ПРО ТРИ КОТЛИ ПОЕЗІЇ
Altan Erener
У VII ст. н.е. невідомий нам ірландський філід (священний поет) склав поему про одну з найбільших загадок ірландської традиційної мудрості. Ця поема зберіглася в манускрипті XVI ст.[1], разом із декількома глосами XI ст., які пояснюють деякі з найбільш незрозумілих слів у поемі. Коли цю поему нарешті «відкрили» сучасні науковці, її було названо «Казан Поезії» через те, що згідно з цією поемою, поезія утворюється в трьох «внутрішніх казанах», і загадкою є саме те, що саме мав на увазі поет: чи то алегорія, чи справді існувало уявлення про якість нематеріальні «сосуди», в яких накопичувалися знання й досвід, і якими можна було маніпулювати задля отримання мудрості, просвітлення й майстерності в поезії, яка давніми кельтами вважалася найважливішим із мистецтв і наук... Давайте розбиратися.
Спочатку стосовно автора: хто такі були ці «філіди»? Фахівці все ще сперечаються стосовно питання, чи були вони своєрідним «підкласом» друїдів, чи це був незалежний орден поетів і практиків магічних мистецтв. Цікаво, що в давньоірландській мові існувало дуже багато слів, які відповідали значенню «поет», але з численними нюансами, як то – яка ступінь професійності була у нього, який був його любимий метр, навіть існувало окреме слово для позначення незрячого поета. Принаймні я можу відразу назвати щонайменш 10-12 слів, всі які в давньоірландській мові значили «поет», а якщо проконсультуюся зі словником, так може й ще більше. В цей синонімічний ряд входить і «fili» - «філід». За походженням це слово є нащадком протокельтського кореня *welet, якому споріднене й валлійське слово gweled – «зір, бачення»; чи не тому первісне значення слова «fili» було «пророк, провидець», і тільки потім – «дуже освічена людина; науковець; поет». В сучасній ірландській мові в значенні «поет» зберіглося саме це слово, і нині воно пишеться як «file» (але то не «файл», то «філє» :)) Слово fili також споріднене з галльським «vates» і британським «ovate», які позначали певний ранг в ордені друїдів. Філідів найвищого рангу називали «ollam», яке в сучасній ірландській мові (в сучасному написанні «ollamh») значить «професор» (у всіх сенсах) або «майстер поезії». Вважається, що головними сферами експертності у філідів (окрім загальної поезії) були ще й ворожіння, магія благословень і проклять, створення славотворчої поезії на шану їх покровителям, збереження мудрості, знань і сказань, ведення генеалогії родів і кланів, і – час від часу – робота в якості суддів. Глосарій Кормака (давньоірл. Sanas Chormaicc – один із найдавніших тлумачних словників ірландської мови) пояснює значення слова fili як «fi – це отрута (сатири), а li – то велич (славослов’я)».
Стародавні ірландські філіди носили мантії з пташиної шкіри й прикрашені пір’ям, які називалися tuigen («тугєн»); деякі з них жили серед дикої природи відлюдниками й практикували екстатичні транси задля створення пророцької поезії або отримання видінь майбутнього, використовуючи для входження в транс інкубаційну темряву, порогові часи й місця (світанок, захід сонця, портали й проходи в печери), а також певні зілля, гриби й сире м’ясо ритуально вбитих тварин, оскільки вважалося, що жування сирого м’яса – це вже Поріг у Потойбіччя, оскільки мешканці чарівних пагорбів і мешканці Потойбіччя, як згадується в багатьох джерелах, споживали лише сиру їжу. В XIV ст. філіди були вже розвинутим орденом, який налічував сім ступенів професіоналізму й досягнень, а отримання найвищої ступені (ollamh – «оллав», про яку я писав вище) вимагало щонайменше 12 років навчання. Оскільки під час християнізації Ірландії більшість друїдів було асимільовано (так, є багато історичних свідчень про те, що друїди приймали християнство і продовжували виконувати свої функції «під прикриттям») або репресовано, філіди перейняли більшість із друїдичних обов’язків перед суспільством: збереження знань і мудрості, практика поезії, ведення генеалогії й навчання нових поколінь. Саме тому багато філідів були «прив’язані» до монастирів, які в Середньовіччі виконували функції осередків знання й науки, і так продовжувалося майже до XVII ст., коли англійці почали викоріняти ірландську католицьку віру й насаджати англіканську.
Тепер про безпосередньо саму поему: існує три переклади цього тексту: два з них були опубліковані кельтологами П. Л. Генрі[2] й Ліамом Брятнахом[3], а третій належить відомій окультистці Кетлін Метьюз[4], але – зізнаюся чесно, коли справа йде про давні тексти давніми мовами, я вважаю, що краще розбиратися самому, особливо якщо в університеті я вчив давньоірландську. Мова надскладна й просто створена була для поетів, містиків і тих, кому подобається гратися багатьма шарами змістів і контекстів, то ж краще сідати й починати перекладати оригінал, що я, власне, і зробив. Тому спочатку пропоную ознайомитися з моїм перекладом поеми «Котел Поезії», а потім поговоримо про символіку, незрозумілі / специфічні місця, познайомимося з метафорами, які використовував автор задля передання давньої ірландської мудрості. Для тих, хто забажає наслідувати моєму прикладу й попрацювати з оригіналом самотужки, а також для тих, кому просто подобається бачити давні тексти стародавніми мовами, буду наводити й оригінальний текст поеми.
[1] Манускрипт H.3.18 (1338), Бібліотека Trinity College, Дублін.
[2] Henry, P.L., "The Cauldron of Poesy," Studia Celtica №14/15, 1979/1980, ст. 114-128.
[3] Breatnach, Liam, "The Cauldron of Poesy," Ériu №32, 1981, ст. 45-93.
[4] Matthews, Caitlin and John, The Encyclopedia of Celtic Wisdom: A Celtic Shaman's Sourcebook, (Rockport, MA: Element Books, 1994).
ЧАСТИНА 1: ТЕКСТ, ПЕРЕКЛАД і КОМЕНТАРІ
Mo coire cóir, goiríath gor,
Ronír Día dam a duilib demrib,
Dlicht saer saerus broind
Belra beil bruchto uad.
Os me Amargen Glungel,
Gairglas, greliath,
Gnim mo goriath
Crothaib condelib,
Indeithear dath;
Nad inand airlither Dia
Do gach daen,
Dethoib, istoib, uastoib,
Nemtsos, lethsos,
Lansos do hEbir Dunn,
Denum do uath,
Aupsaib ilib ollmarib,
Moth, i toth, i traeth,
I n-arnis, i forsail,
I n-dinen disail;
Slicht asinnither
Alt mog mo coire.
Aracain coire sofis
Sernar dliged cacha dana
Dia moigit main
Morus cach ceird coitcend,
Conutaing duine dán.
Мій правильний Казан Інкубації[1],
Дали мені Боги[2] (взявши його) з таємничих стихій,
Шляхетне рішення, що облагороджує (людину) зсередини
Таке, що ллється потоком мови з вуст.
Я – Авергін Ґлунгєл[3],
З блідими литками, сивим волоссям,
Виробляє мій (Казан) Інкубації
Піни, гідні форми
Різноманітних кольорів;
Боги не наділяють одним тим самим
Кожну людину,
На боці (лежачий казан комусь, а комусь -) догори дном, (або) у прямому положенні,
Без знання (комусь казан, а комусь -) з половиною знання,
(Або) з повним знанням для Евєра Вождя[4],
Побудова форм,
Потужних потоків смертоносних чар,
В чоловічому роді, в жіночому, в середньому роді,
У відповідних граматичних формах[5],
Уривок декламується
У (правильному віршованому) розмірі слугою мого Казана.
Казан Мудрості співає (про те, що)
Встановлене як закон для кожної поеми,
(З допомогою якого) вони накопичують (той) скарб,
Що возвеличує кожне народне ремесло.
(Так) людина складає поему.
[1] Ірл. Coire Goríath – значення другого слова невідоме, але, можливо, позначало щось на кшталт «зародження», «розвиток» («тому «інкубація»), бо давньоірландське слово gor позначає потомство і нащадків, а суфікс може позначати процес напрацювання. Інші варіанти, які можна зустріти: «Зігрів» або «Підтримання».
[2] В оригінальному тексті «Бог» (Día) в однині, але якщо зважати на те, що це записано християнськими ченцями, а якщо й не сам текст, то принаймні його зміст було, імовірно, створено набагато раніше, ще за язичницьких часів, і я, і багато моїх однодумців вважає цілком доречним (хоча й суб’єктивним) замінювати переклад слова «Бог» - на «Боги».
