Перший Зимовий Похід

Восени 1919 року військо УНР опинилось у скрутному становищі. Вороги тиснули з усіх можливих сторін: червоні зі Сходу, білі з Півдня, польська армія з Заходу. Крім цих супротивників додався ще тиф, що викосив більше козаків УНР ніж будь - який інший ворог. Тим не менш, вмотивовані прагненням мати власну державу, українські захисники стояли до кінця.

Наприкінці листопада армія та керівництво УНР опинились в околицях Чорториїв на Волині оточившись ворогами з трьох сторін. На початку грудня Директорія видала відозву з приводу своєї подальшої діяльності, яка у подальшому повинна була полягати в "інших формах боротьби за державність". Таким чином, станом на кінець 1919 - початок 1920 денікінці були фактично розбиті, а більшовики тільки набирали силу, а державні органи УНР взагалі розпались на декілька частин.

Враховуючи, що частина уряду та дипломатична місія на чолі з Андрієм Лівицьким знаходились у Варшаві, Симон Петлюра теж вирішує поїхати в польську столицю заради ведення перемовин з польським урядом.

Перед від'їздом Петлюра призначив командувачем Дієвою Армією УНР генерала Михайла Омеляновича - Павленка. Він був нащадком задунайських козаків, закінчив кадетський корпус та військове училище і почав службу у лейб - гвардійському Волинському полку. В 1904 - 1905 брав участь в російсько - японській війні. Згодом, закінчив Академію Генерального Штабу, і вже беручи участь у Першій Світовій Війні очолював штаб корпусу. В період УЦР зробив стрімку кар'єру від командира бригади до командувача УГА, а згодом і до командувача Армії УНР. Заступником Омеляновича - Павленка став Юрко Тютюнник, відомий на той час у військових колах повстанський ватажок.

Водночас з від'їздом Петлюри, Ісак Мазепа, та інша частина уряду залишилась в Україні. Єдиним порятунком для армії міг стати партизанський похід по тилу як червоних так і білих. За реалізацію плану взялись уже відомі нам Омелянович - Павленко та Тютюнник. Було ухвалено рішення прорватись через денікінський фронт на схід. По успішному прориву планувалось спільно з українськими повстанцями підняти повстання в тилу Добровольчої армії.

Очевидно, що таке рішення посприяло зростанню бойового духу армії УНР. Козацтво повинно було сформувати три збірні групи: запорізьку, київську, волинську загальної чисельністю в 10 тисяч. Вони повинні були стати основою армії. На практиці звичайно боєздатних козаків виявилось менше, але на рішення розпочати рейд це ніяк не вплинуло.

Рух армії розпочався з околиць Любара вночі 6 грудня 1919 року. Незважаючи на труднощі з якими стикались бійці, їм вдалось досягти дуже хороших результатів. Було захоплено два потяги з майном білогвардійців. Це дало змогу одягнути та взути бійців УНР. Першим містом, до якого увійшла Українська армія, став Липовець. Згодом був встановлений контроль над Ставищем, де перебував штаб генерала Бредова. Чутки про відродження Української армії деморалізували денікінців. Українці, які входили до їхніх рядів, почали переходити на сторону українського війська.

Наприкінці грудня 1919 року кіннота на чолі з Тютюнником отримала контроль над маленьким містом Жашків. 1 січня 1920 року полк ім. Костя Гордієнка зайняв Умань. Стрімке просування здавалось би такого невеликого війська не могло не захоплювати. До війська долучалось багато добровольців з населених пунктів, які звільняла армія УНР. Фактично, Перший Зимовий Похід став однією суцільною контрпропагандистською акцією. Учасники армії УНР вели активну просвітницьку діяльність посеред населення. Особливий авантюризм війська УНР проявився під час взяття Вознесенська. Фактично залишившись без боєприпасів, козакам вдалось виманити червоних у чисте поле, де українським бійцям вдалось їх розігнати, і значно поновити свої запаси зброї та боєприпасів. Розпочалось звільнення низки інших населених пунктів, таких як Тульчин, Крижопіль, а також вузлову залізничну станцію Вапнярку.

Побачивши стрімкий успіх армії УНР, Польща погоджується на підписання українсько - польського договору, внаслідок було вирішено розпочати спільний наступ проти червоних. 25 квітня 1920 року польські війська атакували позиції Червоної Армії. Командувачем ділянки фронту від Мозиря до Олевська став генерал Юзеф Рибак; від Олевська до Полонне — генерал Едвард Ридз-Смігли; від Полонне до Проскурова (нині Хмельницький) — генерал Антоні Листовський; від Проскурова до румунського кордону — генерал Вацлав Івашкевич. На додачу до цього, дії польської армії, відповідно до договору, підтримували війська Симона Петлюри в чисельності близько 15 тис. осіб. Крім цього, до війська долучились іноземні добровольці, серед яких був американець Меріан Купер (відомий у подальшому створенням персонажа Кінг - Конг)

Фактично не зустрівши жодного спротиву з боку більшовиків, об'єднані війська просувались з неймовірно швидкістю. Вочевидь, Сергій Меженінов, командувач більшовицьких військ на території України, вирішив не вступати у пряме зіткнення з супротивником. Наступ був успішним. Був звільнений Київ. З цієї нагоди був проведений спільний українсько - польський парад на Хрещатику. Місто прикрасили українськими прапорами (за винятком будівель у яких зупинилось польське командування, вони були прикрашені польськими прапорами)

Так і закінчився Перший Зимовий Похід, одна з найуспішніших військових операцій армії УНР. Ми повинні пам'ятати про наших героїв. На жаль, уже зовсім скоро після цієї героїчної сторінки, боротьба українського народу за незалежність потерпіла поразку. Окупація російської імперії ( в цей раз під новим іменем) продовжилась на цілих 70 років, завдавши непоправної шкоди розвитку нашої нації та нашої культури. Символічно, що дата початку Першого Зимового Походу (6 грудня) збігається з сучасною датою Дня Збройних Сил України. Пройшло вже понад 100 років з часу тих подій, та наший ворог і наше прагнення до свободи не змінилось. Як і тоді, український народ виборює право бути українцями. Сьогодні, ЗСУ є гарантом нашої свободи та недоторканності, саме тому надзвичайно важливо підтримувати їх усіма можливими і неможливими засобами, щоб не допустити помилок Української революції 1917-1921 рр. Слава Україні та Слава нашим Збройним Силам України!

Сподобалася стаття? Розкажи про неї друзям! Таким чином можна допомогти нам розвиватися та посприяти виходові нових матеріалів!