Побудова плану місцевості за результатами теодолітної і тахеометричної зйомок - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа

Главная

Геология, гидрология и геодезия
Побудова плану місцевості за результатами теодолітної і тахеометричної зйомок

Суть теодолітної зйомки, склад і порядок робіт. Обчислення кутів і румбів сторін, побудова координатної сітки. Поняття та способи геометричного нівелювання. Суть тахеометричної зйомки. Порядок роботи на станції, обчислень та виконання графічних робіт.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
Луцький національний технічний університет
Кафедра міського будівництва і господарства
Побудова плану місцевості за результатами теодолітної і тахеометричної зйомок
Завдання до курсової роботи з інженерної геодезії
теодолітний тахеометричний зйомка координатний
Координати точки: ХСт1 = 2200; YСт1 = 2700
Дирекцій ний кут лінії: Ст1 - Ст2 282?00ґ01Ѕ
Побудова плану місцевості за результатами теодолітної і тахеометричної зйомок
1.1 Суть теодолітної зйомки, склад і порядок робіт
1.2 Ув'язка кутів теодолітного полігону
1.4 Обчислення румбів сторін полігону
1.5 Обчислення і ув'язка приростів координат
1.6 Обчислення координат точок теодолітного ходу
1.7 Побудова координатної сітки. Нанесення на план точок за координатами
1.8 Обчислення площі полігону за координатами його вершин
2.1 Суть і способи нівелювання поверхні
3.1 Суть тахеометричної зйомки, склад і порядок робіт
3.2 Порядок роботи на станції при тахеометричній зйомці
3.4 Порядок виконання графічних робіт
Одним з основних завдань геодезичної галузі в Україні є забезпечення народного господарства топографо-геодезичною і картографічною продукцією. На сьогоднішній день на всю територію України складені топографічні карти масштабів 1:100000-1:10000. Сучасний етап картографування території України полягає в створенні топографічних планів великих масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500, які знаходять широке застосування в різних галузях народного господарства. Топографічні плани створюються шляхом топографічних знімань місцевості, які виконуються такими методами:
а) аеротопографічними, до яких відноситься:
Під час виконання курсової роботи ми застосували необхідні теоретичні знання та навички їх практичного застосування. Курсова робота сприяла поглибленому засвоєнню лекційного курсу і отриманню навичок у галузі вирішення практичних завдань. Курсову роботу ми виконували відповідно до поставленого завдання, згідно якого ми провили математичні розрахунки, графічні побудови, пов'язували питання теорії з практикою, робили узагальнення, поглибили, розширили та систематизували теоретичні знання і практичні навички, отримані нами за період вивчення дисципліни, поліпшили навички в проведенні самостійних аналітичних робіт, оволоділи методами та формами їх виконання.
1.1 Суть теодолітної зйомки, склад і порядок робіт
Вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів при топографо-геодезичних роботах виконують геодезичним приладом - теодолітом.
Теодоліт - геодезичний прилад, призначений для вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів, відстаней та кутів орієнтування.
Теодоліти бувають різних конструкцій, але основні частини в усіх типах теодолітів і їх призначення однакові.
Теодоліти класифікують за точністю, призначенням, конструктивними особливостями й мірою автоматизації окремих операцій.
За точністю теодоліти бувають високоточні (середня квадратична похибка вимірювання кутів пір =0,5 - 1,0"), точні (пір =2 - 5") й технічні (пір =15 - 30); за конструктивними особливостями - прості, повторювальні, з компенсатором біля вертикального круга й автоколімаційні; за призначенням - спеціальні, кодові, маркшейдерські й технічні.
Серійно випускаються такі типи теодолітів: Т05, ТІ, Т2, ТІ5 і Т30. Цифра означає середню квадратичну похибку вимірювання кута за один прийом (у секундах). Якщо зорова труба теодоліта має пряме зображення, до його позначення додають літеру П (Т30П). При наявності компенсатора біля вертикального круга додають літеру К (2Т15К). Якщо на основі єдиної базової моделі розроблена нова модифікація, спереду додається цифра 2, а на маркшейдерське виконання вказує літера М (2Т30М).
