Політичний двіж тижня. Огляд четвертий

Фронт. Так ми окреслимо головну тему цього тижня. Фронт між цивілізацією і тоталітаризмом.

Ми свідомо підібрали до слова “цивілізація”, як антонім, слово “тоталітаризм”. Хоча по суті протилежністю до цивілізації є варварство чи деградація. Однак цивілізація все ж має рису організованості, і сучасне варварство, як протилежність цивілізації, вже не є дезорганізоване, а, навпаки, воно має ознаки скоординованої діяльності. Тому сучасний фронт (або якщо більш точно - фронти) - це і є межа між організованою цивілізацію, і організованим варварством у формі тоталітаризму (та його прояву - тероризму). Це фронт між цивілізацією свободи і цивілізацією несвободи (неволі, рабства).

Перший - український фронт. Це - фронт війни, який є одним з ключових для подальшого розвитку ситуації на цивілізаційному фронті. Від того, чи буде Україна, від того, якою вона буде, залежить майбутнє усього світу. І безпосередньо творять це майбутнє наші воїни на рубежах.

На даний час ми не можемо стверджувати, що на українському воєнному фронті - паритет чи стабілізація. Ми спостерігаємо перегрупування російських військ, посилення тиску на сході та півдні України і зміну воєнної стратегії рф на Донбасі. Ряд воєнних аналітиків, чия позиція базована на аналізі наявних сил рф, окреслюють підготовку рф до чергового наступу, при цьому ключовими напрямками ворожого удару називають херсонський і харківський.

Якщо на цих напрямках ключову роль відіграють кадрові війська рф, то на Донбасі росія намагається застосовувати підрозділи, сформовані з місцевих мешканців та посилені групами т.з “вагнерівців”, які точковими штурмовими діями намагаються проломлювати українську оборону, щоби захоплювати нові території (так було ними взято Вуглегірську ТЕС). Не можна відкидати, що з активізацією бойових дій на півдні та сході України, рф підключить білорусь (яка продовжила свої навчання як мінімум до 6 серпня), щоб спільно вдарити по Україні на півночі.

Другий, інформаційний фронт. Цей фронт вже немає рубежів і кордонів, і він пронизує ті сфери і території, куди рф може дотягтися. Ключовим ударом, який зреалізувала рф цього тижня, є “Оленівська Катинь”. Знищенням українських полонених, більшість яких - це бійці полку Азов, рф намагається досягти цілого спектру інформаційних успіхів. Перший, це формування внутрішьоросійського дискурсу щодо визнання України терористичною державою. 26 липня, за три дні до “оленівського” злочину депутат держдуми Миронов подав відповідний законопроект. Звинувачення щодо України, яка, мовляв, сама знищила своїх військових через російські “медіа” доносять росіянам, чим формується суспільна думка щодо доцільності в прийнятті цього закону, котрий у свою чергу приведе росію і її населення у ще більшу ізоляцію. Другий, це український майданчик, де росіяни намагаються зіграти різнопланово. Серед цілей - посіяти недовіру і страх у частині суспільства та представників сил оборони України, представивши жахи війни (додатково до цього було запущено відео із знущанням вагнерівця над полоненим українцем) з метою послаблення мобілізації в країні та бойового духу в військових; підірвати довіру до керівництва держави, яке дало наказ захисникам Азовсталі здатися в полон і не зуміло зберегти їм життя та обміняти (прикро, що в розгоні цих тез помічені прихильники партії “ЄС”); фізично знищити українських захисників, які у полоні проявили стійкість і характер. Третій, це міжнародний аспект. Тут росіяни намагаються підірвати довіру до України, намагаючись де тільки можна (чи це медіа, чи засідання Радбезу ООН) заявляти про те, що своїх полонених вбила Україна з системи HIMARS. Зрозуміло, що це окрім дискредитації нашої держави за задумом росіян має вплинути і на номенклатуру та кількість отриманої Україною від країн-партнерів зброї.

Окремо рф намагається вирішити і власні питання взаємодії зі США, де Сенат звернувся до Державного департаменту щодо визнання рф країною - спонсором тероризму. Проте цього тижня розпочалися переговори США із рф щодо обміну американських громадян Пола Уілана і Брітні Ґрайнер на засудженого у США російського торговця зброєю Віктора Бута. Тепер адміністрація Байдена обмежена в своїх діях щодо рф, оскільки це може призвести до розірвання з боку росії дипломатичних зв’язків з США, а отже, зупинки переговорів про долю американських громадян. “Оленівською Катинню” рф змусила адміністрацію Байдена, яка опирається зверненню Сенату, ще й відмовчуватися щодо цього військового злочину в українському Донбасі.

Варварська тоталітарна “цивілізація” російської федерації творить все нові і нові формати брехні та терору, завдаючи ударів військовими діями, економічними кроками та інформаційними методами не лише на Україну, але й на весь світ. рф намагається координувати десятки країн Південної Америки, Африки та Азії, а також “братські” в тоталітарній “цивілізації” країни - Китай та Північну Корею, які теж раз-по-раз завдають свої різновекторні удари по цивілізації.

Ми спостерігаємо єдність і скоординовану діяльність цивілізованих країн світу у протидії цьому російському агресивному впливу. Фронт між двома сторонами протистояння увійшов у “клінч”, який невідворотно закінчиться “махачем” та розгромом однієї із сторін. Однією з гарячих точок, де вже протистояння отримало видиму форму і наразі не передбачає способу розв’язку, окрім воєнного, є український фронт. Проте не можна відкидати появу китайського фронту, де загострилось протистояння між Китаєм та Тайванем і США (напруга довкола візиту Ненсі Пелосі до Тайваню - цьому свідчення), та корейський, який просто може вибухнути “за компанію”. І чи зможе світ уникнути використання ядерної зброї - питання залишається відкритим.

У внутрішніх справах України все набагато простіше і зрозуміліше. Особливо після гучних відставок в СБУ та Генпрокуратурі. Політичний бомонд чітко зрозумів, що недоторканних в Україні немає, окрім Андрія Єрмака і його ставлеників. Хоча свій фронт і тут намалювався.

Але найгірше у цій ситуації те, що єдність, яку ми бачили у владі в перші місяці війни, кудись щезла. Тепер кожен сам за себе і ворогів навколо стає все більше і більше.

Все більш ймовірною і близькою виглядає відставка Уряду Дениса Шмигаля, яка за інформацією з багатьох джерел готується на вересень цього року. Звільняти Шмигаля просто так ніхто не хоче, тому планомірно готується грунт для такої відставки. Ми уже писали про те, що кампанію проти чинного Кабміну почав Нацбанк, який робить усе, щоб “потопити” наш Уряд. Спочатку він збільшує облікову ставку до 25%, чим ставить у незручне становище прем’єра Шмигаля з його державними програми, типу 5-7-9. Після того, з’являється колонка глави Нацбанку Шевченка, де він просто “розносить” монетарну політику Уряду і звинувачує його в роздуванні гіперінфляції. Далі - обвал курсу гривні до долара США на 25%. І останнє - найнедолугіше - боротьба з курсом гривні через заборону табло із курсами валют. Ніби Шмигаль тут і ні до чого, але хто б в цьому розбирався? Просто зроблять з нього цапа-відбувайла і відправлять в почесне заслання в РНБО або якимось позаштатним радником Президента.

Але зусиль НБУ поки замало, тому Офіс до цієї кампанії починає долучати і інших. Цього тижня на горизонті боротьби з Урядом намалювався Нафтогаз, якому оголосили технічний дефолт. Звинуватити у цьому можна було дві інституції: або сам Нафтогаз, який не зміг вмовити кредиторів відтермінувати сплату боргів, або Уряд, який відмовив у виділення кількасот мільйонів доларів на погашення цих боргів. У першому варіанті - винним був би очільник Нафтогазу Вітренко, у другому - прем’єр Шмигаль. Але поки що покарання не знайшло ні першого, ні другого. Що нас схиляє до думки, що винним таки зроблять Шмигаля. Бо якби робили винним Вітренка, то це було б уже доконаним фактом.

Найімовірніше, що цілий серпень будуть збиратися і інші компромати на чинного прем’єра, щоб за сукупністю фактів йому подякувати і призначити когось набагато ближчого до Єрмака. Ми за ними будемо спостерігати і повідомляти вас. А також найближчим часом розповімо про те, хто може замінити Шмигаля. І там все не так однозначно, як виглядає на перший погляд, адже і там відкривається своєрідний фронт: україно-американський.

На Львівщині цілий тиждень було все стабільно тихо і спокійно. Поки від цієї стабільності не втомилися голова ОДА Максим Козицький і його перший заступник Андрій Годик, які вирішили публічно наїхати на керівництво податкової служби, звинувативши останніх у кришуванні схем із відшкодуванням ПДВ. Насправді хотілося б лише поаплодувати керівництву ОДА за такий крок, але і тут не все так просто.

Оголосивши публічну війну керівництву ДПС, керівництво ОДА пішло у ва-банк, адже тепер цю тему їм просто так забути не вдасться. Звинувачення на сотні мільйонів гривень потрібно довести до логічного завершення: або політично, добившись звільнення усього керівництва ДПС, або по закону, прикривши ці схеми через правоохоронні органи і суд. В іншому випадку команду Козицького не зрозуміють, а політичні опоненти ще й матимуть величезний козир для звинувачень у неефективності і бездіяльності.

З іншого боку, якщо у нинішнього тимчасового керівництва ДПС на рівні Києва виявляться більш впливові патрони, ніж в Козицького, то останньому найближчим часом дуже важко “прилетить” зі столиці. Прилетіти може навіть звільненням із займаної посади, хоча тоді Офіс президента остаточно “поховає” себе в очах пересічного мешканця Львівщини.