Педагогічна творчість як умова формування інтересу у школярів до іноземної мови - Педагогика курсовая работа

Главная

Педагогика
Педагогічна творчість як умова формування інтересу у школярів до іноземної мови

Сутність та шляхи формування пізнавального інтересу учнів. Поняття педагогічної творчості і її роль у формуванні пізнавального інтересу школярів. Первинна діагностика та аналіз сформованості пізнавального інтересу школярів до вивчення французької мови.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Курсова робота складається з двох частин - теоретичної і практичної, також вона вміщає висновок, резюме та список використаної літератури.
Перша частина роботи дає характеристику сутності пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови та поняття педагогічної творчості.
Пізнавальний інтерес в його загальному визначенні являє собою виборчу спрямованість особистості на предмети і явища навколишньої дійсності. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, більш повним і глибоким знань.
Друга частина є практичною і складається з педагогічної діагностики сформованості пізнавального інтересу школярів до вивчення французької мови, а також аналізу сформованості пізнавального інтересу в учнів.
Пізнавальний інтерес - це один з найважливіших для нас мотивів навчання школярів. Майстерність вчителя нерозривно пов'язана з педагогічною творчістю, а педагогічна творчість - це щось нове і, отже, цікаве для учнів. За допомогою своєї творчості педагог може зацікавити, залучити учнів в активну навчальну діяльність, а, отже, формувати пізнавальний інтерес учнів.
1.1 Сутність та шляхи формування пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови
1.2 Поняття педагогічної творчості і її роль у формуванні пізнавального інтересу школярів
1.3 Форми прояву педагогічної творчості в процесі навчання іноземної мови
2.1 Первинна діагностика сформованості пізнавального інтересу школярів до вивчення французької мови
2.2 Система творчої діяльності вчителя по формуванню у школярів пізнавального інтересу
2.3 Аналіз сформованості пізнавального інтересу учнів до вивчення іноземної мови
Однією з актуальних проблем, з якою стикаються вчителі в школі в процесі викладання іноземної мови є відсутність пізнавального інтересу в учнів. Тому в педагогічній сфері йде постійний пошук шляхів активізації пізнавального інтересу в учнів. Однією з умов формування пізнавального інтересу у школярів, дослідники вважають педагогічну творчість. Творчість - це завжди творення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і методів його одержання. Вважається, що "Новизна і перетворення - найбільш суттєві характеристики творчості "(В.И. Загвязинский). [24, с. 38]
Багато таланту, розуму і енергії вклали в розробку педагогічних проблем, пов'язаних з творчим розвитком особистості педагогів і дітей, видатні педагоги 20-х і 30-х років: А. В. Луначарський, П.П.Блонский, С.Т.Шацкий, Б. Л. Яворський, Б.В.Асафьев, Н. Я. Брюсова. «Творчий початок народжує в дитині живу фантазію, живу уяву »- кажуть педагоги.
На творчий, дослідницький характер педагогічної праці звертали увагу великі педагоги минулого: Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцци, А. Дистервег, К.Д. Ушинський, багато провідних вітчизняних психологів і педагогів. А. Дистервег, наприклад, писав, що без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи потрапляє у владу трьох демонів: механістичності, рутинності, банальності. Він дерев'яніє, кам'яніє, опускається. К.Д. Ушинський підкреслював, що робота педагога більше, ніж будь-яка інша, потребує постійної наснаги. [25, с. 143] За П.П. Блонським, нова школа - школа життя і творчості самого вчителя. С.Т. Шацький зазначав, що процес навчання, як і діти, повинен бути живим, діяльним, перехідним від однієї форми в іншу, рушійним.
Проблема педагогічної творчості як одна з умов формування пізнавального інтересу до вивчення іноземної мови у школярів є актуальною, у зв'язку з чим була визначена тема курсової роботи: «Педагогічна творчість як умова формування інтересу у школярів до іноземної мови ».