Теодолітною називається горизонтальна зйомка місцевості, результатом якої може бути одержаний план із зображенням ситуації місцевості без рельєфу. Теодолітна зйомка належить до великомасштабних (масштабу 1:5000 і більше), вона застосовується в рівнинній місцевості в умовах складної ситуації і на забудованих територіях. Основною планового знімального обґрунтування під час теодолітної зйомки здебільшого є точки теодолітних ходів.
Теодолітні ходи - це система ламаних ліній, в яких горизонтальні кути вимірюються технічними теодолітами, а довжини сторін -- сталевими мірними стрічками і рулетками або оптичними далекомірами.
Теодолітні ходи розвиваються від пунктів планових державних геодезичних сіток. За формою їх розрізняють: розімкнутий хід, початок і кінець якого опираються на пункти геодезичного обґрунтування; замкнутий хід (полігон) - замкнутий многокутник, який здебільшого примикає до пунктів геодезичного обґрунтування; висячий хід, один з кінців якого примикає до пункту геодезичного обґрунтування, а другий залишається вільним. Форма теодолітних ходів залежить від характеру території, яка знімається. Так, для зйомки смуги місцевості при трасуванні осей лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ЛЕП тощо) прокладають розімкнуті ходи. При зйомках населених пунктів, будівельних площадок, промислових підприємств здебільшого по межі ділянки прокладають замкнутий полігон. Часто всередині полігона прокладають діагональні ходи, які можуть утворювати вузлові точки.
Теодолітна зйомка складається з підготовчих, польових і камеральних робіт. Найбільший обсяг припадає на польові роботи, які включають рекогносцирування ділянки, що знімається, прокладання теодолітних ходів і полігонів, прив'язку їх до пунктів геодезичної опорної сітки і зйомку ситуації.
У камеральний період з'ясовують необхідність зйомки і вибирають її масштаб, виходячи з планової точності зображення ситуації місцевості. Потім добирають і вивчають наявні картографічні матеріали (плани, карти і профілі), а також географічні описи району майбутньої зйомки. Якщо в районі є пункти геодезичної опорної сітки, то складають схему їх розміщення, а з каталогів виписують координати. На основі наявних планів і карт великих масштабів намічають теодолітні ходи, довжини яких вибирають виходячи з масштабу зйомки.
Для виконання теодолітної зйомки необхідно мати теодоліт, стальну стрічку з комплектом шпильок або оптичний далекомір, рулетку, екліметр і екер.
Рекогносцирування включає в себе обхід і огляд місцевості з метою ознайомлення з об'єктами зйомки, відшукання пунктів опорної геодезичної сітки, остаточного вибору місцезнаходження точок теодолітних ходів на місцевості.
Точки теодолітних ходів повинні розташовуватися в місцях з добрим оглядом місцевості; між суміжними вершинами теодолітного ходу повинна забезпечуватися добра взаємна видимість. При користуванні мірними стрічками точки слід намічати на рівних, з твердим ґрунтом і зручних для вимірювань лініях місцевості. Довжини сторін теодолітних ходів не повинні бути більшими 350 м і меншими 20 м, а кути нахилу ліній не повинні перевищувати 5°.
Вершини теодолітних ходів відповідним чином закріплюються на місцевості.
У процесі закріплення точок теодолітного ходу складають схематичний малюнок, на якому показують місце розташування вершин і сторін ходу відносно ситуації місцевості.
Під час геодезичних робіт широко застосовуються прилади для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів будь-якої величини. Як правило, важко відшукати на місцевості такі два пункти візування, які б знаходились в одній горизонтальній площині і щоб ця площина проходила через точку стояння приладу. А в геодезії використовують горизонтальні кути, що являють собою проекції кутів місцевості на горизонтальну площину.
Найточніше горизонтальні кути вимірюються під час зйомки теодолітом. Вимірювання необхідно виконувати перевіреним теодолітом. Перед початком вимірювань теодоліт встановлюють у вершині кута в робоче положення, для чого здійснюють центрування приладу, приведення його осі в прямовисне положення, встановлення труби для візування. На задній і передній точках у створі ліній прямовисно встановлюють віхи, на нижню частину яких здійснюється візування.
Для вимірювання горизонтальних кутів застосовують переважно спосіб прийомів під час вимірювання одного кута, спосіб кругових прийомів - під час вимірювання на станції кутів між трьома напрямами і більше.
Прокладання теодолітних ходів як основи планового знімального обґрунтування під час теодолітної зйомки включає проведення кутових і лінійних вимірювань.
Горизонтальні кути в теодолітних ходах і полігонах вимірюються технічними теодолітами одним повним прийомом з точністю, не нижчою ЗО". Довжини сторін вимірюють сталевими мірними стрічками або оптичними далекомірами, які забезпечують встановлену точність. Одночасно з лінійними вимірюваннями визначають кути нахилу v ліній (або їх окремих ділянок): якщо v<5° - за допомогою екліметра, якщо v>5° - за допомогою вертикального круга теодоліта. Поправку за нахил ліній до горизонту враховують тоді, коли кути нахилу ліній перевищують 1°. Результати кутових і лінійних вимірювань заносяться в польові журнали встановленої форми.
Для одержання координат точок теодолітних ходів у загальнодержавній системі координат і для здійснення контролю вимірювань теодолітні ходи необхідно прив'язувати до пунктів державної опорної сітки. Суть прив'язування полягає в передачі з опорних пунктів планових координат як мінімум на одну точку з точок теодолітного ходу і дирекційного кута на одну або кілька його сторін. Координати опорних пунктів і дирекційні кути вихідних напрямів вибираються з каталогів пунктів геодезичної сітки.
Якщо в районі прокладання теодолітного ходу відсутні пункти опорної сітки, то дирекційні кути однієї або декількох сторін ходу можуть бути обчислені, виходячи із значень дійсних азимутів напрямів, які встановлюються на основі астрономічних спостережень небесних світил або визначаються за допомогою гіротеодоліта (гірокомпаса). Знаючи величину зближення меридіанів у, вираховують дирекційні кути визначуваних напрямів за формулами.
За допомогою бусолі, встановленої на теодоліті, можна виміряти магнітні азимути однієї або кількох сторін теодолітного ходу, а потім з урахуванням величин схилення магнітної стрілки 8 і зближення меридіанів у визначити дирекційні кути цих сторін за встановленими формулами.
Координати початкової точки теодолітного ходу задаються умовно.
Зйомка ситуації місцевості полягає у визначенні положення характерних точок контурів і місцевих предметів відносно вершин і сторін теодолітного ходу. Зйомку можна виконувати одночасно з прокладанням теодолітного ходу або незалежно. Результати вимірювань заносять на схематичне креслення - абрис, масштаб якого приймається довільним. На абрисі показують взаємне розміщення вершин теодолітних ходів, ліній і об'єктів, які знімаються, з усіма числовими значеннями вимірювань і пояснювальними записками. Абрис наносять олівцем чітко і акуратно. Він є основним документом зйомки і матеріалом для складання плану місцевості.
Залежно від характеру місцевості та розміщення контурів відносно теодолітних ходів застосовують той або інший спосіб зйомки ситуації. Основні з них: перпендикулярів (ординат або прямокутних координат), біполярних координат (засічок), створів (промірів), обходу.
Зйомка ситуації місцевості вимагає від виконавців ретельності й акуратності під час проведення вимірювань, проведення записів і замальовок у польових журналах. Оскільки абрис, як відомо, є основним знімальним документом, на основі якого складається план місцевості, до його складання слід підходити особливо уважно. У процесі зйомки виконавець повинен постійно вивчати ситуацію, форму контурів, вибираючи оптимальні способи зйомки того чи іншого елемента ситуації, намагатися детально знімати контури місцевості і фіксувати їх на абрисі, не допускаючи пропусків у записах результатів вимірювань. Розмір абриса має забезпечувати чітке точне розміщення на ньому всіх графічних побудов і записів.
Польові журнали й абриси необхідно оформляти якісно, щоб у них міг легко розібратися інший виконавець, який не брав участі в зйомці.
План ділянки складають у камеральних умовах. Камеральні роботи передбачають обчислення і графічні побудови. В результаті обчислень визначають планові координати вершин теодолітних ходів; кінцева мета графічних побудов - держання ситуаційного плану місцевості.
Складання плану теодолітної зйомки розпочинають з побудови координатної сітки, для чого використовують лінійку Дробишева. Такою лінійкою можна побудувати сітку дециметрових квадратів з найбільшим розміром 6x8 дм (6 +8 =10). Лінії сітки підписують відповідно координатам пунктів, які необхідно нанести на план, і масштабові плану. Швидше і точніше координатну сітку можна побудувати за допомогою координатографа або координатної дошки. Щоб скласти план ділянки невисокої точності, необхідно спочатку нанести на папір знімальний опорний хід. Для цього за виміряним дирекційним кутом першої сторони обчислюють дирекційні кути всіх сторін ходу за формулою а2.з=аі.2±180о-р2, яка показує, що дирекційний кут наступної сторони ходу дорівнює дирекційному кутові попередньої мінус внутрішній кут між цими сторонами і плюс або мінус 180°. Дирекційні кути відкладають за транспортиром від прямої, прийнятої за осьовий меридіан зони, а відстані між точками - циркулем-вимірювачем за поперечним масштабом. Внаслідок нагромадження помилок під час вимірювань і графічних побудов положення початкової і кінцевої точок замкнутого ходу можуть не збігатися. Утворюється лінійна неув'язка до 1/200 довжини ходу. Якщо одержана неув'язка не перевищує допустимої, її усувають здебільшого способом паралельних ліній. Положення нанесених на план пунктів контролюють порівнянням виміряних між ними відстаней з відповідними горизонтальними закладеннями ліній місцевості. Допустима розбіжність - 0,2 мм в масштабі плану. Після накладання ходу наносять положення точок ситуації за допомогою транспортира, вимірювача і поперечного масштабу, беручи дані з абриса, і креслять план в умовних знаках.
Складений план ретельно коректують; якщо це можливо, то план звіряють з місцевістю. Потім виконують за рамкове оформлення і креслять план тушшю з дотриманням правил топографічного креслення.
Залежність між румбом і дирекцій ним кутом
де сума всіх задніх відліків на чорному та червоному боках рейок, мм
=1111+3796+2809+5696+1285+5965+2445+6926+1854+
сума всіх передніх відліків на чорному та червоному боках рейок, мм
=5163+7848+2830+5719+1628+6306+2057+6738+
де - алгебраїчна сума обчислених перевищень - алгебраїчна сума середніх перевищень.
В замкненому нівелірному ході сума перевищень повинна дорівнювати нулю, тобто нев'язка ходу
6. Для приведення практичних результатів вимірювання до теоретичних у середні перевищення вносимо поправки, які обчислюються за формулою , де п - кількість станцій:
7. Перевищення виправляємо за формулою ( береться з протилежним знаком):
8. Обчислення відміток зв'язуючих точок виконуємо за формулою:
де - відмітка наступної точки, - відмітка попередньої точки, - виправлене перевищення між наступною і попередньою точками.
Побудова профілю починається з вибору горизонтального і вертикального масштабів та відмітки умовного горизонту. Горизонтальний масштаб вибирають з урахуванням рельєфу місцевості і залежно від точності, яка передбачається для даного виду робіт. Щоб надати профілю наочності, вертикальний масштаб вибирають у 10-20 разів більший за горизонтальний.
При побудові профілю треба правильно вибрати відмітку умовного горизонту. Відмітку умовного горизонту вибирають так, щоб найнижча точка профілю була вища за лінію умовного горизонту на 5-6 см. Відмітка умовного горизонту повинна бути кратною 10 м.
Профіль викреслюється на міліметровому папері. Лінію умовного горизонту проводять на аркуші міліметрового паперу з таким розрахунком, щоб на ній можна було розмістити сітку профілю. Сітка профілю складається з таких горизонтальних граф:
Після проведення лінії горизонту і всіх ліній сітки розбивають пікетаж на лінії горизонту в заданому масштабі (в нашому випадку 1:2000 - горизонтальний і 1:100 - вертикальний). У кожній точці в заданому вертикальному масштабі відкладають відмітки пікетів і плюсових точок (графа 9).
Отримані точки з'єднують прямими чорними лініями товщиною 0.3 мм, і це є лінія профілю. В графі сітки "відмітки" виписуються абсолютні відмітки пікетів і плюсових точок. Вертикальні лінії в графі сітки "відстані" проводять чорною тушшю в тих місцях, де є плюсові точки, записують відстані в метрах від заднього і переднього пікетів до даної плюсової точки. Під графою "відстані" підписуються номери пікетів.
Після проведення лінії горизонту і всіх ліній сітки розбивають пікетаж на лінії горизонту в заданому масштабі (в нашому випадку 1:2000). У кожній точці в заданому вертикальному масштабі відкладають відмітки пікетів і плюсових точок (графа 9).
Отримані точки з'єднують прямими чорними лініями товщиною 0.3 мм, і це є лінія профілю. При цьому вісь траси проводять червоною тушшю, а всі контури - згідно з умовними знаками. В графі сітки "відмітки" виписуються абсолютні відмітки пікетів і плюсових точок. Вертикальні лінії в графі сітки "відстані" проводять чорною тушшю в тих місцях, де є плюсові точки, записують відстані в метрах від заднього і переднього пікетів до даної плюсової точки. Під графою "відстані" підписуються номери пікетів (додаток 5).
3.1 Суть тахеометричної зйомки, склад і порядок робіт
Тахеометричне знімання пов'язано з тим, що при його виконанні відстані від теодоліта (тахеометра) до точок місцевості, які знімають, вимірюють не землемірною стрічкою, а оптичним (нитковим) віддалеміром, що істотно прискорює цей процес.
Тахеометричне знімання на відміну від теодолітного є одночасно плановим (визначають положення точок на плані) і висотним (визначають висотні позначки точок). Інакше кажучи, тахеометричне знімання є планово-висотним.
Плановою основою тахеометричного знімання є точки теодолітного ходу -- станції. Навколо кожної станції роблять знімання ситуації і рельєфу місцевості на площі круга радіусом 80-100 м.
Для цього в характерних точках ситуації і рельєфу послідовно встановлюють нівелірну рейку, наводять на неї теодоліт і беруть відліки на вертикальному і горизонтальному кругах і віддалемірі. Такі точки називають рейковими, знімальними, або пікетами
Замкнений теодолітний хід, І, II, III, IV, V точки якого є плановою основою для тахеометричного знімання. На цих точках встановлюють теодоліт і навколо кожної роблять знімання місцевості. Наприклад, на станції І знято рейкові точки /, 2,..., 9, на станції// -- точки 10, 11,..., 18 тощо. Рейкові точки мають рівномірно покривати знімальну площу місцевості, без пропусків об'єктів і "білих плям" на деяких ділянках.
Характерними точками ситуації обирають кутові точки будинків і споруд, точки, розміщені на осі дороги, на перехресті осей доріг, на їх розгалуженнях і приляганнях, на початковій і кінцевій точках осей мостових споруд, на контурах сільгоспугідь (лісів, плантацій, посівів, лугів, нив, перелогових земель), на берегах річок, водоймищ, каналів тощо.
Висотною основою тахеометричного знімання є позначки станцій. їх визначають або методом тригонометричного нівелювання, або методом геометричного нівелювання. Тригонометричне нівелювання виконують похилим променем візування за допомогою теодоліта, а геометричне -- горизонтальним променем із застосуванням нівеліра. Докладніше ці методи розглянуто нижче.
Позначки характерних точок рельєфу визначають на основі позначок станцій методом тригонометричного нівелювання. За характерні точки рельєфу обирають найвищі й найнижчі точки всіх його форм і нерівностей (вершини гір, сопок, горбів, підвищень; осі ярів, лощин, ущелин, улоговин, западин), а також точки на згинах схилів горбів, сопок, гір, ярів, улоговин, ущелин, западин.
Кількість і розміщення рейкових точок навколо кожної станції мають бути такими, щоб профіль місцевості між двома будь-якими сусідніми знімальними точками можна було вважати приблизно прямолінійним, а поверхню рельєфу всередині трикутника, обмеженого трьома сусідніми знімальними точками, - приблизно плоскою. При такому розміщенні й щільності точок фізична поверхня рельєфу замінюється багатогранною поверхнею, складеною з великої кількості граней у формі трикутників. Що більше буде таких граней і що меншими будуть розміри кожного трикутника, то точніше буде подано рельєф на плані й меншими будуть похибки його узагальнення під час знімання.
Оскільки зі збільшенням кількості точок зростають обсяг робіт і терміни виконання, то їх щільність обмежують деякою оптимальною межею, за якої похибки узагальнення рельєфу можна вважати допустимими за такої складності і з урахуванням вимог проектування цієї інженерної споруди. Під час знімання масштабу 1 : 1000 максимальна відстань між рейковими точками має бути 15-20 м, при 1 : 2000 -- 25-30 м, 1 : 5000 - 35-50 м.
Слід звернути увагу на те, що при тахеометричному зніманні всі точки (і контурів ситуації, і рельєфу) повинні мати висотні позначки. Завдяки цьому вдається дещо зменшити кількість точок, що виступають тільки як рельєфні, оскільки контурні точки можуть характеризувати і рельєф.
3.2 Порядок роботи на станції при тахеометричній зйомці
1. Роботу на станції починають з огляду місцевості біля станції і визначенні точок, які будуть підлягати зніманню. Складають кроки (кроки - аналогічні абрису з тією відмінністю, що додатково показують напрями зміни рельєфу).
2. На кожній точці (пікеті), що підлягає зніманню, ставлять рейку.
3. Центрують і приводять теодоліт в робоче положення над точкою планової основи. Орієнтують нулі лімба на сусідню точку планової основи. Наводять зорову трубу теодоліта на рейку на відлік і. Беруть відліки по горизонтальному та вертикальному кругах та відлік на рейці за допомогою віддалекомірних ниток.
Положення кожної рейкової точки (пікету) відносно станції (знімальної основи) визначається:
а) горизонтальним кутом між напрямком на сусідню станцію і напрямком на сусідню точку;
б) відстанню між станцією і рейковою точкою, яка визначається за далекоміром по рейці;
в) перевищення, яке обчислюється за поміряним вертикальним кутом і відстанню.
При виконанні тахеометричної зйомки одночасно з польовим журналом ведеться абрис місцевості, на якому позначаються номери пікетів. Стрілками показують напрямки схилів, а деколи умовними горизонталями чітко виражені форми рельєфу. Результати вимірювань на кожну точку записують у журнал під тим самим номером, що і в абрисі.
Обчислення відміток точок ходу і пікетів проводиться в польовому журналі тахеометричної зйомки.
Обробку результатів тахеометричної зйомки на станції виконують згідно варіанта за формулами:
1. Кути напрямку нахилів обчислюються за формулами:
де КП і КЛ - відліки за вертикальним кругом при його положенні відповідно з правого чи лівого боку відносно зорової труби.
2. Перевищення h обчислюємо за формулами:
де i - висота інструмента, v - висота візування по рейці, і
3. Горизонтальне прокладання S обчислюється за формулою:
Величини h і S можна також визначити за спеціальними тахеометричними таблицями. Горизонтальні прокладання вираховуються з точністю до 0,1 м, а перевищення - з точністю до 0,01 м.
4. Висоти пікетів обчислюються за формулою:
Позначки станцій беремо із журналу нівелювання.
Результати обчислень заносимо у (Додаток 6).
3.4 Порядок виконання графічних робіт
1. На креслярському аркуші будується координатна сітка.
2. За обчисленими прямокутними координатами точок знімальної основи наносяться станції.
3. За горизонтальними кутами і відстанями накладають пікетні точки з кожної станції. Для цього використовується круговий топографічний тахометр або транспортир і масштабна лінійка. Біля кожного пікету підписується його відмітка. Згідно з абрисом (рис.2, а, б, в, г) викреслюють ситуацію.
4. Графічною інтерполяцією між сусідніми пікетами намічають точки з відмітками, що кратні 1 м.
Після побудови плану в олівці приступають до викреслювання всіх умовних знаків тушшю. Підписи, контури і умовні знаки ситуації креслять чорною тушшю, а горизонталі та природні форми рельєфу (яри, обриви, зсуви) - коричневою (додаток 7).
Курсова робота поєднує в собі як теоретичні так і практичні відомості теодолітної та тахеометричної зйомок.
Під час виконання курсової роботи ми закріпили знання щодо розрахунків дирекційних кутів, вивчили межі зміни румбів та формули їх обчислення, навчились обраховувати приріст координат, та обчислення площі полігону за координатами його вершин, будувати профіль місцевості. Ознайомились із прокладкою тахеометричних ходів, з порядком роботи на станції при тахеометричній зйомці, обробка результатів цієї зйомки на станції.
За даними обрахунками будували замкнутий теодолітний полігон та профіль місцевості, план місцевості.
Виходячи з курсової роботи можна зробити висновки:
1. Для побудови плану місцевості без рельєфу використовують теодолітну зйомку.
2. Для визначення перевищень між точками, або визначення їх висот проводять нівелювання. Нівелювання використовують при будівництві автомобільних чи залізничних шляхів сполучення, при проектуванні, будівництві та експлуатації промислових та соціально-культурних об'єктів.
3. Для визначення планового і висотного положення даного пікету виконують тахеометричну зйомку.
1. Білятинський О.А., Володін М.О., Демчишина К.С., Омельчук С.К. Інженерна геодезія: Зб. задач. - К.: Вища шк., 1992. - 190 с.
2. Кузьмін В.І., Білятинський О.А. Інженерна геодезія в дорожньому будівництві: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2006. -278 с.
3. Курс инженерной геодезии /Под ред. Новака В.Е. - М.: Недра, 1989.
4. Куштин И.Ф., Куштин В.И. Инженерная геодезія: Учебник. - Ростов-на-Дону: Издательство ФЕНИКС, 2002 - 416 с.
5. Лабораторный практикум по инженерной геодезии /В.Ф. Лук'янов, В.Е. Новак и др. - М.: Недра, 1990.
6. Левчук Г.П. Курс инженерной геодезии. - М.: Недра, 1970. - 411 с.
7. Монін І.Ф. Вища геодезія. - К.: Вища шк., 1993. -230 с.
8. Норкин С.П., Кузнецов О.Ф. Инженерная геодезия: Учебное пособие. - Оренбург: ГОУ ОГУ, 2003. - 111 с.
9. Плишкина О.В. Методическое пособие. Практикум по картографии. - Улан-Удэ: Изд-во ВСГТУ, 2006. - 64 с.
10. Шилов П.И., Федоров В.И. Инженерная геодезия и аэрогеодезия. - М.: Недра, 1971. - 384 с.
11. Федоров В.И., Шилов П.И. Инженерная геодезия. - М.: Недра, 1982. - 357 с.
12. Топографія з основами геодезії: Підручник / А.П. Божок, В.Д. Барановський, К.І. Дрич та ін.; За ред. А.П. Божок. - К.: Вища шк., 1995. - с. 164-232, 236-241.
