Парадокс правового біхевіоризму трактату Геделя-Вітгенштейна. Реферат. Гражданское право.
🛑 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Парадокс правового біхевіоризму трактату Геделя-Вітгенштейна
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Ужгородський
національний університет
Парадокс
правового біхевіоризму трактату Геделя-Вітгенштейна
Розділ ІІ. Парадокс основних чинників
Список використаних
джерел та літератури
З погляду права,
поведінка може бути правомірною, юридично нейтральною, протиправною.
Поведінка суб'єктів
права, що відповідає вимогам норм права в загальному вигляді, є правомірною, а
та, що порушує їх — неправомірною. Соціальна природа правомірної поведінки в
суспільстві обумовлена сутністю і соціальним призначенням права.
Особливо важливе значення
має вивчення умов формування правомірної поведінки, чому в чималому ступені
служать активна спрямованість і творчий характер держави і права. Без наукового
осмислення природи правомірної поведінки неможливе плідне дослідження причин,
форм здійснення правопорушень, а також засобів їхнього запобігання і методів
боротьби з ними.
Про
правомірну поведінку суб'єктів права можна говорити лише тоді, коли їхні дії
відповідають ідеальної моделі, закріпленій в нормі права. Соціальною сутністю
правомірної поведінки є її корисність і необхідність для суспільства.
Правомірна поведінка — це
дотримання норм права з метою досягнення соціально-корисного результату, це
відповідність поведінки вимогам норм права, тобто суб'єктивним правам і
суб'єктивним юридичним обов'язкам, що виникають на їхній основі.
У
юридичній літературі часто правомірна поведінка характеризується як суспільно
корисне, що одержує позитивну оцінку з боку суспільства і держави, тобто
необхідне і бажане. [1]
У
працях по теорії держави і права правомірна поведінка розглядається також в
зв’язку з розглядом питання про прояви юридичних фактів у житті людей – як
поведінка, яка відповідає приписам законодавства, не порушує правових норм,
здійснюється в рамках правопорядку, - однак, з суттєвим уточненням: правомірна
поведінка виражається у формі як дії, так і бездіяльності людей, заснованої на
свідомому виявленні їх волі. [2]
Необхідність правомірної
поведінки міститься в нормах права, насамперед у зобов'язуючих чи тих, що забороняють,
а бажаність поведінки відбивається як в уповноважуючих, так і в заохочуючих,
рекомендаційних нормах, тому що держава зацікавлена в такому варіанті поведінки
(наукова і художня творчість, підвищення своєї кваліфікації і т.д.) і всіляко
його підтримує.
У деяких працях по
теоретичним проблемам держави і права особливо підкреслюється масовість,
суспільна корисність даного соціально-правового явища, його необхідність і
бажаність для держави, суспільства, громадян, дається суспільно-політична
характеристика правомірної поведінки, досліджуються мотиваційні засоби для її
спонукання. [3]
У
ряді праць трактування поняття правомірності поведінки дається досить широко:
вважається, що все, що не заборонено, правомірно. Югославський юрист Р. Лукич
вважає, наприклад, що відмінність між двома видами поведінки, регульованої
правом, “виникає лише тоді, коли з’являється необхідність примусового
застосування санкції.
В
тому випадку, якщо суб’єкт, якому адресована санкція, сам виконує її приписи,
його поведінка нічим не відрізняється від поведінки, передбаченої диспозицією”. [5]
При
дослідженні проблеми правомірної поведінки є ще один дуже істотний аспект — це
механізм його формування, аналіз якого дає відповідь на питання, чому в тій чи
іншій ситуації суб'єкт діє правомірно.
Безсумнівно,
що форма правомірної поведінки в кожному конкретному випадку індивідуальна,
зв'язана зі специфікою мотивів, цілей. Однак загальними якостями, властивими
усім формам, є:
—
свідоме дотримання правових приписів з метою досягнення визначеного позитивного
результату;
—
уникнення несприятливих наслідків, що можуть наступити за порушення правових
норм.
Іноді
мотиви правомірної поведінки визначаються спеціальною метою — зміцнити
законність і правопорядок. Особливе значення вивчення цих мотивів має,
наприклад, у практичній діяльності виправно-трудових установ, коли необхідно
з'ясувати, чому засуджений діє правомірно: на основі знання права, позитивного
відношення до норм, що регламентують його поводження, на основі переконання, що
формується, чи з почуття страху, бажання одержати додаткові пільги, переваги
тощо.
Суспільна
необхідність правомірної поведінки виражається у вигляді прав і обов'язків,
закріплених у законі. Реалізувати своє суб'єктивне право — значить зробити в
активній формі ті дії, що допускаються правом, виконати юридичний обов'язок,
тобто виконати активні дії, дотриматись юридичного обов'язку чи утриматися від
здійснення яких-небудь дій. [6]
Структура
правомірної поведінки являє собою єдність чотирьох елементів: суб'єкта,
об'єкта, суб'єктивної й об'єктивної сторін.
Суб'єктами
виступають фізичні чи юридичні особи, визнані такими у встановленому державою порядку.
Об'єктами правомірної поведінки є предмети матеріального світу чи поведінка
суб'єктів.
Об'єктивна
сторона включає всі елементи, що характеризують правомірне діяння як акт
зовнішньої дії, тому що про помисли і почуття конкретних осіб можна судити лише
по одній ознаці — їх діям. Правомірні вчинки суб'єктів відрізняються один від
одного, а також від протиправних і юридично нейтральних саме своєю зовнішньою
стороною.
Суб'єктивна
сторона правомірного діяння відбиває його внутрішню сторону. Її характеризують
насамперед мотиви, з яких виходять правомірно діючі учасники суспільних
відносин, а також мети, на яку спрямовані їхні дії чи бездіяльність.
Таким
чином, правомірна поведінка Геделя — це засвоєння особою і відтворення нею у
своєму діянні всіх соціальних норм суспільства, свідоме, вольове поводження,
спрямоване на досягнення особистого чи суспільного блага. [7]
Види
правомірної поведінки можна класифікувати за різними підставами. У залежності
від зовнішнього прояву (волевиявлення) вони виступають у вигляді дій чи
бездіяльності, пов'язаних з активною чи пасивною формою поведінки.
Форми
реалізації права збігаються з формами правомірної поведінки (дотримання,
виконання, використання, застосування).
На
наш погляд, зазначені три форми реалізації права досить повно охоплюють всі ті
правомірні дії особи, які стають необхідними для реалізації права.
В
зв’язку з цим слід відмітити, що питання про форми реалізації права залишається
предметом дискусії в юридичній літературі, як і питання про те, що включати в
реалізацію об’єктивного і суб’єктивного права.
В
даній роботі поведінка розглядається як вираження правомірної діяльності особи,
виражаюче реалізацію норм об’єктивного права, як дозволену поведінку особи в
рамках її суб’єктивного права. [8]
У
залежності від суб'єкта правомірної поведінки розрізняють діяння громадян,
державних органів, громадських організацій, а по галузевій приналежності норм
виділяють вчинки адміністративно-правові, цивільно-правові, державно-правові і
т.п. [9]
Правомірна
поведінка пов'язана з правовою активністю — внутрішньо усвідомленим,
цілеспрямованим, суспільно корисним, ініціативним діянням суб'єктів у сфері права.
Основними
рисами правомірної поведінки, що визначають її соціальну цінність виступають її
масовість і суспільна корисність, а також дисциплінованість, добровільність і
усвідомленість, впевненість і відповідальність особи в своїх діях, її
активність у виконанні обумовлених правом дій.
Суть
даного виду поведінки визначається характером суспільних відносин, що
охороняються державою за допомогою права. Звідси правомірність у вчинках – це
юридичне вираження соціальної прийнятності, суспільної корисності певних видів
поведінки людей, що являє собою реальність юридичних гарантій прав людини, а
також високий рівень законності і стійкість правопорядку в цілому. [10]
Правомірна
поведінка у всіх її різновидах виступає важливою передумовою гармонічного
розвитку особистості, розкриття її творчих та інтелектуальних здібностей,
формування моральних якостей.
Здійснення
правомірних вчинків прямо пов'язане з рівнем реалізації законності і
забезпеченням стабільності суспільних відносин.
Розділ ІІ. Парадокс основних чинників
Біхевіорестична
правосвідомість є особливим елементом правової дійсності. Головною ознакою
правосвідомості, що ставить її в особливе становище серед усіх інших явищ
правової дійсності, виступає те, що вона є формою суспільної свідомості, хоч і
специфічною. Між правом і правосвідомістю існують суттєві відмінності.
Якщо
право за своїми особливостями є інституційним утворенням, то еврестична правосвідомість
виступає субстанцією – це лише уявлення про право, судження про необхідність
юридичної структури взаємовідносин людей, а також явища
соціально-психологічного характеру, що стосуються правової сфери (емоції,
настрої тощо). Тому правосвідомість функціонує не через інституційний механізм,
а через загальну правову оцінку соціальної практики і випливаючої з неї вольову
спрямованість поведінки людей. Дещо іншим є і соціальне призначення, роль
правосвідомості. У вигляді правової ідеології вона входить важливим компонентом
до правової системи. Її “місія полягає в тому, щоби забезпечити оптимальне
духовне, соціально-психологічне становище для функціонування права, взаємодіяти
з ним.
Отже,
біхевіорестична правосвідомість – це сукупність уявлень і почуттів, які
виражають ставлення людей до права, правових явищ, діяльності юридичних установ
у суспільстві.
Структура
еврістичної правосвідомості є складною і включає до себе як раціональні
(правова ідеологія), так і емоційні елементи (оціночний, інформаційний і
вольовий).
Правова
ідеологія відображає переважно наслідки абстрактного мислення. Вона включає до
себе концептуально оформлені ідеї і поняття про необхідність і роль права, про
його забезпечення, удосконалення, методи і форми втілення в життя. Провідними в
сучасній правовій ідеології виступають ідеї: невід’ємних прав і свобод людини,
закону як акта вищої юридичної сили; законності; охорона права державою і
пов’язаність самої держави правом. [11]
Емоційні
елементи правосвідомості разом становлять правову психологію. У ставленні до
права людина керується не лише раціональним мисленням, а й емоціями. З цієї
точки зору, правова психологія складається з трьох елементів:
1)
інформаційний елемент – полягає у знанні того чи іншого обсягу
інформації про зміст правових норм, що реально виражається у знанні тексту
джерела права;
2)
оціночний елемент – полягає втому, що носій правосвідомості
(людина, колектив), отримавши інформацію про нормативний акт, співвідносить її
з власною системою цінностей, тобто оцінює її позитивно чи негативно повністю
або в частині;
3)
вольовий елемент означає, що носій правосвідомості, отримавши і
оцінивши інформацію про право, визначає напрямок своєї поведінки – відповідно
до змісту правових норм (правомірна поведінка), або всупереч йому. [12]
Необхідно
також визначити види правосвідомості. Так М.Н. Марченко виділяє такі види
правосвідомості:
а)
буденна правосвідомість – це масові уявлення людей, їх почуття, настрої з
приводу правової сфери у суспільстві, які виникають безпосередньо з умов життя
людей, їх життєвого досвіду;
б)
професійна правосвідомість – це сукупність уявлень, понять, ідей, традицій, що
формуються з приводу правової дійсності у професіоналів-юристів на основі
спеціальних юридичних знань;
в)
теоретична правосвідомість – це система поглядів осіб, які науково досліджують
функціонування правової системи. [13]
Таким
чином, як ми бачимо, правосвідомість має важливе значення для формування
правомірної поведінки осіб. Вона здійснює свій вплив на всіх рівнях (буденному,
професійному і теоретичному), що є безперечно важливим фактором для
забезпечення масовості прояву правомірної поведінки серед населення.
Крім
цього, слід також звернути увагу і на таке явище, як правова культура. Правова
культура за своїм змістом виступає свого роду юридичним багатством, яке
виражається в досягнутому рівні регулятивних властивостей права, нагромаджених
правових цінностей, тих особливостей права, юридичної техніки, котрі належать
до духовної культури, до правового прогресу.
1)
стан правосвідомості в суспільстві, тобто: а) певний рівень
правового мислення і чуттєвого сприйняття правової дійсності; б) належний
ступінь знання населенням законів; в) високий рівень поваги до норм права;
2)
стан законності, який характеризується певним ступенем розгортання
всіх її вимог, реальністю їх здійснення (міцністю правопорядку);
3)
стан процесів правотворчості і реалізації права;
4)
наслідки правової діяльності у вигляді духовних і матеріалізованих
благ, створених людьми (законодавство, судова практика тощо);
5)
стан практичної роботи спеціальних юридичних установ (судів,
прокуратури), які застосовують право.
Розрізняють
чотири стани правової культури:
Б)
нормативний стан, який фіксується сукупністю правових норм;
В)
поведінковий стан, що вказує на характер правових дій;
Г)
об’єктивний стан, який закріплює наслідки правової діяльності. [14]
Отож,
загалом можна сказати, що правова свідомість і рівень правової культури в тій
чи іншій країні визначають характер правової поведінки, як безпосередні чинники
її формування.
По
мірі здійснення в повсякденному житті легітимних положень про закріплення
правової основи державного і суспільного життя як одного із головних напрямків
подальшого розвитку і поглиблення демократії більш нагальним стає завдання
викорінення всього того, що мішає нормальному функціонуванню і розвитку нашого
суспільства, формування у громадян поведінки, що відповідає вимогам правових
норм, забезпечення точного і неухильного виконання законів усіма і всюди.
Розгляд
аксіоматичної поведінки як результату реалізованого права веде до більш
активного вивчення соціальної поведінки особи у сфері правового регулювання,
його суспільно корисних взірців.
В
основі даного процесу лежить необхідність виявлення і врахування всіх умов і
факторів, що сприяють правовій соціалізації особи, створенню належного
психологічного клімату для масової правомірної поведінки, що визнається
найважливішим напрямком науки про державу і право.
В
зв’язку з цим велике значення всебічне вивчення суб’єктивних факторів, що
впливають на людину при формуванні її відношення до права, а зокрема
дослідження соціальних, інформаційних, соціально-психологічних аспектів
становлення правової поведінки, обумовленості вибору людиною певного варіанту
поведінки в конкретній життєвій ситуації, процесу закріплення у свідомості
людей важливих мотивів, спонукаючих їх діяти в повній відповідності із законом.
Список
використаних джерел та літератури
1.
Русинов Р.К. Сознание и поведение // Правоведение. – 2007. - №10.
– С.9
2.
Лемак В.В. Теорія держави і права: Курс лекцій. – Ужгород, 2008. –
С.207-208
3.
Коновалова В.Е. Правовая психология. Учебное пособие. – Харьков,
2007. – С. 247-248
4.
Теория государства и права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.,2005. –
С.237
[1] Русинов
Р.К. Сознание и поведение // Правоведение. – 2007. - №10. – С.9
[2] Лемак В.В. Теорія держави
і права: Курс лекцій. – Ужгород, 2008. – С.207-208
[3] Коновалова В.Е. Правовая
психология. Учебное пособие. – Харьков, 2007. – С. 247-248
[4] Теория государства и
права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.,2005. – С.237
[5] Русинов
Р.К. Сознание и поведение // Правоведение. – 2007. - №10. – С.9 Русинов Р.К. Сознание и поведение // Правоведение.
– 2007. - №10. – С.9
[6] Кудрявцев
В.Н., Малеин Н.С. Закон и пределы . – М.,2004. – С.34
[7] Теория государства и
права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.,2005. – С.237
[8] Коновалова
В.Е. Правовая психология. Учебное пособие. – Харьков, 2007. – С. 247-248
[9] Лемак В.В. Теорія держави
і права: Курс лекцій. – Ужгород, 2008. – С.207-208
[10] Кудрявцев
В.Н., Малеин Н.С. Закон и пределы . – М.,2004. – С.36
[11] Теория
государства и права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.,2005. – С.237
[12] Коновалова
В.Е. Правовая психология. Учебное пособие. – Харьков, 2007. – С. 247-248
[13] Кудрявцев
В.Н., Малеин Н.С. Закон и пределы . – М.,2004. – С.34
[14] Русинов
Р.К. Сознание и поведение // Правоведение. – 2007. - №10. – С.10
Похожие работы на - Парадокс правового біхевіоризму трактату Геделя-Вітгенштейна Реферат. Гражданское право.
Полевые шпаты минералов
Реферат по теме Собственность как экономическая категория
Реферат: Статистика себестоимости продукции
Контрольные Работы Истомина 6 Класс
Доклад по теме О внесении изменений и дополнений в некоторые законодательные акты Российской Федерации
Семь Чудес Казахстана Сочинение
Курсовая работа по теме Расчет рекуперативного кожухотрубного вертикального теплообменного аппарата с U–образными трубами
Контрольная работа: Разработка технологического процесса изготовления шестерни четвертой передачи автомобиля ЗИЛ
Доклад: Гарпе, Василий Иванович
Контрольная работа по теме Классификация рисков, их качественный и количественный анализ
Жилые Дома Средней Этажности Реферат
Курсовая работа по теме Действие пыли на организм
Курсовая работа: Выбор и обоснование варианта и технологической схемы переработки нефти
Реферат: Harvey Essay Research Paper Theater 310November 22
Лабораторная работа: Определение твердости
Курсовая работа по теме Внешние факторы, определяющие работу систем управления предприятием
Сделки С Недвижимостью Курсовая
Курсовая работа по теме Аудит операций по учету основных средств в ООО 'Зубр'
Трудовые Ресурсы И Производительность Труда Курсовая
Реферат: James Cook Essay Research Paper Captain James
Реферат: Национально-освободительная борьба народов мира в конце XIX - начале XX века
Реферат: Основные свойства архитектурно-пространственных форм 2
Похожие работы на - Способы проведения открытых горных выработок