Політичний двіж тижня. Огляд 56

ЗСУ ведуть бій за контроль над Чорним і Азовським морями. Саме таке значення має просування Сил оборони трохи більш, ніж 50-кілометровою ділянкою до Мелітополя. Адже таким чином буде перерізаний сухопутний коридор з рф до Херсонської області та Криму. Звісно, залишиться ще Кримський міст, однак його ліквідація буде питанням техніки та часу. А нині ЗСУ монотонно вигризають кілометр за кілометром, принагідно ліквідовуючи склади із боєприпасами та логістичні шляхи їх постачання, як от міст біля Чонгару.

Адже вихід ЗСУ до Мелітополя і руйнування Кримського мосту вкине російський окупаційний анклав у "мішок", і питання втечі ("жесту доброї волі") з Криму та Херсонщини – це для російської армії і проросійського населення стане проблемою. Саме на цьому, вірогідно, базуються заяви українських військових посадовців, що Україна в Криму буде "скоро", тобто "до 28 липня 2024 року".

Чи розуміють в росії такі сумні перспективи? Однозначно. І всі дії як на фронті, так і у політичній та інформаційній сферах демонструють спроби росії уникнути цього розгрому.

По-перше, це спроба втягнути білорусь у війну з Польщею чи Литвою (тобто НАТО), і заяви путіна на минулому тижні це демонструють. Звісно, для лукашенка таке протистояння є абсолютно непотрібним (ми писали про те, як "бацька" врятував вагнерівцями незалежність білорусі у минулотижневому огляді), однак його може розпалити з однією з країн НАТО третя сторона (росія) під прапорами ПВК "вагнер". І тоді білорусь (у т.ч. вагнерівці) змушені будуть давати відсіч, залучаючи до протистояння і армію рф, і війська країн ОДКБ. На жаль, це може бути геніальним ходом путіна – втягнути своїх нечисленних союзників у війну як з країнами Заходу, так і з Україною. Таким чином путін отримає те, що він прагне – реальну війну з Заходом, який вкине у першу чергу Євросоюз у соціальний хаос та економічну кризу, при цьому формальною стороною війни стане білорусь, до захисту якої залучатиметься як російське населення, так населення у першу чергу пострадянських країн – союзників росії. Цей формат тотальної війни дозволить розмити власну поразку, втягнувши у бойові дії весь континент.

росія готується до затяжної війни. Для цього були проведені зміни в мобілізаційне законодавство, яке перетворило чоловіче населення країни у військових рабів. У росії ще залишись ракети, однак катастрофічно бракує озброєння і техніки, тож міністр армії агресора шойгу з’їздив у Пхеньян до ще одного автократа – Ина.

Важко сказати, що цей візит був успішним, адже попри зовнішні красиві формальності, шойгу отримав ляпаса від Ина, який декілька хвилин ігнорував міністра армії рф, мило спілкуючись із керівником делегації КНР Лі Хунчжуном. Тож чи дозволить КНР КНДР надавати військову допомогу рф – це питання відкрите. З огляду на те, що, попри публічні взаємні звинувачення, є висока імовірність налагодженого співробітництва Китаю і США, то КНДР швидше прийме позицію Китаю, ніж економічні пропозиції росії.

путін тим часом вибудовує своє коло партнерів з країн Африки, особливо тих, які найбільше потерпають від бідності та хаосу. На жаль, "чорний континент", який тривалий час не отримував належної уваги від світової спільноти, тепер буде використовуватися росією як джерело тиску і нестабільності. І "першою ластівкою" цієї ситуації став військовий переворот у Нігері, який не лише спричинив новий розкол між країнами Африки, і який не лише буде поглиблюватися, а й серйозно (через заборону експорту урану з Нігеру у Францію) вплинув на енергетику як цієї країни, так і ЄС в цілому. І це ще не торкаючись продовольчої кризи (і потенційного голоду) через вихід росії із зернової угоди і обмежень у постачанні в Африку українського зерна, яке нині усі намагаються вирішити, у тому числі з допомогою Хорватії, яка погодилася вивозити українське зерно через свої порти.