Нівелювання поверхні за квадратами, за паралельними лініями, за полігонами і створами. Побудова топографічного плану за результатами нівелювання. Призначення наземного стереофотограмметричного та аерофототопографічного знімання, визначення масштабу. реферат [242,3 K], добавлен 19.12.2010
Горизонтальне знімання місцевості: побудова теодолітного ходу, абрис. Способи знімання ситуації місцевості, побудова плану. Загальні відомості тахеометричного знімання: основні формули, послідовність польових робіт на станції; топографічна карта. реферат [489,9 K], добавлен 19.12.2010
Обчислення кутової нев'язки теодолітного ходу та координат його точок. Розрахунок дирекційних кутів і румбів сторін полігону. Побудова координатної сітки, нанесення ситуації на план. Визначення площі замкнутого полігону аналітичним і графічним способами. курсовая работа [38,5 K], добавлен 07.03.2013
Польові роботи при геодезичному трасуванні. Обробка журналу технічного нівелювання. Побудова повздовжнього і поперечного профілю траси. Нанесення проектної лінії і обчислення позначок проектних точок, визначення відстаней до точок нульових робіт. курсовая работа [423,8 K], добавлен 04.09.2013
Фізико-географічна характеристика Гоголівського родовища. Підготовка даних для виносу проекту свердловин в натуру. Побудова повздовжнього профілю місцевості і геологічного розрізу лінії свердловин. Методика окомірної зйомки в околицях свердловин. курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.05.2014
Методика нівелювання ІІ класу. Порядок спостереження на станції в прямому ході. Обробка журналу нівелювання по секції ходу (попередні обчислення). Зрівняльні обчислення: одиночного ходу, мережі, лінійних та нівелірних мереж параметричним способом. курсовая работа [712,9 K], добавлен 30.03.2015
Склад робіт при технічних вишукуваннях, їх характеристика. Геодезичні роботи під час виконання розвідувань та виносу траси в натуру. Формування вишукувальних партій для виконання польових розвідувальних робіт. Контроль та норми виконання польових робіт. реферат [14,6 K], добавлен 05.02.2015
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Побудова плану місцевості за результатами теодолітної і тахеометричної зйомок курсовая работа. Геология, гидрология и геодезия.
Реферат по теме Ботаника как наука
Курсовая работа по теме Боярство Московского государства
Поведение фирмы и социальные последствия функционирования рынка в условиях чистой монополии
Курсовая работа по теме Наименования жителей Уральского федерального округа в контексте проблемы образования патронимических производных
Реферат: Монголо-тибетский договор о дружбе
Птицеводство и технология производства яиц и мяса птицы
Курсовая работа по теме Маркетинговое исследование предложения сотовых телефонов
Реферат: Вынужденная миграция и особенности миграционных процессов в России
Реферат: Культура и традиции Южной и Северной Осетии
Скачать Дипломная Работа Сестринское Дело
Реферат: Международные налоговые соглашения
Курсовая работа: Измерение рыночной власти в отрасли
Учебное пособие: Методические указания для курсовой работы для студентов факультета дистанционного образования специальности 071900
Контрольная работа по теме Механизм государства и государственный аппарат
Практическое задание по теме Вычислитель, определяющий наибольшее число из двух введенных и выводящий его на сисесигментный индикатор
Курсовая Работа На Тему Фискальная Политика
Лабораторная Работа На Тему Проектування Триланкової Розподіленої Інформаційної Системи Для Роботи З Бд Із Використанням Технології Datasnap (Midas)
Реферат по теме Локальное ферромагнитное упорядочение в кристаллах типа висмута
Химия Эссе Для Поступления В Магистратуру
Реферат На Тему Правове Забезпечення Організації Лісового Господарства
Промышленность Португалии - География и экономическая география реферат
Принципы оценки активов и обязательств - Бухгалтерский учет и аудит реферат
Учетная политика предприятия - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике