ПЗРК FIM-92 Stinger

«Стінгер» (англ. Stinger — «жало», загальновійськовий індекс FIM-92) — американський переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК), призначений для ураження повітряних цілей (літаків, гвинтокрилів, БПЛА), що летять, крім того забезпечує можливість обстрілу неброньованих наземних чи надводних цілей.

Розроблено американською корпорацією "General Dynamics". Прийнятий на озброєння в 1981 року. Один із найпоширеніших ПЗРК, що знаходиться на озброєнні 30 держав, а також низки національно-визвольних рухів та терористичних організацій. Кількість вироблених ракет "Стінгер" всіх моделей перевищила 700 тис. штук.

ПЗРК "Stinger" широко застосовувався у локальних конфліктах останніх десятиліть. Застосовувався він і моджахедами під час війни в Афганістані проти радянських військ. За перші два тижні застосування ПЗРК "Stinger" на початку 1987 року ними було збито три Су-25, загинули два льотчики. До кінця 1987 року втрати становили майже цілу ескадрилью - 8 літаків. Термоловушки не рятували машину від вже запущеної ракети, а потужна БЧ дуже ефективно вражала двигуни Су-25, викликала пожежу, внаслідок якої перегорали троси керування стабілізатором.

ПЗРК "Stinger" всіх модифікацій складається з наступних основних елементів:

• ЗУР в транспортно-пусковому контейнері (ТПК);
• оптичний приціл для візуального виявлення та супроводу, а також наближеного визначення дальності до неї;
• пусковий механізм;
• блок електропостачання та охолодження з електричною батареєю та ємністю з рідким аргоном;
• апаратура розпізнавання "свій-чужий" AN/PPX-1 (електронний блок носиться на поясному ремені стрілка-зенітника).

Зазначимо, що FIM-92 Stinger має цифрову систему обробки сигналу, яка дозволяє ефективно відсіювати теплові пастки, також він має потужну бойову частину, високу енергетику та швидкість ракет.

Stinger має "мушку" (range ring) та "цілік" (rear peepsight). На самому початку мушка необхідна для того, щоб визначити приблизну дальність до цілі. Далі у "ціліку" необхідно правильно розташувати ціль, щоб, у випадку потреби, зробити упередження. Умовно мушка прицілу розбита на 4 зони. У зону "C", тобто по центру, розміщуються цілі, які летять курсом від або до оператора ПЗРК. У зону "А" - цілі противника, які рухаються вправо від оператора ПЗРК, у зону "D" - ті які рухаються вліво.

Також обов'язково потрібно пам'ятати про зону безпеки навколо ПЗРК. Зазначимо, що для Stinger діють загальні рекомендації й щодо інших ПЗРК. Найефективнішою тактикою використання ПЗРК є засідка. Тому потрібно організувати моніторинг та ідентифікацію цілей. Зазвичай, для цього створюють "виносні пости" з осіб, які ведуть постійний огляд повітряного простору та мають зв'язок із розрахунком ПЗРК.

Виходячи "на пуск" вже необхідно мати чітке розуміння типу, швидкості та курсу ідентифікованого противника. Бо час, який необхідний для пуску вкрай обмежений. Обов'язково мати 100% гарантію того, що у прицілі саме ворожий літак чи вертоліт. Одразу після пуску, не очікуючи його результату, необхідно залишити позицію. Пуск ракети - величезний демаскувальний фактор.

Комплект складається з: 3 ракет, 3 батарей охолоджування та однієї пускової системи. Ракета складається з: стартового двигуна, маршевого двигуна та бойової частини ракети. Також з прицільного пристрою та головки самонаведення. На пусковій установці знаходиться: активатор охолоджувальної батареї, кнопка захоплення цілі та спусковий пристрій, антена.

Використання запобіжника охолоджувальної батареї: притиснути, відкинути та натиснути до клацання, відпустити.

Інструкція використання

1. Відкидаємо приціл, взяти пускову систему та попасти в пази. Фіксатором пускової установки фіксуємо до ракети. Вставляємо охолоджувальну батарею та прокручуємо. Тримайте у безпеці головку самонаведення!
2. Берем Стінгер на плече, відкидаємо прицільний пристрій та антену, після чого під'єднуєм батарею охолодження. Візуально встановлюємо ціль. Зводим батарею охолодження шляхом натискання на запобіжник-активатор. Затискаємо кнопку пошуку цілі. Після фіксації переводимо на другий прицільний пристрій. Натискаєм на спусковий механізм, тримая його протягом однієї секунди. Після виходу ракети, негайно від'єднуємо батарею охолодження та викидуємо її подалі. Далі від'єднуємо пускову установку. Її забираємо з собою.
3. Прицільний пристрій нам потрібен щоб захопити ціль та здійснити постріл. Поділяється на верхній приціл на нижній приціл. Верхній приціл слугує для захоплення цілі. Якщо літальний апарат поміщається в прицільний пристрій, це означає що відстань до нього можлива для пострілу. Якщо літальний апарат поміщається у нижній пробіл, це означає що він знаходиться занадто далеко і робити постріл буде недієво. Після захоплення цілі, переводимо на нижній прицільний пристрій. Та в залежності від руху, обираємо прицільну мітку. До нас/від нас - центральна мітка. З ліва на право - ліва мітка. З права на ліво - права мітка.
4. Заходи безпеки: використовуйте окуляри, навушники. Не піднімати ракету вище 65 градусів. Після здійснення пострілу - викидаємо охолоджувальну батарею. Переконатися, що позаду ,ближче 15 метрів, нікого немає.

Автор: детальна інструкція від бійця ССО.

Дальність ураження: 500-4750 м;

Макс. висота цілі: 3500 м;

Маса комплексу: 15,7 кг;

Стартова маса ракети: 10,1 кг;

Довжина ракети: 1500 мм;

Діаметр корпусу ракети: 70 мм;

Маса БЧ: 3 кг;

Швидкість польоту ракети: 650 м/c.