Пломбірова влада (1 з 2)

Опис: Вона була немов пломбір - проста та незабутня. Захоплювала одним лише поглядом і назавжди.

Напрямок: Чоловік/Жінка

Персонажі: Лонг, Софа, Фаріда, Ларін (усі персонажі оригінальні та належать Giffren)

Теґи: Porn With Plot Порно з сюжетом Гарпія інкуб Покоївки Монстродівчата Легка домінація Домінанта дівчина Позиція зверху Куні анальний секс секс на природі романтика гумор

Кількість слів: 5729

Посилання на Ао3: https://archiveofourown.org/works/58226611

Посилання на канал авторки персонажів та художниці обкладинки Giffren: https://t.me/GiffrenArts

Частина 1 з 2

Обмальовані аркуші паперу валялися на підлозі. Софа чула через пів відкриті двері шарудіння олівця та стукіт порцелянових чашок. Вона обережно увійшла всередину та зі захватом вдихнула на повні груди свіже повітря. З балкона маєтку Делон відкрився чудовий краєвид на навколишні луги та шпиль міської ратуші, який визирав з грон дерев.

Гарпія обережно переступила лапою зіжмаканий шмат паперу та тихою ходою пішла до смітника. Фаріда Делон, господиня маєтку та за сумісністю відома дизайнерка одягу, працювала у поті чола над новою колекцією. Вона виводила олівцем лінії, штрихувала тіні та намагалася добитися того ідеального результату, який стояв картинкою перед очима. Її губи були обкусані, а рука все підливала чаю у чашку, не звертаючи увагу на шелест та спів птахів навколо.

Поруч з матір’ю сидів Лонг. Мовчки собі читав підручник та також пив чаю, який все ж закінчився у чайнику. Він втомлено позіхнув та потер очі. Цей матеріал ніяк не хотів засвоюватися у його голові як Лонг не старався. Навіть свіже повітря про яке завжди торочила йому мати не допомагало. Що там говорити, якщо воно не допомагало і їй.

Фаріда виморено впала на крісло та закинула собі до рота один з макарунів, про які вона не згадувала за роботою. Вона скривилася від смаку та поглянула на сина, який помітно вже не читав підручника, а лише ліниво перегортав сторінку за сторінкою, розглядаючи графіки та рисунки. Її увагу привернула Софа, яка вже встигла позбирати сміття, яке розкидала її господиня. Фаріда буцнула ногою сина й той аж підстрибнув та прокинувся з легкого просоння. Підручник з глухим гуркотом впав на землю.

– Мамо! – різко сказав парубок та шоковано закліпав.

– Що? – усміхнено сказала жінка, прокручуючи у пальцях олівець. – Ти настільки заглибився у навчання, синку, що і не помітив вродливу пташку навколо себе.

Лонг нахмурив брови та повернув голову в бік гарпії. Обличчя інкуба відразу ж розслабилося, коли воно побачило легку невимушену посмішку дівчини. Він захотів піднятися, але мати зупинила його. Фаріда взяла до рук коробку макарунів та простягнула їх до Софи. Жовті очі відразу ж залились яскравим сяйвом.

– Твої улюблені, Софа.

– Моя пані, не варто було, – засоромлено сказала дівчина, але все ж вона зробила крок вперед до смачних ласощів.

– Не треба мені тут розповідати про що варто мені роботи, а що ні. Бери й не засмучуй моє вже не молоде серце своїми скромними відмовами, – Фаріда наочно притиснула руку до грудей та похитала головою.

– Добре, – погодилася Софа та радісно вхопила крилом один зелений макарун. Вона задоволено хмикнула, коли на язиці защіпала фісташкова солодкість.

Лонг з прикушеними губами спостерігав як Софа хрумтить десертом, який виявився її улюбленим. Він не знав цього. Серце ображено кольнуло десь всередині. Лонг подивився на матір, яка вирішила зіпсувати ще один аркуш безглуздими та хаотичними лініями олівця. Вона спіймала на собі погляд сина.

