Поняття і елементи форми держави - Государство и право контрольная работа

Главная

Государство и право
Поняття і елементи форми держави

Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління. Форма державного правління. Класифікація форм державного устрою. Види форм державного (політичного) режиму. Демократичний, тоталітарний режим.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
з Правознавства «Поняття і елементи форми держави»
Викладач: професор Семаков Генадій Семенович
Форма держави -- порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.
Структура форми держави -- стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, фор-му державного устрою, форму політичного (державного) режиму.
- порядок утво-рення і організа-ції вищих органів влади в державі
- порядок поділу тери-торії держави на певні складові частини і спів-відношення влади між ними і державою в ці-лому
- порядок здійс-нення державної влади у певні спо-соби певними, методами і засо-бами
- форма державного правлін-ня, при якій державна влада зо-середжена цілком або частково в руках однієї особи -- монар-ха, передається в спадщину, не залежить від населення (як пра-вило, не затверджується ним)
- форма державного правлін-ня, при якій вища державна влада здійснюється представни-цьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк
Протягом історії виникали різні види монархій:
1) східна деспотія, заснована на азіатському засобі провад-ження;
· ранньофеодальна -- характеризується великим ступенем децентралізації,
· станова-представницька -- влада монарха поєднується із наявністю станово-представницького органу (Іспанія -- кортеси, Франція -- генеральні штати, Англія -- парламент);
Розглянемо абсолютну та конституційну монархії, тому що інші практично не існують.
Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первозданному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція встановлює, що влада виходить від монарха, тобто затверджує його абсолютну владу Парламенту приділяється роль консультативної ради при монарху (Кувейт, Саудівська Аравія), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейні розпущена через півтора роки після створення)
Влада монарха обмежена конституцією, він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.).
Конституційна монархія може бути парламентською та дуа-лістичною. Остання форма практично відживає.
У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, ви-конавчій і судовій сферах діяльності символічна. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави -- виключно з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-мініст-ром) стає лідер партії, яка володіє найбільшим числом депутат-ських місць у парламенті. Уряд формується парламентом і лише йому підзвітний.
Сучасні монархії здебільшого є парламентськими (Японія, Іспанія, Швеція, Данія та ін.).
У дуалістичній монархії юридичне і фактично влада поділена між урядом, що формується монархом (або призначеним їм пре-м'єр-міністром), і парламентом. Монарх вже не має законодав-чої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкладального вето щодо законів, які видаються парламентом, і право розпуску парламенту.
Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Вона є своєрідною спробою прими-рити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і інтере-си буржуазії (їх представляє парламент). Наприклад, дуалістич-на монархія була в кайзерівської Німеччині в 1871--1918 pp. Вона існувала також у Тунісі, Таїланді, Лівії, Ефіопії та інших краї-нах. У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.
В історії держав світу виникали різні види республік:
· Розглянемо сучасні види республік.
Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни.
Президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина)
Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Президент обирається непарламентським шляхом -- прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран, Ірак)
Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), який підлягає обов'язковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не лише президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд. Президент має вправо головувати на засіданнях уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом (Україна, Фінляндія, Франція)
- проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав
- складова союзна держава, частинами якої є державні утво-рення, що мають суверенні пра-ва
· єдина конституція (конституції прийняті в більшості кра-їн світу);
· єдина система вищих органів державної влади -- глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;
· єдине громадянство і єдина державна символіка;
· єдина система законодавства і єдина судова система;
· адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостійність;
· в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини унітарної держави мають різні назви: в Україні -- області, у Польщі -- воєводства, в Англії -- графства, в Італії -- провінції.
Деякі унітарні держави (Велика Британія, Грузія, Данія, Із-раїль, Іспанія, Італія, Португалія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні -- це Автономна Республіка Крим. Такі держави нази-вають децентралізованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму. Вони відрізняються від централізованих унітарних держав, у яких на чолі місцевих орга-нів влади перебувають призначені з центру посадові особи, кот-рі підкоряють собі місцеві органи самоврядування. У децентра-лізованих унітарних державах місцеві органи влади обираються населенням і мають право самостійно вирішувати більшість пи-тань місцевого життя. У них автономії мають внутрішнє само-врядування, як правило, у сфері адміністративної діяльності. Вони можуть користуватися певною самостійністю й у сфері законо-давства. У такому разі закони приймаються парламентом авто-номії в межах своєї компетенції (головним чином у порядку де-легування йому законодавчих повноважень центральним зако-нодавчим органом у випадках, передбачених конституцією).
Щодо Верховної Ради Автономної Республіки Крим, то її участь у сфері законодавчій діяльності обмежена підготовкою і прийняттям Конституції (набрала чинності 12 січня 1999 p.).
Основні ознаки федерації (США, Росія, Австрія, Швейцарія, ФРН, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Індія, Малайзія, Австралія та ін. -- разом у світі існують 24 федератив-ні держави. На шляху до федерації, здійснюваної з 1988 р. у три етапи, перебуває Бельгія):
· наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій -- суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-терито-ріальний поділ;
· наявність загальної конституції федерації і конституцій "і суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;
· наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання зако-нодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;
· наявність федерального двопалатного парламенту і парла-ментів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;
· наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єк-тів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);
· можливість суб'єктів федерації мати власну правову і су-дову системи (США);
· наявність загальнофедеральної податкової і грошової сис-теми;
· суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відноси-нах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.
У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належить федеральному уряду, освіта -- регіонам, а право оподатковуван-ня поділене між обома. Тому і федерація, і її суб'єкти можуть мати право видавати закони з аналогічних питань.
Розглянемо такі союзи держав, як конфедерація і співдруж-ність.
Вони відрізняються від федерації як форми територіаль-ного устрою тим, що є формою міждержавного союзу, тобто об'єднанням незалежних держав.
Конфедерація -- тимчасовий союз суверенних держав, які об'-єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня тор-гівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збе-реженні в інших питаннях повної самостійності.
Основні ознаки конфедерації (через етап конфедерації пройш-ли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація -- Сенегамбія, 1981-1989 pp.):
1) відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної терито-рії і державного кордону;
2) відсутність загальних законодавчих органів і системи управ-ління;
3) відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової си-стем;
4) відсутність суверенітету конфедерації, збереження сувере-нітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;
5) наявність загального конфедеративного органу, що скла-дається з делегатів суверенних держав;
6) рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним членів конфедера-ції не є обов'язковим і не спричиняє ніяких санкцій (право ну-ліфікації, тобто відхилення);
7) наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.
Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або еволюціонують у федерацію.
Заслуговує на увагу особлива форма об'єднання держав, іме-нована співдружністю (СНД, Британська Співдружність націй, Європейська Співдружність у Західній Європі). Це є дуже рідкі-сне, ще аморфніше за конфедерацію, але, однак, організаційно оформлене об'єднання держав, які виступають як асоційовані учасники при збереженні ними повного суверенітету і незалеж-ності. В основу співдружності, як і при конфедерації, покладені міждержавний договір, статут, декларація, угоди, інші юридичні акти. Цілі, висунуті при створенні співдружності, можуть бути найрізноманітні -- економічні, культурні та ін.
Співдружність може мати перехідний характер: розвитися в конфедерацію і навіть у федерацію за наявності необхідних пе-редумов, або, навпаки, призвести до дезінтеграції, роз'єднання.
Основою для кваліфікації державних (політичних) режимів слугує:
-- ступінь розвиненості політичної демократії;
-- реальний політико-правовий статус людини. З урахуванням цих критеріїв сучасні державні (політичні) режими поділяються на види: демократичні і антидемократичні. Існують також перехідні режими. Представимо на схемі основні режими.
- порядок (стан) державного (політичного) життя суспільства. при якому додержується демократична конституція, реалізується принцип «поділу влади». Державна влада здійснюється на основі вільної і рівної участі громадян і їх об'єднань в управлінні державою. Допускається легальна діяльність різних партій. Гарантується здійснення прав і свобод громадян і меншостей відповідно до міжнародних стандартів прав людини
- порядок (стан) державного(політичного) життя суспільства, при якому не реалізується (найчастіше юридичне не закріплений) принцип «поділу влади». Звужується або припиняється вплив громадян і їх об'єднань на управління державою. Відсутня або перетворюється на формальну виборність. Забороняється діяльність опозиційних партій і організацій. Застосовуються політичні репресії. Звужуються або порушуються політичні права громадян і меншостей. Реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, неконтрольованих народом
Демократичний режим характерний для правової держави. Його способи і методи здійснення державної влади реально забезпе-чують вільний розвиток людини; участь у здійсненні державної влади; свободу в економічній діяльності; захищеність прав і за-конних інтересів; врахування інтересів більшості і меншостей (меншин); легальна дія опозиційних партій; формування уряду тими партіями, що перемогли на відповідних виборах; доміну-вання переконання, узгодження, компромісу; виборність і змі-нюваність центральних і місцевих органів державної влади тощо.
