Плюси і мінуси навчання на ФЛ

Погляд на систему навчання на факультеті, на навчальну програму (її актуальність багато в чому знаходиться під знаком питання) та окремих викладачів (про підхід та компетентність яких можна дискутувати безкінечно).

1.      Курс з лексикології. Ткачик О.В.

Лекції. Викладач вмикала презентацію, зачитувала зовсім немилозвучною англійською мовою текст слайдів, а ми переписували зі швидкістю звуку абсолютно неструктурований матеріал. Треба визнати, що були вдалі слайди. Але були такі (в основному), де викладач, видно, намагалася скоротити інформацію з «опрацьованих» джерел та вирізала найголовніше або просто давала неповну інформацію. Крім цього, ці презентації були на рівні державної таємниці. Про те, щоб надіслати студентам ці «презентації», мови взагалі не було. Їх не можна було навіть сфотографувати на лекції, якщо не встигав переписати зі слайду. Приходилося домовлятися з одногрупниками про те, що хтось переписує один абзац зі слайду, а хтось – інший.

Семінари. Практичні заняття складалися зі стрес-опитування за матеріалами тих нелогічних лекцій. При цьому, якщо хочеш навести приклад, то не можна повторювати той, який був у лекції , потрібно придумати свій. І потрібно було надавати приклади навіть до тих пунктів, до яких у лекції викладач сама не дібрала ілюстративний матеріал. Здавалося, це правильний підхід, але де ж узяти стільки часу на підготовку до заняття, якщо крім цього матеріалу ми мали виконати ще сотню вправ з лексикології?! Ніхто ті вправи не робив. Спочатку я намагалася, але після підготовки до першого семінару перестала. Ми просто брали готові виконані завдання у старших курсів. Роздруковували та вклеювали їх у зошит. Або переписували. Навіть на просте переписування чи вклеювання потрібно було кільканадцять годин. Який тоді сенс у тих завданнях? Ніякого. Нуль користі. Нуль.

«Яскраві моменти». Якось на лекції ми «дізнались», що в українських прикметників СУФІКС -ий. Після пари всі посміялися, а наступного разу ті, хто сміявся, викладачеві на семінарі відповідали та називали це суфіксом. Бо вона саме це хоче чути (цікаво, вона досі впевнена в тому, що -ий – це суфікс. Три роки вже пройшло…). Іншого разу в самостійній роботі студента викладач виправила слово orthography на orPHography. І це лише незначна кількість прикладів. Прикладів, які залишаться в голові, мабуть, на все життя. Прикладів незнання та нечуваної впевненості у власній правоті. Прикладів, які змушують задаватися питаннями на кшталт «Що я тут роблю?», «Хто мене навчає?». Зараз згадую це з посмішкою, але сумною посмішкою.

2.      Курс з теорії перекладу, лінгвокраїнознавства, практики перекладу (юридичний переклад). Демиденко О.П.

Лекції. Їх не було з теорії перекладу. Як? Ось так, просто. Не було. Замість того, щоб викладач читала нам лекцію, ми повинні були самостійно розприділити питання лекції між собою та розповідати. Готувались ми «аби відбути». Бо воно все застаріле, непотрібне та незрозуміле. Та й викладач сама не дуже «в темі». Бажання розбиратися самостійно не було.

З лінгвокраїнознавства лекції були. Але викладач читала лекцію з листочка, іноді з запитальною інтонацією, немов сама дивуючись «що ж я таке прочитала?». Про «милозвучність» англійської мови з уст цього викладача взагалі краще не згадувати. Бо насниться. Досить один раз почути, щоб зникло будь-яке бажання вивчати предмет. БУЛИ моменти, коли ОП намагалася сказати щось від себе під час лекції, висловити свою думку, не читати з листочка. Але краще б читала з листочка… Бо зв’язність та грамотність мовлення – то для слабаків.

Семінари. З теорії перекладу що не пара, то семінар. Бо все готували ми. Тяп-ляп (бо яке ставлення до нас, така й віддача). Тільки штани протирали, як в народі кажуть. З лінгвокраїнознавства було щось подібне. Ми готували якісь презентації за темами. І викладачеві було абсолютно однаково, якої якості була та презентація, слухав хтось одногрупника чи ні, мабуть, вона сама теж не слухала. Цікавими були контрольні з лінгвокраїнознавства. Точніше, їх проведення. Викладач давала нам завдання, а сама виходила з аудиторії. Хто як хотів, так і писав. Я писала чесно, від себе, що знала. Могла згадати та дати відповіді на дві третіх запитань. Хто списував, був найбільшим молодцем. Викладачеві просто зручно так. У всіх гарні оцінки, гарно написані роботи. Напружуватися не треба. А хто не списав - той дивний.

