила плюралістичну естетичну парадигму, що спричинює розхитування і внутрішню деформацію категоріальної системи та понятійного апарату естетики.
Постмодерністська естетика принципово антисистематична, адогматична, позбавлена жорсткості та замкненості концептуаль-них побудов. Її символ -- лабіринт. У теорії деконструкції відкидається класична, гносеологічна парадигма репрезентації повноти сенсу, зміщується акцент на проблему відсутності першосмислу. Концепція нетотожності тексту, що передбачає його деструк-цію та реконструкцію, розібрання та зібрання одночасно, намічає вихід з лінгвоцентризму в тілесність, яка набуває різноманітних естетичних ракурсів -- бачення (Дельоз, Гаттарі), лібідозні пульсації (Лакан, Ліотар), спокуса (Бодріяр), відраза (Крістева).
Таке зрушення привело до модифікації основних естетичних категорій. Новий погляд на прекрасне як сплав почуттів концептуального та моральнісного зумовлений його інтелектуалізацією, що спричинена концепцією екологічної та алегоричної краси, орієнтацією на красу асонансів та асиметрії, дисгармонічну цілісність другого порядку як естетичну норму постмодерну, неогедоністичною домінантою, пов'язаною з ідеями текстового задоволення, тілесності, нової фігуративності в мистецтві. Інтерес до жахливого, потворного виливається в його поступове «приручення» шляхом естетизації, що веде до розмивання його характерних ознак та критеріїв. Піднесене замінюється дивовижним, трагічне -- парадоксальним. Центральне місце посідає комічне в його іронічній іпостасі: іронізм стає смислоутворюючим принципом мозаїчного постмодерністського мистецтва.
Інша особливість постмодерністської естетики -- онтологічне тлумачення мистецтва, що відрізняється від класичного відкритістю, спрямованістю на непізнане, невизначеність. Неокласична онтологія руйнує систему символічних протилежностей, дистанціюється від бінарних опозицій: реальне -- уявне, оригінальне -- вторинне, природне -- штучне, зовнішнє -- внутрішнє, поверхове -- глибинне, чоловіче -- жіноче, індивідуальне -- колективне, частина -- ціле, Схід -- Захід, об'єкт -- суб'єкт. Суб'єкт як центр системи уявлень та джерело творчості розсіюється, а його місце посідають невідомі мовні структури, аналогічні потоки лібідо, ма-шинність бажаного виробництва. Стверджується екуменічно-бай-дуже розуміння мистецтва як єдиного безкінечного тексту, створеного сукупним творцем. Свідомий еклектизм живить гіпертрофований надлишок художніх засобів та прийомів постмодерного мистецтва, естетичний «фристайл».
Постмодернізм відмовляється від дидактичних оцінок мистецтва. Аксіологічне зрушення в бік більшої толерантності здебільшого пов'язане з новим ставленням до масової культури, а також до тих естетичних феноменів, що раніше вважалися пріоритетами, а саме: високе -- масове мистецтво, наукова -- повсякденна свідомість.
Постмодерністські експерименти стимулювали також стирання граней між традиційними видами і жанрами мистецтва. Розвиток тенденцій синтезу поставив під сумнів оригінальність творчості, «чистоту» мистецтва як індивідуального акту творення, призвів до його дизайнізації. Перегляд класичних уявлень про створення та руйнування, порядок та хаос, серйозне та ігрове свідчить про свідому переорієнтацію з класичного розуміння художньої творчості на конструювання артефактів аплікації. Для постмодерну творчість не тотожна творенню. Якщо в домодерних культурах працює система «художник -- твір мистецтва», то в постмодерні акцент переноситься на відносини «твір мистецтва -- глядач». Це свідчить про принципову зміну самосвідомості художника. Він перестає бути «творцем», оскільки сенс твору народжується безпосередньо в акті його сприйняття. Художній твір має бути обов'язково побаченим, виставленим напоказ, без глядача він не може існувати.