Почала росія і нову інформаційну атаку на електорат поки-що лише країн Європи, намагаючись "зіграти" як на втомі населення цих країн від війни в Україні, так і на економічних проблемах. Таким чином робитимуться спроби змінити діючу владу у цих країнах на більш-лояльних до себе політиків або тих політиків, які мають інше бачення щодо російсько-української війни.

Як би там не було, успіх ЗСУ у напрямку на Мелітополь чи Бердянськ – це не лише оперативне оточення окупаційних сил на Херсонщині і Криму, а й політичне фіаско російського режиму та політичний успіх діючої влади усіх країн, які підтримують Україну. Імовірно, такою є "програма мінімум" на наступний виборчий рік – Україна відвойовує південь (у т.ч. Крим), що буде подано електоратам країн-партнерів майже як успіх у війні, і що має стати електоральною катастрофою для путіна.

Саме таким може бути лейтмотив і виборів в Україні, які стали ще більш вірогідними після тестового "вкиду" Стефанчука, що Конституція не забороняє проводити вибори під час війни і невдовзі це питання "буде актуалізоване". Що ж, це буде цілком логічний хід для діючої влади, яка, у випадку звільнення Херсонщини та Криму, отримає хороші електоральні показники. Тим паче для їх головного конкурента – Залужного, з його поки-що уявною та умовною політичною силою будуть створені нестерпні (схожі на обійми) політичні та інформаційні обмеження.

Щоправда дана конструкція цілком можлива за двох умов – успіху ЗСУ на півдні та витривалості українців під час прийдешньої зими, яка має усі підстави бути такою ж важкою, або й ще важчою, ніж попередня.

У львівському політикумі все набагато простіше – минулого тижня відбулись дві важливі події, які хоч трохи розворушили сплячий інформаційний простір.

Перша - це, звичайно, сесія Львівської обласної ради. Більшість питань, які там розглядались, реально нецікаві і жодного практичного впливу на суспільно-політичну чи економічну ситуацію в області не матимуть. Але про провал із розглядом звітів керівників найбільших обласних закладів охорони здоровʼя необхідно згадати. Адже те, що робилося у сесійній залі під час розгляду цього питання, продемонструвало, що більшості в обласній раді немає і найближчим часом не буде. Депутати навіть не насмілились оцінити роботу цих лікарів, а просто взяли їхні звіти до відома. А те, що більшість цих керівників довели довірені їм в управління заклади медицини до стану катастрофи, чомусь більшість депутатського корпусу проігнорувала. Відсутність оцінок для таких керівників, зокрема оцінок "незадовільно", дає можливість цим керівникам брати повторно участь у конкурсах і очолювати ці заклади ще щонайменше 5 років. До речі, саме депутати 8-го скликання прибрали із положення про проведення конкурсів на керівників комунальних установ і закладів обмеження перебувати на цій посаді не більше двох термінів, яке було запроваджене депутатами попереднього скликання обласної ради.

Друга - це створення нової депутатської групи під багатообіцяючою назвою "За розвиток підприємництва". Створили цю групу депутати-єесівці, які мають тісні бізнесові і інші відносини з Львівською обласною військовою адміністрацією. Формально курувати цю групу буде Святослав Стефанків, але неформально вона знаходиться під пильним наглядом кума ексголови Львівської обласної ради Олександра Ганущина. Таким чином фракція "ЄС" у Львівській обласній раді тепер налічує лише 15 вірних Олегові Синютці депутатів.

А ще у день проведення сесії вийшло в інформаційний простір чергове розслідування від журналістів "NGL Media" про зникнення 10 тисяч аптечок. Такі розслідування вже нікого не дивують, але здивувало те, що на нього врешті відреагували (хоч і з затримкою в 2 дні) і в Львівській ОВА, і нинішній в.о. голови Львівської обласної ради Юрій Холод. Які б не були причини появи цих реакцій, це позитив. Тепер очікуємо на реальні результати розслідування від Національної поліції та прокуратури...