Практика перекладу на 5 курсі. За весь курс ми переклали два тексти. Якийсь договір сторічної давнини. Він у викладача є в оригіналі та в перекладі. У ньому надзвичайно тяжка лексика. Юридична. Ми її не вивчали взагалі! Просто отримали завдання перекласти договір. Якась компанія Jeppesen та Ukrainian Cargo Airways. А перевірка була такою: хтось зачитує, що в нього вийшло, викладач киває головою, може незрозуміло прочитати «свій» варіант. Інший текст – то була лекція Пенроуза від 2012 року. Теж довго мучили її. Досі не знаю, як там правильно все перекласти. І все це не дуже цікаво.

«Яскраві моменти». Що не пара, то циркова вистава. Якщо, звичайно, викладач з’явиться на пару. З’являлася, але з великими запізненнями. Чомусь у неї завжди знаходилися важливіші справи, ніж пари. Щоразу. Завжди. Звичка така.

3.      Зарубіжна література. Глінка Н.В.

Лекції. Дуже грамотно побудовані лекції, цікаво поданий матеріал, людина-фахівець. АЛЕ ставлення до студентів перекреслює усе хороше. Це тотальна зневага до студентів. Бо викладач з’являлася на лекціях за 40-15 хв. до кінця, без будь-яких вибачень, пояснень, немов нічого й не було. Звичайно, небагато студентів чекали її. Бо кому сила терпіти таку зневагу?

Семінари. Найбільший жах – це читацький щоденник та кількість творів, які треба було прочитати за два тижні, опрацювати та записати в той клятий щоденник. Півтора роки я все читала та записувала. Ночами. Бо більше не було коли. А далі робила так, як усі: старший курс чи чудовий сайт брифли.ру. Де розказано короткий зміст творів. Звідти і в читацький всі переписували. Питання: Навіщо стільки задавати? Хіба не краще зменшити кількість творів вчетверо, щоб люди змогли насолодитися літературою? Навіщо читацький? Хіба викладач не здогадується, як вони пишуться? Не ефективніше задати твір-відгук, твір-роздум? (Так, його ж треба перевірити, а це час, який викладач не готова витрачати на студентів, бо вони не гідні цього).

«Яскраві моменти». Пам’ятаю, що тоді, коли треба було вивчити вірш, я його не вчил на передоні. Бо знала, що викладач запізниться на семінар так само, як і на лекцію. І я встигну не те що вірш вивчити, а зробити дз з інших предметів. Запам’яталось, що викладач ставила додаткову кількість балів студентам, які брали участь в житті факультету, в королеві чи містері кпі. Це ж смішно. Гадаю, що все це треба розмежовувати.

4.      Стилістика англійської мови. Педагогіка та психологія вищої школи. Методика викладання іноземних мов та перекладу. Коломієць С.С.

Лекції. Все те ж бубніння з листочка. З безмежною безпідставною впевненістю в своїй професійності та знаннях. З нелогічними та некорисними слайдами. Ламаною англійською мовою, від якої вуха в’януть. Правда, викладач назвала підручники (хоч за це спасибі), з яких брала матеріал. А в них досить зрозуміло написано. Не те, що в лекціях.

Семінари. Студенти та викладач грають ролі розумних та компетентних в усіх питаннях, винесених на дискусію. При тому, що мало хто насправді розуміє, про що мова.

Одним словом, ці пари були б відмінним прикладом в книзі Еріка Брена «Игры, в которые играют люди».

«Яскраві моменти». Поважаю викладачів старшого віку, але вони повинні розуміти, що якщо вони забувають, куди поділи самостійні роботи студентів, то час іти на заслужений відпочинок. С.С. завжди забуває, куди вона що поклала. В кінці кінців виявляється, що половина групи не писала самостійні та контрольні робити. Тому має повторно здавати все в кінці року. У мене була ситуація зі стилістикою, коли треба було здавати три самостійних роботи. Які я писала тоді, коли вони були в плані. Це непотрібний стрес, особливо в кінці року. Мабуть, на все життя запам’ятаю, як викладач вимовляла термін simile. «Сімайл» замість «сімілі». Ех, словники – то для невпевнених у собі, простолюдинів.