Основні відмінності модерну та постмодерну можна зобразити за допомогою такої таблиці:
Диференціація сфер життя та відмова від символізації, культури в знаковій мові мистецтва
Взаємопроникнення різних сфер жит-тя та символізація культури в метафоричній мові мистецтва
Сцієнтизм у культурі знання, наука, що визначає світогляд
Множинність різних форм корисного, просвітницького та релігійного знання
Відносні теорії самості і свободи як зростання можливості вибору
Субстанції теорії самості, сутнісна свобода, ідентичність, що здатна змінюватися
Економіко-технічний принцип прийняття рішень: «техноморфізм»
Соціокультурний принцип прийняття рішень: «антропоморфізм»
Історичний огляд становлення іспанської культури. Стародавні пам'ятники культури. Музеї сучасного мистецтва в Мадриді. Вплив арабської культури на іспанське мистецтво. Пам'ятки архітектури в мавританському стилі. Розквіт іспанської музичної культури. реферат [21,1 K], добавлен 08.01.2010
Гіпотези генезису мистецтва, його соціокультурний зміст і критерії художності. Дослідження поняття краси в різних культурах та епохах. Вивчення феномену масової культури. Специфіка реалістичного та умовного способів відображення дійсності в мистецтві. реферат [51,9 K], добавлен 03.11.2010
Розгляд поняття та практичної задачі милосердя як основної проблеми етики та сучасного життя суспільства. Характеристика ключових етапів розвитку української культури. Особливості розвитку театрального, образотворчого та кіномистецтва в післявоєнні роки. контрольная работа [21,7 K], добавлен 20.10.2010
Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Специфічні риси постмодернізму. Напрямки і особливості розвитку музичної культури. Український театр в системі національної культури. Здобутки та проблеми розвитку кіномистецтва. реферат [36,9 K], добавлен 20.09.2010
Визначальні риси світової культури другої половини ХХ ст. Ідеологізація мистецтва та її наслідки для суспільства. Протистояння авангардного та реалістичного мистецтва. Вплив масової культури на формування свідомості. Нові види художньої творчості. реферат [37,1 K], добавлен 13.12.2010
Дослідження проблематики єдності етнокультурних і масових реалій музичної культури в просторі сучасного культуротворення. Ааналіз артефактів популярної культури, естради і етнокультурної реальності музичного мистецтва. Діалог поп-культури і етнокультури. статья [22,1 K], добавлен 24.04.2018
Розгляд еволюції розвитку мистецтва від експериментів імпресіоністів, крізь постімпресіонізм, кубізм, неопримітивізм, алогізм і, нарешті, безпредметне мистецтво. Характеристика напрямів сучасного мистецтва, філософське обгрунтування contemporary-art. статья [23,9 K], добавлен 24.04.2018
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Постмодерн як парадигма сучасного мистецтва реферат. Культура и искусство.
Реферат На Тему Априоризм Канта И Современная Наука
Заказать Курсовую Работу По Психологии
Курсовая работа по теме Особенности формирования конкурентоспособности товара
Курсовая работа: Организация работы на станции Слябовая. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Успех с вероятностью
Реферат На Тему Реформи Володимира
Реферат по теме Сальмонеллезы
Курсовая работа по теме Компьютерные сети и сетевое программное обеспечение
Как Я Гулял В Лесу Сочинение
Реферат по теме Баллады Жуковского
Как Оформить Введение В Реферате
Статья На Тему Понятийная Составляющая Концептов Пространства И Времени
Реферат На Тему Развитие Дошкольников
Дипломная Работа На Тему Механизированная Заготовка Сена В Фх "Веенка" С Модернизацией Ротационной Косилки
Сочинение 6 Кл Моя Комната
Сочинение Декабрьское 2022 2022 Темы И Примеры
Курсовая работа по теме Рококо. Живопись Франсуа Буше
Доклад: Архитектурный музей им. Щусева
Реферат: Финансы предприятий и организаций. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Дегтярева О. В. Рынок ценных бумаг и биржевое дело-М.: Изд-во Велби, 2002, С. 23 Попков В. Банки на переходе
Право в системе социального регулирования - Государство и право учебное пособие
Организация работы производства столовой при ВУЗе на 200 мест - Кулинария и продукты питания курсовая работа
Компьютерное пиратство - Государство и право курсовая работа