При антидемократичному режимі відбувається потоптання прав і свобод людини, придушення опозиції, не виключається скасу-вання представницького вищого органу (парламенту) або пере-творення його на маріонеткову установу, формування уряду ар-мією, що захопила владу, і т. ін.
Тоталітарний режим -- крайня форма антидемократичного режиму. Характеризується повним пануванням держави над людиною і суспільством; одержавленням усіх легальних громад-ських організацій; не обмеженими законом і закону не підвлад-ними повноваженнями влад; забороною демократичних органі-зацій; фактичною ліквідацією формально проголошених кон-ституційних прав і свобод; усепроникаючим контролем за діяльністю громадян і громадських організацій; політичною цен-зурою; відсутністю гласності; войовничою тотальною нетер-пимістю до усіх, хто мислить інакше, ніж диктують правляча партія та її ідеологія; репресіями відносно опозиції та інако-мислячих; мілітаризацією суспільного життя; прагненням до зов-нішньої експансії.
Ідеологія тоталітарних режимів завжди є революційною (або псевдореволюційною).
Авторитарний режим не є настільки різким у крайніх, реакцій-них проявах, як тоталітарний режим. Він поєднує в собі риси то-талітарного і демократичного режимів. Як і демократичний ре-жим, він зберігає автономію особи і суспільства в сферах, що не належать до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічних засадах; допускає економічний, со-ціальний, культурний, а частково й ідеологічний плюралізм; не прагне ввести планове управління економікою і встановити за-гальний контроль за населенням, обмежується жорстким політич-ним контролем; може ґрунтуватися на праві, моральних засадах.
На відміну від демократичного режиму, при якому джерелом влади є народ, авторитарний режим характеризується:
(1) необмеженою владою однієї особи або групи осіб, непідконтрольної народу, яка формується головним чином не шля-хом конкурентної виборної боротьби, а за допомогою нав'язу-вання чиєї-небудь волі зверху;
(2) наявністю центру, що має владні повноваження управ-ління і діє за своїм розсудом, у тому числі й з порушенням норм закону;
(3) здійсненням управління, як правило, централізовано; кон-центрацією влади в руках одного або кількох тісно взаємозалеж-них органів, рішення яких повинні виконуватися беззаперечно;
(4) використанням насильства і позасудових методів приму-су людей;
(5) спиранням на поліцейський і військовий апарат;
(6) субординацією суб'єктів громадських відносин, дією прин-ципу пріоритету держави над особою, відсутністю гарантій здій-снення конституційне проголошених прав і свобод особи, особ-ливо у взаємовідносинах особи з владою.
Авторитарний режим може бути двох видів:
* революційний -- спрямований на зміну типу суспільно-по-літичного розвитку;
* стабілізаційний -- орієнтований на збереження існуючого суспільно-політичного ладу.
Авторитарний стабілізаційний режим може мати на меті про-ведення мобілізаційних заходів на подолання труднощів, що виникли внаслідок надзвичайних обставин, а також у зв'язку з:
· революційними рухами (прогресивними, консервативни-ми або реакційними);
· рухами, що прагнуть відновити старі, віджиті порядки;
· загальносоціальною кримінальною злочинністю;
Авторитарний режим встановлюється в державах, які:
· відкидають демократичні принципи організації і здійснення державної влади;
· намагаються створити передумови для демократизації сус-пільства, але не встигли відпрацювати механізм демократичної влади;
· є демократичними, проте змушені, з огляду на обставини, вводити модель надзвичайного функціонування державної влади.
