Пл.сен.пр. Іванка Герус, сіра орлиця

Курінь: Карпатські вовки

Як ти прийшла до Пласту?

Я мала два пришестя в Пласт. Вперше прийшла в 10 років і юнакувала в курені ч.26 ім.О.Пчілки. Але на 3 день мого першого табору я повернулась додому, бо було не сила весь час носити дрова ) І довго не хотіла мати нічого до Пласту. Однак в 16-17 років я займалась народними танцями і сестра покликала помогти на таборі. Я здається була в 11 класі) Пішла на першу збірку, було багато файних хлопців. Я і подумала чому б ні) Отак залишилась по сьогодні. Після того, як повернулась в Пласт, я дуже довго не складала присягу. Для мене це мав бути дуже усвідомлений момент. Тому наважилась на це в найкращому товаристві – в гурті свого куреня «Карпатські вовки», коли мені було десь 25. Ну так плюс мінус.

Чому ти обрала саме новацтво?

Ну як ви вже розумієте життя в наметах то не моє) Тому обрала «більш комфортний» улад) Жартую. Я потрапила на перший новацький табір і просто закохалась в УПН. Якось навіть не думала про інший улад. Люблю, коли можна повернутись в дитинство і подуріти з дітьми.

Який в тебе цікавий досвід в Уладі Новаків?

Робила я усе що можна, і не можна) Спочатку набрала рій «Весняно» в г.ч.8 Мандрівники сонячного ранку. Десь за пару років стала референтом новацтва станиці Львів. То було дуже дивно, тому що стала членом СПС Львова, а нікого не знала і про інші улади теж не дуже знала. Але дізналась. Коли передала своїх дітей в УПЮ, то стала гніздовою. Для мене це було принципово – мушу довести рій, а тоді брати гніздо, щоб не вийшло що нема часу на своїх дітисок. 

Потім якось негадано не ждано стала членкинею КБ УПН, ще й на 2 каденції. То був час коли було дуже багато збірок. Потім зголосилась в ГБ УПН. Правда там нічого не робила, бо не було комунікації з булавним. 

Крім того проводила різні вишколи. Але найулюбленіше заняття- комендант табору. І якось нормально було всю свою відпустку використовувати на табір. Правда після них треба було ще одну відпустку. 

Розкажи смішну історію з новацтва

Я пройшла вишкіл виховників десь весною. Були ми в Боярці біля Києва, спали в школі на підлозі. І було нам ок. Комендант вишколу декілька разів завертала мені матеріали (а я їх на листочках ще писала, а не електронкою надсилала)… Але рій не набирала пісял цього. Вагалась. Ще й думала: «Може то хлопців набрати?» Але в нас на станиці так не можна було. І я дуже зараз цьому рада. Бо в мене було 10 неймовірних Веснянок. А от що стимулювало мене набрати рій? Інша виховниця дала мій номер мамі своєї новачки, яка мала ще другу доньку. І та просто подзвонила і запитала: Коли батьківські збори?) Я з переляку сказала, що наступного тижня) 

Чи було тобі коли-небудь важко у новацтві?

Так, така історія пов’язана з табором. Повертаючись з мандрівки виховниці попросили назад не йти, а під'їхати сільською маршртукою. І коли сідали в автобус то не порахували дітей і я думала, що ми забули одну дитину. Цей страх в голові напевне ніколи не забуду. (ми насправді не забули нікого, просто пасажири посадили біля себе дітей і не всіх було видно)

Чи хотів би ти щось змінити?

Дуже хочу, щоб виховники знали новацьку методу і могли давати собі раду з дітьми. І відчували відповідальність за все, що роблять з дітьми. Але щоб не були перелякані) Складно то. Але саме тому я займаюсь комунікціями, довшколами і творенням спільноти референтів, щоб можна було ділитись досвідом.