– Звідки ти знаєш, які улюблені солодощі Софи? – Гарпія доїла макарун та відчула спиною холодок у голосі Лонга. Вона ніяково потупцювала на місці.

– Софа, принеси, будь ласка, ще чаю, – попросила Фаріда та подала чайник дівчині й на останок посміхнулася. Софа поважно вклонилася та швиденько рушила до кухні. Жінка відкинулася на спинку крісла та пожала плечима, відповідаючи на питання сина: – Я просто спитала в неї.

Лонг видав легенями смішок.

– Спитала? Я знаю, ти з нею у гарних стосунках, але я не завжди помічав, що ви настільки тісно спілкуєтеся. Думав, що це тільки між нами… А виявилось я не знаю її улюблених солодощів, – Лонг стиснув зуби та підняв підручник, витираючи з нього пил.

Фаріда вихопила з рук сина підручник та кинула собі на крісла, підіймаючись з нього.

– За навчанням та горою книжок не часто, що помітиш, синку. А між пристрастю та задоволенням варто знаходити час на маленькі розмови про ніщо, – сказала Фаріда та покрокувала до маленької сірої пір’їнки, що відпала з Софи. – Коли я викупила Софу – перше, що в неї викликало у неї посмішку це макаруни з фісташкою. Ненавиджу фісташкові макаруни, але треба завжди пам’ятати про людей, які піклується про тебе, твій будинок і утримуються від бажання тебе отруїти кожного дня.

Брудна голодна гарпія ледве могла дивитися на своїх нових господарів, що тільки придбали її. Мале пташеня, якому ледве стукнуло шістнадцять, втиснулося у сидіння карети, скрутившись під боком Фаріди, ще мало у великих круглих очах промінь надії. Це тішило пані Делон й вона знала, що потім ці жовті оченята будуть випромінювати неймовірне світло.

Лонг нічого не відповів. Мовчки втупився в одну точку десь на далекому пагорбі. Він не міг пригадати того дня зовсім. Йому тоді було десять років. Щойно вступив в академію й голова завжди ходила обертом, бо вимоги були неймовірними високими та виснажливими. Навчання, дім, навчання, дім протягом п’яти тижнів на день. І на вихідні не видихнути, бо завжди був батько, що кликав до себе в майстерню та перепитував за успіхи в навчанні, якими він завжди був не задоволений.

– Де ти замовляєш ці макаруни? – мати підняла голову над своїм малюнком та вдоволено глянула на сина. Її рука притиснула сіре пір’я до паперу, чим викликало ще одне запитання у Лонга: – Нарешті знайшла натхнення?

Фаріда закотила очі на повністю ідентичну нахабну як у неї посмішку сина:

– Я дам тобі адресу кондитерської. І так, ельф мене дери, я знайшла натхнення.

***

Рожева коробка у формі серця з’явилася перед носом Софи у найбільш неочікуваний момент. Вона протирала дзеркало як раптом відчула спиною міцне тіло. Сильна рука схопила її за плече, а холодні губи торкнулися щоки. Лонг підняв очі та погляну на неї через дзеркало. Обличчя гарпії залилось червоною фарбою.

– Це тобі, – він вклав коробку їй у крила. Дівчина розгублено кліпнула очима і як чекала дозволу заглянути всередину. Інкуб кивнув їй, що вона може поглянути.

– Макаруни, – радісно промовила гарпія. Різні кольори переливались між собою. Запах цукру вдарив по рецепторах й гарпія радісно облизнулася. – Стільки смаків… Боже мій, навіщо, Лонге? Ти й так мене занадто часто балуєш подарунками.

– Як на мене, то я навпаки тебе обділяю, – Лонг ще раз поцілував її в щоку та сильніше притиснув до себе, обійнявши за талію.

– Не боїшся, що потовстію?

Лонг відпустив дівчину з обіймів та розвернув її до себе. Він оглянув її з ніг до голови. Руки декілька разів помацали талію гарпії. Софа видала голосний регіт, бо пальці хлопця лоскотали їй ребра. Він декілька разів покрутив носом, посміхнувся, а його тоненький хвіст скрутився у маленьке сердечко.

– Чим більше Софи, тим краще, – сказав він та залишив маленький поцілунок на лобі дівчини. – До того ж – хлопець глянув на себе в дзеркало, порухав бровами та продовжив: – я не схожий на придурка, щоб якось вказувати тобі, що робити з твоїм тілом, моя люба Софа. Хочеш набрати вагу. Що ж, будь ласка, я куплю тобі ще більше твоїх улюблених ласощів, – сказав Лонг та вихопив один макарун з коробки. Йому трапився зі смаком ківі. – А якщо забажаєш схуднути, то…

Він обійняв її за талію. Акуратно, але міцно притиснув до себе й видихнув гарячим повітрям біля вуха. Хвіст інкуба стрімко огорнувся навколо стегна, легко пестивши його. Софа гучно ахнула та не стримала посмішки, відчуваючи як пір’я на тілі здіймається від тепла Лонга. Вона відставила коробку з солодощами на столик поруч та обійняла хлопця у відповідь.

– Я можу розповісти тобі про цей спосіб у своїй спальні, – прошепотів Лонг їй на вухо. – У тебе ж зараз перерва?

Софа мовчки кивнула, продовжуючи обіймати молодого господаря.

– Чи ти хотіла відпочити або пообідати? Я не хочу затримувати чи відволікати тебе, – Лонг запустив руку у її волосся та великим пальцем погладив щоку.

– Я вже обідала. І, як на мене, то мені не завадили б деякі фізичні навантаження. Знаєте, легка розминка для внутрішніх м’язів тазу завжди корисна, – Софа легко посміхнулася та кінчиком крила торкнулася м’яких вуст хлопця.

– Точно. Я теж щось таке читав, – Лонг зробив зарозуміле обличчя, чим розсмішив дівчину. – Тоді чого ми чекаємо?

Софа легко скрикнула, коли Лонг підняв її на руки та самотужки поніс до спальні. Він легенько штурхнув двері у кімнату. Гарпію вклали на ліжко як найдорогоцінніший скарб у світі. Лагідно, ніжно, без зайвих та різких рухів. Інкуб махнув рукою й двері до кімнати зачинились за одним лише бажанням.

Лонг сів поруч та поправив своє волосся.

– Чим ти б хотіла спочатку зайнятися? – Софа підвелася на ліктях. На її обличчя заграла хитра усмішка, а очі в незнайомій манері звузилися.

– Стрибки.

Лонг не встиг зреагувати як вже лежав на спині та був притиснутий до матраца. Гарпія сиділа на ньому та нависала над ним. Софа скинула з себе чепчик. Жовті очі загорілись новими відтінками. Її крила виводили візерунки на грудях інкуба, а стегна легко невимушено хиталися, лише інколи зачіпаючи пах.

Хлопець важко видихнув та прикрив обличчя рукою. Він ніяк не міг сховатися від пронизливого погляду Софи, що давив на нього, говорив йому прибрати руки геть та поглянути на нього. У буквальному сенсі змушував підкоритися та прийняти положення слухняного інкуба.

– Ти хочеш бути головною сьогодні?

– А я не головна вже? – грайливо наблизилася до його обличчя гарпія, а потім повільно відсторонилася, ловлячи та забираючи собі всі відчайдушні зітхання.

– Я ще не вирішив, – відповів Лонг та заліз рукою під сукні. Пальці стиснули стегно, а потім не поспішаючи почались рухатися проти росту пір’я. Рішучість похитнулася в очах Софи. Тендітне тіло гарпії затремтіло. А інкуб все продовжував використовувати знання, про які ж колись сама розповіла йому дівчина. Інша рука торкнулася спини. Він легенько натискав та проводив пальцями по хребту. Слідкував за кожним м’язом обличчя та тішився, бо Софа не була в змозі втримати кожну емоцію.

Він захотів добити її вирішальним рухом – поцілунком у шию, але різко гарпія його штовхнула назад на ліжко та серйозним тоном сказала:

– Я вже вирішила, Лонгу. Будь слухняним інкубом й без своїх хитрощів, – вона змахнула волоссям та спробувала скривити голос у холодну манеру, але спіткнулася на кількох словах. Лонг посміхнувся, відчуваючи як грудьми розливається гарячий мед. Він забував як поруч з нею дихати, а тут тепер ця ситуація. Можливо Софа і була гарпією, але за натурою її характер повністю нагадував грайливу непередбачену кішку.

– Так, моя пані, – він поцілував її пір’я на крилах. – Моє кохання до вас не описати усіма мовами Всесвіту, але сьогодні я постараюсь показати його своєю покірністю, пані.

– Справді? Обіцяєш?

Інкуб відвів очі та похитав головою.

– Буду вірити у свій паршивий характер, – підморгнув він.

Софа радісно усміхнулася. Їй було боязко таке пропонувати інкубу, бо він ніколи не давав сумніватися у власній домінантності, а зараз лежав за її проханням та очікував інших інструкцій. Гарпія вирівняла спину та знову видавила з себе серйозність. Лонг підмітив це та тихо буркнув під носа:

– Мило.

– Що ти сказав?

– Нічого! – Інкуб винувато підняв руки та ніяково посміхнувся, але Софа вирішила пропустити цей момент скрізь вуха.

– Спочатку зніми з себе одяг, а потім з мене.

Лонг схвалено кивнув. З себе він швидко все зняв, але раптом Софа сказала йому залишити сорочку. Інкуб здивовано підняв брівку вгору, але слухняно виконав наказ. Потім прийнявся за Софу. Він повільно тягнув блискавку сукню униз як раптом почув різке «швидше». Його руки почали рухатися куди у швидшому темпі як знову пролунало «повільніше». Лонг пихнув від сміху. Нахабність його покоївки вражала.

Лонг закінчив й Софа його знову осідлала.

– Поклади руки мені на стегна. Без мого дозволу ними не рухай.

– А якщо я ворухну ними, то що буде? – Лонг поклав долоні на пухкі стегна дівчини та облизнувся.

– Тоді покарання. Твоїй білій шкірі, – Софа провела крилом по шиї хлопця, – не вистачає кольору. Думаю кілька укусів та засосів будуть на ній гарно виглядати.

Він важко глитнув. Софа прекрасно розуміла за які ниточки варто тягнути, щоб Лонг залишався слухняним. В академії був суворий регламент стосовно зовнішнього вигляду студентів і тому хлопець не дозволяв їй залишати на ньому хоч якісь сліди близькості, бо тоді його очікувала неприємна бесіда з батьком.

Але з іншого боку всередині Лонга загорівся дикий вогник, якого він давно так не відчував. Це було незвично цікаво бути в положенні того, хто знизу. Слухатися та чинитися наказам. Софі пасувала ця відверта нахабність та холодність на обличчі, що він не міг не підіграти. Прутень теж відповів схвально на цю забавку.

– А якщо я буду слухняним хлопчиком, то я можу розраховувати на нагороду від пані?

– Якщо можна вважати за нагороду сидіння на твоєму обличчі, то так – ти можеш сподіватися на нагороду, – Лонг аж застогнав на цих словах. На язиці з’явився металічний присмак, а обличчя Софи перемкнулося на наляканий вираз. Інкуб витер кров з носа рукавом сорочки та усміхнувся: – Тиск піднявся, моя пані. Вам не варто через це турбуватися.

– Добре, – кивнула Софа. – Почнемо.

