Політичний двіж тижня. Огляд 27

Різдвяне диво. Для багатьох Літургія у Києво-Печерській Лаврі, яку відслужив очільник ПЦУ Епіфані, є за своєю суттю і несподіванкою саме дивом. Звичайно, це – історична подія, однак, найперше, ми вбачаємо у цьому черговий факт з естафети очищення України від агентурної російської мережі в межах УПЦ МП.

Продовженням цих кроків стало призупинення Президентом Зеленським громадянства тринадцятьом чільним представникам РПЦ в Україні, інформація про яке з’явилася ввечері у ЗМІ. Крок за кроком руйнується вертикаль російського впливу у церковному середовищі та суспільстві, загалом; створюються умови до формалізації цієї релігійно-політичної деномінації на маргінес із чітким її означенням як представників окупаційного кремлівського режиму. За таких умов залишаться у цій кремлівській "кошарі" лише безнадійні невігласи та упертюхи.

Цікаво, що Літургія ПЦУ у Лаврі була світлою і органічною. Похмурість, яка лилася досі від молінь у Лаврі РПЦ в Україні, контрастувала із легкістю середовища (як Владик, так і мирян) ПЦУ. Традиції та дух українського православ’я абсолютно інші від російського, нав’язаного нашому народові через УПЦ. І сьогодні у Лаврі це було яскраво видно – українська традиція оптимістична, щира, проста, усміхнена, безпосередня, життєрадісна, життєствердна… Саме такою вона збережена у обрядах, традиціях та культурі народу, і на Різдво у Києво-Печерській святині вони резонували з Літургією ПЦУ у своїй гармонії.

Важливість релігійної складової робить пріоритетною і росія. путін необхідність т.з. "різдвяного припинення вогню" опирав на прохання кирила та мотивував релігійною обрядовістю. Формально це робить його в очах власного населення православним лідером та захисником православ’я, що є необхідним для мотиваційної частини у підготовці російського населення до чергової хвилі мобілізації (про яку повідомило українське ГУР). Так чи інакше, а путінська ініціатива – досить сильний хід, який змусив реагувати не стільки українську владу, як лідерів наших партнерів, оскільки цільовою аудиторією цього рішення було саме населення цих країн.

Путін демонструє готовність до примирення, і як повідомив секретар РНБО Данілов – формат такого примирення – це спроба нав’язати сценарій замороження війни за "корейським варіантом". Це – абсолютно нове рішення припинення воєнної агресії, і свідчить про новий сценарій, який готує росія, де окуповані території все ж виводяться з росії і стають "іншою Україною". Власне це і прописувалося в передріздвяному указі путіна, де він вводить т.з. припинення вогню "по всій лінії бойового зіткнення сторін в Україні".

У цей час Україна від партнерів отримує посилення у озброєнні та техніці, і водночас ідуть консультації щодо надання нашій державі ще потужнішої воєнної підтримки, зокрема, танків. Однак це варто розглядати не лише як посилення ЗСУ у підготовці до контрнаступу, а й як демонстрацію путіну необхідності відмовитися не лише від подальшої агресії в Україні, а й від окупованих територій (про що акцентують у США). І ми бачимо формальну "готовність" росії відмовитися від окупованих територій (щоправда поки незрозуміло, який статус має отримати Крим) на користь "іншої України" за корейським варіантом.

Чи може такий сценарій бути рішенням щодо російської агресії? На жаль, так, і багато залежить від того, яку позицію відносно "корейських" пропозицій росії матимуть наші партнери і як вони можуть "продавлювати" наше військово-політичне керівництво, оскільки формально росія "вмиває руки" від війни, формуючи підконтрольну їй "антиукраїну" (головне, що північнокримський канал залишається під її контролем). Тому сьогоднішні бої можуть бути боями за проходження по території України "38 паралелі". 

Однак, найголовніше, що проглядається у цій ситуації це те, що росія публічно іде на уступки, що може свідчити як про її слабкість, так і про підступну брехню.

Нині ситуація в російсько-українській війні перебуває на переломному етапі, від якого залежить як все розвиватиметься надалі – чи світ інвестуватиме, а Україна перетворить росію у "торт Буданова" з масштабним кровопролиттям з обох сторін після чергової хвилі мобілізації у росії, ядерними ризиками від "російських обломків" та посиленого Китаю; чи всі зупиняться у відкритому протистоянні, пожертвувавши територією України, яка формально не відійде до росії, однак отримає перспективи стати загрозою і для України, і для Європи (на кшталт вибриків Північної Кореї). Це – формула змісту нинішнього моменту, який вже за тиждень стане історією, формуючи наше майбутнє.

На Львівщині все традиційно. Тобто спокійно і святково. І лише один орган влади спробував розворушити цю різдвяну ідилію - Львівська обласна виборча комісія. Цього тижня вона спробувала зібратись на сво чергове засідання. Але не для того, щоб щось реально зробити, а лише тому, що 4 січня минав останній відведений законом день для розгляду рішення Львівської обласної ради про дострокове припинення повноважень депутата-втікача Миколи Седіла.

Нагадаємо, що з 3 червня 2021 року Львівську ОВК очолює представник ВО "Батьківщина" Микола Городецький (на фото 👇).

Але дива не сталось і засідання таки не відбулось, адже на нього з'явились лише 6 із 18-и членів ОВК.

А це означає, що Григорій Козловський і далі залишається депутатом Львівської обласної ради, але без мандату, бо за його дострокове припинення повноважень Львівська обласна рада проголосувала ще 14 червня. Залишається депутатом і згаданий Микола Седіло, який ще в лютому втік закордон, але 15 травня написав заяву про складення повноважень депутата, яку Львівська облрада задовольнила аж 29 листопада (і то з другої спроби).

Процитуємо керівника проектів у сфері виборів та місцевого самоврядування Громадянської мережі "Опора" Тараса Радя:

Це технічні з погляду виборчого законодавства питання, які за потреби стають частиною політичного процесу. Саботаж роботи Львівської обласної ТВК є частиною її стратегії бездіяльності, яка триває з літа 2022 року ... А він (саботаж) у свою чергу є частиною більшого політичного процесу боротьби за контроль над Львівською обласною радою, яка триває ще з 2021 року

Комісія збирається з метою імітації діяльності ... Проте як показує практика після такого засідання "для галочки" більше нічого не відбувається і усі вдають вигляд, що усе в рамках законності. Виглядає на те, що більшість сторін цього процесу така ситуація, якщо не цілком влаштовує, то принаймні її підвішаний стан дає більше переваг, аніж прийняття рішення про призначення двох нових депутатів. Це хронічна проблема зовнішнього керування діяльності виборчих комісій в Україні, які формуються за принципом партійного представництва.

Цей "Гордіїв вузол" могла б розрубати Центральна виборча комісія, розпустивши Львівську обласну ТВК і сформувавши новий склад або прийнявши ці рішення самостійно. Для цього у неї є законні повноваження на підставі очевидної бездіяльності ТВК, проте з певних причин також досі не зробила цього. ЦВК поінформована про цю ситуацію, але, очевидно, також не поспішає брати ініціативу на себе. І для цього їй не обов'язково потрібні офіційні звернення сторін, права яких порушуються. Як показує практика, якщо є політична воля вона може дуже швидко та ефективно вирішити подібні проблеми та завершити процес заміщення двох депутатських мандатів.

Тобто фракція "ЄС" в облраді втратила 2 голоси в сесійній залі, а якщо врахувати те, що 28 грудня помер ще один їхній депутат і голова бюджетної комісії Володимир Квурт, то єесівці вже не мають трьох голосів.

Але найважливіше навіть не це, а те, що найбільша фракція Львівської обласної ради втратила контроль над трьома "найжирнішими" комісіями: Володимир Квурт очолював бюджетну комісію, Козловський - "дорожню", а Седіло - комісію з питань комунального майна.

Зараз (поки в Україні триває воєнний стан і всі повноваження на себе перебрала ОВА) це, звичайно, не має особливого значення, але в поствоєнний час буде дуже впливати на всі політичні процеси. А якщо до цього додати ще те, що рано чи пізно таки завершаться судові процеси щодо відкликання п'ятьох депутатів від фракції УГП, то владне становище фракції "ЄС" у Львівській обласній раді дуже сильно похитнеться.