Політичний двіж тижня. Огляд 51

Попри те, що у ці дні всі говорять про події у росії, ми порушимо "тишу" щодо українського контрнаступу. Тим паче, що між українським фронтом та подіями в росії ми бачимо безпосередній зв’язок.

ЗСУ не змогли пробити російську оборону, тож тепер її доводиться продавлювати. І це є застосуванням умовного плану "Б" нашого наступу. Комплексна атака ЗСУ була зупинена у тому числі і підривом дамби Каховського водосховища, тож росіяни повноводдям зупинили наш рух з лівобережжя Дніпра.

Серед варіантів програти "вже" за рахунок того, що фронт посипеться, росіяни обрали програти "потім", залишивши для себе можливість тримати оборону окупованої Запорізької області і невеликий час для того, щоб вирішити питання з обезводненим окупованим Кримом та лівобережжям Херсонщини. Удари української артилерії по мостах біля Чонгару не лише обмежили логістику для окупаційних військ на окупованому Запоріжжі, а й продемонстрували для ворога сумні перспективи мостових переправ до умовного херсонсько-кримського острова, зв'язок з яким може бути швидко втраченим після контролю українцями сухопутного шляху в районі Мелітополя, до якого штурмові підрозділи ЗСУ хоч і повільно, але невпинно наближаються.

Очільники кремля і російської армії не можуть не розуміти сумних перспектив для території умовного херсонсько-кримського острова, однак, як ми бачимо з попередніх місяців війни, вони знаходять досить дієві способи відтягнення поразки країни у війні, сподіваючись на зміну у першу чергу монолітності світової підтримки України через наближення виборів у ключових країнах Заходу. Водночас дана парадигма передбачала основне – присутність твердого і сакрального лідера (путіна), електоральне майбутнє якого у 2024 році не передбачає жодних ризиків.

Але так було до 24 червня.

Наприкінці березня цього року у нашому 38 тижневому огляді при оцінці візиту керівника Китаю Сі Цзіньпіна до москви ми акцентували не лише на тому, що за всіма ознаками путін просто відшив свого колегу та його пропозиції; не лише "плюнув у спину" Сі, з яким путін підписав спільну заяву про нерозповсюдження ядерної зброї за межами своїх територій, після якої повідомив про розміщення в білорусі ядерної зброї… Під час першої зустрічі з путіним Сі натякнув йому про вибори наступного року, мовляв, процвітання росії залежатиме від стосунків з Китаєм, а, отже, згодою з китайськими пропозиціями. Однак путін тоді ці пропозиції відкинув, і обрав інший шлях.

І цей шлях 24 червня привів його до тупика – путіна принижено і десакралізовано, і з таким бекграундом наступного року путіну вибори не виграти. І це, ми вважаємо, і була основна задача "перевороту Пригожина", зрештою, він сам назвав результат своїх дій нормальним, таким, який "всєх взбадріл".

Китай? Цілком ймовірно, Китай у співпраці з Заходом (США). Тим паче зустріч між Блінкеном і Сі відбулася лише тиждень тому, якраз уже після того, як український контрнаступ пішов за планом "Б", відповідно перемога не буде швидкою, а для її отримання необхідно зняти з царства путіна. До речі, Китай на ситуацію в росії відреагував аж через день, назвавши її "внутрішньою справою росії" (хоч ряд інших країн висловили підтримку російському диктаторові). Ба більше, учора нахабною та викликаючою заявою відносно путіна відзначився Державний секретар США Ентоні Блінкен, який не думає (тобто знає) "що ми бачили фінальний епізод"…

Більше того, у Цзіньпіна склалися давні ділові стосунки із ексдиректором ФСБ, а нині секретарем ради безпеки рф патрушевим, а син патрушева – дмітрій (нині, міністр сільського господарства рф) давно розглядається як наступник путіна. Тим паче, відомо, що пригожин працював у сфері та прикриттям силового блоку патрушева.

Так що "акція вихідних днів" від пригожина в росії – це була зрежисована театральна подія, метою якої було підірвати авторитет путіна (і його групи, яка опирається на силовиків міністерства оборони рф, котрі провалили так звану СВО), як кандидата на виборах у 2024 році, і почати процес транзиту влади до іншого (власного) кандидата, або використати тимчасового транзитера влади, наприклад, руцкого (про що ми писали у 31-му огляді).

путіну не залишається іншого виходу, як посилювати свою вертикаль, жорстко позбуваючись конкурентів. Саме тому, проти пригожина кримінальна справа не закрита, а всі, хто його підтримував – будуть жорстко переслідуватися. Проте тріщина уже пішла, і всі путінські кроки будуть ці тріщини лише посилювати. Українцям залишиться лише спостерігати за цим протистоянням у ворожій країні, продовжуючи знищувати ворога, який отримав порцію дезорганізації та демотивації.

Іншим важливим "плюсом" для України є поява факту про тривалі приятельські відносини між лукашенком та пригожиним, а це всеціло руйнує історію так званого "вагнергейту", під час якого попереджений Зеленським лукашенко затримав вагнерівців. Слова Президента про те, що Україну "затягували" в цю історію з вагнерівцями (напередодні повномасштабного вторгнення) отримують підтвердження, оскільки більш імовірно, що присутність ЧВКашників у білорусі була погоджена між лукашенком та пригожиним, і після того, як про це "стало відомо" лукашенкові, той розіграв спектакль з їх затриманням. Проте тепер слід переглянути списки усіх українських політиків та громадських діячів, які в той час (і нині теж) "топили" за вагнергейт, задаючи їм цілком логічні запитання – робили вони це свідомо чи по незнанню.

Після всіх цих подій, які ми описали у нашому загальноукраїнському блоці, писати про події на Львівщині навіть не хочеться, адже тут майже нічого важливого не відбувається.

Мабуть, найбільш значимою подією за тиждень, що минув, стала нинішня подія - зміна спонсора одного місцевого телеканалу (так, ми про "НТА"). Як ми уже неодноразово писали, Григорій Козловський після повномасштабного вторгнення дивним чином втратив інтерес до місцевої політики. Та ще більше він втратив інтерес до партії "Європейська Солідарність", депутатом якої він деюре ще є у Львівській обласній раді. А втративши інтерес до місцевої політики, він втратив бажання фінансувати свій найбільш збитковий "бізнес" - телеканал "НТА", який приносив йому не лише збитки, але постійні непорозуміння із Офісом президента Зеленського.

Тому рішення про продаж своєї частки в цьому "проекті" було прийняте давно, але ніяк не могли знайти того, хто б взяв на свої плечі цей тягар. Але сьогодні стало відомо, що 50% цього телеканалу прикупив собі Ігор Палиця (представляти його не будемо, бо у нас точно немає читачів, які б не знали, хто такий Палиця, і звідки у нього всі його статки).

Другою і останньою подією минулого тижня, на яку варто звернути увагу, було засідання президії Львівської обласної ради, на якому остаточно було прийняте рішення провести чергову сесію 4 липня. Для нас залишається загадкою, що спонукало нинішнього в.о. голови облради Юрія Холода повестись на бажання інших фракцій так терміново зібрати сесію, адже жодного важливого для області питання ми в порядку денному не побачимо.

Там не буде питання про скорочення апарату облради. Там не буде питання детального аудиту діяльності управління майном спільної власності за попередні роки. Там не буде навіть внесення змін до положення про це управління, які дали б можливість провести конкурс на посаду його начальника. Там не буде і інших важливих питань: ні призначень в керівництво постійних комісій, ні змін в президії, ні, тим паче, нового чи нової голови облради. А якщо в облраді хтось реально вірить в те, що суспільство цікавлять звіти директорів обласних медичних установ, то вони дуже сильно відірвані від реалій. Люди вимагають, щоб ці установи працювали і надавали якісні медичні послуги. А ми після цих звітів знову побачимо безальтернативних Гичку і Ковальчука, які будуть розповідати нам, наскільки вони круті менеджери і як вони сильно розвинули "свої" лікарні.

А ще ми там побачимо шоу заяв і звернень. І більшість з них будуть носити негативний характер. Будуть апелювати до президента, до Кабміну, до Парламенту. Але найбільше будуть хайпувати на темі "гуманітарки" і системи "Шлях", тобто всі списи будуть летіти в бік Львівської ОВА і в.о. голови облради Холода. Ось це буде точно і цього буде багато - це мали б розуміти усі. А от хто буде за це все віддуватися, для нас залишається загадкою.

Тому сподіватись на щось конструктивне та результативне від цієї сесії не варто, а от те, що під час її проведення нова "більшість" остаточно (і тепер уже публічно) розсвариться - надія є.

Спостерігаємо...