Софа дупою зачепила вже твердий член інкуба та вибила з нього глухий звук. Вона опустила голову до нього та поцілувала в губи, а потім безболісно вкусила за них, відчуваючи як кутики вуст підіймаються. Її крила впиралися у його плеча, а проміжність провокативно терлася об кінчик голівки. Лонг все так само тримав руки на стегна, хоча гарпія вже відчувала як його пальці починають тремтіти.

Вона піднялася над його стоячим членом. З розкішниці витікала змазка, яку Лонг так хотів скуштувати, але не міг.

– Розтягни мене. Хвостом.

Фіолетові очі декілька разів кліпнули. Він нічого не спитав, а просто торкнувся гострим кінчиком клітора дівчини, а вже за цим проникнув усередину. Кінчик, що нагадував за формою маленьке сердечко, абсолютно відрізнявся за відчуттями, ніж пальці. Куди спритніший, але куди менший та плоскіший.

– Досить. Достатньо.

Голівка члена торкнулася входу до вагіни. Лонг набрав повітря у груди й Софа повільно опустилася на його член. Вони разом видали протяжний стогін. Стегна дівчини рухались повільно, не поспішаючи. Вона знала, що у них достатньо часу, щоб насолодитися процесом. Софа втішно посміхнулася, побачивши напружене обличчя навпроти.

Лонг ледве стримував себе. Спека навколо члена було неймовірною. Він інколи забував, що температура тіла гарпій куди вища, ніж у більшості створінь у цьому світі. Його руки міцно зімкнулись на стегнах дівчини. Вже більша частина верхніх кінцівок тремтіла як осіннє листя під час бурі. Інкуб не міг собі уявити, що йому буде настільки важко буквально нічого не робити руками. Дотики до Софи це були головною слабкістю Лонга.

Темп раптом пришвидшився. Обличчя Софи хтиво скривилося, коли вона почала стрибати на хлопцеві. Він стогнав горлом та намагався вимкнути у голові можливість взагалі рухати руками. А гарпія все продовжувала знущатися, розхитуючись то вперед, то назад. Її стегна напружено рухалися у божевільному танці, який тільки розуміла сама Софа. Лонг вже не розумів, куди йому дітися від влади цієї дівчини, яку ж він і дозволив.

– Софа… прошу… Я зараз…

Софа зупинилася. Вона сіла під самий корінь прутня та стиснула м’язи всередині навколо нього. Зірки заблимали перед Лонгом. Він прикусив нижню губу, але не зміг стримати стогону. Хрипкий голос заполонив всю спальню. Його руки ледве не відпустили стегна Софи, але на постіль впала декілька вирваних пір’їн.

Хлопцеві урвався терпець.

Софа все продовжувала відтягувати кінець й він не міг з цими миритися. Скрізь солодке запаморочення йому спала на думку як на нього геніальна ідея. Гарпія гучно ойкнула, коли кінчик хвоста потерся об її клітор. Вона шоковано поглянула на вправний хвіст, який так приємно натискав на маленький рожевий пагорб. Софа нічого не сказала на це проти. Лише посміхнулася, продовжуючи рухатися далі.

Їхні голоси заспівали в унісон. Два тіла вже не могли стримуватися у цій грі й програти вирішили обидва. Софа впала на Лонга, відчуваючи як сперма розтікається її лоном, а також тече ногою. Руки хлопця все так само були на її стегнах.

– Ти можеш рухати руками, – прошепотіла йому на вухо Софа. – Вітаю, ти був слухняним хлопчиком, але не до кінця. Все ж твої хитрощі взяли над тобою гору.

– Про хвіст мова не йшла.

– Так… Маєш рацію. Після душу тебе чекає нагорода, – Софа поцілувала його. Вони втомлено та довго лежали один біля одного та цілувалися, насолоджуючись тихою годиною.

***

Шум фену лунав з ванної кімнати. Софа зажмурила очі та терпеливо чекала, поки Лонг закінчить з сушкою пір’я. Він обережно водив гарячим повітрям по спині дівчини й важко зітхав, бо там пір’я все ще було вогким. Коли він закінчив, вони обидва з полегшенням видихнули.

Софа вийшла з ванної та паралельно розгладжувала пір’я, яке стало занадто пухнастим після сушки. Лонг з усмішкою слідкував за маленькою рутиною покоївки, яка кожного разу хмурила носа, коли пір’я не хотіло вкладатися як вона бажала. Він сів на ліжко та потягнувся угору, розтягуючи м’язи.

– Більше я на це не погоджусь, – збрехав сам собі Лонг та глянув на Софу, яка вже закінчила. – Що там стосовно моєї нагороди, кохана?

Обличчя гарпії вибухнуло рум’янцем. Вона зімкнула крила за спиною та захиталася зі сторони в сторону. Лонг встав та підійшов до неї впритул. Він вихопив одне з її крил та потягну до себе на ліжко. Вони впали разом та тихо засміялися.

– Ви жахливий збоченець, пане Лонг.

– Хто б говорив, – з награною обуренням сказав він. – Сам запропонувала таку нагороду, моя пані. Тому виконуй обіцянку.

Гарпія встала та повернулася спиною до обличчя хлопця. Він схопив її за сідниці та потягнув до себе. Софа голосно ахнула, коли вологі та теплі губи торкнулися вульви. Шершавий язик хлопця радісно зарухався по складках дівчини, яка почала сором’язливо вовтузитися на його обличчі.

– Лонг… – застогнала дівчина. Лонг насолоджувався її смаком. Насолоджувався кожною миттю, якою він міг торкатися своєї коханої, де він забажає. Раніше він так не цінував цієї миті як зараз.

Хвостик гарпії замахав, коли язик хлопця почав сильніше натискати на клітор. Софа не стримувала більше бажання та промовляла ім’я інкуба увесь голос. З її очей почали краплями стікати сльози. Тіло все трусилося від насолоди й не могли зосередитися ні на чому більше. Вона оперлася крилами у його ноги, що раптом не впасти та замуркотіла, закочуючи очі.

Софа втомлена впала на живіт хлопця, відчуваючи як той язиком збирає увесь її сік, не пропускаючи жодної краплини. Лонг ніжно чмокнув її у стегно та почав гладити ноги, що досі лежали біля його голови.

– Ти мені інколи на смак нагадуєш пломбір, – Софа підвелася та сіла йому на груди, піднявши хвіст, щоб роздивитися його обличчя. Вона в нерозумінні зімкнула між собою брови.

– Що?

– Пломбір, – ніяково закашляв Лонг. Його щоки загорілися, вважаючи, що він сказав якусь дурню. – Просто пломбір…

– Я ніколи його не їла, – пожала плечима вона та почухала собі потилицю, не знаючи, що сказати далі.

У повітрі повисла тиша. Раптом Лонгу стало дуже соромно й він відчув як всередині нього щось боляче стиснулося. Він обережно торкнувся голови Софи та ніжно пропустив скрізь пальці пасма сірого волосся. З дитинства в нього закріпилася думка, що кожна дитина у світі має спробувати пломбір, навіть якщо у неї була непереносність лактози.

– Я куплю тобі його. Це найпростіший з усіх смаків морозива, але в тому його перевага. Він незабутній.

– Простий та незабутній….

Софа злізла з нього та сіла поруч, склавши крила на колінах.

– І коли я можу спробувати його?

– Зараз, – спокійно сказав Лонг.

– Зараз? Тобто ми вийдемо у місто? – уточнювала Софа, насправді не вірячи, що чує це.

– Так, – усміхнувся він.

– Тобто це побачення?

На цих словах мозок Лонга замкнувся й десь в районі розташування мозочка почалася пожежа, яку він ледве приборкав. Він ствердно кивнув на питання дівчини й вона радісно замахала хвостиком, почувши. Софа скочила на ноги та побігла голяком збиратися на їхнє таке не часте побачення.

Лонг впав назад на ліжко та важко зітхнув.

– Побачення… Боже мій, а що роблять на побаченнях….