Поняття та підстави звільнення від відбування покарання - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Поняття та підстави звільнення від відбування покарання

Поняття звільнення від покарання. Звільнення у звязку з втратою особою суспільної небезпечності; з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей. Умови звільнення від відбування покарання вагітних жінок та хворих. Амністія і помилування.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ В УКРАЇНІ БУКОВИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Поняття та підстави звільнення від відбування покарання
Розділ І. Поняття звільнення від покарання
Розділ ІІ. 1. Звільнення від покаркння у звязку з втратою особою суспільної небезпечності
2. Звільнення від відбування покарання з випробовуванням
3. Звільнення від відбування покарання з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
4. Звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
5.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
6. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
8. Звільнення від відбування покарання за хворобою
Список використаних джерел та літератури
Актуальність дослідження теми - особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом'як-шує призначене особі покарання.Конститу-ція України та КК встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осо-би. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним чин-ності також на діяння, вчинені до його видання, в тому числі на осіб, що відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом'якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.
Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покаран-ня, в цілому чи його частини, або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним, важка хвороба засудженого, чи недоціль-ним, давність виконання обвинувального вироку. Звільнення під покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним.
Мета дослідження - дослідити при яких умовах, і які особи можуть звільнюватися від подальшого відбування покарання. Адже не всі особи можуть бути звільненні від подальшого відбування покарання. Також метою дослідження є види відбування покарання, тобто якщо особа може звільненятися від подальшого відбування покарання, то які види звільнення від відбування покарання до неї можуть застосовуватись, а які ні.
Також метою дослідження є - розкрити суть амністії і помилування, в яких випадках особи звільняються від подальшого відбування покарання у звязку з актом про амністію, або помилуванням, до яких осіб можна застосувати амністію, а до яких помилювання. Як часто видаються акти про амністію, тощо.
Обектом данного дослідження є - підстави звільнення від подальшого відбування покарання, а також особи щодо яких ці підстави можна застосувати. КК України виділяє такі підстави звільнення від подальшого відбування покарання: звільнення від покаркння у звязку з втратою особою суспільної небезпечності; звільнення від відбування покарання з випробовуванням; звільнення від відбування покарання з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років; звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; заміна невідбутої частини покарання більш мяким; звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; звільнення від відбування покарання за хворобою; а також у звязку з прийнятям закону амністії або помилування.
Розділ І . Поняття звільнення від покарання .
За наявності визначених у КК підстав винна у вчиненні зло-чину особа може бути повністю або частково звільнена від покаран-ня за вчинене. В аналізованому інституті кримінального права най-більшою мірою знайшли своє відображення принципи гуманізму і економії заходів кримінального впливу, покладені в основу нової політики держави загалом та кримінального права зокрема. На від-міну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнен-ня від покарання здійснюється тільки судом, крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про по-милування. [ 2 ч. 1 Cт. 74]
Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покаран-ня, в цілому чи його частини, або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним, важка хвороба засудженого, чи недоціль-ним, давність виконання обвинувального вироку. Звільнення під покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним.
КК передбачає різні види звільнення від покарання. Їх часті-ше за все об'єднують у дві групи: звільнення безумовне і звільнен-ня умовне.
При безумовному звільненні перед особою не ставляться які-небудь вимоги в зв'язку з її звільненням. Умовне ж звільнення пов'язане з пред'явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку. Їх порушення тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання.
До умовного звільнення від покарання належать: звільнення від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, звіль-нення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; до безумовних -- звільнення від покарання на умовах, звільнення у зв'язку із скінченням строків давності виконання обвинувального вироку, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від покарання за хворобою.[3. ст.246]
Особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом'як-шує призначене особі покарання [2. ч. 2, 3 Cт. 74]. Конститу-ція України та КК встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осо-би. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним чин-ності також на діяння, вчинені до його видання, в тому числі на осіб, що відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом'якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.[3. cт. 342]
Розділ ІІ. Підстави звільнення від відбування кримінального
ІІ.1 Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою
Відповідно до КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена під покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної понедінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгля-ду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Таке звільнення особи від покарання має місце при констатації судом того, що нона вже не є суспільно небезпечною, а відтак, що до неї недоцільно застосовувати кримінальне покарання. Тому оцінка судом особи винного відіграє тут вирішальну роль.[ 2. ч. 4 Ст. 74]
Для визнання особи такою, що більше не вважається суспільно небезпечною, необхідно констатувати, що після вчинення нею зло-чину вона поводилася бездоганно і сумлінно ставилася до праці. Це повинно мати місце протягом відносно тривалого часу. Тільки в цьо-му разі можна говорити про формування в особи позитивних стійких навичок і установок, які б свідчили про її виправлення і недоцільність відбування нею покарання. При цьому суд ураховує три обов'язкові обставини:
а) особа вчинила злочини невеликої або середньої тяж-кості;
б) особа після вчинення злочину поводилася бездоганно і сум-лінно ставилася до праці;
в) на час розгляду справи в суді особу не можна вважати суспільно небезпечною.
Бездоганна поведінка означає, що особа не тільки не вчинювала будь-яких протиправних діянь, а й сумлінно виконувала різноманітні обов'язки , додержувалася загальновизнаних норм поведінки особи. Проте не можна розглядати як бездоганну поведінку один лише факт, наприклад, дійового каяття без оцінки подальшої поведінки особи
Під сумлінним ставленням до праці розуміється відповідальне та позитивне ставлення винного до роботи, підвищення освітнього рівня і кваліфікації в будь-якій сфері, тощо.
Слід звернути увагу на те, що на відміну від КК 1960 р., який не містив вказівки на ступінь тяжкості злочину, при вчиненні якого було можливо звільнення від покарання з урахуванням втрати особою сус-пільної небезпечності, КК 2001 р. чітко встановлює, що звільненню в зв'язку з втратою суспільної небезпечності можуть підлягати тільки особи, що вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості [6. ст.132]
Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується тільки судом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується судом від імені держави.
Звільнення від покарання є правом, а не обов'язком суду, і носить безумовний характер. Осо-ба, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості [2. ч. З Cт. 88]
ІІ.2 Звільнення від відбування покарання з випробуванням
Відомий багато років нашому праву інститут засудження з випробуванням трансформований новим КК в один із видів звільнення від відбунання покарання - звільнення від відбування покарання з випробуван-ням. У КК зазначено, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбов-ців, обмеження волі, і також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення за-судженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьо-му разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призна-ченого покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитово-го строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього.
КК 2001р. значно розширив порівняно з КК 1960 р. коло покарань., при призначенні яких можливо звільнення від відбування покарання з випробуванням. Якщо раніше умовне засудження було можливо лише при призначенні позбавлення волі і виправних робіт, то тепер відповідно до КК звільнення від відбування покарання з випробуванням можливо при призначенні таких основних пока-рань, як виправні роботи, службові обмеження для військовослуж-бовців, обмеження волі або позбавлення волі, причому при засуд-женні до позбавлення волі таке звільнення можливо при призначенні покарання на строк не більше п'яти років. Що стосується додатко-вих покарань, то КК допускає можливість не тільки призна-чення, а й реального застосування таких покарань, як штраф, позбав-лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс-тю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. [2.Cт.74]
Крім того, для звільнення з випробуванням потрібно встанови-ти достатню для цього підставу. КК описує цю підставу в загальному виді, надаючи суду можливість конкретизувати її залеж-но від обставин справи. В законі зазначено, що звільнення з випро-буванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, вихо-дячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправ-лення засудженого можливе без відбування покарання.
