Поняття та правове становище основних суб’єктів трудових правовідносин - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Поняття та правове становище основних суб’єктів трудових правовідносин

Класифікація суб’єктів трудових правовідносин. Загальна характеристика основних суб’єктів трудового права України: працівники, профспілкові органи підприємств, трудові колективи. Правове становище організацій роботодавців, їх трудова правосуб’єктність.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Актуальність теми . Перехід України до нових механізмів господарювання і виникнення у зв'язку з цим різноманітних підприємств і організацій, що базуються на різних формах власності, зміцнення їх юридичної та економічної самостійності, розвиток соціального партнерства призвели до зміни правового становища суб'єктів трудового права, виникненню у них нових прав та обов'язків, появи нових повноважень, що вимагають детального вивчення.
З розвитком сфери договірного регулювання формуються нові соціальні стосунки між працівниками і роботодавцями у процесі трудової діяльності не лише в межах підприємства, а й на інших рівнях - регіону, галузі, держави. Розширюється коло суб'єктів цих відносин, у зв'язку з чим виникає необхідність чіткого визначення їх правового статусу.
Формування суб'єктного складу трудового права має об'єктивний характер. Однак динамічність трудових і пов'язаних з ними відносин теж достатньо швидко викликає зміну сформованого суб'єктного складу цієї галузі права. Аналіз останнього є предметом різноманітних наукових досліджень, оскільки виникає нагальна потреба вирішити питання, чи збереглися об'єктивні передумови для існування даної відособленої галузі права і чи можливе правове регулювання відносин між наявними суб'єктами в рамках інших галузей - цивільного, адміністративного й конституційного. Зараз ця проблема особливо гостро стоїть перед наукою трудового права.
Сьогодні Україна, здійснюючи поставлену перед собою мету інтегруватись у світовий і європейський економічний і правовий простір, стає учасником глобального процесу формування нового типу соціально-трудових відносин. У цьому зв'язку різні аспекти проблеми суб'єктів трудового права, питання правових комунікацій набувають для вітчизняної науки трудового права особливого значення. До того ж процеси внутрішнього реформування українського суспільства з метою створення належних підвалин правової держави, побудови громадянського суспільства теж обумовлюють актуальність проблематики зазначених суб'єктів. Вітчизняній правовій науці, у свою чергу, належить закласти міцний теоретичний фундамент реформ, що проводяться в Україні.
Мета та завдання курсової роботи. Мета роботи полягає у дослідженні особливостей суб'єктів трудового права.
Для досягнення мети завдання курсової роботи наступні:
· визначити сутність суб'єктів трудового права;
· здійснити класифікацію суб'єктів трудового права;
· охарактеризувати працівника як первісного суб'єкта трудового права;
· розглянути трудову правосуб'єктивність роботодавця, її ознаки;
· дослідити особливості інших суб'єктів трудового права.
Структура курсової роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів з підпунктами, висновків та списку використаних джерел.
Поняття роботодавець є порівняно новим у трудовому праві України. І поки що воно вживається здебільшого в науці трудового права, а не у трудовому законодавстві. Чинний тепер Кодекс законів про працю України такого поняття не застосовує, незважаючи на всі зміни, що були до нього внесені. Слід нагадати, що ст. 21 КЗпП описує роботодавця як власника підприємства, установи, організації, уповноваженого ним органу, а також фізичну особу. І як видається, саме вказівка на власника, який і є роботодавцем з огляду на сучасне законодавство, не є достатньо коректною.
Ст. 320 ЦК України вказує, що власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Звідси доходимо висновку, що власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку юридичну особу. Саме вона після держаної реєстрації здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном, тобто стає власником і відповідно до свого статуту відповідає за своїми зобов'язаннями. Натомість сам учасник (засновник) не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями учасника, окрім випадків, передбачених законодавчими актами України. Тобто, юридична особа, яка з моменту її створення наділяється цивільною правоздатністю, стає самостійним суб'єктом правових відносин.