 5.      Мовознавство, культурологія, історія укр.к-ри.Онуфрієнко О.П.

Лекції. Дуже-дуже нудно. Матеріал такий, що давно уже всім відомий, нічого нового. Та ж укр.мова, мистецтвознавство, історія, що вивчали в школі. Просто трохи доповнено. Хотілося б цікавіший курс. Крім того, викладач зовсім не відповідає уявленням про інтелігентного та чемного інтелектуала. Якось була конференція, говорили про КУЛЬТУРУ, О.П. дозволила собі жувати жуйку… І після кожних двох слів студента вставляти свої коментарі. А потім розказувала, що ми дуже довго виступаємо.

Семінари. Найгірші семінари з усіх, на яких доводилося бувати, це ті, які проводить Онуфрієнко. Порядку немає. Хто вискочка – той молодець. Система оцінювання – це бали, палички, крапочки. Останні дві «оцінки» - це бали за доповнення. Доповненнями вважалося все, сказане після студента, який доповідав питання першим. І немає значення, як він відповідав, говорив щось путнє чи дурницю, він отримує бал, а інші – крапочку чи паличку за доповнення (теж незважаючи на якість матеріалу). Бувало таке, що за пару встигали опрацювати два питання із 8. Бо доповнення довжиною в два речення оцінювалося так само, як і цікаве та змістове повідомлення. Одним словом, семінари з мовознавства та культурології – це найліпша ілюстрація до слова «безлад».

Яскраві моменти. Викладач перебиває не тільки на конференціях, але й на звичайних семінарах. Причому грубо, безцеремонно, посеред речення. Авжеж, ми всі дурні, два слова о купи не зв’яжемо. Ще вона так же безцеремонно та навіть принизливо ставиться до всіх, хто розмовляє російською. Часто зводить увесь матеріал до того, що якби не було України, то взагалі б чи стали люди в світі цивілізованими. Об’єктивність – не про Онуфрієнко. 

6.      Політологія. Димитров В.Ю.

Лекції. Чудово побудовані та структуровані. Корисний матеріал для загального розвитку. Цікаво розказаний та поданий. Викладач – дійсно знає свій предмет та любить його.

Семінари. Абсолютна протилежність лекціям. На кожен семінар ми мали готувати якусь тему. І мали можливість вибирати, що цікаво. АЛЕ найкращими вважалися теми про ляпи Януковича, Кличка і т.д. Зовсім не той рівень.

Яскраві моменти. Викладач має своїх улюбленців. І відкрито це демонструє. Інших навіть не визиває відповідати, якщо улюбленці вдесяте підготували якісь низько інтелектуальні відеоролики.

 7.      Англійська мова в цілому.

З одного боку, програма хороша. Тому що в підручниках Upstream дійсно багато корисного. АЛЕ не тільки ж за ними йти. Є стільки додаткових матеріалів! Деякі викладачі взагалі нічого додаткового не використовували. Ми просто робили завдання в підручниках та перевіряли їх на парі. Ну, і це ще питання, хто як робив. Багато хто списував з тічерз бук. Сумніваюсь, що викладачі цього не знали. Бо підручники proficiency та окремі завдання в advanced дійсно складні. Хоча… Більшість викладачів перевіряли завдання, користуючись цими ж тічерз бук.. Здебільшого ми самі складали вокабуляри, але дуже рідко хтось «ганяв» нас по словах. Так, ми свідомі дорослі люди, але треба дивитись правді в очі: якщо викладач тримає нас в тонусі, проводить опитування, стимулює вивчати нове, то ми будемо йти вперед швидше, ніж коли викладач не докладає ніяких зусиль до перевірки знань. Дуже рідко хто з викладачів проводив якийсь поточний контроль знань. Хоча він би не був зайвим. З деякими ми жодного разу не слухали аудіювання. З деякими – мало писали творів. А якщо писали, то вони не перевірялись. А хотілося б знати свої помилки.

 8.      Практика перекладу.

Так, багато залежить від викладача. Але основна проблема цих курсів – це неактуальна застаріла програма. Нудна, зі старих, як цей світ, книжок. Подобались пари Бялківської Я.В. Точніше, матеріали, які вона додатково надавала. Те, що проводила якийсь контроль та уважно розбиралася разом із нами в текстах. Перевіряла всі письмові роботи. Із недоліків: часто на парах панувала сонна атмосфера, ніякої активності. Викладач могла вийти посеред пари, повернутись через 10-30 хвилин чи більше. Без пояснень.

9.      Усний двосторонній переклад. Кулєзньова С.С.

Не найгірший, але й не найкращий курс. Викладач – людина-настрою. Якщо у неї є настрій працювати, значить ми працюємо на парі. Досить ефективно. Якщо ні – б’ємо байдики. Не подобалась програма. Бо усного перекладу як такого було ну дууууууууууже мало.

Були на факультеті й цікаві курси та хороші викладачі.

10.  Вища математика. Авраменко.

Якби викладачам давали стрічки з надписами, як у конкурсах краси, то Авраменко (на жаль, не пам’ятаю ім’я), отримала б «стриманість», «максимальний нейтралітет», «компетентність». Прийшла – відчитала пару – задала дз – пішла. Контрольна робота за матеріалами пройденого. Корисно для мозку, залишила б математику до 5 курсу в програмі.

11.  Безпека життєдіяльності. Арламов.

Один з найулюбленіших викладачів. А на 5 курсі – один з найцікавіших предметів. Тут усе чітко, усе справедливо, усе прозоро, усі в рівних умовах. Викладач – людина-фахівець. Дуже-дуже цікаво розповідає, зрозуміло пояснює, як робити практичні роботи, чітко формулює завдання та каже, що треба зробити, щоб отримати залік.

12.  Економічна теорія. Корогодова.

Хороший людяний викладач. Зрозуміло пояснює та формулює завдання. Чесно, не пам’ятаю матеріал курсу зараз, але предмет був абсолютно не стресовим та цікавим для загального розвитку. 

13.  Інтелектуальна власність. Юрченко І.О.

Ще один чудовий викладач, справжній фахівець, який зумів зацікавити своїм предметом. Матеріал був підібраний виключно корисний. Дуже вдячна за курс.

14.  Інформаційні технології в перекладі. Килимник.

Лекції. Викладач вчасно приходила, добре готувалася. Проте навчальна програма не дуже. Мені здається, що можна було б створити набагато корисніший курс. Практичніший. Наприклад, досконало вивчити всі можливості ворду (бо багато хто не вміє навіть автоматичний зміст робити) та екселю. При верстці перекладу це більше допомогло б, ніж скріншоти систем машинного перекладу на слайдах. Було б корисно вивчити програму InDesign.

Семінари. Усе чітко, конкретно, справедливо. Повторюсь, хотілося б більше практики, менше теорії.

15.  Практика перекладу: екологія. Волощук І.П.

Курс був на 5 курсі. Дуже цікавий! Завдяки йому особисто я стала уважніша до природи, почала сортувати сміття та здавати в спец.пункти прийому (а вони є!). На цих парах ми не тільки перекладали, але й дуже багато дискутували, практикували спікінг (чого на звичайних парах не вистачає). Викладач – хороша та приємна людина, яка з повагою ставилася до кожного студента. Цікаво, що вона не вимагала 100% присутності, але я не хотіла пропускати жодну пару. Бо було дуже корисно та цікаво. Викладач приносила багато додаткових матеріалів, пропонувала складні провокаційні теми, ми дивились промови TED-спікерів (обожнюю їх), а потім обговорювали їх. Із недоліків: викладач часто допускала мовленнєві помилки на письмі та в говорінні, але в цьому випадку це не критично, бо вона не боїться признати, що чогось не знає. І в цілому позитивна людина.

16.  Теоретична граматика. Тараненко Л.І.

Лекції. Викладач завжди була готовою до пари, розповідала зрозуміло та цікаво, матеріал був структурований та добре надиктований. Її мову можна слухати годинами: дуже милозвучно та красиво звучить. Із недоліків: на першому курсі чомусь немає лекцій. Дуже важко через це розбиратися в матеріалі самостійно. Особисто мені не вистачило теорії та практики по модальних дієсловах.

