Політичний двіж тижня. Огляд 62

Україна ще на крок наблизилася до звільнення Криму. Поверненням контролю над «вишками Бойка» наші бійці отримали плацдарм для контролю над морським та повітряним простором акваторії Чорного моря та західного берега Криму.

Тривала, системна та ефектна операція проти "морської держави" (росії) демонструє, як інтелект та військовий хист долає складну неповоротку систему. Таким чином Україна зупиняла агресію, так визволяла окуповані землі, так і тепер, завдяки контролю над вишками, ЗСУ матимуть змогу продовжувати реалізацію операцій, які послаблюватимуть військову міць окупантів, зокрема, у Криму.

Останні кілька місяців війни якраз і демонструють тенденції до невеликих, важкоздійсненних операцій, якими Україна крок-за-кроком вигризає в окупантів українську землю та українське море. На жаль, наразі це демонструє тенденцію до тривалого воєнного протистояння. Це поки вигідно саме росіянам, оскільки вони розраховують, що час послабить підтримку України з боку наших партнерів, оскільки діючій владі цих країн може бути все важче пояснювати своєму населенню значення і доцільність фінансової та військової допомоги Україні.

Це знає не лише росія, це бачимо не лише ми, це розуміють і наші партнери, і країни, які займають умовно нейтральну позицію, яка у такому форматі "нейтральності" насправді є формою підтримки росії. Моральне та стратегічне послаблення країн заходу, яке пов’язане з складністю реалізації українського контрнаступу, одразу відображається на тому, як так звані нейтральні країни "підіймають голови". І прикладом цього є розмита декларація G20, де все, до чого змогли домовитися топ-країни розділеного світу – це засудження воєн, які тривають на планеті, заклик до дотримання Статуту (мертвого) ООН і утримання під використання ядерної зброї.

Наші країни-партнери, на жаль, не в стані продемонструвати світові потенціал української перемоги над росією. Це якраз і демонструє значення успіху України у протистоянні з росією та перемоги над нею. І пробуксовки в деокупації, яку Україна демонструє на півдні Запорізької області, моментально впливають на світові геополітичні розклади. І вже підіймають голови не лише Іран чи Північна Корея, а й Бразилія та Бхарат (Індія).

Світ розділяється і віддаляється один від одного. І зшивати його доведеться зброєю – зброєю, нові зразки якої надійдуть в Україну, щоб все ж досягти перемоги над росією.

І це буду і ракети ATACMS, і F-16, поставки яких можуть статися раніше, ніж планувалося, і інші новітні зразки. Наші партнери вже розуміють, що росіяни зуміли вибудувати оборону, проломлювати яку лише українським вмінням та звитягою є недостатньо. Тож у них не залишається виходу, як допомогти нам усім, що необхідно.

На жаль, це розуміють і в росії, яка намагається отримати озброєння не лише з Ірану, а й з Північної Кореї. Осінь та зима будуть важкими, то ж будемо сподіватися, що після них врешті наступить українська весна та літо.

На Львівщині минулого тижня "офіційно" стартував новий політичний сезон. Стартував гучно і для декого з місцевих політиків достатньо боляче. Найбільше дісталось міському голові Львова, який через один свій необачний допис, влип у важку "війну" з "анонімними телеграм-каналами" Джокер та Труха. Андрій Садовий не звик програвати, тим паче у таких публічних батлах, тому вчасно схаменувся, притих, переосмислив свою помилку і тимчасово перебив цю інформаційну війну відвідинами Львова експремʼєра Великої Британії Боріса Джонсона.

Ця "війна" йому зараз зовсім не на руку, тим паче в контексті того, що "заслужені" юристи примудрилися через суд забрати у Садового найголовніший важіль впливу на депутатський корпус - погодження так званих "містобудів" виконкомом. Більше цього важеля впливу немає, "містобуди" тепер будуть погоджуватись виключно на сесіях Львівської міської ради (якщо, звичайно, юристи Садового не придумають якусь іншу схему обходу депутатів).

У "білому домі" на Винниченка все набагато сумніше. Депутати цього тижня так і не зберуться, бо процес перемовин триває. Сесію перенесли на 19 вересня (але це ще теж неточно) і вона буде не черговою, а позачерговою, щоб швидко розглянути потрібні питання і не дати деяким депутатам сильно "розгулятись", критикуючи діяльність Львівської ОВА.

"Потрібних" питань є лише кілька і всі вони повʼязані із обʼєднанням комунальних закладів медицини. Але є група депутатів (під проводом Ганущина), яка наполягатиме не лише на розгляді питання про обмеження непершочергових видатків з місцевих бюджетів, але й на звіті Львівської ОВА про виконання обласних цільових програм. Правда, поки не до кінця зрозуміло, чи ця група вимагатиме доповіді начальника Львівської ОВА Максима Козицького по останньому питанню. Ось тоді було б насправді цікаво на цій сесії...