Отже, засновник (власник), який створив і зареєстрував підприємницьку діяльність як юридичну особу, формально є власником підприємства. Однак він не вправі розпоряджатися майном такого підприємства, бо усі функції розпорядження перейшли до юридичної особи. Вона має право приймати на роботу осіб за трудовим договором, тобто здійснювати роботодавчі функції. Юридична особа, як вдало підкреслює Господарський кодекс в ст. 55, є підприємцем, а водночас і роботодавцем. Тому формулювання "власник підприємства є стороною трудового договору", а отже - роботодавцем, - досить невдала юридична конструкція.
Важко не погодитись з тим, що наявні достатні підстави вважати, що найбільш прийнятною для функціонування юридичної особи є "теорія фікції" Пилипенко П. Юридичні особи - роботодавці: новий погляд на стару проблему // Юридичний вісник. - 1999. - № 4. - С. 86. . Тобто, юридична особа, яка є суб'єктом трудових правовідносин - це лише юридична конструкція. Як учасник правовідносин вона існує завдяки положенням закону. А свою правосуб'єктність у правовідносинах юридична особа реалізує з допомогою спеціальних органів. Такими є керівники юридичних осіб чи колегіальні органи, визначені статутними документами.
З огляду на теоретичні міркування та спираючись на чинне законодавство, концептуально неправильним виглядає також інше формулювання ст. 21 Кодексу законів про працю в тій частині, де йдеться про "уповноваженого власником органу...", який нібито є стороною трудового договору. Такий орган лише представляє інтереси юридичної особи і за жодних обставин не може вважатися роботодавцем.
На підтримку позиції доцільності застосування теорії фікції юридичних осіб у трудовому праві виступає П.Д. Пилипенко, який окреслює роботодавця - суб'єкта трудового права, як особу, яка надає роботу іншій особі на підставі трудового договору, у тому числі в разі обрання чи призначення на посаду. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. - Львів: Видавничий центр Львів, національного ун-ту імені Івана Франка. - 1999 - С. 164 Власне під особою, яка надає роботу, і потрібно розуміти фізичну або юридичну особу.
О.М. Ярошенко пропонує визначати роботодавця як фізичну або юридичну особу, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми створення, з якими працівники вступають у трудові правовідносини, встановлені трудовим договором або контрактом. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових відносин: Автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.05/ НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. - Харків - 1999 - С. 12. Таке визначення на сьогодні містить, як видається, низку недоліків. По-перше, чинне цивільне законодавство не оперує терміном "форми власності", тому наявність цього словосполучення у цитованому визначенні автоматично втрачає сенс. По-друге, жодна норма ні цивільного ні, тим паче, трудового законодавства не встановлює заборони будь-якій юридичній особі скористатися правом використовувати найману працю. Тому, вважаємо, що робити штучний акцент на словосполученні "незалежно від (...) та організаційно-правової форми створення" абсолютно недоцільно.
Існує чимало інших варіантів визначення поняття роботодавця у трудових правовідносинах, які вже були предметом з'ясування наукового вітчизняного трудового права. Середа О.Г. Роботодавець як суб'єкт трудового права: Автореф. дис. канд. юрид. наук:12.00.05/ НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2004 - С. 9. Однак дотепер все ще залишаються проблеми з визначенням цього поняття і, як видається, не лише на доктринальному, але й на законодавчому рівні.
Якщо проаналізувати послідовність закріплення поняття роботодавець у нормативних актах, починаючи з перших законів України, де було його вжито, то складається досить виразна картина.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначають роботодавця як власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичну особу, яка використовує найману працю, а також як власника розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закон України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 р. // Відомості Верховної Ради. - 1998. - №23. - С. 121. Це так званий "класичний підхід".
Аналогічно до вирішення цього питання підходить і Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999. - №45. - С. 397 у ст. 1 якого зазначеного, що роботодавець - це власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
В обох випадках бачимо застосування поняття роботодавець, визначення якого скопійовано з ст. 21 Кодексу законів про працю, і нічого нового окрім застосування самого терміна, що використовується як узагальнюючий для об'єднання в межах єдиного поняття термінів "власник" та "уповноважений ним орган" в цьому випадку простежити не вдається. У такому ж розумінні термін "роботодавець" використовується й у законах "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" тощо.
