Побачити слона

Вперше ти бачиш її у підготовчому класі, і лишаєшся від неї в повному захваті. Вона вітає вас у перший день навчання, вона стоїть у дверях, і батьки смішно ніяковіють у її присутності. Але ти закохуєшся в неї – не романтично, звісно, а так. Мамо, можна мені теж таке кольорове волосся? Мамо, а можна мені таку ж смішну краватку? Потім вона приходить до тебе і виявляється, що вона – твоя вчителька! Не головна, звісно, але вона веде в тебе уроки малювання! Чи може бути кращим цей день?

Потім ти знайомишся з нею вдруге. Виявляється, вона ще й іноземні мови знає, а батьки саме шукали для тебе репетитора. Вона взагалі знає багато чого, чудово пече і ліпить, і, коли тебе лишають із нею, в неї легко виходять ті побутові дрібниці, що не даються твоїм батькам. Вона вчить тебе медитувати, а потім уві сні сниться тобі в незнайомих різдвяних містах: на прудких ковзанах вона летить скрижанілими ставками з міста в місто.

Потім... Потім стається багато чого, і до школи ти йдеш аж у десятий клас, всі люди тут нові, і місто нове, і статус, і незрозуміло, з ким можна говорити, як і про що. Виявляється, вона знову тут, веде театральний гурток. Звісно, вона виглядає приголомшливо, і новий темний образ-вамп їй дуже личить. Про щирості, однак, вона тебе дратує. Та саме в її крихітному кабінетику, що вона ділить на двох зі шкільною психологинею, ти плачеш на великих перервах, і куриш, і показуєш ті скріншоти, і питаєш, що робити далі. Потім у тебе з'являються подруги. І ти знайомиш її з ними на якесь свято. Вона ворожить на картах Таро, вона чудово танцює, вона цитує Війона, вона розказує про традиції телемітів. Вона вводить тебе у якесь своє коло до людей, що прожили вже без ліку життів і щоночі виходять в незнані краї по той бік уяви. І все це так дивно, але водночас так цікаво.

Потім вона розказує тобі притчу про слона. Три мудреці мусили описати слона, помацавши одну його частину. Один помацав вухо і сказав, що слон плаский як млинець. Інший помацав ніс і сказав, що слон довгий як змія. Третій... Ти не пам'ятаєш, що робив третій, але суть історії проста. Аж тоді в житті знову відбувається забагато змін, і ти забуваєш про все. Тобі хотілося навчитися справжньої магії, побачити справжні дива. А тепер просто хочеться пережити кожен наступний день. Часом вона сниться тобі, і вві сні все так чудово, і настільки сповнено духом мандрів і холодком свободи на кінчиках пальців, що наступний день здається ще мерзеннішим, навіть коли ти не пам'ятаєш снів.

Тоді ви зустрічаєтесь знову.

Ти ідеш із цвинтаря з батькових роковин. Батька ніхто надто не любив, як виявилося, і ти йдеш на самоті.

Вона сидить на одному з могильних каменів, і ти одразу її впізнаєш. Вона каже, дорослі завжди бачать її такою. 

Ти питаєш – то це твоє справжнє обличчя?

Вона нагадує тобі притчу про слона, а тоді над спорожнілим осіннім цвинтарем починає дрібно дощити. Ти підводиш очі в небо між кленового гілля, тоді знову опускаєш на неї – а нікого вже поруч нема. 

Дивна річ, ти йдеш додому після цих важких років, і в твоєму взутті хлюпають холодні калюжі, але на серці тобі легко.

Тепер тобі немовби є для чого жити далі. Ти просто дуже хочеш побачити всього слона.