Пам’ятка для населення щодо експлуатації шахтних, трубчатих колодязів та каптажів джерел

З кожним роком все більше громадян міста та навколишніх населених пунктів звертаються в лабораторії Миргородського РВП ДУ «Полтавський ОЦКПХ МОЗ» по питанню дослідження води з джерел децентралізованого водопостачання - шахтних та трубчастих колодязів (свердловин) на придатність її для споживання. В зв’язку з тривалими відключеннями електроенергії в останні 2 місяці сталися перебої води з джерел централізованого водопостачання (артезіанських свердловин), тому люди, як альтернативне джерело, почали використовувати свої закинуті шахтні колодязі, проводити буріння трубчастих колодязів та облаштовувати природні джерела.

Починаючи користуватися таким вододжерелом перш за все необхідно пам’ятати, що вода може бути одним із факторів передачі інфекційних захворювань. Вживання небезпечної в епідемічному відношенні питної води з колодязя може привести до виникнення інфекційних захворювань, таких як вірусного гепатити А, черевного тифу, дизентерії, холери, ротавірусної інфекції, лептоспірозу та інших, а води із хімічним забрудненням – гостре отруєння хімічними речовинами. Особливо небезпечно вживати питну воду з підвищеним вмістом нітратів вагітним жінкам та дітям віком до 3 років, що може привести до водно-нітратної метгемоглобінемії та стати причиною летальних випадків у новонароджених.

Для шахтних колодязів використовуються грунтові підземні води, що залягають на глибині не більше 20 метрів.

Трубчастий колодязь за своєю будовою є свердловиною, яка обладнана водяним фільтром, водопіднімальною трубою і насосом. Глибокі трубчасті колодязі влаштовують на ділянках, де глибина залягання водоносного шару перевищує 9 м. Трубчастий колодязь є більш захищеним, ніж шахтний.

Джерело – це природний вихід підземних води на денну поверхню.

Підземна вода утворюється внаслідок проникнення вглиб землі атмосферних опадів та поверхневих вод. А водоносні горизонти ґрунтових вод є незахищеними та можуть бути забрудненні як бактеріальною мікрофлорою, в зв’язку з близьким розташуванням вигрібних ям, вбиралень, споруд та мереж каналізації, тваринницьких ферм, полів фільтрації, так і небезпечними хімічними речовинами, внаслідок використання на сільськогосподарських угіддях мінеральних добрив. Ризик забруднення значно збільшується під час весняних злив та повенів. 

Отже, вживати воду з таких водозабірних джерел можна тільки будучи абсолютно впевненими в її безпеці. А це можливо при задовільному їх санітарно-технічному стані та отриманні висновку акредитованої в цій галузі лабораторії про безпечність та якість питної води.

Основним нормативним документом в якому регламентуються гігієнічні вимоги до безпечності та якості питної води, проведення виробничого контролю безпечності та якості питної води, вимоги до влаштування шахтних колодязів, трубчастих колодязів (свердловин) та каптажів джерел, вимоги щодо їх дезінфекції є «Державні санітарні норми та правила (ДСанПіН 2.2.4-171-10) «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

 Основні вимоги для захисту шахтних, трубчастих колодязів та каптажів джерел  від забруднення поверхневими стоками:

• місце влаштування колодязів слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод та на відстані не менше ніж 50 м (для громадських шахтних колодязів) і не менше ніж 20 м ( для індивідуальних колодязів) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.;
• колодязі, каптажі джерел повинні бути ізольованими від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод);
• стінки шахтного колодязя повинні бути щільними, без шпарин;
• для захисту колодязів та каптажів джерел від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя та каптажа, навколо них необхідно робити "замок" із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м та з ухилом від водо джерел;
• наземна частина колодязя (оголовок), та каптажа джерела влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку;
• для підйому води із шахтного колодязя допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим "журавлем" з відром для загального користування. Заборонено використовувати для забору води індивідуальні відра та набирати воду із відра загального користування посудом, що належить споживачам;
• підйом води з трубчастого колодязя здійснюється за допомогою ручного або електричного насоса;
• у камері каптажу водорозбірну трубу обладнують краном, гаком для підвішування відер та відводять на відстань 1 - 2 м від каптажу джерела;
• біля колодязя та під краном з каптажу джерела слід влаштовувати підставку для відер;
• забороняється набирати воду із відра загального користування посудом, що належить споживачам.

Санація шахтних колодязів та каптажів джерел.

Власники шахтних колодязів чи каптажів джерел зобов'язані щорічно з профілактичною метою проводити обстеження водозабірних споруд, їх поточний ремонт, чищення та дезінфекцію.

1.    Спочатку визначають об'єм води в колодязі або каптажі джерела.

2.    Потім повністю відкачують воду, чистять дно від мулу, бруду, сміття і випадкових предметів.

3.    Стінки колодязя (каптажу) чистять механічним способом від забруднень та обростання і у разі необхідності ремонтують. Вибраний бруд та мул поміщають у яму на відстані не менше 20 м від колодязя на глибину 0,5 м, заливають дезрозчином та закопують.

4.    Для остаточної дезінфекції поверхню стінок колодязя (каптажу) зрошують з гідропульта дезрозчином.

5.    Потім очікують, поки колодязь (каптаж) наповниться водою, до звичайного рівня і дезінфікують водну частину об'ємним способом протягом 10 - 12 год.

6.    Після проведених вищевказаних заходів відбирають пробу води і направляють для проведення лабораторних досліджень.

Проводити санацію вододжерела можуть як спеціалізовані організації, так і самі власники при умові дотримання правил техніки безпеки та при застосуванні засобів індивідуального захисту.

Для дезінфекції можуть застосовуватися дезінфекційні засоби, які дозволені Міністерством охорони здоров'я України. Концентрація дезінфекційного розчину та час дезінфекції води надаються в Методичній вказівці (інструкції) щодо застосування дезінфекційного засобу.

Підставами для знезараження води в колодязі (каптажі) є її невідповідність гігієнічним вимогам за показниками епідемічної безпеки, наявність ознак забруднення води за санітарно-хімічними показниками (знезаражують до виявлення джерела забруднення та отримання позитивних результатів після санації), неефективна санація колодязя (каптажа), наявність вогнищ кишкових інфекцій в населеному пункті (проводиться після дезінфекції колодязя до моменту повної ліквідації вогнищ).

У тому разі, коли після чищення та дезінфекції колодязів чи каптажів джерел безпечність та якість питної води не покращується, використовувати її для питних потреб забороняється. На колодязі чи каптажі джерела слід вивісити інформаційну табличку "Вода для пиття не придатна".

З питань проведення дослідження питної води на мікробіологічні та санітарно-хімічні показники безпеки та якості питної води, а також отримання більш детальної рекомендації по дезінфекції води в джерелах децентралізованого водопостачання можете звернутися до Миргородського РВП ДУ «Полтавський ОЦКПХ МОЗ України» за адресою: м. Миргород, пров. Скляра, 4, тел. (05355) 4-61-27.

Тож будьте впевненими у якості питної води, яку ви споживаєте. Дотримуйтесь порад фахівців. Бережіть себе та піклуйтесь про своє здоров’я!

Веретельнік Юлія

Фельдшер санітарний

Миргородського РВП

ДУ «Полтавський ОЦКПХ МОЗ»