Влада при авторитарному режимі займається у першу чергу питаннями забезпечення власної безпеки, громадського поряд-ку, оборони і зовнішньої політики, хоча вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні пе-ретворення, не руйнуючи при цьому механізм ринкового само-регулювання, проводити достатньо активну соціальну політи-ку. Авторитарні режими мають, як правило, консервативний ха-рактер.
1. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996.
2. Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк - М., 1992.
3. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева - М. Юрист, 2000.
4. Основы государства и права: Учебное пособие /Под общей ред. С.А. Камарова - М. Манускрипт, Русь-90, 1996.
5. Охримович Ю. Теорія права. - К., 1981.
6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / - Харків: Консул, 2001.
7. Государственное право зарубежных стран: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко - М. Юридический колледж МГУ, 1995
Поняття і структура форми держави - складного суспільного явища, що містить у собі три взаємозалежних елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму. Унітарна, федеративна держава і конфедерація, як форми політичних режимів. курсовая работа [46,2 K], добавлен 14.01.2011
Сутність держави та її призначення. Поняття і види форм державного устрою в зарубіжних країнах. Унітарна держава. Федерація як одна з форм державного устрою. Принципи устрою федерації. Конфедерація. Співдружність як одна з форм державного устрою. контрольная работа [31,7 K], добавлен 22.01.2008
Поняття, ознаки, основні теорії походження та історичні типи держави. Форми державного правління, устрою та режиму. Поняття та класифікація основних прав, свобод і обов’язків людини. Види правових систем сучасності. Принципи юридичної відповідальності. шпаргалка [59,3 K], добавлен 11.04.2014
Сутність поняття "форма держави". Форми державного правління. Форми державного устрою. Особливості форми української державності. Основні етапи розвитку української державності. Концепція української державності у вітчизняній політичній думці. курсовая работа [33,1 K], добавлен 10.04.2007
Поняття, ознаки та різновиди монархічної форми правління: форми державного правління, при які верховна влада в країні зосереджена (повністю або частково) в руках одноособового глави держави, і, як правило, передається у спадок. Історичні типи монархії. курсовая работа [68,0 K], добавлен 20.01.2011
Поняття та класифікація форм правління. Сутність та основні ознаки монархії. Характеристика типів необмеженої монархії: абсолютна, теократична та деспотична. Особливості дуалістичної, парламентської та змішаної республіки. Нетипові форми правління. контрольная работа [39,2 K], добавлен 05.02.2011
Поняття та структура форми держави. Історичний розвиток поглядів на форму правління. Зміна форми правління України в умовах незалежності. Ознаки парламентсько-президентської республіки. Поняття та види форми правління, їх класифікація та характеристика. курсовая работа [69,5 K], добавлен 18.10.2014
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Поняття і елементи форми держави контрольная работа. Государство и право.
Сочинение По Русскому В Формате Егэ
Курсовая работа по теме Разработка базы данных на языке SQL (предметная область – 'Магазин канцелярские товары')
Реферат: Токсоплазмоз-трихомоноз - бич нашей эпохи. Скачать бесплатно и без регистрации
Момент завинчивания
Курсовая работа по теме Формы политико-территориального устройства государства
Реферат по теме Водоотведение поселка Песочное с доочисткой сточных вод
Написание Сочинения По Русскому
Курсовая работа по теме Порядок эуроциевые (аспергиловые) – Eurotiales
Дипломная работа по теме Особенности психологической готовности военнослужащих
Дипломная работа по теме Динамика спонтанной трансформации воспоминаний
Учет Расчетов С Подотчетными Лицами Реферат
Амортизационная политика предприятия и ее развитие
Курсовая работа: Библиографический обзор по теме Ораторское искусство
Реферат: Процесс познания по Сократу . Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Статья К. Юнга 'Йога и Запад'
Курсовая работа по теме Интерфейс полевой шины CAN
Входная Контрольная Работа 4 Класс Русский Язык
Реферат На Тему Преступление Против Личности
Контрольная работа: по Товароведению 6
Сочинение На Тему Зима 4 Класс
Деятельность Арбитражного суда Республики Башкортостан - Государство и право отчет по практике
Организация арсеналов, баз и складов ракет и боеприпасов - Военное дело и гражданская оборона презентация
Принципы бухгалтерского учета - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа