Політичний двіж тижня. Огляд 63

Чи стануть ці два попередні тижні переломними?

Переломними, мабуть, ні, однак ключовими уже стали. Адже планетарна палітра так чи інакше формується Україною.

Це історичне фото бесіди між Володимиром Зеленським і Генрі Кіссінджером – це діалог епох. Столітній "Кісі" - це символ міжвоєнного періоду з усіма перипетіями формування та існування світового порядку. Баланс світових процесів, до формування яких мав безпосередню причетність Генрі, нині розвалюється. Форма майбутнього планети зароджується у ці роки і її вигляд достеменно ще не знає ніхто. Оскільки те, як буде далі розвиватися світ, залежить від результату російсько-українського протистояння. І саме Зеленському, як би це не виглядало парадоксально, нині доводиться бути поводирем історичного процесу, з якого буде сформований повоєнний світовий порядок.

Якою буде система світової безпеки – ці питання ставилися перед світовими топ-посадовцями як на засіданні Генасамбеї ООН, так і на засіданні ООНівського Радбезу. Особливо на останньому Володимир Зеленський розкритикував існуючу систему світової безпеки, де агресор має право бути поза правилами. На перший погляд критика безпекових механізмів світу і не отримала практичних результатів, однак це не так – в унісон з непомильним (майже поза правилами) Папою Франциску, який заволав про інтереси світових виробників зброї у війні в Україні, цю ж тезу сьогодні озвучив зрадник медведчук, добавивши, що світовий порядок необхідно змінювати, однак без залучення до процесу України.

Схоже, що росія, відчуваючи безперспективність просування своїх "мирних ініціатив" (чи під егідою Китаю, чи країн Африки) починає формувати запит на світову безпеку самостійно, використовуючи запущений Україною та нашими партнерами тренд, водночас змінюючи і власною позицією, і завдяки залежним від себе персонажам запит і акценти. І надалі цю російську пропозицію "Urbi et Orbi" чутимемо все частіше і голосніше як від тамтешніх "лаврових", так і з найнесподіваніших політичних щілин по всьому світу...

А те, що росія здає і здається – ми бачимо по ситуації у Нагірному Карабаху. Адже вирішення кількадесятилітнього азербайджано-вірменського протистояння не стало б можливим без послаблення росії у війні в Україні.

Незалежність Молдови збережена завдяки українській міці, безпека Європи забезпечена завдяки нашому спротиву, однак Азербайджан завдяки Україні (звісно з допомогою ряду партнерів, які відповідали за дипломатію) отримає пряму користь – територіальну цілісність, а Вірменія (сподіваємось) – відірветься від російського впливу і приєднається до цивілізації. І це ми бачимо тільки "перші ластівки" епохальних змін на планеті, де росія вже втрачає свою силу.

росія ж розраховує розхитувати протидію собі за допомогою демократичних механізмів, серед яких головні – свобода слова та вибори. Завдяки вмінням у пропаганді, росіяни можуть легко впливати на суспільно-політичну атмосферу країн цілого світу, а з наявними агентами – це не складно. Згодом, завдяки виборам ті чи інші проросійські чи просто популістичні сили захоплюватимуть владу, і вже легітимно будуть протидіяти Україні у нашій боротьбі за майбутнє того ж світу.

Саме в такій атмосфері відбувався візит Володимира Зеленського у США. Завданням українського президента було і вплинути на мешканців США, і, найголовніше, на тамтешню політичну верхівку, яка за рік до виборів вже увійшла у непримиренний клінч, де одним із каменів розбрату є саме українське питання.

Зеленський привіз непоганий актив у вигляді нового міністра оборони (і водночас повністю стерильне оборонне міністерство), і схвалений Радою законопроєкт про декларування, і Коломойського на лаві підсудних. Звісно, це значний заділ, однак залишаться відкритим питання: "Навіщо так було ризикувати країною?". Особливо враховуючи кілька інформаційних вистрілів в англомовній пресі під приїзд Зеленського у США, зокрема, матеріалом у Ройтерсі про Татарова...

Зрештою, із Північної Америки Зеленський повернувся не лише з усвідомленням, що ризикує він не лише Україною, а й призначеним наглядачем від США за отриманою допомогою Робертом Сторчем та спецпредставником за економічним відновленням України Пенні Прітцкер. І вони – це лише вершина американського айсберга на Печерських пагорбах (про що, мабуть, засумував Коломойський, усвідомлюючи, що тепер навіть поручителі з "плюсів" не гарантуватимуть для нього кіношку зі щасливим фіналом).

Українському військово-політичному керівництву ж не залишається нічого іншого, як ще жорсткіше взятися за управління державою як у військовому компоненті, так і економічному. По суті, переводити країну на ручне управління воєнного часу. При цьому ключовим обмеженням стане контроль (як юридичний, так і суспільний) над місцевими бюджетами. Тож переведення військового ПДФО у держбюджет – це один із елементів закручування "економічних" гайок.

Окрім того США наполягатимуть на суттєвому посиленні у боротьбі з корупцією, і тут доведеться уже не ОТГ обділяти, а й собі на горло ставати. І не виключено, що антикорупційний квест може привести до влади нового, пов’язаного із США лідера, якою може стати та ж Маркарова, яку ми цитували у своєму огляді кілька тижнів тому. Не здивуємось, що проти "янкі" порозуміються Зеленський із Залужним, щоб виступити одним політичним фронтом.

Тим паче, що на фронті ЗСУ продовжують проломлювати оборону окупантів у напрямку до Азовського моря. А також скористалися плацдармом у Чорному морі (про який ми писали у нашому попередньому огляді) для нанесення ефективних та ефектних ударів по Криму. А це означає, що повільно, однак системно і напористо, ЗСУ вибивають ворога на фронті, так і ліквідовують ворожі тили. А це може створити умови для майбутнього великого військового успіху – звільнення півдня та Криму.

На Львівщині теж відбуваються політичні процеси - не такі епохальні, як на міжнародній арені, але такі, які матимуть цікаві наслідки у найближчому майбутньому.

І зараз ми говоримо не про згадуване нами у попередніх оглядах судове рішення, яке позбавило виконком Львівської міської ради права видавати містобудівні норми і обмеження. Тут у багатьох опозиційних до Львівського міського голови Андрія Садового політиків був шанс перерозподілити ці повноваження на користь органів влади, які непідконтрольні меру Львова. Але вони цим шансом не скористались, бо Львівська районна рада не змогла зібратись на сесію минулого тижня. А сесія, яку в районі запланували на 29 вересня уже буде нікомунецікава, адже Андрій Садовий цю проблему вирішить на день раніше - 28 вересня, коли відбудеться сесія Львівської міської ради, на якій і буде затверджений інший орган, уповноважений видавати у Львові так звані "містобуди".

Найцікавіші події будуть зараз повʼязані із Львівською обласною радою. Але вони зовсім не повʼязані із минулотижневою сесією, яка там відбулась. А повʼязані з тим, про що стало відомо вже після неї. Ще 6 вересня цього року Національне агентство з питань запобігання корупції розпочало моніторинг та контроль за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в діяльності в.о. голови Львівської обласної ради Юрія Холода.

Нагадаємо, що після таких моніторингів НАЗК своїх посад позбувся вже не один керівник органів місцевого самоврядування. Найгучнішою такою справою було відсторонення на рік від посади Чернігівського міського голови Владислава Атрошенка.

Що ж ми можемо отримати у найвищому представницькому органі влади на Львівщині? А все дуже просто - повний параліч Львівської обласної ради. Якщо НАЗК через суд зможе встановити конфлікт інтересів у діяльності Юрія Холода, то у Львівській обласній раді більше не залишиться жодного заступника, який зможе виконувати обовʼязки голови облради. Хіба що депутатський корпус разом із керівництвом Львівської ОВА зроблять чудо і повернуть із довгострокового лікарняного першого заступника голови облради Євгенія Гірника.

І тут може бути 2 повністю протилежні сценарії розвитку подій.

Перший - НАЗК через суд відсторонює Юрія Холода від посади заступника голови облради. А Євгеній Гірник таки не повертається у сесійну залу. В.о. голови облради стає чинний в.о. керуючого справами - начальник юридичного відділу облради Ярослав Гасяк, який так і не зміг стати депутатом від "ЄС" замість Григорія Козловського. Цей в.о. голови облради зможе лише підписувати документи на виплату заробітної плати працівникам апарату. Але скликати чи провести сесію він до кінця каденції не матиме права, бо не є депутатом цієї ради. Тому така обласна рада остаточно перетвориться на нікомунепотрібний орган влади (але вже остаточно без влади, але з апаратом у понад 8 десятків працівників, які просто ходитимуть на роботу і нічого там не робитимуть).

Другий - НАЗК через суд відсторонює Юрія Холода від посади заступника голови облради, а Євгеній Гірник повертається на роботу і відкликає свою заяву про звільнення з посади першого заступника голови облради. Тут ситуація може теж достатньо цікаво розвиватись, адже Гірник уже став позапартійним і позафракційним депутатом. Повернувшись до сесійної зали, він може стати першим головою обласної ради (хоч і з приставкою в.о.), який не залежатиме від будь-якої партії і фракції. Так, йому складно буде управляти настільки розбалансованою радою, але це може бути достойним шансом себе проявити і показати результат, незалежний від якоїсь однієї політичної сили.

Чи скористається цим шансом Гірник? Нам наразі невідомо, тому традиційно - спостерігаємо...