Переможенька на всі віки: Костянтин Острозький проти москалів під Оршею

Подія, яка стала рядком у підручнику з історії, для свого часу була справді епохальною - чому перемогу гетьмана Костянтина Острозького шанують у Литві та Білорусі, що нового принесла у військове мистецтво та як повпливала на події московсько-литовських війн читайте далі!

1514 рік. Славні часи Великого князівства литовського поволі минають - з часів Ольгерда і Вітовта, які давали "прикурити" усій Східній Європі, "пагоня" (легендарний символ династії князів Гедеміновичів) не майорить так високо. Країна поринає у внутрішні кризи і протиріччя, на фоні якої дуже загрозливо виглядав прикордонний конфлікт з Москвою, який тягнувся четвертий десяток років. На Півночі навпаки - Московське князівство за допомогою дипломатії, бюрократії і війська утворює потужну державу. Нові можливості ще наприкінці ХV ст. стимулювали кількох князів з Чернігово-Сіверщини, які визнавали владу великого литовського зі своїми землями перейти на бік москалів! Зараз це аиглядає майже неймовірно, але у Середньовіччі видавалось цілком можливим - просто васали обрали собі нового сюзерена та й пішли! Це спричинило серії конфліктів: серед них той, що відбувся у 1512-1522 років став вирішальним.

Сказати, що литовці погано почали кампанію - не сказати нічого. У 1513 році з третьої спроби московити захопили одне з найбільших міст держави - Смоленськ. Такого ляпаса князь Сигізмунд (він же - польський король, між державами усе ще діяла персональна унія) стерпіти не міг і наступного року почав збирати "армію помсти". Тут ледь не вийшов пшик - шляхтичі не спішили приходити по "повісткам" і ховались у своїх маєтках. Ситуацію врятували польські війська, серед яких майже усі були найманцями і професіоналами та чисельні надвірні хоругви (підрозділи каввлерії, які нараховували, зазвичай, 150-200 вершників) князів і магнатів. Пікантності додавало, що головнокомандуючий гетьман Костянтин Острозький з Волині, який підніс свій рід у ряд найвпливовіших у країні щойно повернувся з московского полону, де провів кілька років і був відпущений за обіцянку ніколи не воювати проти московитів! Але тут без нього було ніяк, адже усі визнавали його хист і талант.

У протилежному таборі ж, навпаки, про єдність було годі і казати - у москалів "чубились" воєводи Чєляднін і Долгоруков за те, хто буде головним. Єдиний воєноначальник, який прекрасно знав суперника, князь Михайло Глинський, щойно був ув'язнений за звинуваченням у зраді: так він заслужив титул найбільш відомого "подвійного агента" (ще на початку століття він на чолі литовського війська бив москвичів, але у 1508 році через образу зробив карколомний кульбіт, перейшовши на сторону ворогів). Поки "эксперт в спорах с литовцами" сидів десь у підвалі, через багнюку на дорогах зі Смоленська так і не надійшли піхота і артилерія: Москва мала приблизно стільки воїнів скільки і литовці (12 тис.), але в обоймі були тільки кавалеристи з помістного ополчення, тоді як Острозький мав збалансованіше військо.

27 серпня 1514 року обидва війська зійшлись по різні боки Дніпра. Поки московити радились, що робити, Острозький, влаштувавши перемовини і ще більше приспавши увагу ворога, 8 вересня блискучим маневром переправив усе своє військо через Дніпро. Побачивши силу-силенну війська "сєвєрниє сосєді" зрозуміли, що битви не уникнути. Ополчення московити розмістили класично - "великий" полк у центрі, полки "лівої" і "правої" руки по флангах (вони мали охоплювати супротивника з боків). На всяк випадок був ще "засадний полк" - резерв, який вступав у бій у останній момент. Острозький чудово поєднав досвід дій проти московитів і з походами проти татар. Він знав, що щойно "ратниє люді" побачать, що якась частина його війська відступає, то одразу максимально вдарять туди. Він вирішив використаити тактику удаваного наступу, запозичену в кочівників. У ході битви боротьба точилась на флангах, ніхто не мав вирвшальної переваги, аж поки правий фланг литовців не почав відступати. Відчувши "смажене", туди потягнулись московські ратники з центру. Виявилось, що литвини уводять їх у вузький прохід прямо на позиції артилерії та пищальників. Москвичі потрапили під шалений вогонь, до того ж їх атакували добірні польські війська. Лівий фланг був затиснутий біля болотяної річки Кропивна і знищений, усі інші - розсіялись. Перемога була повна - у полон до Острозького потрапили близько 600 знатних московських дворян!

У Вільно полководцю і його армії влаштували справжній тріумф, а Волинський регіональний літопис під впливом "вікторії" вмістив похвалу князю, де порівняв його з військовими геніями античності. Утім, литвинам так і не вдалося повернути Смоленськ, шо було їх головним завданням. Але, ймовірно, битва посприяла розриву коаліції Росії з Імператором Священої Римської імперії Максиміліаном - тут "гібридна війна" залишилась за майбутньою Річчю Посполитою.

У 2014 році в Україні та Литві відзначили 500-річчя битви, при чому країна Балтії за розмахом залишила нас далеко позаду. Білорусь, на сучасній території якої бій і відбувся, також пам'ятає і вивчає його, особливо це стосується патріотичної спільноти. Фольк-гурт "Стары Ольса" он навіть пісню написав: