Політичний двіж тижня. Огляд 41

Війна за Китай продовжується.

На минулому тижні до Сі приїжджав президент Бразилії Лула, який запропонував створити аналог G20 для забезпечення миру в Україні за участю Китаю, Обʼєднаних Арабських Еміратів та країн Латинської Америки. Китай також відвідала міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок, яка спонукала КНР закликати рф припинити війну в Україні. 

Що ж, події довкола Китаю набирають обертів, і на черзі тепер – США, яким наразі в особі Блінкена відмовлено у візиті. Тож Китаєм поки намагаються скооперуватися різні гравці, у тому числі і росія, яка на минулому тижні приймала в себе китайського міністра оборони. Наразі кожна із сил у взаємодії з Китаєм користується тими "ниточками" і інструментами, якими вона володіє. І таким чином відбувається форматування реальності довкола величезного і впливового, але дуже вразливого і залежного світового гравця, де ключовим питанням є російсько-українська війна, і, відповідно, той світовий порядок, структура якого, а, отже, місце кожної з країн, залежить від результатів цього протистояння. 

І одним із вірогідних наслідків поразки "цивілізації" може стати поява десятків, а може, і сотень протистоянь, схожих на ті, які почалися минулого тижня у Судані (де теж має значний вплив росія). Усі задавнені і приховані конфлікти від воєн між країнами до громадянських воєн матимуть шанс до розгорнення, перетворюючи планету у засилля кровопролиттів. Перемога росії, або умовне примирення з втратою українських територій, продемонструють усім потенційним агресорам, що можна знову захоплювати слабших, і за це не наступить відповідальність. Таким чином планета відкотиться у розвитку на століття назад, чи не в епоху варварства; кінцевою метою якого, під натиском новітніх численних варварів, може стати крах у першу чергу багатої, вибудованої століттями на правилах, європейської цивілізації.

Тим часом в Україні, попри важкі бої на Донбасі, загострюється політичне протистояння. Незрозуміла підтримка фракції "Слуга народу" правки про повернення 30-ти тисячної премії усім військовим стала вразливою помилкою для Зеленського і усієї команди, і значно активізувала політичних опонентів діючої влади. Наразі схвалений закон заблокований, при цьому, почувши "смак крові" і середовище "Європейської солідарності" і, що не дивно, раніше адекватного Разумкова, почало безжальну атаку на Зеленського і "слуг", не цураючись відвертої брехні, підтасовок і особистих розборок. Складається враження, що війна завершилася, адже в боротьбі за військових і проти Верховного Головнокомандувача розхитування країни більше схоже не на стратегію до політичного успіху, а на знищення країни. І при цьому симптоматично екс-президент Порошенко бере в руки кувалду, що по духу і по формі гармонізується із путінським кухаром пригожиним. Тепер владі і органам безпеки слід докласти значних зусиль для стабілізації ситуації в країні, і не лише в гасінні деструктивних явищ, а й в упорядкуванні власних політичних рядів, які (як фракція у Верховній Раді) здатні на помилки, вибрики чи, навіть, зраду у відповідальні, ключові моменти.

Зрештою, свою роботу органи безпеки здатні робити делікатно і ефективно, як про це свідчить розвиток ситуації довкола московського патріархату. Хвиля переходів парафій у ПЦУ, якій агресивно почала протидіяти російська правослаавна церква, розвиток ситуації довкола Києво-Печерської Лаври, яка наразі дещо заспокоїлася у зв’язку із відсутністю потреби будоражити вірян під час Великодня, грамотна інформаційна політика у цьому питанні, демонструють хист українських органів безпеки організовувати і доводити кейси до успішного фіналу. 

Вкрай непевна ситуація наразі на фронті. Посилення сил оборони України, очікування населенням держави визволення окупованих територій, і, водночас, зміна системи оповіщення військовозобов’язаних в росії, яка призведе до відсутності публічних контактів з воєнкомами, а, отже, чоловіки будуть потрапляти в армію не під час відеозйомки, а непублічно і непомітно, що дозволить росії уникнути соціальних потрясінь – це не свідчить про швидке завершення війни, а може спричинити тривалі і масштабні переміщення лінії фронту. Тож в даній ситуації, не виключено, що слід користуватися тимчасовою перевагою і шукати нестандартні, навіть, несподівані рішення.

А на Львівщині тим часом - політичний штиль. Місцеві політики, на щастя, читають наші політичні двіжі і навіть роблять так, як ми радимо. Після усунення Ірини Гримак з посади голови обласної ради, обласний політикум взяв оперативну паузу, щоб спланувати свої подальші кроки і спокійно відсвяткувати Великдень.

Наступні кілька тижнів, скоріш за все, не буде жодних активних дій ані збоку нової більшості в обласній раді, ані збоку деморалізованої партії "ЄС". Тому центр політичного життя зміститься на площу Ринок, де поки що непублічно розгоряється конфлікт між Садовим і двома "заслуженими" юристами Львівської міської ради Ломагою і Різником. Але про це ми напишемо уже наступного тижня, коли підготовка до сесії Львівської міської ради вийде на фінішну пряму.