Першотравень - день боротьби!

Ось і настав Першотравень! Але що це за день, що він має означати для нас? Чи є він святом чи днем ​​пам'яті? Можливо, це лише відлуння минулого, яке все одно вже не повернути, а всі безглузді спроби його реабілітації варто припинити, адже кому потрібний день, що нічого не означає, в календарі?

Відповідь на всі ці питання стане зрозумілою, якщо ми повернемося в минуле і з'ясуємо первісне значення цього дня.

Перше травня 1886 р. ознаменувало початок масових робітничих демонстрацій у США. На протести було піднято більше 40 000 людей в одному тільки Чикаго і приблизно стільки ж по всій території США. Трудящі почали усвідомлювати себе як клас і внаслідок цього виступили єдиним фронтом проти свого гнобителя – капіталу. Але за те, що вони боролися за свої права, багатьом, зокрема робітникам промислових підприємств Чикаго, довелося поплатитися своєю кров'ю. Ця кров і наповнила перше травня тим змістом, який воно має сьогодні. Юридично це було закріплено на конгресі II Інтернаціоналу у Парижі, де 1 травня оголосили Днем солідарності робітників усього світу.

Більшості людей, напевно, зараз мало що кажуть такі імена як Альберт Парсонс, Август Шпіс, Луї Лінг, Майкл Шваб тощо. Всі ці організатори протестного руху стали для нас якимось міфом, легендою, чимось дуже віддаленим та абстрактним, не кажучи вже про ту величезну масу людей, які страйкували за свої права. Але вони не пішли в забуття, а навпаки, залишаються живішими за всіх живих, адже ця маса і є ми – люди, що є єдиними у своїх класових інтересах і усвідомили своє становище в суспільстві. Якщо не за часом, то за духом ми залишаємося так само близькі з нашими нині загиблими товаришами по труду. Всі ми: слюсарі, відладники, машиністи, прибиральники, будівельники, програмісти, медпрацівники, педагоги та інші! Поки живі ми, житиме і пам'ять про подвиги наших попередників!

Але боротьба за наші права почалася не 1 травня 1886 року, не за часів хоробрих французьких комунарів, не тоді, коли робітники Російської імперії себе вперше почали усвідомлювати як клас у 1822 році в Киштимі, і навіть не на початку 19 століття із повстанням ткачів у Франції або їх далеких товаришів у 1630-х роках Італії. Ні, ця боротьба йде з моменту поділу суспільства на класи експлуататорів та експлуатованих. Пам'ять про цю боротьбу проноситься крізь століття і житиме поки таке розділене суспільство існує!

І цю пам'ять намагаються у нас відібрати, перекручуючи суть 1 травня, викорінюючи вульгарним чином весь справжній символізм, «деполітизуючи» свято і залишаючи тільки порожнечу - черговий вихідний день та шашлички. Потрібно визнати, що буржуазія тимчасово взяла гору.

Наші сили, як пролетаріату, розгромлені. І сьогодні, за часів тотального контролю капіталу не просто над усіма сферами життя суспільства, а й над самим життям, становище змушує нас, прогресивний клас, причаїтися на дні та сподіватися на кращі умови для ведення агітації та освіти. Поки силовий апарат усуває неугодних, поки пишуться і приймаються антиробітничі закони, багато хто вирішує припинити свою діяльність через страх, розпач і безвихідь, які вселяє нам влада. Але що станеться якщо ми опустимо руки в такий відповідальний момент? Упокоримося зі станом справ і припинимо боротьбу? Бездіяльність – капітуляція перед терором капіталу, що віддаляє усвідомлення пролетаріями всього світу своїх класових інтересів! У цей нелегкий час, коли справжній голос трудящих не просто пригнічується, а законно переслідується, боротьба не повинна затихати, навпаки, вона має посилитись і стати масовою, адже під час війни і вирішується, хто встановить та зміцнить свою диктатуру – капітал чи робітничий клас! Ми повинні пам'ятати і аналізувати досвід наших попередників для того, щоб одного дня перевершити їх у революційній боротьбі!

Підведемо підсумки.

Що таке 1 травня? Свято? За останні 30 років наш робітничий рух не зміг досягти яких-небудь успіхів у боротьбі за свої права, і лише поступово втрачає все те, що колись мав. Так що моральне право «святкувати» цей день у сучасних умовах нам ще належить заслужити, завоювати потом і кров'ю. Першотравень – це насамперед день пам'яті успіхів та невдач трудящих усього світу; день скорботи за всіма, чиї життя нещадно забрала буржуазія; день праці, боротьби пролетаріату за своє майбутнє, яка рішуче продовжуватиметься до остаточної та абсолютної перемоги пригноблених!

Якщо Ви вважаєте, що морально готові продовжити цю боротьбу, якщо Ви хочете зробити свій внесок у загальнопролетарську справу – вступайте до наших лав!

Миру Вам, товариші!