Мета роботи: вивчення педагогічної творчості як умови формування інтересу у школярів до іноземної мови.
- Вивчити сутність та шляхи формування пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови;
- Охарактеризувати поняття педагогічної творчості і його роль у формуванні пізнавального інтересу учнів;
- Описати форми прояву педагогічної творчості в процесі вивчення іноземної мови та проаналізувати їх вплив на формування пізнавального інтересу школярів.
Об'єктом дослідження є формування пізнавального інтересу до іноземної мови, а предметом - педагогічна творчість.
Гіпотеза полягає в тому, що педагогічна творчість, яка проявляється учителем на уроках іноземної мови, сприятиме формуванню пізнавального інтересу школярів до іноземної мови, а також гармонійному розвитку творчих здібностей учнів.
- Початковий аналіз інтересу до вивчення іноземної мови у школярів;
1.1. Сутність та шляхи формування пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови
Всебічний розвиток особистості молодої людини здійснюється цілісним процесом виховання та навчання. Творчі пошуки вчителів вже багато років спрямовані до того, щоб використовувати для цієї мети єдність навчальної та позанавчальної діяльності учнів. Одне з суттєвих місць тут належить пізнавальним інтересам. «Інтерес - як би природний двигун дитячої поведінки, він є вірним вираженням, вказівкою на те, що діяльність дитини збігається з його організаторськими потребами. Ось чому основним правилом процесу навчання є побудова всієї виховної системи на точно врахованих дитячих інтересах »(Л. С. Виготський) [1, с. 84].
Пізнавальний інтерес в його загальному визначенні являє собою виборчу спрямованість особистості на предмети і явища навколишньої дійсності. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, більш повним і глибоким знань. Систематично зміцняючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес стає основою позитивного ставлення до навчання, яке одні визначають як «жагу знань», інші - як «охоту вчитися». При наявності такого ставлення школярів до навчання, воно набуває характеру захоплюючої, продуктивної діяльності.
Пізнавальний інтерес - це один з найважливіших для нас мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального інтересу навчальна робота навіть у слабких учнів протікає більш продуктивно. Це добре доведено дослідженнями Л.С. Славиной. [2, с. 4] Вона в роботі змінювала звичайну ситуацію, що вимагає тільки виконання вказівок вчителя, на ситуацію цікаву, що включає в себе елемент гри, змагання. Результатом такого експерименту була активна робота відстаючих учнів, які під впливом нового для них мотиву перевтілювалися, ставали уважними, кмітливими. В чому ж особливість пізнавального інтересу як мотиву навчання? У тому, що він раніше всього усвідомлюється учнем, найближче стоїть до емоційної сфери школяра. При проведенні анкет серед учнів 5-8 класів на теми «Що тебе приваблює в навчанні», «За що ти любиш школу?» близько 50 % школярів, а в інших класах і більше, вказують на те, що «вчитися цікаво », « цікаво кожен день дізнаватися нове », « вчителі добре і цікаво викладають ».
Звичайно, рівень, глибина і диференційованість пізнавальних інтересів при цьому у різних школярів можуть бути далеко не однаковими, але спільне у всіх одне - те, що під впливом пізнавального інтересу навчання набуває для них, за висловом психолога А. Н. Леонтьєва, «особливий особистісний смисл», а тому стає більш плідним. [3, с. 17]
Пізнавальний інтерес виступає перед нами і як сильний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала: «Смертний гріх вчителя - бути нудним ». Коли дитина займається з-під палиці, вона завдає вчителеві масу турбот і прикростей, а коли ж діти займаються із захопленням, то справа йде зовсім по-іншому. Активізація пізнавальної діяльності учня без розвитку його пізнавального інтересу не тільки важка, але і майже неможлива. Ось чому в процесі навчання необхідно систематично викликати, розвивати і зміцнювати пізнавальний інтерес учнів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису особистості, і як потужний засіб виховує навчання, підвищення його якості. Пізнавальний інтерес, як і будь-яка риса особистості і мотив діяльності школяра, розвивається і формується в діяльності, і насамперед у навчанні. Розглянемо шляхи формування пізнавального інтересу учнів до вивчення французької мови.
1) Створення позитивних емоцій по відношенню до діяльності.
2) Створення мотиву, що йде від цієї діяльності. Отже, переживання будуть інтенсивніші, а засвоєння інформації глибше і якісніше.
3) Створення ситуації цікавості (використання знань з інших дисциплін, факти з життя).
4) Використання аналогій в процесі пояснення нового матеріалу.
Знаючи структуру інтересу до навчання, можна завжди організувати навчальну роботу так, щоб вона завжди давала якомога більше поживи думкам, почуттям і вольовим проявам особистості.
Формування пізнавальних інтересів у навчанні іноземної мови може відбуватися за двома основними каналами. Перший - це сам зміст навчального предмету, друге - шлях організації пізнавальної діяльності учнів. Кожна з цих ліній має свою специфіку. [4, с. 268]
Зміст навчання, навчальний матеріал - ось та основа, на якій учні розширюють свій кругозір, відкривають світ. Очевидно, що це може і має представляти для них інтерес. Важливо, щоб навчальний матеріал містив в собі не тільки навчальне навантаження (лексичні одиниці, граматичні правила), а й основну цікаву базу, контекст, який містив би в собі нові знання про світ у цілому і в якому цей навчальний матеріал представлений. Тим самим ми робимо навчальний процес цікавим. Адже невідоме завжди дивує, вражає, а це вже, в свою чергу, є сильним стимулом пізнання. Але пізнавальний інтерес до навчального матеріалу не може підтримуватися весь час тільки новими фактами, а його привабливість неможливо зводити тільки до дивовижного і вражаючого уявлення. Ще К. Д. Ушинський писав про
те, що предмет, для того, аби стати цікавим, повинен бути лише частково новим, а частково знайомим. Нове й несподіване завжди в навчальному матеріалі виступає на тлі вже відомого і знайомого. Ось чому для підтримки пізнавального інтересу важливо вчити школярів в знайомому бачити нове.
Тепер розглянемо, як організація пізнавальної діяльності школярів стає основою формування інтересу до навчання. Далеко не все в навчальному матеріалі має бути цікаво учням. (Наприклад, деякі граматичні правила.) І тоді виступає ще одне, не менш важливе джерело пізнавального інтересу - сам процес діяльності.
Щоб викликати бажання вчитися, потрібно розвивати потребу учня займатися пізнавальною діяльністю, а це означає, що в самому її процесі, школяр повинен знаходити якісь привабливі сторони, аби сам процес навчання містив в собі позитивні заряди інтересу.
Шлях до активізації пізнавальної діяльності учнів ладить в різноманітній самостійній роботі учнів, організованої в відповідності з потребами і особливостями інтересу. [26, с. 448]
Педагогічно невигідно ставити учня в позицію тільки споглядальника і накопичувача знань. Потрібно поставити його в позицію людини, яка оперує знаннями, докладає максимум розумових і вольових зусиль для рішення пізнавальних завдань.
Вчення озброює школярів крім спеціальних умінь, пов'язаних з вивченням іноземної мови (грамотно писати, висловлювати свою думку, виразно читати іноземною мовою), ще багатьма цінними пізнавальними вміннями, якими людина широко користується в житті: розумітися в прочитаному, планувати, виділяти головне, аналізувати і узагальнювати, логічно відповідати, доводити і обгрунтовувати свою точку зору. Оволодіння новими, більш досконалими способами пізнавальної діяльності сприяє поглибленню пізнавальних інтересів в більшій мірі тоді, коли це усвідомлюється учнями. Її завжди легко помітити за заблестівшими очима учнів, а іноді і за вигуками: «Чудово , як же це виявляється просто!»
