Портрет сучасного журналіста - Журналистика, издательское дело и СМИ курсовая работа

Загальний образ журналіста, його функції, переваги та недоліки, професіоналізм, попит на ринку праці. Особливості роботи на телебаченні. Важкість професії журналіста. Імідж у формуванні довершеного образу професії. Інтерв'ю з Андрієм Богдановичем.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Кіровоградський державний педагогічний університет
Кафедра видавничої справи та редагування
на тему: «Портрет сучасного журналіста»
Спеціальність: «Видавнича справа та редагування»
Керівник: кандидат філологічних наук, доцен
Професія журналіста досить-таки привабливо виглядає на перший погляд. У переважної більшості людей діяльність у цій сфері асоціюється із розвагами, славою та легкою працею. Але неточне уявлення про образ цієї професії створює побічні ефекти сприйняття журналістики.
Якщо у пересічного громадянина запитати яким повинен бути сучасний журналіст, відповідь приблизно буде такою: креативним, комунікабельним, грамотним. Це звісно так, адже без даних якостей неможливе функціонування професіонала. Але образ журналіста не обмежується тільки трьома поняттями. Важливими у професії є: уміння логічно мислити, здатність бачити деталі, бути різнобічно розвиненою особистістю, дотримуватися етичних норм і правил.
За період навчання на спеціальності видавнича справа та редагування у нас сформувалося певне бачення, яким повинен бути сучасний журналіст. Але незважаючи на ті уявлення, які склалися під час підготовки до занять потрібно більш відповідальніше поставитися до осмислення поняття, яке є одним із ключових у майбутній професії. Отже, «Портрет сучасного журналіста» це тема нашого дослідження, яке є актуальним для формування професійного уявлення про майбутній фах.
Предметом дослідження є складові портрету сучасного журналіста, його функції, переваги та недоліки, професіоналізм, попит на ринку праці.
Метою нашого дослідження є виявити та охарактеризувати портрет сучасного журналіста, з'ясувати, якими вміннями він повинен володіти, аби бути бажаним працівником у сьогоднішній редакції. Розглянути багатогранність цієї професії у всіх її проявах: загальний образ журналіста, газетярі, телевізійники.
Завдання - у процесі дослідження поспілкуватися із потенційними роботодавцями, дізнатися про основні вимоги до сучасних журналістів. Поспілкуватися із практикуючими журналістами та дізнатися про сучасний стан професії, основні тенденції, які панують зараз у Кіровоградській журналістиці.
Сучасний журналіст повинен бути професіоналом своєї справи, володіти досконало комп'ютерною технікою, водночас бути психологом та неординарною людиною.
Методика дослідження (на яких етапах дослідження ми використовуємо певний метод)
Наукове дослідження має два основні рівні: емпіричний та теоретичний. Отже, почнемо з того, що на емпіричному рівні дослідження необхідно збирати факти (факти дійсності та наукові факти). А потім обробити отримані факти, інтерпретувати їхній зміст. Емпіричний метод дослідження ми використаємо у теоретичній частині курсової роботи.
Описовий підхід - аналізуємо функції журналіста різних ЗМІ (журналу, газети та телебачення).
Системний метод дослідження висвітлюємо науковий погляд на портрет сучасного журналіста.
Системно-функціональний підхід можемо охарактеризувати та порівняти журналіста в різних ЗМІ.
Системно-цільовий підхід - окреслюємо всю знайдену інформацію та визначаємо ціль нашого дослідження.
Системно-комунікаційним підхід означає виявлення зв'язків даної системи із навколишнім середовищем.
Системно-історичний метод, характирезуємо та функціонуємо всю зібрану інформацію, порівнюємо функції журналіста минулого та теперішнього.
Для розкриття теми ми звернулися за допомогою до таких книг: "Журналістика як всесвіт" І. Л. Михалина”, де подано теоретичні відомості про розвиток і функціонування преси, зокрема журналістики. Широкий теоретичний екскурс допоможе для орієнтування у періодизації становлення журналістики.
Москаленко А. З. Вступ до журналістики. Автор розповідає чому журналістика - творча спеціальність. Також висвітлює привабливі сторони журналістського фаху, про труднощі професії журналіста; визначення журналістики; специфіку інформації в журналістиці, загальні і спеціальні функції журналістики та багато іншого.
Різун В.В. Літературне редагування. Одним з кращих підручників з літ. редагування. Вміщує поняття: Знання про журналістський текст. Загальні закони побудови журналістського тексту. Жанрові правила побудови творів. Повідомлення як засіб упливу. Аспекти розуміння журналістського тексту. Ефективність журналістських повідомлень. Фактологічна структура. Тематична структура. Композиційна структура. Архітектонічна структура.
В. Іванов, В. Сердюк. Журналістська етика. Описано професійні та етичні стандарти журналістики, що включають принципи етики та успішної діяльності з огляду на особливі виклики, з якими стикаються журналісти: конфлікт інтересів, етичні дилеми, маніпулювання тощо. Завдяки цій книзі у читачів формується повноцінне уявлення про усю специфіку журналістики.
У дослідженні формуватимемо об'єктивні судження про специфіку професії і складемо загальний портрет сучасного журналіста.
Для початку розглянемо основні поняття нашого дослідження. За словником (виписати анот. словника)Журналіст - це особа, яка займається збором, створенням, редагуванням, підготовкою та оформленням інформації для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, - або займається такою діяльністю за власною ініціативою. Журналіст - це дзеркало суспільства, він повинен відображати дійсність.[18]
Журналіст здійснює оперативний пошук актуальної інформації, її відбір, перевірку на достовірність і переробку в журналістський матеріал певного жанру. Вважається, що основна функція журналістської діяльності-формування громадської думки та створення інформаційного каналу між державою і суспільством. Журналістику прийнято ділити на п'ять основних напрямків: періодична преса, Інтернет-журналістика, фотожурналістика, і теле- та радіожурналістика. Види журналістської діяльності: 1) збирання та обробка інформації;2)створення журналістського матеріалу. Але не дивлячись на такі критерії поділу, види діяльності найчастіше бувають комбінованими, або ж змішаними. Адже на практиці журналісти мають бути багатофункціональними і виконувати різні види завдань.
Оскільки метою нашого дослідження є сформулювати портрет сучасного журналіста, спробуємо описати якості, якими повен володіти працівник даної галузі. Професійні якості: грамотність, відчуття стилю, широкий кругозір, уміння виконувати роботу швидко і в термін, уміння поводитися з професійними приладами і технікою (диктофон, фотокамера), знати закон про ЗМІ та вміти ним користуватися. Додаткові особливості: постійне прагнення саморозвитку, самовдосконалення, універсальність.
Як і в кожній професії, працівник даної галузі має свої права та обов'язки, які він повинен щоденно дотримуватися.
Права та обов'язки журналіста визначені в ЗУ «Про інформацію» та інших законах, які регулюють діяльність преси, радіо та телебачення.
· вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації;
· відвідування державних органів влади, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій та бути прийнятим їх посадовими особами;
· відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
· вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
· переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
· безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
· по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
· звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
· поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під псевдонімом або анонімно;
· відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
· на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.
· подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію;
· задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
· відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;
· представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;
· утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
Отож, як ми бачимо, хоч професія журналіста вважається і творчою професією все ж-таки офіційна унормованість цієї діяльності ставить у певні рамки особу і обмежує її творче начало.
Вдосконалення і професійний розвиток є основними критеріями задля утримання авторитету на журналістській ниві. Оскільки в наш час існує велика конкуренція в даній галузі, то аби бути затребуваним працівником потрібно йти в ногу з часом, слідкувати за тенденціями, які панують у професії.
Професія журналіста має безліч переваг - можливість самореалізуватися, мати творчу за характером роботу, спілкуватися з видатними людьми, впливати на формування суспільної свідомості, можливість стати знаменитим. Здійснюючи свою професійну діяльність, журналіст виступає під час інтерв'ю в ролі психолога, він мусить бути гарним комунікатором і вміти "розговорити" співбесідника. Збираючи інформацію, він повинен виявити неабиякі акторські здібності, зуміти, де це потрібно, залишитися непоміченим, спрацювати у ролі стороннього спостерігача, а в іншому місці зіграти важливу персону, домогтися довіри, схилити співрозмовника на свій бік і обов'язково сподобатися йому.
Спілкуючись щодня з численними співрозмовниками й читацькою аудиторією, журналіст здійснює функції педагога, щонайменше в двох аспектах: по-перше, відкриваючи людям шлях до нових знань, і по-друге, навчаючи їх жити. Він вислуховує й дає корисні поради. У нашому суспільстві журналіст - це не просто професія, а певне звання, її представники наділені великим суспільним авторитетом, до них звертається пересічний громадянин у скрутні моменти свого життя, шукаючи поради й підтримки. Тому в професійній діяльності журналістові часто доводиться здійснювати й лікарські функції.
Професія журналіста приваблює можливістю доносити до людей правду,примножувати в світі добро, боротися за справедливість. У здійсненні цих завдань полягає реалізація безпосередніх функцій журналістики. Людина не просто потребує знань про світ, а потребує їх з практичною метою: створити цей світ зручним для свого життя, для співжиття в ньому осіб різної національності, відмінного соціального статусу, різного віросповідання. Людину не полишає мрія про досконале суспільство, а відтак і думка: чи можна від створення досконалих творів перейти до створення досконалого життя.
Журналістська творчість має на меті поліпшення, вдосконалення суспільства. У цьому й полягає її прагматичний, ужитковий зміст.
Професія зобов'язує журналіста першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки і витлумачувати їх для загалу[2, с 47].
В американській журналістиці народилася приказка: журналіст мусить бути на пожежі за чверть години до її початку. Парадокс приказки спричинений тим, що за чверть години до початку ще ніхто не знає, що станеться в певному місці, якщо тільки мова не йде про плановані заздалегідь заходи. Але журналіст мусить мати унікальний «нюх» на новину, формувати в собі відчуття пошуку нового, адже новини -- це теми його майбутніх публічних виступів, статей і нарисів.
Будучи першопроходцем, журналіст першим розгадує прихований для решти зміст подій, з'ясовує причиново-наслідкові зв'язки, роз'яснює перспективи розвитку явищ, пропонує шляхи розв'язання проблем і застерігає від помилок.
Відчуття першості в журналістиці нічим не відрізняється від радості науковця, що здійснив наукове відкриття. Першість же масово-інформаційної діяльності полягає в можливості багаторазово пережити щастя першовідкриття, тим часом як наукова сфера навряд чи так систематично й часто надає такі підстави своїм суб'єктам[1, с 200].
Часом буває так, що талант «дрімає» в людині, вона здобуває іншу освіту, стає фахівцем у якійсь галузі і лише потім, в силу непереборного потягу, приходить у журналістику.
Видатний чеський письменник і журналіст Карел Чапек (1890-1938) у гумористичній книзі про газетярство "Як це робиться" кепкував з приводу журналістської освіти. "Наскільки мені відомо, - писав він, - ніхто до цього часу не намагався встановити, звідки беруться журналісти. Правда, існує інститут журналістики, але я ще не зустрічав журналіста, який би вийшов звідти. Зате я вияснив, що кожний журналіст колись був медиком, інженером, юристом, літератором, співробітником експортної палати або ще чим-небудь, і з тих або інших причин залишив попередню професію. Бувають і невдахи, які просто «пристроїлися в газеті».[2, с 17]
Ніхто не скаже про людину, що вона прилаштувалась у парламент або директором у банк, а ось «пристроївся в газеті» кажуть. Це досить поширене явище на даний момент, у журналістику приходять з різних галузей. Але наскільки професійно виконуватиметься робота, це залежить від сумління та їх бажання.
На початковому етапі у журналістиці люди, які раніше не мали відношення до цієї галузі, повинні ретельно засвоїти ази журналістики. Ознайомитися із правами та обов'язками, освоїти ключові принципи жанрології. А також важливим етапом у професійному зростанні є рівняння на найкращих, тобто перечитування матеріалів «старших колег», звернення до деталей, ретельний аналіз авторського стилю. Прагнення до самовдосконалення необхідне для професійного зростання особистості.
Отож, ми розібралися із «світлими» сторонами професії журналістики, визначили її привабливість та корисність для суспільства, тепер перейдемо до обговорення «темних» сторін професії, тобто висвітлення негативного боку цієї надзвичайно багатогранної спеціальності.
У всьому світі, а в Україні поки що особливо, журналісти зазнають на собі відчутного морального, психічного та фізичного тиску з боку тих, хто зацікавлений у приховуванні інформації від суспільства і перешкоджає здійсненню представниками мас-медіа їхньої професійної діяльності.
Професія журналіста - це величезна моральна відповідальність за кожне вимовлене чи написане слово. Вона й стає однією з причин підвищеної стресовості даного роду діяльності. Ми живемо в країні, де журналістика традиційно поєднана з публіцисткою, із утвердженням правди і справедливості, захистом знедолених і покривджених.
До журналістів звертаються люди в пошуку захисту від свавілля урядовців, а то й просто від кримінального світу, у пошуку порятунку від соціальної незахищеності чи недосконалої роботи державного апарату. Покликання журналіста- їх захищати [2, с 43].
Творчість як така, і журналістська зокрема, не знає кінцевого рівня майстерності, вона завжди містить у собі можливість для ще дальшої еволюції. Журналіст - semper tiro (завжди учень). У нього немає поняття "після роботи", бо неможливо виключити себе з потоку духовної праці. Хороший журналіст вічно поглиблює свої знання, стає справжнім фахівцем у своєму тематичному напрямку, багато читає, працює в бібліотеках, збирає досьє, вивчає мову, вдосконалює стиль, опановує досвід класики журналістики й публіцистики.
Журналістику іноді називають не професією, а способом життя, не замислюючись над глибоким значенням цих слів. У 2010 році в університеті у нас була зустріч із тодішнім редактором газети «Кіровоградська правда» Оленою Данилишин.
Вона говорила, що професія - це спеціальність, якою людина займається на роботі і залишає її за воротами прохідної заводу чи за дверима своєї установи. Характеру способу життя набуває спеціальність, якою людина займається завжди: чи перебуваючи у відпустці на відпочинку, чи в туристичному поході, чи сидячи в театрі з коханою жінкою, чоловіком. А от журналіст здійснює свої функції безперервно, адже в наш час потрібно бути найоперативнішим серед оперативніших.
«Журналістська праця, - пише з цього приводу авторитетний викладач журналістики професор В. Й. Здоровега, - це не просто вміння вправно написати замітку чи статтю, хоча ці ази ремесла треба засвоїти, а своєрідний спосіб сприйняття світу, спосіб бачення реальності, спосіб мислення і світовідчуття, спосіб існування і усвідомлення себе у неспокійному житті. Тому ніяк не можу погодитись із тим, що майстерність журналіста - це всього-на-всього вправне володіння пером чи добре «підвішений язик».
Це професія, де не припиняється духовна праця, де триває вічний пошук тем для наступних повідомлень, джерел інформації, глибшого розуміння дійсності, кращого оформлення думки[10 с, 56].
У процесі розвитку в журналістиці з'явилися постулати без дотримання яких, неможливо стати професіоналом у даній галузі. Тезисно їх можна виокремити так:
бути об'єктивним - матеріали подавати максимально збалансовані, уникати категоричних стверджень, та суб'єктивних висновків;
не копіювати чужі матеріали - уникати спокуси плагіату, не «красти» чужі думки;
бути толерантним - поважати думки інших, навіть якщо вони не співвідносяться з особистим баченнями;
бути порядним - не порушувати мораль суспільства, не використовувати нецензурну лексику;
не зраджувати собі та своїм принципам - дане твердження полягає в дотриманні усіх попередніх. Адже щоденно журналістові доводиться робити вибір, наслідки якого залежать тільки від нього.
Отож, щоразу вимальовуючи портрет журналіста ми переконуємося у тому, що це професія морального характеру, де етичні норми є основними критеріями для повноцінного функціонування спеціаліста. Без усвідомлення своєї суспільно важливої значущості не можливим стає формування «якісного професіонала».
Кожен журналіст несе відповідальність перед суспільством, перед своєю аудиторією за повну й адекватну інформацію про суспільство загалом та його окремі групи, про події, що відбуваються довкола, про все, що становить інтерес для аудиторії.
Дотримання норм етики є однією з умов, що дозволяє уникати надмірного правового регулювання з боку держави. Владні органи приймають правові акти зазвичай тоді, коли журналісти грубо нехтують певними моральними нормами, загальноприйнятими в суспільстві[14, с 150].
Особливу роль відіграють моральні принципи роботи мас-медіа. Журналіст має завоювати довіру аудиторії. Без цього уся діяльність втрачає сенс, або й просто неможлива. Як ми зрозуміли таких принципів небагато. Це правдивість, неупередженість, обов'язок перевіряти інформацію, мовна культура, спростування у разі помилки, чітке розмежування фактів і коментарів, збалансованість, посилання на джерело інформації, відсутність негативних стереотипів стосовно окремих осіб або груп людей, незалежність від влади та фінансово-промислових угрупувань, пріоритет інтересів аудиторії над бажанням одержати якомога більший прибуток.
Важливим у професії журналіста також є формування зовнішнього вигляду, тобто іміджу. Імідж - це штучний образ, який формується в індивідуальній чи суспільній свідомості різними засобами. Імідж створюють з метою сформувати в масовій свідомості конкретного відношення до журналіста. Імідж поєднує в собі як реально існуючі властивості об'єкта і також абсолютно неіснуючі, які йому просто приписують.[18]
Ідеальний імідж це коли журналіст відповідає уявленням про самого себе, і реально вже складеного його образу в суспільстві. Межі ідентичності повинні збігатися із зоною відповідальності і свободи. Трапляється, що ідентичність не досягнуто тоді з'являється заклопотаність своїм іміджем. За нею може ховатися пошук самовизначення, відповідальності та свободи нинішньої людини. Або ж велике прагнення піти від цієї відповідальності і свободи.
Імідж журналіста можна розглянути з двох сторін. Перша - це імідж людини, а друга -- це імідж журналіста, який представляє будь-який ЗМІ. У першому випадку імідж збережеться протягом всієї кар'єри і формує його журналіст самостійно. У другому треба враховувати зміну іміджу, якщо змінюється місце роботи, або поєднувати обидва ці підходи. Якщо говорити про імідж особистості, то це якийсь цілісний вже сформований образ, яким людина справляє враження на оточуючих[6, с 18].
До основних складових іміджу журналіста в професійному середовищі входять: професіоналізм журналіста, етичні принципи, стиль в одязі, професійна мораль.
Журналіст сам особисто створює свій імідж і образ, при цьому віддаючи переваги якомусь місцю роботи. Життєві позиції або людські якості завжди допомагають формуванню іміджу.
Завдяки зовнішньому виглядові журналіст стає впізнаваним, якщо імідж створює на оточуючих враження - значить старання не марні.
Гарно створений образ, є однією із складових успішності у професії журналіста, адже постійні зустрічі, конференції, презентації передбачають спілкування із масою людей, а як говорить народна мудрість: «Зустрічають по одежці, а проводжають по розуму». Тому як би не сталося, а гарно виглядати потрібно завжди, адже журналіст постійно знаходиться в центрі уваги.
У процесі аналізу портрету сучасного журналіста ми зрозуміли, що це не легка професія, адже вона потребує постійного спілкування з масою людей. Але аналізуючи тему дослідження ми не говорили про умови в яких працює представник даної професії, а семе про реалії сучасної української журналістики.
Відомий журналіст Мустафа Найєм розповів у одному з інтерв'ю про складні умови роботи журналістів в Україні. «В Україні є дві реальності: в одній журналісти дійсно працюють, мають право критично писати й висловлюватися. Це реальність інтернету. Але, на жаль, на неї звертає увагу порівняно невелика аудиторія.
Багато людей, серед них і старші, які грають вирішальну роль під час виборів, не користуються інтернетом як джерелом інформації. Для них існує інша реальність - телебачення та великих медіа. Там журналісти не мають можливості висвітлювати всі теми, не мають тої свободи, на яку хотіли б розраховувати. Це використовує влада, тому ми знаємо: телемедіа, які мають найбільший вплив на аудиторію, контролюються людьми, лояльними до влади або тими, хто є владою»[20].
Отож, телебачення та інтернет -- дві реальності сучасної журналістики і її працівники також достеменно відрізняються. Підпорядкованість державним органам управління, залежність від спонсорів, засновників, власників редакцій та телерадіокомпаній розвіює міф про свободу слова у нашій державі. Адже сам факт підпорядкованості уже дає підстави сумніватися у достовірності подання інформації від залежного органу ЗМІ.
Наприклад, регіональні газети, які розповсюджуються у нас в області, є інформаційними органами державних адміністрацій.
Їх змістове наповнення на 60% складається із інформації про керівництво області, висвітлення їх «активної» діяльності. І 40% подання матеріалу про місцевість, певні відомості про жителів. Така нерівність у поділі «території» газети зумовлена тією ж таки підпорядкованості.
Наприклад газета «Маловисківські вісті» - регіональне видання, яке відповідає усім вище переліченим характеристикам. Редактором газети є Володимир Тільнов. Журналісти: Сергій Васильєв, Тетяна Андрушко, Інна Рябченко-Сінельник.