[3] Суч. ірл. Amhairghin Glúingheal – ім’я буквально означає «Піснями (повний) Рот, Світлого Роду (Світлого Коліна)» . Див. секцію "КОМЕНТАРІ".
[4] Суч. ірл. Éibhear Donn – «Вождь Евєр» або «Евєр Темноволосий», або «Евер (син) Донна», один із братів Авергіна (а також так звали племінника Авергіна); один із пращурів сучасних гелів (ірландців, шотландців і мешканців острова Мен), тому цей вираз може бути просто парафразом для «людина» або «ірландець». Донн, їх батько (Евера й Авергіна) – давньоірландський бог смерті. Див. секцію "КОМЕНТАРІ".
[5] В оригінальному тексті перелічуються особливі форми, специфічні граматиці давньоірландської мови і незрозумілі тим, хто не заглиблювався в цю тему, тому я взяв на себе сміливість скоротити все те в загальний зміст.
КОМЕНТАРІ
Авергін Світлоколіний (або Ясного Роду)
Легендарний філід Авергін, брат вождів мілесіанців, останньої, сьомої хвилі народів, які завойовували Смарагдовий Острів та оселялися в Ірландії, вважається автором цієї поеми, але навіть якщо він і існував насправді, навряд чи він міг написати цей твір. Приписувати ту чи іншу поему або літературний твір якомусь видатному, славнозвісному та / або легендарному (міфічному) поетові чи бардові – стала традиція в ірландській і валлійській літературі. Свідченням цьому є численні твори, які приписують у валлійській літературі міфічним поетам Тальєсіну (Taliesin) та Анейріну (Aneirin), а в ірландській літературі - Фінну Мак Кувалю (Fionn Mac Cumhail) й Авергіну (Amergin), про якого мова. Серед сучасних практиків кельтської традиції існує думка, що, окрім цілком очевидної мети – додати вагомості своєму твору, автори таких поем могли справді «отримувати» ці знання й поеми від духів з давно минулих часів... Хто зна?
Отже, згідно з декількома оповідками, зокрема з тою, яка міститься в «Лєвор Гавала Ерєнн» (Lebor Gabála Érenn, «Книга Загарбувань Ірландії»), Смарагдовий Острів захоплювали шість «хвиль» загарбників / переселенців:
1. Народ Кєсаря (Dremm Cessair; давньоірл. Cessair – збіг із Кесарем / Цезарем випадковий; це слово значить «Печаль, журба» в ірландській мові, і це було ім’я вождя, який вів цей народ);
2. Народ Партолона (Dremm Partholón; Партолон (або в сучасній ірландській – Парталан – вождь цього народу);
3. Народ Нєвєда (Dremm Nemed, народ царя Нєвєда);
4. Фір Волґ (ага, саме так правильно читається і вимовляється давньоірландське Fir Bolg; дослівно це – «Чоловіки з Торбами», можливо, як епітет для мандрівників, переселенців, або, може, це була назва окремої раси – варіантів у дослідників гора і трошки);
5. Туата Дє Дананн (Túatha Dé Danann, «Племена Богині Дану», фактично давньоірландські боги й богині);
6. Кланн Вілє, Діти Міля, або мілесіанці (давньоірл. Clann Míle; фактично це – гели / гойдели, пращури сучасних ірландців, шотландців і мешканців острова Мен).
Вели за собою Дітей Міля три брати: Евєр, Ерєвонн і Авєргін (який був і одним із трьох братів-вождей, і верховним друїдом Дітей Міля). Непростим був їх шлях, але врешті решт дісталися вони й їх народ берегів Ірландії й після низки пригод, подій і домовленостей із богами й богинями (Племенами Богині Дану) було вирішено, що Племена візьмуть собі шіди (давньоірл. sid) – чарівні пагорби, такі собі «портали» в Потойбіччя, і будуть мешкати там, а гелам / гойделам / мілесіанцям дістанеться Ірландія.
Це не стосується теми Казана Поезії або Авєргіна, але хочу все ж згадати й про термін «сьома хвиля», яку пильний поцінувач кельтської культури, поезії й музики, вочевидь, вже бачив у назвах пісень, композицій, картин і навіть художніх творів. Тепер ви розумієте, що це значить: це наступна, остання хвиля загарбування Ірландії / світу, яку в християнській середньовічній Ірландії порівнювали з Апокаліпсисом, а для язичників це просто метафорична назва далекого майбутнього, коли на заміну нам прийде інша раса, інші люди, інший світогляд...