Це почуття вірно помітив і добре охарактеризував Д. І Писарєв: «Всякому человеку хочется быть сильным, остроумным и изобретательным. Всякому человеку свойственно во всяком занятии стремиться к возможному совершенству, радоваться, когда мало-помалу эта желанная виртуозность действительно приобретается».[ 4, с. 269]
Сучасні вчителі зробили багато для розробки методики навчання іноземної мови найбільш раціональним і творчим способом, стимулюючим їх пізнавальні інтереси.
1) Проблемне навчання, а не піднесення придатних, готових до заучування
фактів завжди викликає непослабний інтерес учнів. У проблемному навчанні на загальне обговорення стає питання-проблема, що містить в собі іноді елемент протиріч, іноді несподіванки. Проблемне навчання викликає з боку учнів живі суперечки, обговорення. Вони думають, як обгрунтувати свою думку, вчаться аргументувати її. Проблемне навчання повертає до життя емоції учнів, створюється ситуація захопленості, роздумів, пошуку. Це, звичайно, плідно позначається на ставленні школярів до вчителя.
Особливо розвивають інтерес творчі роботи учнів, які пов'язані з роботою уяви, поглибленої думки, з активним оперуванням знаннями й уміннями. В досвіді вчителів за останні роки ми бачимо широке використання творчих робіт. Велике поширення в іноземній мові отримали твори-мініатюри, що спираються на переживання учнів або їх особисту думку, уявлення, бачення даної проблеми. Як варіант творчої роботи при вивченні актуальної теми можна використовувати дослідні роботи. З боку учнів потрібно самостійний активний пошук, вивчення різноманітної літератури з даної проблеми, максимальне використання раніше отриманих знань, що буде сприяти не тільки розширенню кругозору, але і збагаченню лексичного запасу учнів.
Щоб пізнавальний інтерес постійно підсилювався, отримував імпульси для розвитку, потрібно використовувати засоби, що викликають в учня відчуття, свідомість власного росту.
«Постав питання однокласнику», «проаналізуй його відповідь і оціни», «Прочитай і запиши основне» - ці та багато інших прийомів, які спонукають учня осмислити свою діяльність, розвиваючи його пізнавальну активність, неухильно ведуть до формування його стійкого пізнавального інтересу, тому що при цьому він реально може бачити результат, відчувати своє просування.
Таким чином, майстерність вчителя викликати, формувати пізнавальний інтерес учнів у процесі навчання, полягає в умінні зробити зміст свого предмету привабливим, а способи пізнавальної діяльності учнів різноманітними, творчими, продуктивними. [27, с. 50]
1.2 Поняття педагогічної творчості і її роль у формуванні пізнавального інтересу школярів
Поняття «творчість» асоціюється зі створенням нових ідей, культурних і матеріальних цінностей, з «самостійно створеною діяльністю в різних напрямках виробничої роботи, науки, культури »[6, с. 727].
Творчість - це діяльність, що породжує щось нове, що раніше не існувало, на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів. Творчість має різні рівні. Для одного рівня творчості характерне використання вже існуючих знань і розширення області їх застосування; на іншому рівні створюється абсолютно новий підхід, що змінює звичний погляд на об'єкт або область знань.
В.І. Андреев (1988), визначаючи творчість як вид людської діяльності, зазначає ряд ознак, що характеризують її як цілісний процес:
- наявність протиріччя проблемної ситуації або творчого завдання;
- соціальна та особиста значимість і прогресивність, яка робить внесок у розвиток суспільства і особистості (антисоціальна діяльність, навіть в її найбільш вигадливій формі - це не творчість, а варварство);
- наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних) передумов для творчості;
- наявність суб'єктивних (особистих якостей - знань, умінь, особливо позитивної мотивації, творчих здібностей особистості) передумов для творчості;
- новизна та оригінальність процесу або результату. [10, с. 44]
Якщо з названих ознак осмислено вилучити хоча б один, то творча діяльність або не відбудеться, або діяльність не може бути названа творчою.