Ми поспілкувалися з Тетяною Андрушко, вона розповіла, що писати на вільні теми матеріали або ж про якісь резонансні події в області не можна, адже в редакції існує «неформальна цензура». Змістове наповнення матеріалів постійно перевіряє редактор, тому журналісти змушені «самоцензуруватися», тобто писати так, щоби інформація не викликала зайвих запитань.
Такий факт негативно впливає на імідж професії журналістики, і зрозумілою є тенденція переходу від друкованої преси в інтернет-простори. Адже зараз, на жаль, тільки в інтернеті можливе функціонування незалежної журналістики.
У процесі формулювання портрету сучасного журналіста ми зрозуміли, що теоретичні засади, які описані в книгах дещо суперечать із сьогоднішньою реальністю.
Але незалежно від того де працює журналіст на телебаченні, в газеті, чи радіо свою роботу потрібно виконувати якісно та професійно.
телебачення журналіст імідж професіоналізм
Журналісти, працівники мас-медіа, телевізійники, газетярі, величезне різноманіття представників ЗМІ. Не дивлячись на співзвучність професій у них існує багато спільних та відмінних рис. Такі риси ми розглянемо на прикладі Кіровоградських представників ЗМІ.
Зокрема, задля повноцінного уявлення про портрет журналіста ми звернулися до генерального продюсера Кіровоградської державної телерадіокомпанії, журналіста, телеведучого Андрія Ростиславовича Богдановича (Додаток А1). Він як потенційний роботодавець розповів нам про те, яким повинен бути сучасний журналіст (зокрема тележурналіст).
Які критерії у виборі персоналу для вас є найголовнішими?
Бажання працювати перш за все та бажання навчатися чомусь новому. Адже в Кіровограді я розумію знайти людину із досвідом в тележурналістиці практично не можливо. Головне бажання--інше научимо.
Яким повинен бути сучасний журналіст (загальний образ)?
Він досконало повинен володіти комп'ютерною технікою, цікавитися усім, усім, усім (читати книги, дивитися різноманітні фільми), цікавитися публіцистикою або документалістикою, обов'язково дивитися новини, тобто мати широкий кругозір і постійно розвиватися.
Які тенденції панують зараз у Кіровоградській тележурналістиці?
Хороші тенденції, тому що з'явилися люди які цікавляться даною роботою і їм це подобається. Для прикладу, студентка вашого факультету четвертокурсниця Дарина Романська учора стала фіналісткою конкурсу «Честь професії» потрапила в п'ятірку кращих, разом з 1+1, НТН, ТВі. Це круто, такий факт говорить, що є потенціал у наших студентів.
Хотілося б, звісно, щоб тележурналістика викладалася в університеті як предмет хоча б заліковий.
Пам'ятаєте, минулого року у нас (студентів 34-ї групи) була зустріч на телерадіокомпанії і ви говорили про можливість відкриття дисципліни на факультеті…
А ви намагалися втілити його якось у життя?
Ми підписали меморандум про співпрацю з пед. університетом, але я розумію, що проштовхнути ще одну дисципліну тяжко, з точки зору бюрократії. Тому чекаємо, коли це все здійсниться…
Крім того, у мене є ще мрія, хочу організувати школу або курси журналістики у нас в Кіровограді. Щоб навчати людей і щоб вони розуміли відмінності газетної і тележурналістики. Постійно подаю заявки на гранти, поки ще не виграв, але подаю.
А як ви ставитеся до замовної журналістики?
На жаль, я повинен сказати, що в нашій країні немає незалежної журналістики. І це велика проблема, яка залишилася нам з Радянського Союзу.
Я проти замовної журналістики в новинах, і це офіційна позиція. Новини повинні бути чистими від всілякої заказухи і глядач повинен їм довіряти. В інших програмах будь-ласка, кожен заробляє по-своєму. Є спецвипуски, спец репортажі, у яких можна це робити для того, щоби глядач розрізняв новини від реклами.
Дуже часто можемо спостерігати порушення журналістського етикеку (дисбаланс думок, викривлення фактів…), а також недотримання орфоепічних норм. Вживаєте якісь заходи, щоби уникнути таких проявів?
Ми намагаємося, але на жаль ні в області, ні в столиці немає абсолютно грамотних журналістів, усі допускають помилки. Єдине, аби ці помилки не були системними і постійно виправлялися, для цього у нас є літредактор, до якого можна звернутися.
Чи підвищуєте професійний рівень своїх працівників (семінари, курси)?
Будь-які тренінги, які зустрічаємо в Інтернеті, від компанії Internews, або Незалежної асоціації телерадіомовників -- усе пропонуємо нашим працівникам, і вони їздять по всіх семінарах, яких захочуть. Для таких цілей ми надаємо відпустку, адже нам вигідно, щоб людина розширювала свій кругозір, отримувала нові знання.
А на місці організовуєте майтер-класи, тренінги?
Часто запрошуємо фахівців із Києва Сергія Мамаєва (СТБ), Ваню Гребенюка (1+1), Світлану Котенко (ТРК Україна). Коли вони приїжджають, ми влаштовуємо і розбір польотів, і майстер-класи. Тому що навіть я, людина з досвідом, коли приїхав із Києва до Кіровограда і працюю постійно тут, у мене вже може бути зашорений погляд. Адже постійно працюю з одними і тими ж людьми, переробляю схожу інформацію, тому і я можу чогось не помічати. Свіжий погляд зі сторони завжди потрібний. Тому майстер-класи влаштовуємо завжди, один день теорія, другий день практика.
Чи є у вас негативні риси характеру, що заважають у професійній діяльності?
У мене? Лінь. Це найстрашніша штука, яка може бути в людини, тому що вона вбиває все.
Навантаженнями, якщо я приходжу на роботу о 9-й, то йду додому в 22.00 або 23.00. Чим більше я на роботі, тим менше я лінивий. Робота мене організовує.
Існує такий міф, що на телебаченні зовнішність важливіша за ерудицію, адже телебачення -- це в першу чергу картинка. Ви як потенційний роботодавець що обираєте?
Розумієте, людину можна нафарбувати, але ніяк не вставити мозок. Головне -- розум, адже він залежить від тебе, а зовнішність залежить від гримера. Наприклад, нещодавно у мене був прямий ефір з губернатором. Губернатор виглядає на екрані з рум'яним обличчям, Андрій Ростиславович сидить поряд жовтий. А чому? Тому що гример обрала невдалий тон. І все, яким би я красунчиком не був у житті! Але грим зробив моє обличчя смертельного кольору.
Що побажаєте початкуючим журналістам?
Не боятися звертатись за допомогою , звертатися до нас, ми завжди шукаємо людей з гарячим поглядом, з розумом. Якщо є бажання, то ми допоможемо зробити телевізійну кар'єру. Головне не зупинятися, битися головою об стіну, адже стіна все одно впаде.
І ще одне, не бійтеся красти, красти ідеї. Це не плагіат, адже копіювання передбачає власну інтерпретацію. Головне -- зробити це вдало!
Підсумок: Андрій Ростиславович дав вичерпні відповіді на запитання. Ми зрозуміли, щ
Портрет сучасного журналіста курсовая работа. Журналистика, издательское дело и СМИ.
Реферат: Эволюция роли государства на рынке СМИ
Гроза Островского Драма Или Трагедия Сочинение
Статья: Неизвестное Евангелие по Матфею
Пособие по теме Принципы организации социального управления
Курсовая работа: Ранние представления о конфликтах. Управление конфликтами. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная Работа 1 Дорофеев 6 Класс
Темы Сочинений По Русскому 15.3
Курсовые На Заказ Оренбург
Курсовая работа по теме Договор комиссии
Входная Контрольная Работа 3 Класс Фгос
Реферат: Debbie Allen Essay Research Paper Debbie AllenDebbie
Реферат: Особенности философских проблем и методология науки
Контрольная работа по теме Технология опеки и попечения
Реферат На Тему Объект
Схема Написания Сочинения 9.1
Курсовая работа по теме Механизм когерентности обобщенного кольцевого гиперкуба с непосредственными связями
Курсовая работа по теме Способы организации и развития внимания учащихся старших классов
Курсовая работа по теме Че Гевара
Взаимоотношение церкви и государства на территории Калужской области с 1917 по 1940 годы
Реферат: Cryogenics And The Future Essay Research Paper
Правовая сфера жизнедеятельности и опыт социальной работы в ней - Государство и право реферат
Оригинальные карты и атласы - География и экономическая география курсовая работа
Формирование советской государственности - Государство и право презентация