Тяжкість злочину визначається насамперед тим, до якої категорії злочинів належить вчинене винним діяння. Тяжкість зло-чину потім повинна бути конкретизована з урахуванням значущості об'єкта і предмета посягання, характеру діяння, обстановки, засо-бу, місця і часу його вчинення, відсутності тяжких наслідків тощо.Ураховуються також, чи був злочин закінченим або незакінченим, чи вчинений він у співучасті або однією особою. Підлягають обов'яз-ковому врахуванню форма і ступінь вини, мотиви і мета злочину. [2. Cт. 75]
Не менш важливе значення має врахування даних, що характе-ризують особу винного . Їх можна розмежувати на чотири групи:
обставини, що характеризують поведінку винної особи до вчи-нення злочину: законослухняність, що передує вчиненню правопо-рушень, ставлення до праці або навчання, поведінка в побуті, заслуги перед Батьківщиною тощо.
обставини, безпосередньо пов'язані з вчиненням злочину: ініціатива, готування, організація злочину, фактична роль у його вчи-ненні тощо.
обставини, що характеризують поведінку винної особи після вчинення злочину: надання допомоги потерпілому, турбота про його близьких тощо.
індивідуальні властивості особи: стать, вік, стан здоров'я, наявність на утриманні непрацездатних родичів, а також особливості характеру: доброта, чуйність чи озлобленість, облудність, агресив- ність, навички і схильності до азартних ігор, наркотиків, зловживан-ня спиртними напоями тощо.[8.ст. 156]
Далі підлягають урахуванню інші дані, що, зокрема, пом'якшу-ють покарання, наприклад, вчинення злочину під впливом примусу, погрози або внаслідок матеріальної, службової або іншої залежності; незначний ступінь участі особи в злочині; вчинення злочину внаслі-док збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин, непов-нолітнім або жінкою в стані вагітності, особою в стані сильного душевного хвилювання; усунення або прагнення добровільно усу-нути наслідки злочину або відшкодувати заподіяну шкоду; активне сприяння розкриттю злочину або злочинної діяльності організова-ної групи; з'явлення із зізнанням, щире каяття та інше.
Всі ці обставини, що утворюють у своїй єдності підставу для звільнення від відбування покарання з випробуванням, повинні обов'язково враховуватися судом в їх конкретному вираженні та у своїй сукупності. Тільки таке комплексне їх урахування може забезпечи-ти обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засуд-женого без реального відбування покарання.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням завжди пов'язано з встановленням у вироку іспитового строку, що є невід'єм-ною його ознакою.
Іспитовий строк -- це певний проміжок часу, протягом якого здій-снюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов 'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Іспитовий строк міс-тить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Значення іспитового строку поля-гає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається суди-мою і за нею здійснюється контроль з боку органів виконання покаран-ня. Далі, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля -- звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування. Тривалість іспитового строку встановлена у межах від одного року до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному випадку має бути час, необхідний для того, щоб за-суджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Цей критерій необхідно визначати з урахуванням характе-ру і тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного покаран-ня, обставин, що характеризують особу засудженого, та ін. Перебіг іспитового строку починається з моменту оголошення вироку, і він не під-лягає скороченню в заохочувальному порядку.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути пов'язано з покладанням судом на такого засудженого певних обов'язкін, передбачених законом. Стаття 76 КК містить вичерпний перелік т ахих обов'язків:
1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне місце прожинання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
3)повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
4) періодично з'являтися для реєст-рації в ці органи;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
У разі необхідності суд може покласти на засудженого один або декілька обов'язків. Контроль за виконанням таких обов'язків значно посилює попереджувальний вплив на засудженого і тим самим підвищує ефективність звільнення з випробуванням. [11. ст. 428]
Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням визначаються поведінкою засудженого протягом іспитового строку. Ці наслідки можуть бути як сприятливими, так і несприятливими.
Сприятливі: 1) звільнення за рішенням суду від відбування призначеного винному покарання і 2) погашення у зв'язку з цим судимості; несприятливі: 1) направлення засудженого для реального відбування призначеного покарання і 2) призначення покарання за сукупністю вироків у разі вчинення засудженим про-тягом іспитового строку нового злочину.[10. ст. 243]
Найбільш бажаним для держави, самого засудженого і його близьких є сприятливий наслідок, тобто звільнення від відбування призначенного покарання. Таке звільнення здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк пройшов благополучно, засудженний виконав покладені на нього обов'язки, не вчинив протиправних діянь. У цьому разі, як уже було зазначено, закон передбачає пільгове погешения судимості. Воно випливає із попереднього наслідку - звільнення від відбування призначеного покарання і настає одночасно з ним удень ухвалення рішення судом, а у разі призначення винному додаткового покарання, строк якого перевищує тривалість іспитового строку, -- з дня відбуття цього додаткового покарання [2. п. 1 ст. 8 9 .]
Несприятливі наслідки настають для засудженого в двох випадках. Перший -- коли засуджений направляється судом для реаль-ного відбування призначеної міри покарання через те, що він не ви-конав покладених на нього обов'язків або систематично вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення. При невиконанні покладених на засудженого обов'язків суд у кож-ному випадку повинен з'ясувати причини їх невиконання. Другим несприятливим наслідком є вчинення засудженим протягом іспи-тового строку нового злочину. Відповідно до КК суд при-значає покарання за новий злочин, а потім приєднує до нього пов-ністю або частково покарання, раніше призначене при звільненні з випробуванням. Тобто тут застосовуються правила призначення покарання за сукупністю вироків, установлені КК. [13. ст. 211]
ІІ . 3 . Звільнення від відбування покарання з випробування вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
Це спеціальний вид звільнення від відбування покарання і випробуванням, передбачений КК. Він за багатьма ознаками не відрізняється від звільнення від покарання з випробуванням, встановленного в КК, але має свої особливості. Насамперед таке звільнення застосовується лише відносно вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Крім того, таке звільнення можливе щодо жінок, які осуджені до обмеження волі або позбавлення волі, за винятком тих, кому позбавлення волі призначено на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини. [2. Ст. 74-75]
Серед умов, що створюють підставу такого звільнення, на перший план виступає вагітність засудженої або наявність у неї дітей віком до семи років.
Необхідно також відзначити, що закон надає суду право звільнити таку засудженну від відбування не тільки основного, а й додаткового покаранняя у разі, якщо воно було призначено.
Тривалість іспитового строку теж має свої особливості. Вона визначається в межах строку, на який жінка відповідно до закону може бути звільнена від роботи в зв'язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку. [14.Ст179]
Мають свої особливості і правові наслідки такого звільнення. Вони можуть бути сприятливими і несприятливими.
Сприятливі наслідки полягають у звільненні засудженої від відбування основного і додаткового покарання і погашенні судимості, якщо іспитовий строк минув успішно.
Несприятливі наслідки можуть бути двох видів. Перший із них полягає в тому, що суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену особу для відбування покарання згідно з вироком суду. Це може мати місце тоді, коли жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків, систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення. Другий вид несприятливих наслідків -- це вчинення жінкою протяюм іспитового строку нового злочину. В цьому разі суд призначає їм покарання за правилами, встановленими в КК.[2. Cт.71-72]
ІІ.4. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
Обвинувальний вирок з тих чи інших причин може своєчасно не приводитися у виконання. У цьому разі його наступне виконання може виявитися не-доцільним з точки зору як спеціального, так і загального попереджен-ня. Засуджений за цей час може виправитися, тому застосування до нього покарання, призначеного в минулому, може суперечити меті по-карання і виявитися зайвим. З огляду на це ст. 80 КК передбачає звіль-нення від покарання у зв 'язку із закінченням строків давності виконан-ня обвинувального вироку. Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється закінчення встановлених у законі строків з дня на-брання обвинувальним вироком законної сили, у зв'язку з чим засудже-ний звільняється від виконання призначеної судом міри покарання. При цьому суспільна небезпечність вчиненого не змінюється (якщо не змі-нилася обстановка або сама санкція статті, у відповідності з якою особі призначене покарання). Це пов'язано з тим, що суспільна небезпечність злочину встановлюється судом на момент його вчинення, і закінчення будь-якого строку без зміни обстановки або закону, що встановлює від-повідальність за злочин, не може змінити цю оцінку.
За загальним правилом, перебіг строку давності виконання покарання починається з дня набрання обвинувальним вироком закон-ної сили. Проте з різних причин (тривала хвороба засудженого, яка перешкоджає виконанню вироку, стихийне лихо, втрата криміналь-ної справи і таке інше) вирок може не приводитися у виконання. З ураху-ванням цього в кримінальному законі встановлюються особливі строки, після закінчення яких, якщо їх перебіг не був перерваний, засуджений підлягає звільненню від відбування покарання. Невчинення ним за цей період нового злочину свідчить про значну або повну втрату ним суспільної небезпечності, а відтак, про недоціль-ність застосування до нього покарання, призначеного вироком суду. [2. Cт. 75]
Із КК України випливає, що існують три умови застосування давності обвинувального вироку:
1) закінчення зазначеного в законі строку;
2) неухилення засудженого від відбування покарання,
3) не-вчинення ним протягом встановленого законом строку нового зло-чину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.
КК України встановлює диференційовані строки , закін-чення яких виключає виконання обвинувального вироку. Тривалість цих строків залежить від виду та тяжкості призначеного судом по-карання. Так, обвинувальний вирок не приводиться у виконання, якщо з дня набрання ним чинності минули такі строки:
1) два роки -- у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
2) три роки -- у разі засудження до покарання у виді обмежен-ня волі або позбавлення полі ча злочин невеликої тяжкості;
3) п'ять років -- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на сірок не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) десять років -- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) п'ятнадцять років -- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.[ 2.Ст. 80]
Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку може зупинятися і перериватися.
Підставою для зупинення перебігу строку давності виконання обвинувального вироку є ухилення засудженого від відбування по-карання. Під ухиленням слід розуміти дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконан-ня, наприклад, систематична зміна місця проживання, проживання за фальшивими документами, зміна місця роботи, зміна зовнішності, втеча з вииравно-трудової установи тощо. Перебіг строку давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покаран-им або з дня його затримання. При цьому строки давності в два, три і п'ять років подвоюються.
Підставою для перерви перебігу строку давності є вчинення протягом цього строку нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого. При перерві давності обчислення строку по-чинається з дня вчинення нового злочину. Час, який минув до вчи-нення нового злочину, не зараховується в строк давності.
У КК також вирішене питання про строки давності виконан-ня обвинувального вироку, яким призначене додаткове покарання. Відновідно до КК строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним вироком суду Звільнення від покарання настає автоматично. Проте, якщо особа засуджена до довічного позбавлення волі, стосовно неї діє спеціальне правило, закріплене в КК України, відповідно до якого законодавець надає суду право вирішувати питання щодо того, за-стосовувати чи не застосовувати давність -- залежно від ступеня су-спільної небезпечності вчиненого раніше злочину і особи засудженого. Якщо суд не вважає за можливе застосувати давність, він зобов'язаний замінити довічне позбавлення волі просто позбавленням волі. Водночас за наявності достатніх підстав суд може і застосувати давність. У цьому разі ухвалений раніше вирок не приводиться у виконання.
КК встановлює обмеження застосування давності виконання обвинувального вироку. Так, відповідно до КК давність не застосовується у разі засудження особи за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені КК України. Ця норма цілком відповідає положенням Лондонського статуту Міжна-родного військового трибуналу від 8 серпня 1945 р., резолюціям Генеральної Асамблеї ООН, її конвенціям від 26 листопада 1986 р., до яких приєдналася Україна.
