Польська агентура та Фрідман.

Про Альфа-банк знову.

Лонгрід, все як ви любите, радянські спецслужби та їх агенти з 1983 року, старі агентурні зв’язки і мільярди.

Тут деякі читачі поставили питання, чому Україна не погодилася, щоб Фрідман продав комусь Сенс-банк за одну гривню(щоб не націоналізовувати) і чому Україна не погодилась, щоб Фрідман влив в банк мільярд баксів (знову ж таки, щоб не націоналізовувати).

Відповідь на ці два питання одна.

Якщо коротко – то це б призвело до того, що Україна дозволила російському олігарху обійти санкції. Як результат це призвело б до дискредитації позиції України, звинувачень України в корупції, непорозуміння з Британією і так далі.

Якщо докладно, то ось вам довге пояснення.

Спочатку про мільярд баксів інвестицій.

Фрідман, Хан та Авен знаходяться під санкціями в Британії. Всі їх гроші заморожені. Для того аби вони могли щось інвестувати в Україну, український уряд повинен був звернутися до уряду Британії та ПОПРОСИТИ уряд Британії видати Фрідману окрему ліцензію, яка б дозволила рух коштів. Це пастка. Бо, якщо б Україна так зробила, вже завтра таке саме могла зробити, наприклад Угорщина. І за долю малую дозволити будь-яким російським олігархам розблокувати власні кошти під виглядом типу інвестицій. Або допомоги українцям. Орбан завжди хоче допомогти українцям, відомо ж про це. Якщо Україні дозволено, то чому Угорщині заборонено?

Цю схему Фрідман придумав спеціально, саме для того аби розблокувати власні активи. Бо він жалівся, що йому навіть прибиральниці в своєму лондонському маєтку нема чим платити.

Я гарантую вам, що реалізація такої схеми була би інтерпретована ворогами України як приклад зухвалої корупції. Як схема, завдяки якій Фрідман вивів мільярд баксів з під санкцій, дав їх Україні і тепер в нього все окей. І на той мільярд Фрідман вже міг би корумпувати Україну далі.

Так само намагався зробити Абрамович, коли типу продав футбольний клуб Челсі, а гроші повинен був передати українцям через спеціальний фонд. Ця угода, НЕ МАЛА ДО НАС ВІДНОШЕННЯ, це було рішення Британії(як санкційного координатора та контролера фонду), Португалії(Абрамович громадянин Португалії, Португалія погодилась під гарантії Британії) та США(інвестори в Челсі були з США).

Але і це рішення не поїхало, бо виявилося, що Абрамович бажає витрачати кошти не на українців, а допомагати «всім хто постраждав від війни». Наприклад Абрамович може вважати, що він також постраждав від війни. Загалом Абрамович хоче передавати ці кошти якимось постраждалим росіянам, а Британія та Єврокомісія проти. Так що всі розповіді про мільярди для українців, це просто розповіді, щоб отримати гроші.

Чисто від себе, як інсайд від пруфів, можу сказати, що США та Британія на самому високому рівні дуже негативно ставилися до спроб Фрідмана кудись там в Україну всунути мільярд баксів. Ви можете мені не довіряти, але достатнім доказом для цієї інформації я вважаю те, що Фрідману ліцензію на докапіталізацію Сенс-банку на мільярд не видала сама Британія. І тому Фрідман звернувся з такою самою пропозицією до України.

Тепер про продаж Сенс-банку за одну гривню якомусь інвестору.

Це майже така сама схема. Але тут мета Фрідмана не отримання коштів вже, бо він розуміє, що гроші йому не віддадуть. Мета в тому, аби створити схему по перекиданню активів на непідсанкційних осіб, так щоб унеможливити отримання цих активів Україною в межах репарацій і всяких інших компенсацій.

В чому був план Фрідмана?

Є такий польській бізнесмен у сфері телекомів, медіа і фінсектору Зигмунт Солож-Жак. Він і повинен був типу «купити» Сенс-банк. Однак ця угода не виглядає комерційною. Вони виглядає як схема та договорняк.

По-перше, у фінансовій сфері Зигмунта ніколи не було. Він всього лиш міноритарій у польському банку Plus Bank. Тобто для нього це не дуже профільний бізнес. ПОПРАВКА. Люди з ринку стверджують, що Солож є 100% власником Plus Bank через низку офшорів. Тому бізнес такі можна вважати профільним.

По-друге, влити у Сенс-банк Зигмунт повинен був 400-600 мільйонів баксів. Що дуже багато, з урахуванням того, що вся його капіталізація оцінюється Форбс у 2,5 мільярдів баксів. Де б він взяв такі гроші?

По-трете, Зигмунт Солож-Жак насправді ніякий не Зигмунт і не Солож і не Жак. Соложем він став коли взяв прізвище своєї дружини Ілони Солож. Потім він одружився з Малгожатою Жак і став Солож-Жак. А до цього він був Зигмунт Крок. А також він був Пйотр Крок. А також його звали Пйотр Підгорський. Відчуваєте якийсь шпигунський присмак?

Правильно відчуваєте.

Інститут Національної Пам’яті Польщі встановив(дякуємо люстрації та відкритим архівам), що Зигмунт Солож у 1983 став агентом Служби Безпеки МВД радянської Польщі. Це таке польське КГБ було. Репресії проти дисидентів, боротьба проти Солідарності. Не Штазі звісно, але опора комуністів у Польщі. Агентом за документами Зигмунт був до самого знищення СБ МВД у 1990 році.

На жаль навіть після перемоги Солідарності, тривалий час керування СБ МВД зберігали комуністи. Була знищена велика кількість документів. Знищення продовжувалось навіть до 1992 року. Тому зараз Зигмунт Солож стоїть на позиції, що так він був агентом, але нічого не робив і нікого не здавав. В архівах Польщі про це нічого нема. Але де гарантія, що в архівах кремля нічого нема?

Скандал в Польщі був величезний, але документів нема, тому в правовій державі Соложу нічого не загрожує. Хоча багато людей тепер менш здивовані, звідки Солож так винирнув у Польщі на початку 90х і став місцевим олігархом.

Тим не менш.

Поява Зигмунта Соложа, як сумнівного «покупця» активів Фрідмана, доводить не миролюбність Фрідмана, а навпаки свідчить про зв’язок Фрідмана з кремлем, який зберігає всі архіви, на всіх своїх агентів. Яка вірогідність в пошуках покупця в Європі натрапити на реального агента комунстів ВИПАДКОВО? Ну не дуже висока. Але потрібен був саме агент, який би взяв на себе керування бізнесом на час поки Фрідман, Хан та Авен віршують власні питання. Тому з’явився Солож і саме тому менеджмент Альфи активно розповідав, що є інвестор, але не дуже бажав називати його ім’я.

Мені невідомо, чи була ця інформація у НБУ, коли НБУ виступив з позицією проти купівлі Соложем Сенс-банку. Насправді і без цього, позиція, на якій стоїть голова НБУ Андрій Пишний зрозуміла – ніяких російських грошей в Україні. Це просто додатковий доказ, чому будь-які рухи Фрідмана це лише димова завіса від людини, яка бажає відригнути від наслідків, які він сам створив. Сподіваюсь, що ця інформація підсилить українську позицію у міжнародних арбітражах, які вже обіцяв ініціювати Фрідман.

Я радий, що націоналізація сталася і нам один агент кремля не продає іншого агента кремля, як сумлінного покупця банку.