Павло Скоропадський

Павло Петрович Скоропадський, що народився 15 травня 1873 в місті Вісдабен ( Німеччина ) у родині Петра Скоропадського ьа Марії Миклашевської, він є нащадком брата козацького гетьмана Івана Скоропадського.

Освіту Павло розпочав з Стародубської гімназії. Згодом, за традиціями Російської Імперії, він вступив до Петербурзького Пажеського корпусу, а згодом і до Кавалерґардського полку.
Пізніше він брав участь в Російсько-Японській Війні, за що був нагороджений орденом Святої Ганни 3-го ступеню

17 жовтня 1917 року на З'їзді Вільного Козацтва в Чигирині, він був обраний Отаманом Вільного Козацтва, та згодом стає Гетьманом Української Держави, але невдовзі повалений Директорією, та вимушений відправитись в еміграцію.

Протягом 1938-1941 років Скоропадський намагався згуртувати усі українські сили у діаспорі. Він не поділяв надій деяких угруповань емігрантів, що німці відновлять українську державність. На жаль, Павло Скоропадський не встиг у мирний час завершити організаційне та ідеологічне формування «Союзу гетьманців-державників». Наприкінці війни, 16 квітня 1945 року, під час бомбардування станції Платлінґ, що поблизу Мюнхена у Баварії, був смертельно поранений. Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 року у лікарні монастиря Меттен. Похований у місті Оберсдорфі в родинному склепі Скоропадських.