Педагогічна діяльність - процес постійної творчості. Але на відміну від творчості в інших сферах (наука, техніка, мистецтво) творчість педагога не має на меті створення соціально нового, оригінального, оскільки його продуктом завжди залишається розвиток особистості. Звичайно, творчо працюючий педагог, а тим більше педагог новатор, створює свою педагогічну систему, але вона є лише засобом для отримання найкращого в даних умовах результату. [7, с. 32]
Педагогічна діяльність, як і будь-яка інша, має не тільки кількісну міру, а й якісні характеристики. Зміст і організацію педагогічної праці можна правильно оцінити, лише визначивши рівень творчого ставлення педагога до своєї діяльності, яка відображає ступінь реалізації ним своїх можливостей при досягненні поставлених цілей. Творчий характер педагогічної діяльності тому є найважливішою її об'єктивною характеристикою. Вона обумовлена тим, що різноманіття педагогічних ситуацій, їх неоднозначність вимагають варіативних підходів до аналізу, вирішення випливаючих з них завдань. [7, с. 33]
Відомо, що розвиток свідомості і творчих параметрів людини йшов по шляху від простого споглядання до глибокого пізнання дійсності і лише потім до її творчого перетворення. Однаковою мірою це стосується і еволюції свідомості, і діяльності педагога. В даний час твердження про те, що педагогічна діяльність є за своєю природою творчою, стало тривіальним.
Однак не менш відомо, що як на некваліфіковану, традиційно нетворчу працю працівник може внести елемент творчості, так і, навпаки, педагогічну діяльність можна будувати за шаблоном, позбавивши її властивого їй творчого начала.
Академік В.А. Енгельгард писав, що творчість у своєму першоджерелі є результат вродженої, фізіологічної потреби, “результат некоего инстинкта, ощущаемого также властно, как потребность птицы петь или стремление рыбы подниматься против течения бурной горной реки”. Дійсно, людина на будь-який, навіть самий, здавалося б, далекий від творчості труд, не усвідомлюючи того сама, робить елементи творчості. Однак творчість творчості ворожнеча. Вона зумовлена ??творчим потенціалом особистості, який, якщо вести мову про педагога, формується на основі накопиченого ним соціального досвіду, психолого-педагогічних і предметних знань, нових ідей, умінь і навичок, що дозволяють знаходити і застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми і методи і тим самим удосконалювати виконання своїх професійних функцій. З іншого боку, досвід переконує, що творчість приходить тільки тоді і тільки до тих, для кого характерно ціннісне ставлення до праці, хто прагне до підвищення професійної кваліфікації, поповненню знань і вивченню досвіду як окремих педагогів, так і цілих педагогічних колективів.
Творча особистість повинна складатися з:
1) загальнокультурного розвитку педагога. Педагог повинен орієнтуватися на світову, батьківську культуру, бачити взаємозв'язок, володіти конкретними естетичними вміннями та навичками.
2) наукової ерудиції і наукового мислення. Педагог повинен знати не тільки свій предмет, а й актуальні напрямки розвитку суміжних наук.
4) стійкого самовдосконалення, яке включає в себе самопізнання, об'єктивну самооцінку, творче використання передового досвіду, створення власних педагогічних інновацій. [19, с. 47]
Нерідко творчу природу праці педагога виводять з умовиводу: педагогічна праця переважно розумова, а розумова - значить творча. Але розумову працю не можна прямо ототожнювати з творчою. Без спеціальної підготовки, знань, що представляють собою відображення узагальненого соціального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, педагогічна творчість, окрім як на рівні проб і помилок, неможлива. Тільки ерудований і який має спеціальну підготовку педагог на основі глибокого аналізу виникаючих ситуацій та усвідомлення сутності проблеми шляхом творчої уяви і уявного експерименту здатний знайти нові оригінальні шляхи і способи її вирішення. [19, с. 48]
Творчий потенціал будь-якої людини, в тому числі і педагога, характеризується низкою особливостей особистості, які називають ознаками творчої особистості. При цьому автори наводять різні переліки таких ознак. Вони виділяють здатність особистості помічати і формулювати альтернативи, брати під сумнів на перший погляд очевидне, уникати поверхневих формулювань; вміння вникнути в проблему і в той же час відірватися від реальності, побачити перспективу; здатність відмовитися від орієнтації на авторитети; вміння побачити знайомий об'єкт із зовсім іншого боку, в новому контексті; готовність відмовитися від теоретичних суджень, поділу на чорне і біле, відійти від звичної життєвої рівноваги і стійкості заради невизначеності та пошуку.
Інші автори відносять до ознак творчої особистості легкість асоціювання (здатність до швидкого і вільного переключення думок, здатність викликати у свідомості образи і створювати з них нові комбінації); здатність до оціночних суджень і критичність мислення (уміння вибрати одну з багатьох альтернатив до її перевірки, здатність до перенесення рішень); готовність пам'яті (оволодіння досить великим обсягом систематизованих знань, упорядкованість і динамічність знань) і здатність до згортання операції, узагальнення та відкидання несуттєвого.
Треті автори вважають творчою ту особистість, значущою характеристикою якої є креативність як здатність перетворювати здійснюючу діяльність у творчий процес. Е.С. Громов і В.А. Моляко називають сім ознак креативності: оригінальність, евристичність, фантазія, активність, сконцентрованість, чіткість, чутливість.
Представляє інтерес типологія творчої особистості, запропонована В.І. Андреевым, яка може бути поширена і на педагогів. [10, с. 142]
Теоретик-логік - це тип творчої особистості, для якого характерна здатність до логічних широких узагальнень, до класифікації і систематиці інформації. Люди цього типу чітко планують свою творчу роботу, широко використовують уже відомі методи наукових досліджень. Для цього типу творчої особистості характерна велика обізнаність і ерудиція. Спираючись на вже відомі теоретичні концепції, вони розвивають їх далі. Все, що вони починають, доводять до логічного кінця, підкріплюючи свої обгрунтування посиланнями на численні першоджерела.
Теоретик-інтуїтивіст характеризується високорозвиненою здатністю до генерування нових, оригінальних ідей, люди такого типу творчих здібностей - це великі винахідники, творці нових наукових концепцій, шкіл і напрямів. Вони не бояться протиставити свої ідеї загальноприйнятим, мають виняткову фантазією та уявою.
Практик (експериментатор) завжди прагне свої нові оригінальні гіпотези перевірити експериментально. Люди цього типу люблять і вміють працювати з апаратурою, у них завжди великий інтерес і здібності до практичних справ.
Організатор як тип творчої особистості має високий рівень розвитку здібностей до організації інших, колективу для розробки та виконання нових ідей. Під керівництвом таких людей створюються оригінальні наукові школи та творчі колективи. Людей цього типу відрізняє висока енергія, комунікабельність, здатність підпорядковувати своїй волі інших і направляти їх на вирішення великих творчих завдань.
Ініціатор характеризується ініціативністю, енергійністю, особливо на початкових стадіях вирішення нових творчих завдань. Але, як правило, вони
швидко остигають або переключаються на вирішення інших творчих завдань.
Творча діяльність учителя, на думку В.В. Краєвського, здійснюється у двох основних формах: застосування відомих засобів в нових поєднаннях з виникаюччими в освітньому процесі педагогічними ситуаціями і розробка нових засобів стосовно до ситуацій, аналогічним тим, з якими вчитель вже мав справу раніше. На своїй першій стадії творчий педагогічний процес є встановлення нових зв'язків і комбінацій відомих раніше понять і явищ і може бути реалізований на основі спеціальної методики. Оптимальні шляхи його здійснення можливо визначити за допомогою алгоритму або за допомогою - евристичної системи правил, дотримуючись яких легше знайти рішення. Приписання до педагогічної діяльності, норми цієї діяльності - необхідне науково обгрунтоване керівництво для вчителя в його роботі. [7, с. 33]
Сфера прояву педагогічної творчості визначається структурою педагогічної діяльності і охоплює всі її сторони: конструктивну, організаторську, комунікативну та діагностичну. Однак для здійснення творчості в педагогічній діяльності необхідний ряд умов (Н. ??В. Кузьміна, В. А. Кан-Калик):
- тимчасова спрессованність творчості, коли між завданнями і способами їх вирішення немає великих проміжків часу;
- зв'язаність творчості педагога з творчістю учнів та інших педагогів;
- відстроченість результату і необхідність його прогнозування;
- необхідність постійного співвіднесення стандартних педагогічних прийомів і нетипових ситуацій. [11, с. 190]
У сучасній літературі педагогічна творчість розуміється як процес вирішення педагогічних завдань у змінних обставинах.
Звертаючись до вирішення незліченної кількості типових і нестандартних
завдань, педагог так само, як і будь-який дослідник, будує свою діяльність відповідно до загальних правил евристичного пошуку: аналіз педагогічної ситуації; проектування результату згідно з вихідними даними; аналіз наявних засобів, необхідних для перевірки припущення та досягнення шуканого результату; оцінка отриманих даних; формулювання нових завдань.
Однак творчий характер педагогічної діяльності не можна звести тільки до вирішення педагогічних завдань, бо у творчій діяльності в єдності проявляються пізнавальний, емоційно-вольовий і мотиваційно-потребностний компоненти особистості. Проте рішення спеціально підібраних завдань, спрямованих на розвиток тих чи інших структурних компонентів творчого мислення (цілепокладання; аналіз, вимагає подолання бар'єрів, установок, стереотипів; перебір варіантів, класифікація і оцінка і т.п.), є найважливішою умовою розвитку творчого потенціалу особистості педагога. [6, с. 294]
Часто сферу прояву творчості педагога мимоволі звужують, зводячи її до нестандартного, оригінального вирішення педагогічних завдань. Тим часом творчість педагога не в меншій мірі виявляється і при вирішенні комунікативних завдань, які виступають своєрідним тлом і підставою педагогічної діяльності. У сфері особистості педагогічна творчість проявляється як самореалізація педагога на основі усвідомлення себе творчою індивідуальністю, як визначення індивідуальних шляхів свого професійного росту і побудова програми самовдосконалення.
Педагогічна творчість неодмінно має включати в себе елементи певної новизни, але частіше ця новизна пов'язана не тільки з генеруванням нових ідей і принципів освіти і виховання, скільки з видозміною прийомів виховно-освітньої роботи, їх модернізацією. В цьому сенсі вона схожа з раціоналізаторством, яке широко поширене на виробництві. Раціоналізатор не створює щось принципово нове, не пропонує нових, раніше невідомих ідей, а вносить певні вдосконалення в існуючу технологію і таким чином проявляє своєрідну творчість. Так само виглядає і педагогічна творчість вчителя. Воно характеризується внесенням у виховно-освітню діяльність тих чи інших методичних модифікацій, раціоналізацією прийомів і методів освіти та виховання без будь-якого порушення педагогічного процесу.
Наприклад, промовляння в процесі виконання вправи не є новим, однак окремі учні при виконанні колективної роботи відчувають труднощі в осмисленні даної вправи. Тому варіант педагогічної творчості - метод коментування при виконання вправи одним учнем всьому класу. [6, с. 298]
Таким чином, педагогічна творчість - це щось нове і, відповідно, цікаве для учнів. За допомогою своєї творчості педагог може зацікавити, залучити учнів в активну навчальну діяльність, а, отже, формувати пізнавальний інтерес учнів. [6, с. 304]
1.3 Форми прояву педагогічної творчості в процесі навчання іноземної мови
Як зазначалося в розділі 1.2, педагогічна творчість може розглядатися в двох основних формах: застосування відомих засобів в нових поєднаннях до виникаючих в освітньому процесі педагогічним ситуаціям і розробка нових засобів стосовно до ситуацій, аналогічних тим, з якими вчитель вже мав справу раніше. Однак, педагогічна творчість - це також і адаптація раніше
розроблених методів і форм роботи до нової педагогічної ситуації. Педагогічна праця нетворчою не буває, бо неповторні учні, обставини, особистість самого педагога, і будь-яке педагогічне рішення має виходити з цих завжди нестандартних факторів. [9, с. 402] Однією з форм прояву педагогічної творчості дослідники бачать педагогічні інновації.
Розробляючи модель інноваційної діяльності педагога, дослідники, зокрема В.А Сластенин і Л. С. Подымова, використовували рефлексивно- діяльнісний, соціально-психологічний, індивідуально-творчі підходи. Інноваційна діяльність в сучасних умовах часто асоціюється з творчою діяльністю, оскільки педагогічна інноватика, як правило, - це новації в області освіти, пов'язані з творчістю, впровадженням і розповсюдженням передового досвіду. [15, с. 66]
Для того, щоб учитель-вихователь розвивав свою професійну творчість, необхідне створення педагогічних умов в реально існуючому навчально-виховному процесі того чи іншого виховного закладу, який сприяє прояву та розвитку творчої індивідуальності вчителя, формуванню у нього авторської
педагогічної технології. [28, с. 117]
- формування професійного ідеалу і вироблення на його основі індивідуального стилю діяльності;
- проектування цілісного навчально-виховного процесу на основі співробітництва, спільної творчої діяльності всіх його учасників.
- розробка і використання технологій і рефлексивної діяльності учнів та вчителів в спільній діяльності.
- узгодження об'єктивних умов та індивідуальних особливостей педагога.
- наявність творчої лабораторії вчителя і вихователя.
Сама по собі педагогічна творчість - це складова педагогічної майстерності. Отже, кожен вчитель повинен прагнути удосконалювати свою професійну майстерність.
Педагогічна майстерність - це вищий рівень педагогічної діяльності, що виявляється у творчості вчителя, в постійному вдосконаленні мистецтва навчання, виховання і розвитку людини.
Педагогічна творчість розглядається як стан педагогічної діяльності, при якому відбувається створення принципово нового або адаптація та поліпшення існуючого у змісті та організації навчально-виховного процесу, у вирішенні науково-практичних проблем. [28, с. 12]
Педагогічна майстерність - це система, основними компонентами
Педагогічна творчість як умова формування інтересу у школярів до іноземної мови курсовая работа. Педагогика.
Моцарт Полное Собрание Сочинений
Курсовая работа по теме Привод механизма передвижения мостового крана
Практические Ситуации Социальная Работа
Презентация Тема Практическая Работа
Курсовая Работа На Тему Розробка Методики Формування В Учнів Системи Знань І Вмінь З Технології Обробки Металу Не Верстатах На Заняттях З Трудового Навчання У 9 Класі (Профіль "Металообробка")
Восточный вопрос во внешней политике России начала XIX века
Основные Принципы Менеджмента Реферат
Реферат: Аристотель - древнегреческий философ. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Практикум для курсовой работы по дисциплине «Метрология, стандартизация и сертификация»
Модели Обучения Взрослых Реферат
Мой Родной Язык Сочинение 8 Класс
Курсовая работа по теме Звук: физика, химия, биология
Реферат: Адресация в IP-сетях. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Индивидуальные особенности личности
Реферат по теме Протестантские конфессии в России XIX века
Курсовая работа: Управління грошовими потоками підприємства
Рынок Евродепозитов Реферат
Реферат: Biography Of John Grisham Essay Research Paper
Курсовая Работа На Тему Одежда
Контрольная работа: Овцеводство и козоводство
Единый государственный экзамен в системе образования Российской Федерации - Педагогика дипломная работа
Возбуждение производства по гражданскому делу - Государство и право курсовая работа
Международное движение капитала - Международные отношения и мировая экономика контрольная работа