Семінари. Лексичну розминку на початку пари пам’ятаю й досі. Усі-усі вирази, слова та фрази досі вживаю. Усе тому, що кожної пари ми повторювали лексику. Семінар складався з опитування за матеріалами лекції, перевірки та детального розбору вправ на дз, іноді включав короткі самостійні роботи, які завжди перевірялись. Велику користь приносили модульні кр та заліки/екзамени. До речі, вони були виключно за матеріалами, які ми проходили протягом семестру.

Яскраві моменти. Були періоди, коли в університет ходила лише заради пар з граматики. Мабуть, жодну не пропустила, бо було дууууже корисно. Вступивши на перший курс, не знала взагалі нічого з теорії граматики. Усе якось відчувала, хоча не завжди правильно вживала. Теорію вважала нудною та непотрібною. Л.І. змінила повністю мій погляд після першої пари. Найкорисніший курс з існуючих. Конспекти досі зберігаються в надійному місці та перечитуються час від часу.

17.  Практика перекладу: бізнес. Ковальська Н.В.

Тут усе залежить від викладача. Людина цікава, непроста. Людина-настрою. Якщо він є, то ми ефективно працювали, викладач вигадувала нові завдання (творчі завдання), а якщо ні – то ні. Із недоліків: треба звикнути до почуття гумору (воно специфічне). Викладачеві рідко вдавалося чітко сформулювати завдання. Вона майже ніколи не знала, що хоче бачити. Якщо вирішувала перевірити вокабуляр, то це було насправді так, як має бути. Але перевіряла рідше, ніж це потрібно було для повного запам’ятовування. Задавала багато завдань, проте забувала, що саме якій групі задавала. Майже ніколи не перевіряла задане, тому з часом бажання щось робити зникало, адже дратувало те, що не знаєш, правильно робиш чи ні.

 18.  Переклад технічної документації. Корнєва З.М.

Лекції. Дуже добре підібраний та структурований матеріал. Лекції у вигляді дискусії з викладачем. Ні на мить не давали розслабитися, адже викладач постійно задавала питання. Питання, які змушували думати.

Семінари. Практично, корисно, усе перевірялось, був фідбек. Цінувались власні думки та формулювання, а не бездумно завчені речення.

Яскраві моменти. У цілому викладач – позитивна та енергійна людина, була завжди в доброму гуморі, жартувала. Із недоліків: всього 8 пар на семестр.

19.  Німецька мова. Башук.

Подобалось, що викладач серйозно ставилася до пар, була дуже пунктуальною та завжди готовою до заняття. Буквально все розписано похвилинно. Із недоліків: хотілося б більшої людяності та розуміння. Інколи дуже різко та не дуже коректно розмовляла зі студентами, які не розуміли предмет чи з якихось причин пропустили пару.

20.  Англійська мова. Растєгаєва Д.Г.

Пари з Д.Г. були найбільшим поштовхом в житті у вивченні мови. Ми отримували кучу завдань, які ледве встигали виконувати. Але то ж профільний предмет. Такого різноманіття завдань ще не зустрічала ніколи. Пари були надзвичайно наповненими та цікавими, корисними та захоплюючими. Було соромно щось не вивчити чи не зробити. Бо викладач вкладала в нас всю себе, весь свій вільний час. Постійний контроль, розвиток, перевірка, нові завдання, нові проектні роботи, нова лексика, нові теми, ефективний перегляд фільмів (з обговоренням, питаннями, вокабуляром). Із недоліків: хотілося більше практики з написання ессе.

21.  Англійська мова. Бондаренко Т.Б.

А на парах з Т.Б. ми якраз дуже багато писали. Мабуть, найбільше творчих робіт написали саме з нею. І все з використанням активного вокабул яру. Це дуже розвинуло письмові навички англійської. Також не нехтували аудіюванням. Детально розбирали кожен tapescript. Із недоліків: йшли виключно за Upstream, мало практикували усне мовлення, часто здавалось, що викладач просто втомилася.

Дуже сподіваюся, що ознайомлення з плюсами та мінусами навчальних програм та підходу до викладання покращить та змінить ситуацію з викладанням на факультеті. Вірю, що курси стануть практичнішими та кориснішими, а викладачі - цікавішими та компетентнішими. Будуть розвиватися, сприятимуть розвитку студентів.