Законодавство, що так чи інакше стосується використання найманої
праці, передбачає чимало різних підходів до визначення суб'єктів, які можуть виступати роботодавцями.
Свого часу Закон України «Про власність», який на сьогодні втратив чинність, у ст. 5 "Використання праці громадян при здійсненні права власності" зазначав, що "власник має право на договірній основі використовувати працю громадян", а тому це законодавче положення трактували так, що будь-який власник є потенційним роботодавцем. Правило цієї норми отримало своє подальше закріплення у ст. 320 ЦК України.
Чинний Господарський кодекс України містить норму, яка засвідчує, що одним з основних принципів підприємницької діяльності в Україні є вільний найм підприємцем (суб'єктом господарювання) працівників, а ст. 46 цього кодексу надає право підприємцям укладати з громадянами договори щодо використання їхньої праці. При цьому законодавець зобов'язує власника у разі укладення такого договору, забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, у тім числі соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України. Тим самим ГК України фактично визнає роботодавцем підприємця (суб'єкта господарювання).
До суб'єктів господарювання ГК України зачислює:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Отож, наведені норми дають підстави стверджувати, що законодавець визнає фізичну та юридичну особу потенційними роботодавцями.
Якщо відкинути суто фіскальні обов'язки, які покладаються на такого суб'єкта правових відносин, то ми матимемо поняття "роботодавець", яке вже не скопійоване зі ст. 21 КЗпП, а містить якісно відмінні ознаки. Більше того, роботодавцями цей закон визнає також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб. І якщо проаналізувати вітчизняну практику, то не важко переконатися, що зазначені суб'єкти справді наділяються роботодавчими функціями. Зокрема, за філіями банківських установ закріплено право найму на роботу працівників цих відокремлених підрозділів. А трудові кодекси Російської Федерації та Польської республіки прямо зазначають, що у випадках, визначених законодавством, роботодавцями можуть бути й інші суб'єкти правовідносин. Пилипенко Х. До питання про визначення «роботодавця» за трудовим правом України // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична - 2010 - Вип. 50 - С. 211
Отже, визначаючи поняття роботодавця у вітчизняному Трудовому Кодексі, бажано було б вказати таких і інших суб'єктів, що, як виняток, матимуть право укладати трудові договори від свого імені.
Дивує, щоправда, застосування у вказаному законі замість терміна "роботодавець" іншого менш вживаного аналога - "працедавець".
Якщо скористатися Тлумачним словником української мови, то побачимо, що терміни "роботодавець" і "працедавець" є словами-синонімами. Отже, працедавець - це той же роботодавець. А непослідовним у цьому випадку виявився законодавчий орган, який знехтував ухваленими ним же законодавчими актами.
Ключовим елементом правового статусу роботодавця, як і будь-якого іншого суб'єкта трудового права України, є його трудова правосуб'єктність. Вона реалізується в суспільних відносинах, що належать до предмета трудового права, і трансформується в суб'єктивні права й обов'язки. О.Г. Середа правосуб'єктність роботодавця визначає як організаційно й економічно забезпечену суспільно-правову властивість, що полягає в наданні державою особі (юридичній чи фізичній) вихідних прав та обов'язків, за наявності яких вона може застосовувати найману працю. Середа О.Г. Роботодавець як суб'єкт трудового права. - Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2004 - С. 12
Зміст трудової правосуб'єктності роботодавця розкривають ті властивості й ознаки, якими повинен володіти суб'єкт, щоб бути самостійним учасником суспільних відносин у сфері трудового права. Тому доцільно згрупувати ознаки, які характеризують трудову правосуб'єктність роботодавців. Таких ознак можна виділити декілька груп, при цьому дозволити собі не брати до уваги і не виділяти окремі ознаки, що, як видається, зовсім не характеризують трудову правосуб'єктність роботодавця, або такі, які мають другорядний, похідний характер (наприклад, наявність статуту підприємства чи можливість здійснювати завдання, передбачені метою створення підприємства або ж наявність у нього дисциплінарних повноважень).
Одні радянські вчені до числа ознак трудової правосуб'єктності підприємства відносили: право самостійно здійснювати прийом на роботу; наявність фонду оплати праці; окремий розрахунковий рахунок; самостійний баланс. Інші вважали, що підприємство, будучи суб'єктом трудового права, повинно мати: право прийняття і звільнення працівників; кошти для оплати їх праці, а також для інших потреб, пов'язаних з організацією праці; можливість самостійно відповідати за трудовими зобов'язаннями. Слюсар А.М. Трудова правосуб'єктність роботодавця: зміст і співвідношення з компетенцією // Проблеми цивільного й трудового права - 2010 - №109 - С. 101
Держава як основний суб'єкт права власності на національні багатства України. Основні трудові обов'язки працівників. Трудова правосуб'єктність підприємства як роботодавця. Соціально-правова структура трудового колективу, його головні повноваження. контрольная работа [25,9 K], добавлен 17.02.2013
Поняття та зміст правовідносин. Загальна характеристика складових елементів правовідносин. Суб'єкти й об'єкти правовідносин. Поняття змісту та види об'єктів правовідносин. Юридичні факти, як підстава виникнення, зміни та припинення правовідносин. курсовая работа [44,2 K], добавлен 07.11.2007
Громадяни України в сфері трудових правовідносин, умови набуття ними статусу працівників. Визначення поняття суб'єкта трудового права України. Класифікація суб'єктів трудового права: власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права. курсовая работа [52,9 K], добавлен 14.12.2009
Поняття трудових правовідносин, як предмету регулювання Трудового права України. Умови, зміст та підстави виникнення трудових правовідносин. Юридичні факти трудового права: особливості правової природи та способи закріплення, способи деталізації змісту. курсовая работа [45,7 K], добавлен 06.02.2011
Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація. Правосуб'єктність аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типів. Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств. Порядок утворення, реорганізації і ліквідації підприємств. реферат [22,2 K], добавлен 09.11.2010
Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин, їх поняття та види. Особливий вид юридичних фактів у сімейному праві. Види суб’єктів сімейних правовідносин та особливості їх правового статусу. Поняття об’єктів сімейних правовідносин. дипломная работа [76,2 K], добавлен 05.10.2012
Загальна характеристика суб’єктів трудового права: поняття, види, зміст статусу. Головні повноваження трудових колективів усіх видів підприємств. Професійні спілки: обов’язки, завдання. Паритетні, дорадчі, самостійні та погоджувальні права профспілок. курсовая работа [40,9 K], добавлен 30.09.2014
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Поняття та правове становище основних суб’єктів трудових правовідносин курсовая работа. Государство и право.
Сочинение Почему Нельзя Оскорблять Человека
Реферат по теме Использование вопросов для выявления скрытых потребностей в продажах
Контрольная работа по теме Сыры сычужные твёрдые. Сохранение качества кондитерских изделий
Реферат: Українська православна церква на Волині у 20-40-х рр ХХ ст
Особенности Ознакомления Детей С Временами Года Реферат
Реферат: Ibsen And Strindberg 2
Реферат: ЛДПР и ее роль в современной политической жизни России на рубеже XX – XXI веков. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа по теме Формирование отчета по рекламному бюджету торгового предприятия ООО 'Электрон'
Реферат по теме Бухгалтерский учет денежных средств
Реферат: Аварии в метро
Реферат: человек и биосфера: проблемы и поиски путей
Реферат: Персональные продажи - Мотивация торговых работников. Скачать бесплатно и без регистрации
Искусственные Зубы Реферат
И.С.Бах "Страсти по Матфею" (разбор)
Дипломная работа по теме Технологія поверхневого відновлення валу плазмовим напиленням
Доклад: Вычет НДС у агента
Реферат: Завдання колективу фізичної культури у школі
Реферат по теме Организация рекламно-информационной деятельности по сбыту товаров
Учебное пособие: Методические указания к курсовому проектированию для студентов специальности 080801 «Прикладная информатика (в экономике)»
Ответ на вопрос по теме Ответы на теоретические вопросы по предмету База данных
Поражающие факторы ядерного оружия - Военное дело и гражданская оборона реферат
Бланки строгой отчетности - Бухгалтерский учет и аудит статья
Мировые судьи - Государство и право дипломная работа