ІІ . 5. Умовно-достроковс звільнений від відбування покарання
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове звільнення засудженого від подальшого відбуван-ня призначеного йому покарання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
КК України встановлює вичерпний перелік покарань, при відбуванні яких можливе умовно-достроковс звільнення. Загальним для них є те, що всі вони є строковими. Умовно-достроковс звіль-нення можливе лише стосовно покарань у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. Це звільнення умовне тому, що воно здійснюєть-ся під певною, встановленою у законі умовою, недодержання якої тягне за собою часткове або повне відбування тієї частини строку покарання, від якої особа була умовно-достроково звільнена. Пока-рання в цьому разі не анулюється (не скасовується), проте його реаль-не виконання припиняється. Тільки після закінчення певного строку, який дорівнює невідбутій частині покарання, умонно-достроково звільнений, що не порушив установлених законом умом звільнення, вважається таким, що відбув покарання. [5 ст. 81]
Застосування умовио-дострокового звільнення додатково підтверджує принцип кримінального права, згідно з яким покарання не є самоціллю, а призначається для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів. Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликані тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні нею покарання.
При умовно-достроковому звільненні, як зазначено в КК України, засудженого може бути повністю або частково звільнено і від відбування додаткового покарання. Причому закон не встановлює яких-небудь обмежень щодо видів додаткових покарань, від яких може бути звільнений засуджений.
Підстави застосування умовно-дострокового звільнення. Як такі підстави кримінальний закон називає:
доведеність виправлення засудженого (матеріальна підстава);
фактичне відбуття ним не менше половини, двох третин, трьох чвертей встановленого вироком суду строку покарання (формалізо-вана підстава).
Засуджений може бути достроково звільнений судом тільки у разі, якщо він довів своє виправлення сумлінною поведінкою і став-ленням до праці.
С умлінна поведінка -- це зразкове виконання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок адміністрації, наявність подяк і відсутність стягнень, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі. При відбуванні інших видів покарання вирішальне значення має саме активна діяльність за-судженого, який своєю поведінкою доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Показником виправлення можна вважати і систему вчинків, що здійснюються з мотивів, прямо протилежних тим, що штовхнули особу на вчинення злочину. Причому висновок суду про виправлення особи повинен базувати-ся на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбутого покарання, а не за час, що безпосередньо передував ви-рішенню пи
Поняття та підстави звільнення від відбування покарання дипломная работа. Государство и право.
Реферат: Нормативно правовые акты федеральных органов государственной власти как основные источники регулирования муниципальной службы в РФ
Право международных договоров: понятие, источники, внутригосударственное право о международных договорах рф.
Онегин И Печорин Герои Своего Времени Сочинение
Реферат: Государственное устройство Ватикана. Скачать бесплатно и без регистрации
Собрание Сочинений Бушкова
Реферат На Тему Изобразительное Искусство Древнего Египта
Курсовая Работа На Тему Методика Обучения Школьников Художественной Обработке Древесины
Курсовая Работа На Тему М
Реферат Рнк Их Классификация И Биологическая Роль
Курсовая Пути Снижения Себестоимости Продукции На Предприятии
Дипломная работа: Оценка и анализ производственной деятельности предприятия
Сочинение Андрей Штольц Как Человек Действия
Реферат: Методы и способы максимизации прибыли организации
Курсовая работа по теме Взаимосвязь логистики и маркетинга
Реферат: Н.А.Некрасов - народный поэт.. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме История джазового вокала
Курсовая работа по теме История полиции России
Численость и структура населения
Реферат по теме Политика как общественное явление
Шпаргалка: Электронные цепи и приборы (шпаргалка)
Информационные правонарушения - Государство и право реферат
Казусы по Законам Хаммурапи - Государство и право контрольная работа
Конституционно-правовые средства защиты прав человека в Российской Федерации - Государство и право дипломная работа